ІІ. Окремо пишуться:

магниевый скраб beletage

1. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та імен­ника, у яких іменники ще не втратили свого конкретного значен­ня, між прийменником та іменником можна вставити узгоджене означення (прикметник, порядковий числівник, прикметниковий займенник, дієприкметник): без відома, без жалю, без кінця, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку (але наостанку), до пари, до пня, до по­бачення, до пори, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до сих пір, до смаку (але всмак), до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок (але наприклад), на льоту, на мить, на ніщо (але нінащо), на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу (але насилу), не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у вічі (але увіч), у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

2. Пишуться окремо прислівникові сполучення, що складаються з двох іменників (рідше числівників, займенників) у різних відмін­кових формах з одним або двома прийменниками чи без них:

•             називний + родовий: плоть від плоті; час від часу;

•             називний + знахідний: бік у бік; день у день; душа в душу; нога в ногу; один в один; раз у раз; рік у рік; рука в руку; сам на сам; слово в слово;

•             називний + орудний: кінець кінцем; один одинцем; сама само­тою; слово за словом; честь честю; чин чином;

•             називний + місцевий: слово по слову;

•             родовий + родовий: з усіх усюд;

•             родовий + знахідний: від (з) ранку до вечора; з боку на бік; з дня на день; з кінця в кінець; з роду в рід; з рук у руки;

•             орудний + називний: одним один (одно); одним одна;

•             орудний + родовий: лицем до лиця;

•             орудний + знахідний; лицем у лице.

3.           Словосполуки, які в реченні виконують роль прислівника та скла­даються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) і наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але складений сполучник тимчасом як) і т. ін. Пор.: Тимчасом як інші хлопці билися між собою, немов півні, або гралися та пустували хорошенько, Остап тим часом усе по­ходжав, та поглядав, та замишляв (Марко Вовчок).

4.           Сполучення прийменника з прикметником: в основному, в цілому; та прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

Через дефіс пишуться:

1.          Прислівники, утворені приєднанням до прикметників та займен­ників одночасно префікса (колишнього прийменника) по- та су­фікса (колишнього закінчення) -ому, -єму чи -(к)и: по-східному, по-сусідському, по-материнському, по-бойовому, по-божому, по- лицарськи, по-простацьки, по-людськи, по-міщанськи, по-царськи, по-отецьки, по-парубоцьки, по-твоєму, по-своєму, по-всякому, по- нашому. Пор.: говорити по-українському і по українському руш­нику рясно вишитий барвінок.

2.           Прислівники, утворені від порядкових числівників з прийменни­ком по: по-перше, по-друге, по-шосте і под.

3.           Прислівники на-гора, по-латині.

4.           Неозначені прислівники із частками будь-, -будь, -небудь, каз­на-, хтозна-, бозна-, невідь-, -то: будь-коли, будь-де, куди-будь, коли-будь, де-небудь, як-небудь, казна-коли, казна-як, хтозна-де, хтозна-куди, бозна-як, бозна-коли, невідь-як, невідь-коли, так- то, куди-то.

5. Складні прислівники, утворені повторенням однакових, синоні­мічних або антонімічних компонентів:

без кінця-краю

з давніх-давен

потроху-потроху

більш-менш

з діда-прадіда

просто-напросто

видимо-невидимо

зроду-віку

рано-вранці

вранці-рано

ледве-ледве

рано-пораненьку

врешті-решт

ледь-ледь

рано-ранісінько

вряди-годи

любо-дорого

спідтиха-тиха

ген-ген

мало-помалу

сяк-так

геть-чисто

навік-віки

так-сяк

гидко-бридко

навік-віків

там-сям

давним-давно

навіки-віків

тишком-нишком

де-де

ось-ось

тільки-тільки

десь-інде

от-от

трохи-потроху

десь-інколи

повік-віки

хрест-навхрест

десь-колись

поволі-помалу

часто-густо

6. Через два дефіси пишуться прислівники, утворені повторенням однакових слів, між якими вживається службове слово (частка чи прийменник):

будь-що-будь всього-на-всього коли-не-коли хоч-не-хоч віч-на-віч де-не-де пліч-о-пліч           як-не-як

десь-не-десь пів-на-пів

При цьому в трьох прислівниках повторюється однакова форма родового відмінка з прийменником посередині: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього.

