2.2. Організація комерційної діяльності в торгівлі

Господарські зв'язки в торгівлі

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то-варів — широкі поняття. Сюди входять економічні, організаційні,комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини,що складаються між покупцями і постачальниками в процесі по-стачань товарів.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю —найважливіша складова частина господарського механізму краї-ни, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодіїпідприємств, об'єднань, фірм, галузей народного господарствазі споживачами продукції [5, c. 197].

Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірномурозвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своє-часного постачання продукції і товарів народного споживанняпокупцям.

Система господарських зв'язків включає, зокрема: участь тор-говельних організацій і підприємств у розробці промисловимипідприємствами (об'єднаннями, фірмами) планів виробництватоварів за допомогою заявок, які подаються, і замовлень; госпо-дарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'я-зань; застосування економічних санкцій; участь у роботі товарнихбірж і оптових ярмарків; перевірку якості (експертизу) товарів, якіпоставляються; встановлення оптимальних фінансових взаємин;застосування адміністративно-правових норм і інші взаємини.

Нові умови господарювання, зв'язані з переходом до ринко-вої економіки, зажадали значного розширення самостійності ірівноправності партнерів за договором, усунення зайвої регла-ментації, переходу до економічних методів керування, до вільно-го продажу товарів, підвищення ролі господарського договору.

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то-варів, комерційні взаємини між партнерами за договором поста-чання, забезпечення і виконання зобов'язань, договірні взаєми-ни регулюються цивільним кодексом України, господарськимкодексом України, які є основними нормативно-правовими до-кументами.

Необхідність якнайшвидшого пристосування торгівлі до умовринкової економіки вимагає організації чіткого функціонуваннягосподарських зв'язків торговельних підприємств із постачаль-никами товарів. У цьому відношенні особливу актуальність набу-вають прямі договірні зв'язки торговельних підприємств із ви-робниками товарів.

Під прямими договірними зв'язками маються на увазі безпо-середні договірні взаємини між виготовлювачами і покупцямитоварів.

Під виготовлювачами і покупцями товарів слід розуміти: ви-готовлювач-підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, який виробляє товари для реалізації; покупець —торговельне підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, що реалізує товари оптом або вроздріб.

Становлення ринкових відносин привело до істотного збіль-шення надходження товарів у торговельні підприємства безпо-середньо від виробничих підприємств за рахунок скороченнянадходження від оптових підприємств і інших комерційних посе-редників.

Це пояснюється тим, що роздрібна торгівля при встановленніпрямих договірних зв'язків з виготовлювачами товарів маєбільше доходів, ніж при постачанні товарів через оптову ланку.

Ефективність прямих господарських зв'язків виражається взакупівлях товарів у виготовлювачів за нижчими цінами за раху-нок скорочення числа посередників, що беруть участь у торго-вельному обороті, а отже, зменшення величини торговельнихнадбавок, установлюваних кожним посередником.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних торговель-них підприємств із виробничими підприємствами щодо поста-чання товарів простого асортименту (хлібобулочних виробів,пива, безалкогольних напоїв, борошна, крупи, вино-горілчанихвиробів, молочних продуктів, овочів, фруктів і ін.) являє собоюнайбільш раціональну й економічно доцільну форму організаціїгосподарських зв'язків.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібнихпідприємств із виробничими підприємствах щодо постачаннятоварів складного асортименту (тканин, швейних товарів, три-котажу, панчішно-шкарпеткових виробів, взуття, галантереї,культтоварів і ін.) надзвичайно ускладнена через ряд організа-ційно-економічних, торговельних, транспортних та інших фак-торів (необхідність підсортування виробів на оптових складах,постачання товарів великими партіями, звуження асортименту,величина роздрібного товарообігу, значна відстань постачаль-ників від роздрібної мережі й ін.). Тому роль оптових ланок упостачанні товарами складного асортименту роздрібних торго-вельних підприємств залишається в ринковій економіці доситьвисокою.

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функці-онування ефективних господарських зв'язків між постачальника-ми і покупцями товарів немислимі без участі оптових ланок, щовиступають у ролі активного комерційного посередника.

Важливим завданням оптових підприємств є встановленняпрямих договірних зв'язків з підприємствами — виготовлювача-ми по товарах складного асортименту, тобто на відміну від роз-дрібних підприємств оптові підприємства, що мають більш значніобсяги товарообігу ніж роздрібні, і складські приміщення, якімають, можуть одержувати товари від постачальників — виго-товлювачів у розмірах транзитних відвантажень з необхідною ча-стотою для комплектування широкого асортименту і регулярно-го постачання товарами роздрібної торговельної мережі.

Правове регулювання взаємозв'язків між суб'єктами ринку

Майнові — господарські зобов'язання, що виникають між суб'єк-тами господарювання або між суб'єктами, що господарюють —юридичними особами на підставі господарських договорів, —є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору обов'язкове для сторін,якщо він заснований на державному замовленні, виконання яко-го є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, перед-бачених законом, чи мається пряма вказівка закону щодо обо-в'язковості висновку договору для визначених категорій суб'єктівгосподарювання або органів державної влади чи органів місце-вого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть виз-начати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погод-жувати за своїм розсудом будь-які умови договору, що несуперечать законодавству;

зразка договору, рекомендованого органом керуваннясуб'єктам господарювання для використання при укладенніними договорів, коли сторони мають право за взаємноюзгодою змінювати окремі умови, передбачені зразковимдоговором, чи доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів Ук-раїни, або у випадках, передбачених законом, іншим орга-ном державної влади, коли сторони не можуть відступативід змісту типового договору, але мають право конкрети-зувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією сторо-ною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти привступі в договір не мають права наполягати на зміні йогозмісту. Зміст договору, що укладається на підставі дер-жавного замовлення, повинен відповідати цьому замов-ленню.

Господарські договори укладають за правилами, установле-ними Цивільним кодексом України й іншими нормативно-право-вими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору містить умови договору, виз-начені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну чиприпинення господарських зобов'язань, як погоджені сторона-ми, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору відповід-но до законодавства.

Господарський договір вважається складеним, якщо між сто-ронами в передбачених законом порядку і формі досягнуто зго-ди по всіх його істотних умовах. Істотними є умови, визнані та-кими за законом або необхідні для договорів даного виду, а такожумови, по яких за вимогою однієї зі сторін повинна бути досяг-нута угода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язанів будь-якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору.Умови про предмет у господарському договорі повинні визнача-ти найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції(робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якостіпредмета договору визначаються відповідно до обов'язкових длясторін нормативних документів, зазначених в статті 15 дійсногоКодексу, а при їхній відсутності — у договірному порядку, з дот-риманням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих спо-живачів товарів і послуг.

Ціна в господарському договорі визначається в порядку, ус-тановленому дійсним Кодексом, іншими законами, актами Кабі-нету Міністрів України. За згодою сторін в господарському дого-ворі можуть бути передбачені доплати до встановленої ціни запродукцію (роботи, послуги) вищої якості чи виконання робіт ускорочений термін порівняно з нормативним.

При визнанні погодженою стороною в договорі ціни, що по-рушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства,антимонопольний орган має право зажадати від сторін зміниумови договору за ціною.

Терміном дії господарського договору є час, протягом якогоіснують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основіцього договору. На зобов'язання, що виникли в сторін до укла-дання ними господарського договору, не поширюються умовиукладеного договору, якщо договором не передбачене інше.Закінчення терміну дії господарського договору не звільняєсторони від відповідальності за його порушення, що мало місцепід час дії договору.

Господарський договір за загальним п