Методи балансування платіжного балансу

Країна, яка має негативне сальдо (дефіцит) по основних статтях платіжно-го балансу, постає перед необхідністю стимулювання експорту національних іодночасного стримування імпорту іноземних товарів і послуг, а також залу-чення довгострокових іноземних капіталів та обмеження вивозу капіталів на-ціональних. Якщо цих заходів недостатньо для зменшення обсягу дефіциту поосновних статтях балансу, мають бути використані методи балансування пла-тіжного балансу за допомогою балансуючих статей.

Важливим у групуванні статей платіжного балансу та вимірюванні йогосальдо є питання: які статті віднести до основних, а які — до балансуючих.

Вважається, що основними статтями платіжного балансу є такі, що,впливаючи на сальдо платіжного балансу, характеризуються відносною само-стійністю. До них, як правило, відносять статті, що відображають поточні опе-рації та рух довгострокового капіталу. Сальдо основних статей ототожнюють зпоняттям «сальдо платіжного балансу».

До балансуючих статей платіжного балансу відносять такі, що характе-ризуються обмеженою самостійністю. Це, як правило, статті, що відобража-ють зміни у валютних резервах, короткострокових активах, окремі види інозе-мної допомоги, зовнішні позики, кредити міжнародних фінансових органі-зацій. Підсумкові показники основних і балансуючих статей взаємно погаша-ються. Отже, якщо обсяги платежів по основних статтях платіжного балансуперевищують суми надходжень по них, то держава мусить вдаватися до бала-нсуючих статей. Методи балансування сальдо платіжного балансу можуть бу-ти поділені на тимчасові та остаточні.

До тимчасових методів балансування належать:

одержання іноземних позик і ввезення підприємницького капіталу;

використання короткострокових кредитів за взаємними угодами міжцентральними банками країн за системою «своп»;

використання нафтодоларів шляхом перерозподілу валютної виручкинафтодобувних країн від експорту нафти;

надання МВФ країнам-членам резервних кредитів (резервна позиція вМВФ);

мобілізація коштів на світовому фінансовому ринку (кредити банківсь-ких консорціумів, облігаційні позики);

пільгові кредити по лінії програм іноземної «допомоги».

Остаточними методами балансування вважаються:

вивіз золота (при золотому монометалізмі);

купівля іноземної валюти в обмін на золото або отримання кредиту віноземній валюті під заставу золота з подальшим використанням валюти длярозрахунків (після відміни золотого стандарту);

використання для остаточних розрахунків коштів з внутрішніх валют-них резервів країни;

обмін СДР на певну кількість необхідної іноземної валюти;

отримання іноземної «допомоги» у вигляді субсидій та дарувань.

Додаток 5

Класифікація послуг згідно ГАТС(Генеральна угода про торгівлю послугами)