11.3. Аналіз обліку витрат на робочу силу

Під час аналізу витрат на робочу силу інформацію беруть з наступних звітних форм:

Форма №2-ПВ «Звіт про працю»;

Форма №1-П «Звіт промислового підприємства по продукції»;

Форма №3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

Форма №6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання»;

Форма №3-ПН Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках»;

Форма №1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці»;

Форма №1-ПВ (заборгованість) «Звіт про стан заборгованості по виплаті заробітної плати»;

дані табельного обліку й відділу кадрів;

дані планово-нормативної, облікової й оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства;

матеріали спостережень: хронометражі, фотографії робочого дня, матеріали спеціальних соціологічних досліджень.

Використання трудових ресурсів необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці.

Фонд заробітної плати за діючою інструкцією органів статистики містить у собі не тільки фонд оплати праці, але й виплати за рахунок коштів соціального захисту й чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Найбільша питома вага в складі коштів, використаних на споживання, займає фонд оплати праці, що включає в собівартість продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включає в собівартість продукції, у першу чергу розраховуємо абсолютне й відносне відхилення фактичної його величини від планової.

У цьому зв'язку розрізняють абсолютну й відносну зміну фонду заробітної плати.

Абсолютна зміна фонду заробітної плати (Д ФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом заробітної плати (ФЗПШ) у цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників:

А ФЗП = ФЗПф - ФЗПШ.      (11.3)

Оскільки абсолютне відхилення визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції, то по ньому не можна судити про економію або перевитрату фонду заробітної плати.

Відносна зміна фонду заробітної плати (АФЗПотн) розраховується, як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати й плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. При цьому варто мати на увазі, що коректується тільки змінна частина фонду заробітної плати. Змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП ) — це та частина ФЗП, що змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. До ФЗПпер належать:

зарплата робітників за відрядними розцінками;

премії робітником й управлінським персоналом за виробничі результати;

сума відпускних, що відповідають частці змінної зарплати. Постійна частина фонду заробітної плати (ФЗПпост) не змінюється

при збільшенні або спаді обсягу виробництва. До ФЗПпост належать:

зарплата робітників по тарифних ставках;

зарплата керівників, фахівців, технічних службовців по ставках;

всі види доплат;

оплата праці працівників непромислових виробництв;

сума відпускних, що відповідає частці постійної зарплати. Відносна зміна фонду заробітної плати з урахуванням виконання

плану з виробництва продукції, можна визначити за формулою:

ДФЗП = ФЗП, - ФЗП = ФЗП, - (ФЗП * Кт + ФЗП ) (114)

отн      ф          ск         ф У      пл.зм'  ^^•J11m.nocmJ З v11' V

де ФЗПСК — фонд зарплати плановий, скорегований на коефіцієнт виконання плану з випуску продукції;

ФЗПшзм та ФЗПплпост — відповідно змінна й постійна сума планового фонду зарплати;

Квп — коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції.

Факторна модель, використовувана для аналізу змінної частини фонду заробітної плати, має вигляд:

ФЗПпер = Т^ВПзаг * УД * УТЕг * ОТг       (11.5)

і=1

де ¥ВПзаг — загальний обсяг випуску продукції, шт.;

УДІ — питома вага і-го виду продукції в обсязі виробництва (структура продукції);

УТЕІ — питома трудомісткість і-го виду продукції, нормо-години;

ОТі — рівень годинної оплати праці, грн.

Факторна модель, використовувана для аналізу постійної частини фонду заробітної плати робочих-погодинників, має вигляд:

ФЗПпост = Ч * Д * Т *ЧЗП  (11.6)

де Ч — средньосписочна чисельність робітників, чол.;

Д — середня кількість робочих днів, відпрацьованих одним робітником за рік (кількість робочих днів у році), день;

Т — середнє число годин, відпрацьованих за день одним робітником (тривалість робочого дня), година.;

ЧЗП — середньогодинна заробітна плата, грн./година.

Найбільш значимим фактором у факторній моделі фонду заробітної плати є рівень годинної оплати праці (за 1 людино-годину) або середньогодинна заробітна плата, яка залежать від:

рівня кваліфікації працівників;

інтенсивності праці (у процесі аналізу розглядається можливість зниження трудомісткості продукції);

перегляду норм продуктивності;

перегляду розцінок;

зміна розрядів робіт;

перегляду тарифних ставок;

обсягів різних доплат і премій (доплати за стаж роботи, наднормативні годинники, час простоїв з вини підприємства).

У процесі аналізу докладно розглянемо склад фонду оплати праці в розрізі категорій працівників і видів оплати праці.

Ці дані дозволяють судити про структуру фонду оплати праці по категоріях працівників і видам виплат. У табл. 11.5 наведені вихідні дані для такого виду аналізу.

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Вид оплати

Сума зарплати, тис. грн.

План

Факт