5.6.4. Показники, що використовуються при проведенні

спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку

Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку восновному приваблює більшість людей, що вивчають менедж-мент. Менеджерам постійно потрібно приймати рішення про цінуреалізації, змінні і постійні витрати, про придбання та викорис-тання ресурсів. У зв'язку з тим, що все це впливає на прибутко-вість діяльності фірм, компаній, то це одночасно і буде об' єктом(сферою впливу) контролінгу. Якщо контролери не можуть датиточного і достовірного прогнозу про рівень доходів (виторгу) ізатрат, їх рішення можуть завдати шкоди або навіть мати руйнів-ні наслідки. Як правило, ці рішення носять короткотерміновийхарактер: скільки одиниць продукції виготовляти; скільки робіт-ників найняти; змінювати ціну чи ні; чи затратити більше коштівна рекламу; скільки продукції реалізувати із знижкою. Проте де-які такі довгострокові рішення, як будівництво цеху або при-дбання обладнання, також приймаються на основі аналізу спів-відношення витрат, обсягу і прибутку.

Кожний контролер (менеджер) бажає знати можливі наслідкисвоїх рішень. Для цього необхідно провести спільний аналіз вза-ємозв'язку витрат, обсягу діяльності і прибутку. Це метод систе-много дослідження з метою визначення обсягу реалізації продук-ції, що забезпечує потрібний прибуток, визначення величиниприбутку при певному обсязі реалізації, визначення впливу змінивеличини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток, визна-чення оптимальної структури витрат.

Спільний аналіз вказаних показників (cost-volume-profitanalysis /CVP analysis/), будучи головним моментом при прийн-ятті багатьох управлінських рішень, служить для досвідченогоменеджера засобом розкриття потенційного прибутку, якого мо-же досягнути його фірма або компанія.

Методика спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибу-тку базується на обліку характеру поведінки витрат і направленана вивчення впливу на прибуток таких чинників, як продажна ці-на продукції (ціна реалізації), обсяг її виробництва і реалізації,змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції, постійні ви-трати і асортимент продажу. Для його проведення, як правило,використовуються дані сегментованих звітів про результати гос-подарської діяльності, складених на основі застосування концеп-цій маржинального підходу.

Порядок розрахунку і призначення ряду показників, що вико-ристовуються при проведенні спільного аналізу витрат, обсягудіяльності і прибутку наведені нами в табл. 5.12. Їх застосуваннядає менеджеру можливість обчислити передбачуваний прибутокпо кожному альтернативному напрямку дії без обов' язковогоскладання звітності, завдяки чому істотно скорочується час напроведення аналізу.

Для ілюстрації і короткого пояснення основних положеньметодики спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибуткускористаємося початковими даними компанії «Астра», що ви-робляє продукцію одного найменування (для спрощення мето-дики аналізу).

Відношення маржинального прибутку до обсягу надходженьвід продажу іменуються як коефіцієнт виторгу або як коефіцієнтмаржинального прибутку (contribution margin ratio). Іноді данеспіввідношення називають коефіцієнтом прибутковості обсягу ді-яльності (profit-volume ratio). Корисність цих коефіцієнтів полягаєв тому, що вони характеризують вплив на розмір маржинальногоприбутку, а у разі стабільності постійних витрат, відповідно, і навеличину чистого прибутку (збитку), змін у виторгу від реалізації.

У даному прикладі коефіцієнт виторгу компанії рівний

0,2 (200J або 20 %, тобто кожний долар, отриманий від збіль-шення обсягу реалізації, дає приріст маржинального прибутку, якпроте і чистого, на 20 центів 1 • 0,2 або 1 20 % . Якщо в наступ-

^ 100% J

ному звітному періоді, в порівнянні з базовим, намічається збі-льшення надходжень від продажу на 50 000 дол, то можливийприріст маржинального прибутку на 10 000 дол (50000• 0,2). Об-числення коефіцієнта виторгу, на думку менеджерів, необхіднедля вибору найкращої (з точки зору отримання прибутку) струк-тури асортименту продукції, що реалізується. При рівності усіхінших показників менеджером віддається перевага тій структуріпродажу, яка забезпечує найвищий коефіцієнт виторгу.

ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ І ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ,ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ СПІЛЬНОМУ АНАЛІЗІ ВИТРАТ, ОБСЯГУ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРИБУТКУ

Показник

Порядок розрахунку

Призначення

1

2

3

Маржинальний прибуток

(пм)

Пм = В - Взм , деВ — виторг від реалізації;Взм — змінні витрати.

Є основним оцінним показником при прове-денні спільного аналізу витрат, обсягу діяль-ності і прибутку.

Питомий маржинальнийприбуток (маржинальнийприбуток у розрахунку наодиницю продукції)

(ппм)

П =Ь--Ц-В , де

п.м ^ зм

К — кількість одиниць реалізованоїпродукції;

Ц — продажна ціна однієї її одиниці;

Вп.зм — питомі змінні витрати (або змін-ні витрати в розрахунку на одиницюпродукції)

Для оцінки результативності вибираних варі-антів при спільному аналізі витрат, обсягу ді-яльності і прибутку

Коефіцієнт виторгу (кое-фіцієнт маржинальногоприбутку) (Кв)

Y — пм _ пп.м

в ~ в ~ ц

Для вимірювання впливу змін обсягу реалі-зації на величину маржинального і чистогоприбутку (особливо корисний при виборіасортименту продукції)

Сила (міра) операційноговажеля fc )

V оп.в /

с = І, де

оп.в -j-j-

Пч — чистий прибуток

Для вимірювання впливу різних процентнихзмін у виторгу від реалізації на процент змінчистого прибутку

Закінчення табл. 5.12

Показник

Порядок розрахунку

Призначення

1

2

3

Критична точка (т )

метод рівняння:

в = взм + вП0СІ+пч

або

К • Ц = К • Впзм +Впост+Пч

метод питомого маржи-нальногоприбутку (є варіа-цією методу рівняння)в одиницях продукції

ТЗ

^ постКР - д

. п.м

у вартісному виразі

гр ^ посткр ~

Для планування прибутку і вибору оптима-льного курсу дії при різних змінах чинників,що беруться до уваги при проведенні спіль-ного аналізу витрат, обсягу діяльності і при-бутку

 

 

Межа безпеки (мб)

у вартісному виразі (мб )

Мб! =Втд ~Вкр

у відсотках )

м6

м6 =—2--юо%;

2 "D

під

в одиницях продукції (М6 )

м6

М6 =—ц

Впід — підсумковий плановий або фак-тичний виторг від реалізації;BKD — виторг від реалізації в критичнійточці.

Для встановлення межі, до якої може знижу-ватися виторг від реалізації, без збитку дляфірми.

Для визначення максимально можливогозниження відсотка виторгу від реалізації, вмежах якого фірма буде беззбитковою. Длявизначення безпечної межі скорочення кіль-кості одиниць продукції, що реалізується


У процесі спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибу-тку менеджери враховують структуру витрат, тобто співвідно-шення змінних і постійних витрат фірми, а також можливість об-міну між ними. Наприклад, з впровадженням автоматизованоївиробничої лінії зростають постійні витрати, зате скорочуютьсяпрямі затрати праці.

При прийнятті рішень менеджер виходить з того, що в реаль-ній господарській практиці немає єдиної рекомендації про най-кращу структуру витрат. Оптимальність співвідношення зале-жить від конкретних умов роботи фірми і чинників, щовпливають, включаючи довгострокову тенденцію продажів, що-річні коливання в рівні реалізації, ставлення осіб, що приймаютьрішення, до ризику і т. п. Наприклад, при сприятливому прогнозідовгострокового зростання реалізації фірма, що має значну част-ку постійних витрат, отримуватиме набагато більшу величинуприбутку, ніж фірма із зворотною структурою витрат, оскільки унеї вищий коефіцієнт виторгу. Однак, саме тому вона ж будевтрачати значний розмір прибутку у разі зниження обсягу про-дажу, що намічається. Це викликане тим, що маржинальний при-буток фірми, який має велику частку змінних витрат, меншсприйнятливий на зміни в рівні надходжень від продажу. Протеця фірма ризикує упустити можливість прискореного підвищеннярентабельності, якщо в умовах довгострокової тенденції збіль-шення попиту на ту, що випускається нею і її конкурентами про-дукцію, вона не змінить структури витрат на зворотну.

