12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації в умовах ринку : Економіка праці і соціально-трудові відносини : B-ko.com : Книги для студентів

12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації в умовах ринку

Специфіка досліджень полягає у використанні спеціальних соціологічних і соціально-психологічних методів, що взаємно доповнюють один одного і несуть велику кількість нової інформації.

Соціологічне дослідження включає п'ять взаємозалежних етапів:

підготовка дослідження;

збір первинної інформації, неузагальнених зведень, що підлягають подальшій обробці;

підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка;

аналіз обробленої інформації;

написання за результатами дослідження звіту з висновками і рекомендаціями.

На першому етапі дослідження складаються програма чи проект дослідження, установлюється вибірка (одиниця спостереження), визначаються методи збору інформації, проводиться пробне (пілотажне) дослідження. Програма дослідження містить загальний контур дослідження. У ній формулюються проблема, об'єкт і предмет дослідження, цілі, задачі і гіпотези дослідження, визначається його новизна, здійснюється операціоналізація понять (коли теоретичні характеристики і поняття яких-небудь процесів і явищ переводяться на емпіричний рівень, можуть бути виміряні), розробляється робочий план дослідження з установленням термінів, виконавців, матеріальної бази.

Для збору інформації використовують: аналіз документів, опитування, експеримент. Ось лише деякі проблеми, що вимагають дослідження в умовах ринкової системи господарювання:

проблеми, пов'язані з умовою і змістом праці;

матеріальне становище працівників і їхній соціальний захист;

вперспективи розвитку трудової організації в умовах різноманітності форм власності, проблеми її виживання;

трудове поводження, фактори й умови, що на нього впливають;

проблеми, пов'язані з задоволеністю працею, її мотивацією;

ставлення до праці і трудова адаптація;

трудовий конфлікт, причини, шляхи вирішення і т д.

Нині проблеми власності і приватизації стають вкрай актуальними. Тому завжди необхідний аналіз не тільки їхніх економічних, а й соціальних аспектів. Розглядаючи власність з точки зору соціології, ми бачимо, Ідо вона є об'єктом уваги людей, відіграє очевидну чи приховану роль у їхньому житті, трудовій та економічній діяльності, до неї прагнуть, тобто власності властиві соціальні аспекти. Як найбільш універсальні можна назвати такі:

умови досягнення, підтримки і реалізації влади, панування над людьми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;

спосіб максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної заробітної плати;

соціальний престиж, умови входження до класу власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників;

фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;

можливість прийняття управлінських рішень;

механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю заробітної плати, умов праці і реалізації, її продукту і т. д.

Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відповіді на запитання про те, чому люди поводяться певним чином у конкретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження і спорів із приводу прав володіння і розпорядження. Існує чимало причин цього поводження. Спробуємо сформулювати лише деякі з них.

Насамперед, люди різняться у своїх потребах і інтересах, тому в неоднаковій мірі мають потребу у власності як засобі їхньої реалізації. Якщо одні прагнуть бути власниками будь-що-будь, то іншим власність байдужа, вони не пов'язують з нею власне благополуччя чи взагалі не вважають її необхідною в якомусь окремому випадку.

Велика кількість людей відноситься до державної власності як до найкращого соціально-економічного устрою чи навпаки, розглядає приватну власність як природний спосіб життя і спосіб вирішення всіх проблем. Навіть серед реальних власників ми знайдемо супротивників приватизації, а серед не власників — її «безкорисливих» прихильників. Цілі шари населення ставляться до приватизації як до чергової політичної кампанії, або «великої політики», у яку не слід втручатися і яка незабаром пройде, Тому вони займають або пасивно-байдужу позицію, або активно- критичну. Адже власність у випадку приватизації — це не тільки блага і прибуток, а й відповідальність. Усі люди різною мірою здатні до відповідальності, це необхідно враховувати при вивченні даного питання.

Стосовно до власності і приватизації наглядно виявляються соціально-психологічні фактори наслідування. З одного боку, природні швидкі дії через острах відстати від інших, опинитися останнім, упустити момент для заняття гідної позиції в нових умовах праці і господарювання; з іншого — обережність, що випливає з прагнення не виконувати ризиковану роль лідера, а слідувати вже реальним прикладам благополучної реформи. При дослідженні трудової організації необхідно враховувати як різноманітність форм власності, так і відсоток власників (відсоток власності в адміністрації; фахівців у сфері інженерної й економічної праці; працівників, що виконують кваліфіковані функції, робітників, підприємців, іноземних осіб і компаній і т. д.), тому що це позначається на соціальних процесах і внутрішніх взаєминах працівників у трудовій організації.

Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити, як міняється менталітет окремих працівників, цілих соціальних груп, їхнє трудове поводження. Наприклад, зникають конфлікти і страйки, оскільки у свідомості людей підвищується ціна робочого часу, слабшає необхідність строгого адміністративного контролю за працею, люди починають звільнятися від утриманських відносин, чекань дотацій і т. д. Навіть робітники у випадку зміни власності починають більш критично і принципово ставитися до штату і персоналу, структури й ефективності робочих місць. Зміну трудового поводження можна помітити і на повсякденному рівні. Самі працівники починають оцінювати приватні організації і підприємства значно вище, ніж державні, і судять про це за заробітною платою, якістю товарів, стилем взаємин із клієнтами, відповідальністю і переживанням працівників за авторитет підприємства.

Однак є факти, які показують, що зміна власності не впливає на менталітет працівника. Коли підприємство продовжує працювати «за старинкою», низький рівень оплати праці, немає очікуваного сплеску трудової активності працівників, позначається фактор соціальної інерції і т. д. І це теж необхідно вивчати.

У нових умовах господарювання повинне вивчатися і ставлення працівників до особистого, чужого, загального. Людям властива складна психологія в цьому питанні. Якщо одні сприймають чуже і загальне як особисте, то інші — особисте як чуже і загальне. Це може виявлятися у ставленні до власності на засоби виробництва в трудових організаціях у впливі цього ставлення на трудове поводження. Не можна випустити з уваги і процес криміналізації власності, тому що ці проблеми турбують різні шари населення.