магниевый скраб beletage

Склад — частина слова, що вимовляється одним поштовхом види­хуваного повітря. Склад — явище фонетичне, це один або група звуків, об'єднаних навколо складотворчого голосного. У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Склади бувають наголошені й ненаголошені, відкриті й закриті, прикриті й неприкриті.

Наголошений — це склад, на який падає основний наголос: [ва/тра]. Склад, на який падає побічний наголос, називається побіч- нонаголошеним: [ін/до/йеив/ро/пей/с'кий]. Усі інші склади в слові на­зиваються ненаголошеними: [ко/ро/вай].

Відкритий — це склад, що закінчується голосним звуком: [ка/ра/ван]. Закритий — це склад, що закінчується приголосним зву­ком: [вор/ко/тиек]. Серед закритих виділяють напіввідкриті — склади з кінцевим сонорним приголосним звуком: [кар/та], [сой/ка].

Прикритий — це склад, який починається приголосним звуком: [і/мЄ/н':а]. Неприкритий — це склад, який починається голосним зву­ком: [а/е/ро/са/ни].

Складоподіл — це визначення межі між двома сусідніми скла­дами. Межею складу вважається кінець одного й початок наступного складу. Ця межа позначається вертикальними рисками виключно на фо­нетичному записі слова, тобто здійснюється на фонетичній транскрип­ції, а не на слові, відтвореному орфографічно. Значна частина україн­ських мовознавців підтримує теорію висхідної звучності, або акустичну, яка полягає в тому, що звуки в межах складу розташовуються від най­менш звучного (шумного глухого) до найбільш звучного (голосного).

Основоположником теорії сонорності є датський учений О.Єсперсен, у російському мовознавстві — Р. І. Аванесов, О. Н. Гвоздєв та інші. За теорією гучності склад — це сполучення більш гучного елемента з менш гучним.

Таким чином, для того, щоб правильно ділити слова на склади, необ­хідно знати класифікацію приголосних звуків за участю шуму та голосу.

Основні правила складоподілу

Належать до

наступного складу

1) приголосний між двома голосними

[рооаи], [о'ін'], [боаир], [беиоий]

2) два глухих чи два дзвінких

[з'і/псу/ва/ти], [ма/ска], [йі/зда], [о/бго/ро/ди/ти]

3) глухий чи дзвінкий перед сонорним

[за/хие/сник], [д'н'і/про], [в'і/зник], [п'і/дйі/ха/ти]

4) подовжений звук

[ста':а], [по':у/ц': а], [ко/ри/ц: е], [п'і/ш': а]

Належать до

попереднього складу

1) сонорний перед сонорним

[зер/н'а], [неи/мов/л'а], [мир/ний], [бай/рак]

2) сонорний перед глухим або дзвінким

[мар/ка], [мав/па], [гой/да/ти], [ман/жет]

3) дзвінкий перед глухим

[га/луз/ка], [низ'/ко], [гр'ад/ка], [йіж/те]

Примітки:

1.         Якщо префікс закінчується на д (де), а корінь починається на з (зе) або ж (же), то межа складу проходить між двома дзвінкими звуками, які позначаються вказаними буквами, щоб не вимовляти один звук замість двох чи більше: відзнака [в'ід^з/зна/ка], під­живити [п'ід"ж/жие/ви/ти], надзвуковий [над"з/зву/ко/вий], від­жати [в 'ідж/жа/ти].

2.          У складних словах межа складу не порушує межі частин само­го складного слова: [мо/ло/чно/мйа/сний], [ву/зло/вйа/зал'/ний], [ви/шчеи/зга/да/ний], [сно/по/вйа/зал/ка].

3.          У три- або чотиризвукових сполуках до попереднього складу відходять більш звучні приголосні (сонорні чи дзвінкі), інші ж, розташовуючись у складі за законом висхідної звучності (відпо­відно до вищезазначених правил), відходять до наступного скла­ду: [в'і/дблиеск], [на/п'ів/прав/да], [е/леи/ктрон], [п'ів/сфе/ра], [в 'ід"з/скреиб/ти].

Таким чином, два перші правила складоподілу в примітці залежать від морфемної будови слова. Проте в переважній більшості випадків не можна змішувати перенос слова з рядка в рядок, який регламентується орфографічними правилами, морфемну будову слова (визначення його значущих одиниць — основи, закінчення, префікса, кореня, суфікса, ін­терфікса, постфікса тощо) та поділ на склади. Для кожного із цих явищ існують окремі рекомендації, які тільки іноді можуть збігатися.

 

Вправа 1

Слова, подані у фонетичній транскрипції, запишіть орфографіч­но, прочитайте їх відповідно до орфоепічних норм української мови, поясніть різницю у вимові та написанні. Поділіть слова на склади (вертикальнимирисками на фонетично­му записі).

І.

ІІ.

[роузумний]                [шчеибеитати]

[зосеиред"жеин': а] [веичор'ійе] [шчотиежневиек] [донеч: иена] [росход"жеин': а] [л'уд'ан'іс'т'] [народ"жеин': а] [іудайізм]

[беизстраш': а]

[скривд"жеиний]

[л':ец': а]

[веирхов'іт': а]

[п'ід'зземний]

[феийеирверк]

[наталці]

[моугутні] [рош:иреиний] [канйон] [вйачеислав]

[різдв'аний] [росплушчеині] [трішчиенка] [п'ід'н'іж': а] [збеиреижес': а] [йахтклуб] [рутв'аний]

 

Вправа 2

I.     Подані слова запишіть фонетичною транскрипцією, прочитайте їх відповідно до правил української вимови.

II.    Поділіть слова на склади (вертикальнимирисками на фонетично­му записі).

Ґирлиґа, пісня, схожість, причаїтися, дзюркотить, бур'ян, зозуля, сьогодні, пізній, роздоріжжя, попідтинню, заздрощі, авіація, приєднан­ня, Грінченко, вояччина, по-товариському, пліч-о-пліч, Кіровоградщина, відділення, їздовий, крутяться, підживлення, щука, джинси, ящірка, ґудзик, підземелля, розквіт, перев'язаний, пристроєний, тямущий, павільйон, ко­н'юнктура, вілла, інновація, ескадрилья, обличчя, поводження, заєць.

Вправа 3

До кожного правила поділу слів на склади доберіть по 5 прикла­дів. Запишіть їх фонетичною транскрипцією, вертикальними рисками розмежуйте склади.

©О, Розмовляють два студенти після контрольної.

—      Ти що-небудь написав?

—      Ні, здав чистий аркуш.

—                  Що ж ти наробив! Я теж здав чистий аркуш. Тепер усі по­думають, що ми один в одного списуємо.