3. Рівновага товарного, грошового та зовнішнього ринків

У сучасному світі більшість національних економік являє собою відкриті системи.

У зв'язку з цим виникає необхідність теоретично переосмислити їхню сутність, визначити ті системоутворювальні елементи, які вони закладають у формування єдиного міжнародного простору.

Так, відповідно до ступеня вродженості економіки у світове гос­подарство її відносять до малої або великої відкритої економіки.

Мала відкрита економіка — це національна економіка, якій при­таманні такі ознаки: незначна частка у світовому експорті та імпорті; обмежений вплив на світовий ринок; значна залежність національної відсоткової ставки від світових відсоткових ставок.

Велика відкрита економіка — це національна економіка, екс­порт та імпорт якої становлять значну частину відповідних світових показників. Економічні процеси, що в ній відбуваються, значно впли­вають на світогосподарські.

Оскільки відкрита економіка в будь-якому випадку впливає на зовнішній світ, доцільно визначити особливості розрахунку націо­нального виробництва та доходу в ній, а також рівновагу товарного, грошового та зовнішнього ринків.

У закритій економіці НП виробляється виключно для потреб самої країни та за рахунок власних ресурсів. Саме тому тут ВВП та ВНП є тотожні.

Відкрита економіка вступає в торговельні та інші відносини із зо­внішнім по відношенню до неї оточенням, використовуючи при цьо­му його ресурси та надаючи йому власні. Тут внутрішній і національ­ний продукт не є тотожними величинами.

У відкритій економіці вироблений продукт може реалізуватись як всередині країни, та і за її межами, тобто тут внутрішній продукт може відхилятись від споживання і внутрішніх витрат на величину зовнішньоторговельного сальдо.

Зовнішньоторговельне сальдо (NE) — це різниця між експортом (E) та імпортом (Z).

Відкрита і закрита економіка

Відповідно обсяг внутрішнього національного продукту (У) у від­критій економіці набуватиме вигляду:

Y = C + I + G + (E — Z) = C + I + G + NE.

З цієї тотожності випливає, що обсяг внутрішнього продукту кра­їни не завжди може дорівнювати лише внутрішнім витратам, оскіль­ки для відкритої економіки не характерно, щоб зовнішньоторговель­не сальдо дорівнювало «0».

(2)

(3)

Крім того, така економіка прагнутиме, щоб рівень зовнішнього споживання перевищував рівень внутрішнього споживання, а вну­трішні витрати були меншими від зовнішніх. Якщо врахувати, що Y — (C + G) = S — внутрішні заощадження, то наше рівняння матиме вигляд:

S = I + NE;

NE = S — I.

З останнього рівняння випливає, що чисті іноземні інвестиції тотожні чистому експорту, оскільки держава-продавець на зовніш­ньому ринку купує активи іншої держави, з якою в неї позитивне зо­внішньоторговельне сальдо, або продає активи тій державі, з якою в неї негативне зовнішньоторговельне сальдо.

Визначимо також вплив внутрішньої відсоткової ставки в її порів­нянні зі світовою на рівноважний стан кредитного ринку. У даному випадку прослідковується така тенденція: пропозиція позичкового капіталу в самій державі визначається внутрішніми заощадження­ми, а попит залежить від внутрішніх та чистих зовнішніх інвестицій. Висока внутрішня відсоткова ставка обмежує попит на запозичення і внутрішні інвестиції, а також впливає і на обсяг чистих іноземних інвестицій. Так, якщо внутрішня відсоткова ставка на запозичення в межах національної економіки буде вищою за світову, то суб'єктам цієї економіки значно вигідніше купувати активи всередині країни. Це інвестиції у власну економіку (внутрішні інвестиції), зростання яких веде до зменшення чистих іноземних інвестиції за кордон. І на­впаки. Точка рівноваги на кредитному ринку виникає за ситуації, коли обсяг заощаджень тотожний сумі внутрішніх та зовнішніх чис­тих інвестицій.

(1)

На обсяги попиту і пропозиції на запозичення на валютному ринку впливає також обмінний курс валюти. Попит і пропозицію на валютному ринку визначає реальний валютний курс. При цьому пропозиція валюти залежить від відсоткової ставки, а не від обмін­ного курсу, а попит на національну валюту перебуває у зворотній за­лежності від реального обмінного курсу національної валюти. Точка рівноваги на валютному ринку встановлюється за умови, коли попит на валюту тотожний її пропозиції. У цій точці встановлюється рівно­важний валютний курс.

Тепер прослідкуємо вплив торговельної політики на макроеконо- мічну ситуацію у відкритій економіці.

Торговельна політика відкритої економіки на міжнародному рин­ку визначається величинами експорту та імпорту.

Зростання експорту створює умови для зростання обсягів наці­онального виробництва, доходів і валютних резервів у національній економіці.

Зростання імпорту хоч і скорочує внутрішні витрати, проте веде до падіння обсягів національного виробництва, доходів та запасів іноземної валюти в країні.

Між імпортом та експортом спостерігається такі залежності:

- експорт однієї країни утворює імпорт для іншої, і навпаки;

- імпорт — це функція залежності від власного (внутрішнього) доходу національної економіки, а експорт залежить як від вну­трішніх макроекономічних показників, так і від динаміки наці­онального доходу інших країн, бажання громадян інших країн купувати товари і послуги певних економік;

- прагнення країн скоротити обсяги імпорту призводить до ско­рочення обсягів експорту;

- коли економіка перебуває в умовах дефляційного розриву, зростання чистого експорту стимулює внутрішні макроеконо- мічні показники.

Дефляційнийрозрив — це відхилення сукупного попиту (AD) від стану рівноваги за умов повної зайнятості в бік зменшення при ста­лій пропозиції (A5). Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін (Р) падає;

- Коли країна перебуває в умовах інфляційного розриву, то зрос­тання чистого експорту чинить негативний вплив на макроеко- номічне становище національної економіки.

Інфляційний розрив — відхилення сукупного попиту (AD) від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при ста­лій пропозиції. Інфляційний розрив утворюється, коли сукупний по­пит (AD) зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції (AS);

- якщо економіка перебуває в умовах повної зайнятості та по­тенційного рівня виробництва, то зростання чистого експорту може призводити до інфляційних розривів в економіці.

Рівновага товарного, грошового та зо­внішнього ринків для відкритої економі­ки в найбільш загальному вигляді була описана моделлю Манделла-Флемінга.

Модель Манделла-Флемінга розроблена американськими еко­номістами Робертом Манделлою і Маркусом Флемінгом у 60-х роках ХХ ст. Вона описує відкриту економіку з урахуванням таких фак­торів: доходу, внутрішньої відсоткової ставки, чистого експорту, ва­лютного курсу, світової відсоткової ставки. При цьому екзогенними чинниками в моделі є змінні фіскальної політики, рівень цін і світо­ва відсоткова ставка, а ендогенними — дохід, обмінний курс валюти, внутрішня відсоткова ставка. В основі моделі лежить припущення про абсолютну мобільність (рухливість) капітал