5.1. Економічний аналіз як база прийняття

управлінських рішень

Виділяють три основні етапи процесу управління: збір та об-робка інформації; аналіз; прийняття управлінських рішень. Середних аналіз посідає проміжне місце. Звідси випливає, що інформа-ційне забезпечення аналізу є складником системи інформаційно-го забезпечення управління, оскільки економічний аналіз є еле-ментом, сходинкою процесу управління.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарсь-кої діяльності — це система даних і способи їх обробки, що да-ють змогу виявити реальну діяльність керівного об' єкта, дію фа-кторів, що його визначають, а також можливості здійсненнянеобхідних керівних дій [Попович, с. 64]. Його відмінність відінформаційного забезпечення управління полягає у тому, щоостаннє отримує не лише дані на основі збору й обробки інфор-мації, а й результати аналізу. Іншими словами, інформаційне за-безпечення управління є значно ширшим.

До основної інформації, яку використовують у галузі госпо-дарської діяльності об' єднань (підприємств), належать такі її ви-ди: нормативна, планова, облікова і необлікова.

Щодо нормативної інформації, то слід зазначити, що вУкраїні затверджена єдина система науково обґрунтованих тех-ніко-економічних норм і нормативів для планування економічно-го та соціального розвитку. Єдина система норм і нормативів пе-редбачає їх склад, порядок та методи формування, оновлення івикористання при розробці перспективних та поточних планів,повніше виявлення і використання резервів виробництва, пода-льше підвищення його ефективності.

До системи норм і нормативів входять такі їх групи:

нормативи ефективності загального виробництва;

норми і нормативи затрат праці та зарплати;

норми і нормативи затрат та запасу сировини, матеріалів,палива й енергії;

норми і нормативи використання виробничих потужностейта норми продовження освоєння проектних потужностей;

нормативи капіталовкладень і капітального будівництва;

норми і нормативи необхідності та запасів виробничогоустаткування;

фінансові норми і нормативи;

норми грошових (комплексних) затрат на виробництво (об-слуговування, відрахування на цільові заходи тощо);

соціально-економічні норми і нормативи;

норми і нормативи охорони навколишнього середовища.

Важливе місце в нормативному господарстві об'єднання (під-приємства) займають норми використання виробничих резервів,які класифікують залежно від таких ознак:

за масштабом використання — цехові, заводські, підгалузе-ві, галузеві, міжгалузеві;

за періодом дії — часові; змінні (поточні); перспективні; до-вготермінові;

за ступенем узагальнення — індивідуальні та групові;

за видами виробництв — основного виробництва та на дода-ткові потреби;

за цілеспрямованістю використання — поопераційні; поде-тальні; повиробничі; постадійні та збільшені.

При аналізі обґрунтованості норм затрат сировини, матеріалів,палива, енергії і затрат праці у виробництві промислової продук-ції використовують такі джерела інформації, як: затверджені рег-ламенти й іншу технічну документацію (технічні карти, креслен-ня на вироби); стандарти та технічні умови на сировину і готовупродукцію; технічні звіти об' єднання; плани організаційно-технічних заходів з економії сировини, матеріалів, палива, енер-гії, зниження трудомісткості продукції на запланований період,дані про виконання плану заходів за звітний період; дані звітівідентичних підприємств і рішень галузевих нарад; звіти науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів про науково-дослідні роботи в даній сфері.

При оцінюванні дотримання затверджених норм витрат сиро-вини, матеріалів, палива, енергії і затрат використовують, як пра-вило, нормативні, планові і звітні калькуляції собівартості окре-мих виробів чи відповідних калькуляційних одиниць.

Крім цього, узагальнені нормативні показники у вартісномувиразі готової продукції (наприклад, нормативи витрат заробітноїплати на вартість продукції, норми запасів сировини, матеріалів іпалива) чи в натуральних одиницях (лінії чисельності) наводять-ся у певних розділах планів і форм звітності підприємств таоб' єднань.

Планова інформація — це сукупність даних про склад за-планованого об'єкта і тенденцію його розвитку. Вона відображе-на в оперативних, змінних і перспективних планах, а також у до-вготермінових прогнозах розвитку підприємств, об' єднань ігалузей національної економіки.

Прогнози розвитку економіки охоплюють періоди часу від 15 до20 і більше років. Перспективними є плани, розраховані на 5 і10 років. Питання про співвідношення змінних та оперативних пла-нів залишається й досі суперечливим, оскільки поки що не знайденоспособу цілеспрямованого вирішення цього питання з урахуваннямне лише вищезазначеного періоду дії планів, а й рівня управління іступеня механізації (автоматизації) обчислювальних робіт.

При сучасному рівні механізації й автоматизації управління напідприємствах і у виробничих об' єднаннях поточними є річні,квартальні і місячні плани. Поступово вся щомісячна інформаціяналежатиме до оперативної, що дасть змогу підвищити гнучкістьуправління.

Більшість керівних дій у цих умовах набуватиме превентивно-го характеру, який дасть можливість попередити розвиток неба-жаних тенденцій.

Зазначені вище різновиди планів розробляють на основі при-йнятності показників. Так, на даний час утворена єдина системапланових показників економічності суспільного виробництва нарізних його рівнях: по народному господарству в цілому, по га-лузях, об' єднаннях, підприємствах, а також визначені принципийого побудови, методи вираховування окремих показників, поря-док використання її в аналізі діяльності господарства.

Система показників складається з шести розділів. У першомуподані узагальнені показники, що характеризують використанняосновних видів виробничих ресурсів; праці; основних фондів,обігових засобів та капітальних вкладень; сировини, матеріалів,палива й енергії. У двох останніх розділах міститься інформаціяпро показники ефективності нової техніки і зовнішньоекономіч-них зв'язків.

Крім цього, у бізнес-плані підприємства (об' єднання) є наявнаінформація про показники, які планують розрахунково і які не єдирективними. Це стосується, наприклад, чисельності працюю-чих за їх складом та кваліфікацією, затрат на виробництво заелементами та калькуляційними статтями, а також за групамифінансових результатів та ін.

Обсяг поточної планової інформації такого типу в річних пла-нах набагато більший, ніж в оперативних чи перспективних пла-нах. Подібний об' єкт в оперативних чи перспективних планах мі-стить інформацію про вужче коло покупців, хоча причини цьогодля кожного з них різні. Оперативна планова інформація вже засвоїм складом є поточною (річною) через необхідність оптимізу-вати час, затрачений на обробку і збір інформації з метою своєча-сної підготовки оперативних керівних рішень. Перспективні даніє своєрідними орієнтирами, і в деяких випадках їх неможливо де-тально розрахувати через відсутність знань про тенденції майбу-тнього розвитку і недосконалість методів прогнозування.

Зазначені відмінності оперативної, поточної і перспективноїпланової (як до речі, й облікової) інформації враховують при ор-ганізації та проведенні економічного аналізу господарської дія-льності підприємств і об' єднань.