4.1. Планування, його цілі,

види та застосування в контролінгу

Планування як самостійна галузь знань, є наукою, спеціалізо-ваним видом управлінської діяльності і мистецтвом. Його потрі-бно розглядати як важливу функцію управління підприємством,як процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягтиза певний період.

Перехід національної економіки України на ринкові принципифункціонування та розвитку зумовлює необхідність проведеннякардинальних змін у системі управління, у тому числі в плану-ванні діяльності підприємств. У нових умовах господарюванняпідприємство самостійно здійснює весь комплекс планової робо-ти. Відкрита система підприємств зумовлює необхідність ство-рення системи планування і управління підприємством, здатноїшвидко і ефективно реагувати на ринкові потреби.

Процес планування в максимальній мірі має передбачити все-бічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвиткуоб' єкта планування та середовища його діяльності. Плануваннягосподарської діяльності підприємства повинно базуватися на та-ких принципах, як цільова направленість, системність, безперер-вність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів,адекватність об'єкту та предмету планування.

Планування є функцією управління виробництвом. Головнамета планування полягає у:

^ забезпеченні найбільш ефективного використання матеріа-льних, трудових і фінансових ресурсів;

^ створенні умов для зростання і вдосконалення виробництвана основі сучасного розвитку науково-технічного прогресу.

Зараз підприємства здійснюють самостійно весь комплекспланової роботи. Сам перехід до ринку істотно вплинув на формиі методи управління виробництвом. Найбільш суттєві факторицього впливу:

> децентралізація управління і демонополізація господарсь-кої діяльності;

^ передача частки державних підприємств організаціям воренду з правом формування на їх основі акціонерної влас-ності;

^ розукрупнення надто великих і створення дрібних підпри-ємств та організацій;

^ формування інфраструктури в інвестиційному ринкуУкраїни.

За змістом і формою прояву розрізняють такі форми плану-вання і види планів:

1. З точки зору обов'язковості планових завдань — дирек-тивне та індикативне планування.

Директивне планування являє собою процес прийняття рі-шень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування.Вся система соціалістичного народногосподарського плануванняносила виключно директивний характер. Тому за невиконанняпланових завдань керівники суб'єктів господарювання несли ди-сциплінарну, а іноді й кримінальну відповідальність. Директивніплани, як правило, мають адресний характер і відрізняються зна-чною деталізацією.

Багато недоліків соціалістичного планування були спричиненійого директивністю. Однак поряд з цим, директивне плануванняможе служити ефективним засобом вирішення багатьох народно-господарських завдань, які мають загальнонаціональне значення,наприклад, охорона навколишнього середовища, оборона, соціа-льна політика, структурна перебудова економіки тощо. Спеціалі-сти з планування відмічають, що директивне планування є про-дуктом ринку і його важливим елементом, який практикується нелише країнами, але й самим бізнесом.

Індикативне планування являє собою розповсюджену у світіформу державного планування макроекономічного розвитку. Ін-дикативне планування є протилежним до директивного тому, щоіндикативний план не носить обов' язкового для виконання хара-ктеру. В складі індикативного плану можуть бути обов'язкові за-вдання, але їх число дуже обмежене. В цілому ж він носить спря-мовуючий, рекомендований характер.

Як інструмент управління індикативне планування частіше за-стосовується на макрорівні. Завдання індикативного плануванняназиваються індикаторами. Це параметри, які характеризуютьстан і напрямки розвитку економіки, розроблені органами держа-вного управління в ході формування соціально-економічної полі-тики, встановлюючи міри державного впливу на господарськіпроцеси з метою досягнення вказаних параметрів.

В якості індикаторів використовуються показники, які харак-теризують динаміку, структуру і ефективність економіки, станфінансів, грошового обігу, ринку цінних паперів, руху цін, зайня-тість і якість життя населення, зовнішньоекономічні зв'язки і ін.Основне завдання індикативного плану складається не тільки втому, щоб дати кількісну оцінку цих показників, а й в тому, щобзабезпечити взаємозв' язок і збалансованість всіх показників роз-витку економіки. Тому завдання індикативного плану — виявититі параметри економіки, які можуть бути скоригованими держа-вою, якщо економічний розвиток здійснюватиметься не за при-йнятним сценарієм.

Індикативне планування застосовується і на мікрорівні. Прискладанні перспективних планів використовується індикативнепланування, а в оперативному плануванні — директивне. Багатозарубіжних вчених відмічають необхідність чіткого розмежуван-ня обов'язків і планів. На відміну від плану (індикатора) обов'я-зок (директива) пов'язаний з прийняттям рішення про конкретнідії. Однак індикативне та директивне планування повинні такождоповнювати одне одного, бути органічно пов'язаними.

2. Залежно від строку, на який складається план, і ступенядеталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довго-строкове (перспективне), середньострокове і короткострокове(оперативне) планування.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років. Та-кі плани призначені визначати довгострокову стратегію підпри-ємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічнийрозвиток.

