II. Інструмент валютного регулювання

магниевый скраб beletage

У практиці валютного регулювання розрізняють економічні та ад-міністративні інструменти валютного регулювання.

Економічні інструменти використовують ринкові закони та зако-номірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванніекономічних інструментів валютного регулювання держава виступаєодним з суб'єктів ринку. Економічні інструменти включають:

Девальвацію валюти, що передбачає дії відповідних інституцій-них структур, спрямовані на зниження обігового курсу валюти власноїкраїни. Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулю-вання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а з іншого — дляпідвищення конкурентноздатності та покращення торгівельних пози-цій країни на світовому ринку.

Ревальвацію валюти, яка протилежна девальвації. Вона пов'я-зана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти.У цьому випадку метою є стримування попиту на внутрішньому ринкута стимулювання товарного імпорту та припливу інвестицій.

Валютну інтервенцію, яка являє собою цілеспрямований впливцентрального банку країни на валютний ринок та валютний курс, якийздійснюється шляхом продажу або закупівлі банком на валютному ри-нку великих партій іноземної валюти. Такі операції впливають наспіввідношення на валютному ринку попиту та пропозиції певної ва-люти й викликають кореляцію її обмінного курсу.

Валютні інтервенції активно використовуються у світовій практицівалютного регулювання, однак вони пов'язані зі значними витратами.Зокрема, валютні інтервенції здійснюються:

за рахунок використання власних валютних резервів;

з допомогою своп-угоди — договору з певною країною щодоотримання кредиту в валюті цієї країни, необхідній для проведеннявалютної інтервенції;

за рахунок продажу цінних паперів в іноземній валюті;

за рахунок продажу кредитних позицій країни в СДР.

Корекція облікових ставок Національного банку є достатньопоширеним способом впливу на курсові співвідношення. Підвищенняоблікових ставок НБ призводить до зростання (завдяки підвищеномупопиту) курсу валюти, а скорочення — до зниження курсу. Механізмвпливу процентної ставки НБ на курс валюти здійснюється через опе-рації Національного банку з комерційними банками та іншими креди-тними установами з обліку короткочасних державних зобов'язань такомерційних векселів.

Адміністративні інструменти, як правило, це законодавчо закріп-лені та обов'язкові для виконання норми й нормативи. Перевага цихметодів полягає у тому, що вони вимагають менше матеріальних ви-трат, ніж економічні, при цьому ефект впливу відчувається сильнішета швидше. Однак зловживання адміністративними заходами регулю-вання валютного ринку часто веде до зруйнування механізмів ринко-вої саморегуляції, встановлення штучної рівноваги на ринку, фінансо-вих криз та інфляції.

Валютні обмеження — це методи прямого втручання в меха-нізм формування обмінних курсів. Це системи нормативних правил,які регламентують права громадян та юридичних осіб щодо обміну ва-люти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютнихоперацій.

Валютні обмеження — це система державних заходів (адміністра-тивних, законодавчих, економічних, організаційних) з встановленняпорядку проведення операцій з валютним цінностями.

Розглянемо основні обмеження, які застосовуються найчастіше.

В цілому валютні обмеження можна розподілити за областями їхзастосування:

а)         обмеження в області здійснення поточних операцій:

обмеження можливості експортерів використовувати валютнувиручку або обов'язковий (повний чи частковий) продаж її централь-ному банку;

обмежувальний характер продажу іноземної валюти імпортеру;

заборона розрахунків у національній валюті з нерезидентом та закордоном;

регламентація термінів платежів та поставок по експортно-імпортних операціях

б)         обмеження в області фінансових операцій:

лімітування вивезення іноземної чи національної валюти, ціннихпаперів, золота;

контроль за здійсненням інвестицій за кордон;

контроль за залученням іноземних кредитів;

регулювання інвестицій нерезидентів;

обмеження ввезення валюти до країни.

Валютні обмеження тісно переплетені з торгівельним та кредитнимрегулюванням. Необхідно враховувати, що валютні обмеження нега-тивно впливають на розвиток зовнішньоекономічного співробітництвакраїн. Вони застосовуються у випадку, коли в країні бракує іноземноївалюти при істотній зовнішній заборгованості та розладі платіжногобалансу лише ці заходи можуть дозволити стабілізувати курс націона-льної валюти. Тому прийнято вважати, що валютні обмеження слідвикористовувати у критичних ситуаціях для призупинення спаду аборізких коливань обмінних курсів валюти і створення вихідних умовдля подальшого регулювання.

6. Встановлення режимів конвертованості валют характеризує зда-тність до вільного обміну національної валюти на інші валюти. Засто-совують режими повної та часткової конвертованості. При режимі по-вної конвертованості всі іноземні та вітчизняні фізичні й юридичніособи, що володіють певною сумою грошей даної країни, мають мож-ливість вільно використовувати ці гроші з будь-якою метою: вільноздійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції по всіх ви-дах операцій платіжного балансу. При частковій конвертованості вопераціях купівлі-продажу використовуються певні обмеження. Від-повідно до вимог МВФ, такі обмеження не повинні стосуватися пла-тежів по поточних міжнародних операціях (платежів за результатамизовнішньої торгівлі, короткочасних банківських операцій, платежів зпогашення позик і відсотків, перерахування прибутку від інвестицій,грошових переказів некомерційного характеру).