темно-темно тепло-тепло тихо-тихо швидко-швидко

Увага! Не плутайте з російською мовою написання прислівника всього-на-всього — рос.: всего-навсего.

7. Через дефіс або кому пишуться:

багато-багато далеко-далеко             ни^юно-ни^юно

близько-близько довго-довго              рано-рано

високо-високо дуже-дуже                    рідко-рідко

давно-давно низько-низько                  рясно-рясно

Вправа 113

I.            Запишіть прислівники та прислівникові сполучення, розкривши дужки, поясніть орфограми.

II.          Випишіть прислівники, омонімічні до сполучень прийменників або часток із змінними самостійними частинами мови (іменниками, при­кметниками, числівниками, займенниками), придумайте на кожен ви­падок по два речення, щоб продемонструвати різницю написання за­лежно від контексту.

(Мало) (по) (малу), (день) (у) (день), (на) гора, (пліч) (о) (пліч), (в) (основному), (на) (завтра) [у значенні «на завтрашній день»], (по) (ка- бардино) (балкарському), (всього) (на) (всього), (на) (відмінно), (мимо) (волі), (з) (вечора), (в) (четверо), (с) (під) (споду), (до) (побачення), (на) (добра) (ніч), (в) (ні) (чию), (з) (давніх) (давен), (на) зло, (в) (тім), (без) (кінця) (краю), (з) (ранку) (до) (вечора), (давним) (давно), (на) (решті), (по) (кримсько) (татарськи), (кінець) (кінцем), (в) (цілому), (сам) (на) (сам), (по) (вашому), (сама) (самотою), (чим) (далі), (у) (сто) (крат), (за) (кордон), (тим) (часом), (з) (роду) (віку), (хрест) (навхрест), (на) (при­клад), (в) (соте), (на) (зразок), (по) (старо) (слов'янському), (до) (решти), (на) (швидку) (руч), (ні) (на) (що), (на) (силу), (на) (виплат), (на) (ніщо), (над) (силу), (у) (віч), (на) (завтра) [у значенні «завтра»], (у) (вічі), (де) (інде), (чим) (дуж), (чим) (швидше), (у) (вісьмох), (на) (сміх), (на) (сміх), (по) (волі), (з) (гори), (на) (останку), (за) (тепла), (до) (речно), (до) (речі), (до) (останку), (перед) (усім), (с) (під) (лоба), (в) середині.

Вправа 114

Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть написання прислівни­ків та прислівникових сполучень.

1.            1. У вічі — як лис, а (по) (за) (очі) — як біс (Народна творчість).

2.   Слово «учитель» (з) (давніх) (давен) користується великою пошаною в народі (М. Рильський). 3. Незвичайно здатна дитина научалась в сіль­ській школі читати (по) українському, (по) польському, (по) німецькому (М. Коцюбинський). 4. Коні (час) (від) (часу) били копитами в землю, і від того вона аж гула, як велетенський дзвін (За І. Цюпою). 5. (З) (дня)

(на) (день) усі чекали закінчення війни (О. Гончар). 6. (Раз) (у) (раз) пришвартовуються океанські пасажирські, вантажні, промислові суд­на (З газети). 7. До колодязів-журавлів (з, с) (покон) (віку) ходять люди по воду (Є. Гуцало). 8. Це нам було все 'дно, що (по) латині (Л. Кос - тенко). 9. (Мало) (по) (малу) вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський). 10. Так вони і мовчали майже весь обід, перекидаючись (коли) (не) (коли) не­значними короткими словами (В. Собко). 11. Я забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось (де) (інде) (Леся Українка).