Перспективне планування слід відрізняти від прогнозування.За формою вони являють собою один і той же процес, а за зміс-том відрізняються. Прогнозування — це процес передбачення,збудований на імовірнісному, науково обґрунтованому судженніпро перспективи розвитку об' єкта в майбутньому. Прогнозуван-ня дозволяє виявити альтернативні варіанти розвитку запланова-ного процесу або об' єкта і обґрунтувати вибір найбільш прийня-тного варіанта. В цьому розумінні прогнозування є одним ізетапів перспективного планування. Без нього перспективне пла-нування було би гаданням, а не науковим передбаченням. Однакв ряді соціально-економічних процесів прогнозування може ви-ступати як самостійна функція управління. Прикладом можутьбути прогнози соціально-економічного розвитку, складені в про-цесі державного управління народним господарством на рівнікраїни і регіонів. Крім того, деякі процеси і явища взагалі не під-даються плануванню, але потребують своєї звітності в управлінні(наприклад, демографічні процеси, духовне життя).

На макроекономічному рівні предметом прогнозу можуть бу-ти: валовий внутрішній і валовий національний продукти; трудо-ві ресурси; продуктивність праці; виробничі фонди; капітальнізатрати; поточне споживання населення; фінансові потоки і ін.

На мікрорівні, тобто в господарських суб'єктах, при складанністратегічних і техніко-економічних планів можуть прогнозувати-ся: рівень цін; вартість робочої сили; обсяг продажів і частка ри-нку; прибуток і рентабельність; основні конкуренти; науково-технічні розробки; необхідні капітальні вкладення; ризик тощо.

Середньострокове планування здійснюється на період від 1до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове плануван-ня поєднується з оперативним. У цьому випадку складаєтьсяп' ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівняоперативного плану і являє собою, по суті справи, короткостро-ковий план.

Оперативне планування охоплює період до 1 року, включа-ючи піврічне, квартальне, місячне, тижневе, декадне і добовепланування.

3. За змістом планових рішень виділяють стратегічне, такти-чне, оперативно-календарне і бізнес-планування.

Стратегічне планування, як правило, орієнтовано на довго-строкову перспективу і визначає основні напрямки розвитку гос-подарюючого суб'єкта. При стратегічному плануванні прийма-ються рішення про те, як розширити діяльність в межах бізнесу,створити нові сфери бізнесу, стимулювати процес задоволенняпотреб споживачів, які зусилля слід затратити для задоволенняринкового попиту, на яких ринках слід діяти, яку продукцію слідвипускати або які послуги надавати, з якими партнерами вестибізнес і ін.

Основною метою стратегічного планування є створення поте-нціалу для виживання підприємства в умовах зовнішнього сере-довища, яке стрімко розвивається і породжує непередбачені пер-спективи. В результаті стратегічного планування підприємствоставить перед собою перспективні цілі і розробляє методи їх до-сягнення.

В умовах планової економіки, коли зовнішнє середовище, вякому функціонувало підприємство, не відзначалося динамічніс-тю, стратегічне планування не дістало належного розвитку як втеорії управління, так і на практиці. І тільки зараз робляться пе-рші кроки в розробці механізму стратегічного планування.

Тактичне планування. Якщо стратегічне планування розгля-далось як пошук нових можливостей підприємства, то тактичнепланування слід розглядати як процес створення передумов дляреалізації цих можливостей, а оперативно-календарне плануван-ня — процесом їх реалізації.

У техніко-економічних планах знаходять своє відображеннязаходи з розширення виробництва і підвищення його технічногорівня, оновлення і покращення якості продукції, більш повноговикористання науково-технічних досягнень і ін. При тактичномуплануванні складається план економічного і соціального розвит-ку фірми, який являє собою комплексну програму виробничої,господарської і соціальної діяльності фірми на певний період.

Розробці плану економічного і соціального розвитку підпри-ємства (об'єднання) передує глибокий і всебічний аналіз його ді-яльності, ціллю якого є оцінка досягнутого організаційного і тех-нічного рівня виробництва і виявлення внутрішніх господарськихрезервів.

Тактичне планування дозволяє реалізувати наявні резерви, щоможе виражатися у збільшенні обсягів виробництва, зниженні за-трат, підвищенні якості продукції, зростанні продуктивності пра-ці, зменшенні потреби в капітальних затратах і ін.

На основі техніко-економічного плану встановлюютьсязв'язки між структурними підрозділами підприємства, науковообґрунтовані пропорції у виробництві, здійснюється розробкабюджетів за основними видами діяльності, а також контроль за їхвиконанням.

Нині бюджети є головним засобом планування і контролю якв сфері бізнесу, так і в державному управлінні. Бюджет фірми —це план, який охоплює всі аспекти господарських операцій на пе-вний перспективний період та показує мету і політику фірми,встановлену керівництвом для підприємства в цілому і для кож-ного з його підрозділів.

Досить широко бюджети застосовуються в закордонній прак-тиці управління. В цілому вони виконують три основні функції:планування, координації і контролю. Тому добре складений планскладає основу для координації, а ефективний контроль немож-ливо забезпечити без планування і координації.

