7.8. Робочий час та режим праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу та методи його вивчення

За допомогою робочого часу вимірюється тривалість живої конкретної праці та її продуктивність. Тому раціональне використання робочого часу у виробництві є економічним законом.

Використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найоптимальніших режимів праці і відпочинку. При цьому розрізняють такі режими праці:

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

Режим праці та відпочинку регулюється кодексом законів про працю України.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень.

Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Для виявлення резервів економії робочого часу порівнюється його бюджет за планом і фактичний.

Розрахунок і аналіз бюджету здійснюється у вигляді балансу робочого часу, що складається по підприємству, цеху, дільниці. Приклад такого балансу наведено у табл. 7.5.

Таблиця 7.5

БАЛАНС РОБОЧОГО ЧАСУ 1 РОБІТНИКА (ПРИКЛАД)

№ п/п

Склад фонду робочого часу

Дні

Години

% до робочого часу

1

Календарні дні (календарний фонд )

365

2

Святкові та вихідні дні

112

3

Передсвяткові дні

5

4

Номінальний фонд (1-2) (253 * 8 год. - 5 год. у передсвяткові дні)

253

2019

100

5

Невиходи на роботу:

 

 

 

 

— чергова відпустка

19,65

157,2

7,79

 

— відпустка у зв'язку із пологами

3,04

24,2

1,2

 

— хвороба

3,80

30,3

1,5

 

— виконання державних і громадських обов'язків

1,27

10,1

0,5

 

Всього невиходів

27,76

221,8

10,99

6

Явочний робочий час (4—5)

225,24

1797,2

89,01

7

Втрати часу протягом робочого дня:

 

 

 

 

— перерви на годування дітей

-

0,1

 

— скорочений день підлітків

-

0,17

 

Всього втрат

0,71

5,65

0,28

8

Ефективний фонд робочого часу (6 — 7)

224,53

1791,55

88,73

Всі затрати робочого часу протягом зміни, за винятком обідньої перерви, поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно- технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом і визначається за формулою:

Тп-з _

ї-шк trn +         to + t д + t об + t воп + t нп + t п-з,   (7.6)

n

де tm — штучний час, хв.; t0 — основний час, хв.; t д — допоміжний час, хв.; t об — час обслуговування робочого місця, хв.; t воп — час на відпочинок і особисті потреби, хв.; t нп — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин, хв.; t „-з — підготовчо-заключний час на одиницю продукції, хв. Основний час входить до складу tmK повністю. Що стосується інших часових складових цієї формули, то при розрахунках в tmK враховується та їх величина, яка не перекривається при виконанні конкретної роботи.

До ненормованих затрат робочого часу відносять втрати робочого часу, що виникають внаслідок перерв у роботі з організаційних і технічних причин, порушення трудової дисципліни, а також виконання робітником роботи, не передбаченої змінно-добовим завданням. У нормований робочий час включаються тільки продуктивні затрати часу, у ненормований — непродуктивні.

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і сумісних). Вона включає підготовчо-заключну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-заключної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї, складається з часу виконання основних прийомів і допоміжних. Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця складається з часу організаційного обслуговування та часу технічного обслуговування. Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема переналагодження обладнання, заміна зношеного інструменту тощо. Час регламентованих перерв включає час на відпочинок, особисті потреби і службові розмови. Час технологічних перерв — це час вимушеної бездіяльності робітників та обладнання, зумовлений особливостями технології. Часом перерв з організаційно-технічних причин є час бездіяльності робітника або устаткування через організаційно-технічні неполадки і недогляд (перебої у постачанні матеріалів, інструментів, поламки устаткування, неритмічність роботи дільниць і транспорту тощо). Часом перерв, що залежать від робітника, є час бездіяльності робітника і устаткування з вини самого робітника (запізнення на роботу, сторонні розмови, перекури, понаднормовий відпочинок тощо). Час непродуктивної роботи — це час роботи, не передбаченої технологічним регламентом (пошуки електрослюсаря, інструмента, усунення поламок устаткування тощо). Час сторонньої роботи — це час, що не передбачений для робітника даної професії.

У загальному вигляді схема класифікації змінного робочого часу подана на рис. 7.4.

Затрати робочого часу можуть бути вивчені шляхом спостереження та виміру на робочому місці. Виміру піддаються всі витрати робочого часу протягом робочого для або його частини.

Найпоширенішими методами дослідження затрат часу є: фотографія робочих процесів, фотографія робочого дня, самофотографія робочого дня, хронометраж, фотохронометраж, моментні спостереження.. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів: підготовка до спостереження; проведення спостереження; оброблення даних; аналіз результатів; підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

Фотографія робочих процесів — це вивчення шляхом спостережень всіх елементів виробничого або трудового процесів і затрат робочого виконавців та їх виконання протягом робочої зміни або її частини.

Фотографія робочого дня — це комплекс спостережень і виміряв часу протягом зміни або її частини з метою виявлення змісту, тривалості чи послідовності виконуваної роботи за елементами операцій, а також перерв у роботі.

Розрізняють такі види фотографії:

фотографія виробничого процесу — це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи.

фотографія часу використання устаткування — це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія).

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу.

Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення.

Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий — за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

Залежно від способу проведення й оброблення спостережень розрізняють два методи проведення фотографії робочого часу:

метод безпосередніх замірів — полягає в безпосередній реєстрації тривалості затрат часу за елементами операції, що спостерігається.

метод моментних спостережень — фіксується стан робочих місць, що спостерігаються. При цьому структура затрат часу установлюється залежно від кількості моментів, коли спостерігалися відповідні стани.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються.

Виділяють такі способи проведення хронометражу:

— безперервний (за поточним часом): всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання.

вибірковий: застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання.

цикловий: дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3—5 сек.).

Отже, застосування ефективних способів вивчення розподілу часу є важливою умовою виявлення, аналізу і використання резервів економії робочого часу на підприємстві.