II.           1. (Ліво) руч і (право) руч понад берегами річечки вже заструму­вав тонкими пелюстками надвечірній туманець, повиснув над жовтими травами (Є. Гуцало). 2. За ці чотирнадцять діб балансування над урви­щем, (віч) (на) (віч) із смертю, він, поминувши голубе дитинство, од­разу став дорослим (Б. Олійник). 3. Її гонили (день) (у) (день) на тру­дову повинність (В. Кучер). 4. За своє довговічне існування Києву до­водилося не раз боронитись і бути (до) щенту зруйнованим (П. Панч). 5. (Трохи) (по) (троху) та й зробився таким славним, що всі бандити боялися його, як огню (Збірник «Легенди та перекази»). 6. Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І в малий Райочок мій (з, с) (під) (тиха) (тиха) [прислівник] Підкрадешся, наробиш лиха. (Т. Шевченко). 7. Ковалишину хату, кузню і кусень городу купив (тишком) (нишком) Микита (П. Козланюк). 8. Марта Кирилівна (зо) (зла) зирнула на його [Ломицького], неначе п'ятака дала (І. Нечуй-Левицький). 9. Так, танець (за) (давніх) (давен) На меті мав благочестя (Леся Українка). 10. При­йшли двоногі звірі — убили матір, пограбували, спалили, в руїни пере­творили його (з) (діда) (пра) (діда) рідну землю (А. Головко). 11. Брон- ко багато [грошей] відклав на свої «кавалерські видатки». — Ти що — (пів) (на) (пів)? — з обуренням спитав Завалка, злий на Бронка (І. Вільде).

III.        1. — Боже мій! Яке зерно, (одне) (в) (одне) (М. Чабанівський). 2. Без тачки йти було легше, та Анрі-Жаку більш хотілося лежати, ніж ото (без) (кінця) (краю) переставляти ноги (Ю. Яновський). 3. — Глянь - те-но, скільки в'юнів наловили. Та все (один) (в) (один), — дивується і (в) (одно) (час) підхвалює рибалок Левко (М. Стельмах). 4. (Мимо) волі ловлю себе на тому, що милуюся своїм сином — його манерою не­залежно, майже (по) дорослому триматись, умінням гордо підносити голову, скупувато всміхатись (Є. Гуцало). 5. Принцесо Анно, Ви іще (коли) (не) (будь) У Київ завітайте (за) любки. (І. Драч). 6. (По) малу, (по) волі сходяться (до) купи дві половини воріт гігантичної брами, яка ще ніби зовсім (не) (що) давно здавалася прочиненою (на) (в) (стіж) (О.Ірванець). 7. День був вітряний, небо (де) (не) (де) проглядало серед хмар блакитними березневими вікнами (О. Гончар). 8. Спостерігаючи за піаністом, я зловив себе на думці, що моє порівняння музиканта-вико- навця з тим, хто виконує підрядник поетичного твору, теж кульгає, і то (не) (аби) (як) (А. Содомора). 9. Ситуація ж виняткова: діяти доводиться (часто) (густо) навздогад, бо — перші прокладаєм дорогу. (О. Гончар). 10. (Рано) (по) (раненьку) він виїхав і довго їхав усе полем (Марко Вов­чок). 11. Бабуся той город (сяк) (так) обгородила, а потім (що) весни бі­лила той паркан (Л. Костенко).

ІУ. 1. Товариш його — людина літ під сорок — (на) (сам) (перед) бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський). 2. (Рік) (за) (роком) проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу ро­бітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанаць- кий). 3. Мрії (давним) (давно) вивітрилися з голови (І. Вільде). 4. Не (сьогодні) (завтра) до неї прийдуть старости (І. Нечуй-Левицький).

5.   (Там) (сям) були розкидані хати під солом'яною стріхою (З газети).