Тактичне планування, як правило, охоплює короткостроковийі середньостроковий періоди, а стратегічне планування ефектив-не в довгостроковому і короткостроковому періодах. Що стосу-ється об' єктів і предметів тактичного планування, то вони мо-жуть бути різноманітними. Тут слід пам'ятати одне правило:єдина можливість зробити процес тактичного планування конт-рольованим полягає в плануванні тільки основних видів продук-ції і затрат, важливих функцій.

Оперативно-календарне планування. Оперативно-календар-не планування (ОКП) є заключним етапом в плануванні госпо-дарської діяльності фірми. Основним завданням ОКП є конкрети-зація показників тактичного плану з метою організації повсяк-денної планової і ритмічної роботи підприємства і його струк-турних підрозділів.

У процесі оперативно-календарного планування виділяютьсятакі функції:

^ визначається час виконання окремих операцій по виготов-ленню деталей збірних одиниць виробів і виробів в цілому шля-хом встановлення строків передачі предметів праці цехами-постачальниками їх споживачам;

^ здійснюється оперативна підготовка виробництва шляхомзамовлення і доставки на робочі місця матеріалів, заготовок, ін-струментів, пристроїв та іншого устаткування, яке необхідне длявиконання плану виробництва продукції;

^ ведеться поточна звітність, контроль, аналіз і регулюваннявиробничого процесу, які попереджують або ліквідовують йоговідхилення від запланованого графіка.

У кінцевому результаті ОКП дозволяє:

^ скоротити затримання у русі засобів праці на окремих ста-діях виробництва;

^ забезпечити рівномірність і комплексність завантаженнятехніки;

^ чітко реагувати на будь-які відхилення, які виникають вході виробничого процесу, і тим самим створювати передумо-ви для ритмічної і ефективної роботи підприємства і його під-розділів.

Оперативно-календарне планування пов'язує всі елементипідприємства в один виробничий процес, включаючи технічнупідготовку виробництва, створення і підтримку необхідних запа-сів матеріальних ресурсів, збут продукції і ін.

Бізнес-планування. Бізнес-план призначений для оцінки доці-льності того чи іншого нововведення. Особливо це стосується ін-новацій, які вимагають для своєї реалізації великих інвестицій.

Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється для обґру-нтування:

^ поточного і перспективного планування розвитку підпри-ємства, вироблення (вибору) нових видів діяльності;

^ можливості дістання інвестиційних і кредитних ресурсів, атакож повернення боргів;

^ пропозицій для створення спільних та іноземних підпри-ємств;

^ доцільності прийнятих мір державної підтримки.У теорії і на практиці планування можуть також виділятисяінші класифікаційні ознаки планування, які охоплюють як голо-вні, так і другорядні аспекти цього процесу.

Так, планування можна класифікувати за такими критеріями:

а)         за ступенем охоплення:

У загальне планування, яке охоплює всі аспекти проблеми;^ часткове планування, яке охоплює лише певні галузі і па-раметри;

б)         за об'єктами планування:

^ цільовий напрямок, який відноситься до визначення страте-гічних і тактичних цілей;

^ планування засобів досягнення поставленої мети (плану-вання таких потенціалів, як персонал, обладнання, фінанси, інфо-рмація);

^ програмне планування, яке відноситься до розробки і реаліза-ції конкретних програм, наприклад, програм виробництва і збуту;

^ планування дій, наприклад, спеціальних продажів, наймукадрів;

в)         за сферами планування:

У планування збуту (мети збуту, програми дій, витрат назбут, розвиток збуту);

^ планування виробництва (виробничої програми, підготовкивиробництва, ходу виробництва);

^ планування персоналу (потреби, найму, перекваліфікації,звільнення);

^ планування закупівель (потреби, закупівель, реалізації зай-вих запасів);

^ планування інвестицій, фінансів і ін.;

г)         за глибиною планування:

У агрегатне планування, обмежене заданими контурами, на-приклад, планування цеху як суми виробничих дільниць;

> детальне планування, наприклад, детальний розрахунок іописання запланованого процесу або об' єкта;

д)         за координацією планів, які часто складаються:

У послідовне планування, при якому процес розробки різнихпланів являє собою один довгий процес, який складається з декі-лькох етапів;

^ одночасне планування, при якому параметри всіх планіввизначаються одночасно в одному процесі планування;е) за врахуванням змін даних:У незмінне планування;^ гнучке планування;є) за чергуванням у часі:

У упорядковане планування, при якому після завершення од-ного плану розробляється інший план (плани чергуються послі-довно один за одним);

^ ковзне планування, при якому після закінчення певного за-планованого періоду план продовжується на наступний період;

^ позачергове планування, при якому планування здійсню-ється при необхідності, наприклад, при реконструкції або санаціїпідприємства.

З усіх різновидів планування для контролінгу першочерговогозначення набули оперативне і стратегічне планування. Дані видипланування є відправними елементами систем оперативного істратегічного контролінгу.