2. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики

Здатність змін у пропозиції грошей впли­вати на ділову активність реалізується че­рез передавальний механізм грошово- кредитної політики.

Вихідною ланкою цього механізму є зміна пропозиції грошей, проміжною ланкою — зміни в ринкових інструментах, а кінцевою — зміни в сукупному попиті та ВВП. Між відповідними ринковими ін­струментами і сукупним попитом є канали, які реалізують здатність пропозиції грошей впливати на ділову активність.

Передавальний механізм

Передавальний механізм грошово-кредитної політики — це ланцюг економічних змінних, завдяки яким центральний банк, змі­нюючи пропозицію грошей, цілеспрямовано впливає на ділову актив­ність.

Більшість економістів виділяє такі його ланки:

1) зміни реальної величини пропозиції грошей внаслідок прове­дення національним банком відповідної монетарної політики;

2) зміна відсоткових ставок;

3) зміна сукупних видатків у відповідь на зміну відсоткових ста­вок;

4) зміна основних макроекономічних показників.

Загалом існує два основні підходи щодо сутності та механізмів дії передавального механізму грошово-кредитної політики: кейнсіан- ський та монетарний.

Кейнсіанський підхід до розуміння передавального механізму. Сутність кейнсіанського підходу до монетарного передатного меха­нізму випливає з базового кейнсіанського рівняння

Y = AD = С + І + G +NX. (8)

На підставі рівняння (8) кейнсіанці, обґрунтовуючи монетарний передавальний механізм, намагаються пояснити, як пропозиція гро­шей впливає на відповідний компонент сукупного попиту і в підсум­ку — на реальний обсяг виробництва.

Традиційну кейнсіанську модель («відсоткова ставка — інвести­ції») монетарного передатного механізму можна подати за допомо­гою такого алгоритму:

мЛ^ ІІ^ҐТ^.

Як видно, збільшення пропозицій грошей (MsT) зменшує відсо­ткову ставку (іі). При цьому Кейнс розглядав економіку в умовах неповної зайнятості, коли зростання сукупного попиту не супрово­джується зростанням цін. За таких умов реальна відсоткова ставка дорівнює номінальній (r = i). А зниження відсоткової ставки зумов­лює збільшення сукупного попиту за рахунок інвестицій (ґТ), що в підсумку спричинює зростання реального національного доходу (YT). Слід також додати, що монетарний передавальний механізм і наслідки грошово-кредитної політики кейнсіанці розглядають лише в короткостроковому періоді.

Неточності та обмеження цієї моделі були враховані монетарис- тами та пізніми кейнсіанцями.

Одним із лідерів цього пошуку був Ф. Модільяні. Він обґрунтував додаткові канали впливу пропозиції грошей на їхній сукупний попит.

Найважливіші з них такі канали: «курс акцій — інвестиції», «курс ак­цій — дохід від багатства — споживання», «відсоткова ставка — спо­живання», «відсоткова ставка — валютний курс — чистий експорт».

Канал «курс акцій — інвестиції» показує існування причинно- наслідкової залежності між курсом акцій (Р ) та інвестиціями і зу­мовлює такий передавальний механізм грошово-кредитної політики:

s

Каналом «курс акцій — дохід від багатства — споживання» (з вихідного рівняння Модільяні та коефіцієнта Тобіна) було ще раз підтверджено взаємозв'язок та вплив відсоткової ставки на ціну фі­нансових активів. Цей канал показує, що якщо курс акцій зростає, то фінансове багатство домогосподарств збільшується. Це, в свою чергу, збільшує їхнє споживання в складі сукупного попиту та зумовлює зростання ВВП. Отже, стимулювальна монетарна політика має ще один передатний механізм, який можна записати так:

м^Р^АТ^СГ^УГ.

Канал «відсоткова ставка — споживання» — монетарна політика, змінюючи рівень відсоткової ставки, здатна змінювати величину спо­живання, а отже, і сукупного попиту в цілому. Ураховуючи здатність відсоткової ставки впливати на споживання, монетарний передатний механізм матиме такий вигляд:

М^ІІ^СГ^УГ.

Канал «відсоткова ставка — валютний курс — чистий експорт» показує, що вплив відсоткової ставки на чистий експорт здійснюєть­ся не безпосередньо, а опосередковано через валютний курс. Напри­клад, в умовах відкритої економіки застосовується стимулювальна монетарна політика. У результаті цього знижується і реальна відсо­ткова ставка, яка породжує такі наслідки:

- депозити в національній валюті стають менш привабливими, тобто менш вигідними порівняно з депозитами в іноземній ва­люті. Це зменшує попит на вітчизняну валюту на валютному ринку і спричинює падіння її курсу (еі);

- нижча вартість національної валюти робить вітчизняні товари дешевшими за іноземні, що сприяє збільшенню експорту і ско­роченню імпорту, тобто зростанню чистого експорту (NXT).

Як результат, стимулювальна монетарна політика збільшує чис­тий експорт як компонент сукупного попиту, що приводить до зрос­тання ВВП:

іі^еі^тї^п.

Монетарний підхід. В основі монетарного підходу до передатно­го механізму грошово-кредитної політики лежить рівняння Фішера та Фрідмана. Вона має вигляд:

  • мП^АБТ^У РТ.

Монетарна модель монетарного передавального механізму вихо­дить із того, що збільшення пропозиції грошей безпосередньо визна­чає зростання сукупного попиту. Відповідно, гроші є джерелом су­купного попиту. Таку залежність між приростом пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту монетаристи підтверджують наяв­ністю між змінними високої кореляції. В дійсності не гроші, а дохід, утворений економікою, є джерелом сукупного попиту, а гроші — це лише засіб його реалізації.

Основним недоліком монетарної концепції є те, що вона не по­казує ринкових інструментів, за допомогою яких збільшення пропо­зиції грошей може впливати на ділову активність.

Головним висновком Фрідмана стає положення про те, що націо­нальному банку не обов'язково знати механізм впливу грошей на ді­лову активність, головне — стабільно і швидкими темпами друкувати гроші.

Досвід розвинутих держав показав, що монетарна політика добре працює, якщо її передавальний механізм не має порушень. І в довго­строковому періоді зміни пропозиції грошей переважно підвищують рівень цін і не впливають на реальні обсяги виробництва (монетарна нейтральність грошей).

+1