6.   (Раз) (у) (раз) натягав тятиву, не тямлячи себе від гніву, — доки сотий бранець не звісив чубату голову під його стрілами (М. Пригара). 7. Я. іду просто на нього, [сонце] (лице) (в) (лице) (М. Коцюбинський). 8. Пі­сенька якось незавважливо ввірветься, цибатий журавель зостається на дорозі, а Галя засипа в меншого брата на руках. (Нудно) (нудно)! (Хо - лодно) (холодно)! (Темно) (темно)! (Марко Вовчок). 9. Любов спалила (до) (чиста) Буденність і суєту (В. Малишко). 10. І (на) перед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт (Л. Костенко). 11. (Десь) (не) (десь), в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й пе­рестали, бур'яном позаростали. (Л. Костенко).

Вправа 115

Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть правопис прислівників, прислівникових сполучень та інших частин мови, омонімічних з ними.

I.            1. (В) друге він уже не важився покоряти серця відважних трак­тористок (І. Микитенко). 2. (З) рештою пропозицій під час зборів усі погодилися. 3. Плин часу на різних людей впливає (по) різному: розум­ним додає розуму, дурним — дурості (Є. Дудар). 4. О люди! Люди не­бораки! (На) що здалися вам царі? (На) що здалися вам псарі? (Т. Шев­ченко). 5. (В) друге вікно хтось постукав. 6. І встане правда і любов на світі, і (на) сторожі правди стане труд (В. Симоненко). 7. У сонця не стало настрою, Щоками занурилось в подушку. Йому б розколотися (на) (троє), Та в світі без того повнісінько залишків (В. Балдинюк). 8. (На) що сподіватися? 9. (Де) далі (з) гори [іменник] відкривався все ширший довколишній простір, і коли зійшли (на) верх [гори], (із) від- си (на) (всі) (біч) прослалося у майві городів та садків село, наче про- ллялося вулицями, наче вродило хатами (Є. Гуцало).

II.          1. (З) рештою, не так уже й погано склалося (Ю. Яновський). 2. (На) скільки років сестра старша від тебе? 3. Ви, (на) скільки мені відомо, ще до війни закінчили університет. 4. Командир велів бути (на) сто­рожі, пильнувати (І. Ле). 5. (По) різному життєвому шляху пішов кожен із трьох братів. 6. Не завжди прийдуть на допомогу (в) (мить) тяжку ті, хто співали тобі дифірамби, сподіваючись на твою дружбу чи протекцію.

7.   [Меценат]. Нехай (тим) (часом) тут поскачуть міми (Леся Українка).

8.   Коли мене питають: «Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?» — від­мовчуюсь: вони в мені (на) віки, а для мого народу (на) віки. (В. Під- палий). 9. В сухих його очах блищить віддзеркалене світло, яке (по) (де) (куди) блимає по вікнах, та (в) мить це віддзеркалене світло наче бризкає росою, що починає струмувати, ручаїтись (Є. Гуцало).

Вправа 116

Із теоретичної частини цього параграфа випишіть усі приклади прислівників та прислівникових сполучень, через день напишіть за цим переліком диктант, виділіть окремо ті слова чи сполучення, у яких Ви допустили помилки, постійно працюйте над запам 'ятовуванням пра­вопису складних для Вас прислівників та прислівникових сполучень.

Вправа 117

Виправте помилки в написанні прислівників та прислівникових сполучень.

В різнобіч, повсяк час, по-закарпатському, де-небуть, чим раз, вці- лому, зсередини, дочиста, тишком нишком, по-моєму, всього-навсьо- го, десь-не-десь, раз-по-раз, спід споду, заодно, нажаль, куди завгодно, напрочуд, по латині, надобраніч, до запитання, восновному, безвісти, досмаку, в смак, по чому, мабудь, всеодно, мимохіть, позаторік, ви- димо-не-видимо, по-приятельськи, десь інколи, щодуху, на багато, на ура, пліч-о-пліч, вобріз, з краю в край, спідтиха тиха, одним-одно, один одинцем, нарівні, на віки-віків, в щерть, по вінця.

©0> Якщо Ви не склали сесію, не засмучуйтесь, бо це ще не кінець сві­ту, а всього-на-всього Вашого життя.