7.10. Якість норм праці. Аналіз виконання норм праці та порядок їх перегляду

Якість встановлюваних норм праці характеризується ступенем їх наукового обґрунтування. При цьому повинні застосовуватися розглянуті вище методи розрахунку нормативів і норм, а також враховуватися всі фактори, що визначають їх величину, а саме:

продуктивність технологічного устаткування; раціональність планування, організації й обслуговування робочих місць;

забезпеченість матеріалами, транспортними засобами, енергією;

санітарно-гігієнічні і психофізіологічні умови праці, освітленість, стан вентиляції;

рівень кваліфікації робітників, виробничі навички, уміння, стаж роботи та ін.

Якість діючих норм праці залежить не тільки від правильного вибору і класифікації факторів, але й від точності визначення ступеня впливу їх на результати праці, від кількості градацій по кожному фактору і граничних значеннях інтервалів градацій.

Прогресивність норм характеризує встановлений науковими методами рівень норм, що базується на раціональному способі здійснення трудового і виробничого процесу, фізіологічно обґрунтованому режимі праці і відпочинку, оптимальному режимі роботи устаткування.

Для обґрунтування прогресивності норм використовують економічні методи оцінки ефективності організації виробництва і праці, що складають розрахункову основу норм.

Використовуються також методи комплексного аналізу, розрахунку й обґрунтування нормативів і норм (розрахунковий метод, методи статистичного аналізу, лінійного програмування та ін.).

Критерієм оцінки підвищення ступеня прогресивності норм зростання економічного ефекту техніко-технологічного удосконалення виробництва, який визначається з використанням методу приведених затрат та інших методів.

На рис. 7.5. наведено схему класифікації факторів, що впливають на рівень норм витрат праці робітників.

Ступінь виконання норм може характеризувати їх реальність. Тому під реальністю варто розуміти відповідність реально існуючих виробничих умов, а також середніх фізичних і психічних можливостей виконавця умовам і можливостям, що склали розрахункову основу для встановлення норм праці. Звідси основу розрахункових норм мають складати не лише прогресивні умови виробництва, а й реально існуючі на робочих місцях параметри техніки, технології, організації виробничого і трудового процесу.

Реальність розрахункових норм визначаються через коефіцієнт можливого підвищення діючих норм виробітку за формулою:

р = (100 — Кекс) + 100 •(-100) - Рнп,         (7.15)

V         екс; 100 - (Кгнт -100)            v ;

де Кекс — коефіцієнт використання норми змінного оперативного часу;

К1НТ — коефіцієнт, що характеризує можливість норми виробітку за рахунок зниження оперативного часу на одиницю виробітку, %;

Рнп — плановий рівень перевиконання норм праці, %.

При цьому,

Кекс = ^ ,        (7.16)

н.оп

де Тф.0п — фактичний оперативний час у масштабі зміни, хв.;

Тн.оп — фактичний оперативний час за нормою, хв.

КІНТ = -^l • 100,        (.17)

t on.ф

де ton.H — норма оперативного часу на одиницю виробітку, хв.;

t0n.(i> — фактична норма оперативного часу на одиницю виробітку, хв.

Для оцінки реальності норм також проводиться аналіз середнього рівня виконання норм, розподілу відрядників за рівнем виконання норм, ефективності використання робочого часу. При цьому виявляються також резерви економії робочого часу на основі підвищення продуктивності праці, застосування більш високопродуктивного устаткування, впровадження передового виробничого досвіду, раціональних прийомів праці тощо. Для аналізу виконання (реальності) норм використовуються показники, передбачені формою статистичної звітності. У різні періоди в Україні такими показниками були: середній відсоток виконання норм, питома вага робітників, які не виконують норми, розподіл працівників за ступенем виконання норм, чисельність працівників, робота яких нормується за технічно обґрунтованими нормами.

Основним показником аналізу якості виконання норм є рівень їх виконання за місяць, квартал, рік. Відсоток виконання норм виробітку визначається шляхом розподілу місячного фактичного виробітку на суму норм за відпрацьований період. Визначення рівня виконання норм робітнику, який працює протягом зміни на двох або декількох нормах, коли неможливо точно врахувати час роботи по кожній нормі, здійснюється шляхом приведення існуючих норм до єдиної норми. При цьому виробіток по кожній нормі множать на відповідний коефіцієнт, отримані результати підсумовують і ділять на величину більшої норми. Перевідний коефіцієнт визначається шляхом ділення величини більшої норми на меншу. Аналіз виконання норм доповнюється аналізом змінного балансу робочого часу, причин простоїв та ін., на основі чого розробляються заходи щодо усунення причин, які перешкоджають виконанню норми.

Таким чином, нормування праці в умовах становлення ринкових відносин є найважливішим чинником зростання ефективності виробництва і праці.

Питання для самоконтролю

Розкрийте сутність організації праці.

Назвіть складові процесу організації праці на підприємстві.

Які є основні види поділу праці?

Назвіть та охарактеризуйте форми кооперації праці.

Що таке «робоче місце»?

За якими параметрами класифікуються робочі місця?

Визначте поняття «умови праці».

Охарактеризуйте класифікацію факторів, які впливають на працездатність людини.

Розкрийте сутність нормування праці.

Як встановлюються раціональні режими праці та відпочинку?

Що є об'єктом нормування праці?

Охарактеризуйте класифікацію затрат часу.

Які є нормативи і норми праці?

Охарактеризуйте методи встановлення норм.

Як здійснюється аналіз якості норм праці?

Тести для самоконтролю

1. Кількість одиниць роботи, що повинні бути виконані за одиницю часу — це:

а)         норма праці;

б)         норматив праці;

в)         норма обслуговування;

г)         норма виробітку.

2.Число об'єктів, що повинні обслуговуватися за одиницю часу одним або кількома робітниками — це:

а)         норма праці;

б)         норматив праці;

в)         норма обслуговування;

г)