3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути як відособлена частина кредитної системи : Гроші та кредит : B-ko.com : Книги для студентів

3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути як відособлена частина кредитної системи

країнах, активний розвиток використання цінних паперів, надання цими установами спеціальних послуг, яких не надають банки.

Основними напрямами діяльності цих інститутів є акумуляція збережень населення шляхом їх залучення на вклади, випуск ак­цій, облігацій, продаж страхових полісів. Небанківські кредитно- фінансові інститути можуть надавати кредити певним сферам еконо­міки та видам господарської діяльності, корпораціям та державі через облігаційні позички, довготермінові іпотечні та споживчі кредити, а також здійснюють операції кредитної взаємодопомоги.

На відміну від банків, спеціалізовані небанківські кредитно- фінансові інститути виконують обмежену кількість фінансових опе­рацій і послуг та тільки окремі банківські операції. Усі інститути домінують лише у відносно вузьких секторах ринку позичкових капі­талів і мають специфічну клієнтуру. До певних переваг небанківських інститутів слід віднести й те, що на відміну від банків, вони можуть акумулювати грошові збереження на доволі значні терміни, а отже, і здійснювати довгострокові інвестиції. Прикладом таких структур є страхові компанії, пенсійні фонди.

Спроможність небанківських інститутів акумулювати значні об­сяги коштів на тривалі строки робить їх привабливими для співпраці з державними установами. Тому держава в багатьох країнах викорис­товує небанківські інститути для фінансування за їх допомогою про­відних галузей економіки, фінансування програм розвитку недостат­ньо розвинутих регіонів тощо.

Зупинимося далі на характеристиці ок- ре мих різновидів спеціалізованих небан- ківських кредитно-фінансових інститу­тів, механізми їх функціонування у кре дитній системі.

Провідні позиції в цій системі після комерційних банків за обсяга­ми активів і значенням як постачальників позичкового капіталу за­ймають страхові компанії. Діяльність страхових компаній пов'язана з мобілізацією значних грошових коштів, які на тривалий термін здат­ні ставати кредитними ресурсами. Таких можливостей у банків, що спираються на залучення короткострокових коштів, немає.

Сучасні види небанківських фінансово-кредитних інститутів та їх операції

Утворення і функціонування страхових компаній полягає в за­безпеченні відшкодування можливих збитків, що утворюються як на­слідок непередбачених економічних і фінансових ризиків, настання стихійних лих та інших випадків. Таке відшкодування від страхових компаній здійснюється за рахунок страхових внесків фізичних чи юридичних осіб, які придбали страхові поліси.

Приплив грошових коштів у страховому фонді, як правило, наба­гато перевищує суми щорічних виплат страхових відшкодувань. Тож страхові компанії нагромаджують значні грошові суми на тривалі строки. Це дає їм змогу з року в рік збільшувати інвестиції в акції та облігації приватних корпорацій та в державні боргові зобов'язання, на­давати довгострокові позички підприємствам різних галузей економі­ки, переважно у формі іпотечного кредиту та вкладень у нерухомість.

Порівняно новим явищем на ринку позичкових капіталів у кредит­ній системі є створення і розвиток пенсійних фондів. Активно пенсійні фонди почали розвиватися на Заході після Другої світової війни, хоч перший пенсійний фонд виник ще в 1875р. у США.

Пенсійні фонди виступають головною спеціалізованою фінансо­вою структурою (державною чи приватною), метою функціонування якої є забезпечення населення коштами в період після виходу на пен­сію на основі створення фонду грошових коштів. Пенсійні виплати здійснюються з пенсійних фондів, що формуються за рахунок регу­лярних багаторічних внесків працюючих із їхньої заробітної плати (звичайно ця частка становить 20-30% усіх надходжень), відраху­вань з прибутку підприємств, а також прибутку від операцій самого пенсійного фонду.

Нагромадження значних сум протягом тривалого часу дає змогу пенсійним фондам здійснювати довгострокові інвестиції. Найбільшою є частка цінних паперів приватних підприємств, корпорацій, держав­них боргових зобов'язань. Ця частка становить приблизно 80% акти­вів пенсійних фондів[17]. Здійснюються також довгострокові кредитні операції.

Порівняно новою формою спеціалізованих небанківських фінансово- кредитних інститутів є інвестиційні компанії, що стали швидко роз­виватися після Другої світової війни, хоч існували і в довоєнний час.

Це особливий вид фінансово-кредитних установ, метою функці­онування яких є надання посередницьких послуг в інвестиційному процесі.

Інвестиційні компанії отримують грошові кошти внаслідок ви­пуску власних цінних паперів з наступним продажем їх дрібним ін­дивідуальним інвесторам. Отримані таким чином кошти інвестицій­на компанія вкладає в акції функціонуючих промислових та інших підприємств і банків.

