8.5. Резерви зростання продуктивності праці

Резерви зростання продуктивності праці — це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці управління. Резерви тісно пов'язані з факторами зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання пов'язаного з ним резерву — це процес перетворення можливості в дійсність.

Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науко- технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.

Резерви зростання продуктивності праці класифікують за різними ознаками: за часом використання, за ознаками можливості їхнього використання, за напрямками роботи, за місцем виявлення і використання. Більш докладно класифікація резервів зростання продуктивності праці наведена у табл. 8.4.

Таблиця 8.4

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Ознака

Види резервів

За часом використання

а)         поточні резерви: можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року.

б)         перспективні резерви: їхнє використання передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

За ознаками

можливостей

використання

а)         резерви запасу: наприклад, недовикористання устаткування чи потужності зі змінності роботи, вивчені, але ще не впроваджені передові методи праці.

б)         резерви втрат: втрата робочого часу (внутрішньозмінні і цілоденні простої, прогули і всі не передбачені планом неявки на роботу; непродуктивні витрати праці), брак, перевитрата палива.

За напрямками роботи

а)         соціально-економічні: визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;

б)         матеріально-технічні: визначають можливості застосування більш ефективних засобів виробництва;

в)         організаційно-економічні: визначають можливості удосконалення об'єднання робочої сили і засобів виробництва.

За місцем виявлення і використання

а)         народногосподарські: більш багаті природні ресурси і їхнє комплексне використання.

б)         галузеві: спеціалізація підприємств, концентрація і комбінування виробництва, удосконалювання техніки і технології і ін.

в)         внутрівиробничі: крім поділу на поточні і перспективні, вони ще поділяються на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви кращого використання сукупного робочого часу.

Резерви зростання продуктивності праці можна підлити на дві групи: 1 група) резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили)- це всі резерви, пов'язані з організацією умов праці, підвищенням дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також із

забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці.

2 група) резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів — це резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури й ін.) за потужністю і за часом, а також резерви більш ощадливого і повного використання сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших оборотних фондів.

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їхня кількісна оцінка. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період часу величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.

Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, зміни кооперованих поставок, скорочення втрат від браку і т.д. на рівень продуктивності праці на можна визначити за допомогою таких формул:

Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від ступеня використання робочого часу визначається за формулою:

Ф

ДПрч. = —-100 -100,            (8.16)

(Фрч +ДФ™ ) -100 абоДПрч. = —^            р—      100,     (8.17)

^р.ч.

де Ф р ч. — плановий ефективний фонд часу одного робітника, год.; Фр.ч. — базовий ефективний фонд часу одного робітника, год.; Дфплр.ч. — передбачена зміна середньої величини ефективного фонду часу у плановому періоді, год.

Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від процента скорочення трудомісткості виготовлення продукції визначається за формулою:

лтт 100 • a

ДПтр = ^         '           (818)

100 - a

де а — скорочення трудомісткості виготовлення продукції, %.

Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від скорочення втрат від браку розраховується за формулою:

ДПбр = 100 ~ Б"л -100 -100, (8.19)

Р 100 - Б0

де Бш, Б0 — відповідно проценти втрат від браку в плановому та звітному періодах, %.

Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від зміни кооперованих поставок визначається за формулою:

ДПК _ • Р_ ,   (8.20)

Тр0 • кз6

де Трк — трудомісткість зміненого обсягу кооперованих поставок в плановому періоді, нормо-год.;

Тр0 — трудомісткість продукції у звітному періоді, нормо-год.; k36 — коефіцієнт збільшення обсягу продукції у плановому періоді; Рпитома — питома вага основних робітників у їхній загальній чисельності у звітному періоді.

Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від зміни обсягу виробництва та чисельності працюючих розраховується за формулою:

ДП0 _ 100 + Взв -100 -100,  (8.21)

100 + Рзб        К J

де Взб — планове збільшення обсягу виробництва, %; Рзб — збільшення працюючих згідно плану, %.

Зростання випуску продукції (у %) за рахунок підвищення продуктивності праці визначається за формулою:

ДОПпрод. _ 100 - 'І0() ,        (8.22)

Взб

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, де зазначаються види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, втрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.