8.4. Фактори продуктивності праці: поняття, сутність і групи

Фактори продуктивності праці визначають її рівень та пов'язані з працею, ресурсами і середовищем.

Фактори — це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Природні умови — це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва : природні ресурси, грант, кліматичні особливості тощо.

Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя.

Об'єктивні умови виробництва є відносно стабільними і не залежать від трудових зусиль працівників, вони визначають рівень продуктивності.

Відхилення від середнього рівні суб'єктивних умов виробництва також впливають на продуктивність праці.

Внутрішні фактори знаходяться у зоні контролю окремого підприємства, а зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність.

На рис. 8.1 наведена одна із класифікацій факторів продуктивності.

Існують також інші схеми класифікації факторів продуктивності праці (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Ознака

Групи факторів

За внутрішнім змістом

Матеріально-технічні: пов'язані з рівнем розвитку техніки і технології, впровадженням у виробництво наукових відкриттів і розробок, удосконалюванням знарядь і засобів праці.

Організаційні: обумовлені організацією виробництва, праці і управління.

Соціально-економічні: пов'язані зі складом працівників, рівнем їхньої кваліфікації, умовами праці і побуту, відношенням працівників до власності, ефективністю стимулювання праці і зацікавленістю в кінцевих результатах виробництва.

Закінчення табл. 8.2

Ознака

Групи факторів

За сферою виникнення

Внутрішньовиробничі: виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації.

Галузеві і міжгалузеві: пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі чи декількох спільних галузей народного господарства.

Регіональні: це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону.

Загальнодержавні: це такі фактори, що спричиняють підвищення продуктивності праці у всій країні (наприклад, підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу).

Матеріально-технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці як в цілому по економіці. так і на окремому виробництві. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками, наведеними у табл. 8.3.

Таблиця 8.3

ПОКАЗНИКИ ВИЛИВУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Показник

Змістова характеристика

Електро-

озброєнність

праці

Визначається відношенням кількості електроенергії, використаної у виробничому процесі за певний період, до середньооблікової чисельності робітників.

Енергоозброєність праці

Споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність

Показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності ворітників або працівників.

Фондовіддача

Загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної(без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів.

Механоозб-

роєність

праці

Відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні.

Залежність між рівнем і динамікою технічної озброєності та продуктивності праці пряма і характеризується:

  • Пп _ ФО ФВ,          (8.15)

де Пп — продуктивність праці; ФО — фондоозброєність; ФВ — фондовіддача.

До організаційних факторів продуктивності належать:

удосконалення форм організації спільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці(впровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

приватизація державної власності;

розвиток середнього і малого підприємництва;

надання повної економічної свободи державним підприємствам;

диверсікація виробництва;

залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;

розробка системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо.

Загалом, усі фактори, що впливають на продуктивність праці, можна поділити на дві групи:

група включає фактори, що діють у напрямку підвищення продуктивності праці, поліпшення організації праці і виробництва та соціальних умов життя працюючих.

групу становлять фактори, що негативно відбиваються на продуктивності праці: несприятливі природні умови, погана організація виробництва і праці, напружена соціальна обстановка.