Таким чином, випуск та розміщення на фінансовому ринку влас­них цінних паперів дає змогу інвестиційним компаніям мобілізувати грошові кошти приватних інвесторів, навіть дрібні заощадження, та фінансуватирізні сфери економіки. Переважну частину активів інвес­тиційних компаній становлять акції, хоч останнім часом вони почали вкладати кошти і в облігації корпорацій.

Ще одним різновидом небанківських інститутів кредитної систе­ми є фінансові компанії. Основна їхня спеціалізація — кредитування продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Фінансові компанії формують свої кошти за рахунок випуску власних боргових зобов'язань — облігацій чи векселів, а також отри­мання короткострокових кредитів від комерційних банків.

Кредитування продажу споживчих товарів з відстрочкою плате­жу спирається на використання особливого механізму, що забезпечує взаємодію покупців і продавців товару. Покупець за придбаний товар сплачує невелику частину його ціни, а на решту суми отримує торго­вельний кредит.

На підставі попередньо укладеного договору з торговою фірмою та поданих нею документів про отримання товару, фінансова компа­нія переказує продавцеві обумовлену суму ціни товару за мінусом уже сплаченої частини. Покупець має погасити фінансовій компанії свою заборгованість протягом обумовленого договором строку щомісячни­ми внесками з виплатою відповідних відсотків. Сплачувані відсотки, як правило, дещо вищі, ніж за звичайними позичками на аналогічний тер­мін комерційних банків, і становлять 10-30%. Це пов'язано з більшим ризиком непогашення кредиту наданого фінансовими компаніями.

Крім кредитування продажу споживчих товарів діяльність фі­нансових компаній у ряді випадків пов'язана також зі здійсненням лізингових та факторингових операцій, наданням іпотечних послуг і навіть деяких видів страхування, обслуговуванням системи комер­ційного кредиту, наданням невеликих позичок індивідуальним пози­чальникам, кредитуванням окремих галузей промисловості.

Особливе місце серед небанківських кредитно-фінансових інсти­тутів посідають кредитні спілки. Метою їхнього функціонування є задоволення потреб у пільгових коротко- і довгострокових кредитах, здійснення фінансування і соціального захисту своїх членів через залу­чення їх особистих заощаджень.

Кредитні спілки являють собою спеціалізовані кооперативні ор­ганізації, метою функціонування яких є отримання доходу на тим­часово вільні кошти та забезпечення стабільної можливості в задо­воленні потреб у пільгових коротко- та довгострокових кредитах, здійснення фінансування та соціального захисту своїх членів через залучення їх особистих заощаджень. Кредитні спілки об'єднують ши­рокі верстви населення, кооперативні, орендні підприємства малого і середнього бізнесу.

Грошові ресурси кредитні спілки формують із вступних пайових внесків їхніх членів та наступних періодичних внесків, отримання і використання кредитів від комерційних банків, емісії власних борго­вих зобов'язань.

Акумульовані таким чином грошові ресурси дають кредитним спілкам можливість використати їх для надання позичок своїм чле­нам на різні споживчі потреби. Тимчасово вільні кошти кредитними спілками депонуються в комерційних банках або інвестуються в ко­роткострокові боргові зобов'язання та інші прибуткові операції.

Кредитні спілки як громадські некомерційні організації користу­ються деякими пільгами в оподаткуванні. Завдяки цьому вони мають дещо вищий рівень дохідності на внески та надання дешевшого кре­диту, ніж у комерційних банках.

Серед небанківських фінансово-кредитних інститутів певне місце посідають ломбарди. Вони являють собою кредитні установи, що на­дають грошові позички під заставу рухомого майна.

На заставлене майно позичальник зберігає право власності про­тягом певного часу. Якщо позичальник після закінчення визначеного терміну не повертає кредиту, адміністрація ломбарду для компенса­ції боргу і відсотків за кредитом отримує право реалізувати заставле­не майно.

Запитання для самоконтролю

1. Як треба розуміти суть сучасної кредитної системи?

2. Що являє собою кредитний механізм як механізм функціонування кредитної системи?

3. Яка структура сучасної кредитної системи?

4. Чому НБУ є вищим рівнем банківської системи України?

5. Як треба розуміти тезу про те, що комерційний банк є головним еле­ментом кредитної системи?

6. У чому полягає кредитна діяльність комерційних банків?

7. Чому підставою для надання кредиту є укладена між комерційним банком та позичальником угода?

8. Що являють собою спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові ін­ститути, яка їхня економічна суть?

9. Які особливості функціонування небанківських кредитно-фінансових інститутів як складової частини сучасної кредитної системи?

10. Які різновиди спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних інститутів? Їхня характеристика та механізм функціонування в кредитній системі.