Для обчислення впливу змін в обсязі продажу на прибутокменеджерами зарубіжних фірм застосовується спеціальний пока-зник, що іменується в колах бізнесу «операційним важелем»(operating leverage) і що означає міру використання постійних ви-трат. Цей показник буде найвищим в тих фірмах, в яких постійнівитрати значно переважають над змінними. При високій питомійвазі постійних витрат вони будуть досить чутливі до змін в обся-гах продажу.

Сила (або міра) операційного важеля (degree of operatingleverage) організації при даному рівні реалізації характеризують-ся розміром відсоткової зміни прибутку фірми при збільшенніабо зменшенні на один відсоток надходжень від продажу.

( 40 000 ^ч20000

і якщо намі-

жу в 200 тис. дол цей показник дорівнює 2

чається підвищення обсягу реалізації на 10 %, чистий прибуток,

Дамо пояснення на даних компанії «Астра». При рівні прода-можливо, зросте на 20 % (2 -10) і становитиме 2400 дол(20 000 -120%). Акцент при підрахунку сили операційного важеляна конкретний обсяг реалізації викликаний тим, що величинацього показника коливається при різних рівнях надходжень ви-торгу від продажу. Вона буде найвищою поблизу критичної точ-ки і буде знижуватись по мірі зростання продажу і прибутку. Та-ким чином, використання менеджерами операційного важелядозволяє оперативно підраховувати вплив різних відсотковихзмін у рівні реалізації на прибуток і при цьому відпадає потреба вскладанні відповідної звітності.

Важливим показником, на якому засновуються при прийняттірізноманітних управлінських рішень, є критична точка (break-even point) — обсяг діяльності, при якому фірма не має ні прибу-тку, ні збитків. За даних обставин прибутки фірми рівні її витра-там, або маржинальний прибуток тотожний величині постійнихвитрат. В економічній літературі досягнення фірмою нульовогоприбутку також іменується точкою критичного обсягу виробниц-тва, точкою беззбитковості або самоокупності, точкою переломуабо розриву і т. п.

Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» ця точка дося-гається при обсязі реалізації в 500 одиниць продукції

або надходженнях від продажу в розмірі 100 000 дол

Після проходження критичної точки компанія «Астра» матиме40 доларів маржинального прибутку з кожної додатково проданоїодиниці продукції, що на таку ж суму підвищить розмір її чисто-го прибутку. Щоб встановити розмір очікуваного прибутку післядосягнення точки критичного обсягу виробництва, менеджеру необов' язково складати серії звітів про результати господарськоїдіяльності компанії для різних рівнів її ділової активності. По-множенням кількості одиниць продукції, що продаються понадкритичну точку, на величину її питомого маржинального прибут-ку він визначає її розмір.

Менеджери широко використовують концепцію критичної то-чки при виборі курсу дії з ряду альтернатив, що є. Найкращимвважається той, який має найменшу величину критичної точки,якщо інші показники (чинники) тотожні.

20 000 J40 J

20 000 j0,2 J.

Дані про витрати і прибутки фірми та їх взаємодію з обсягом їїдіяльності можуть наочно бути подані на графіку визначеннякритичної точки або на графіку беззбитковості (break-even chart).

Нерідко в економічній літературі зарубіжних країн таке поданнявказаних даних також трактується як графік взаємозв'язку міжвитратами, обсягом діяльності і прибутком (cost-volume-profitgraph /CVP graph/). При цьому одиницями рівня діяльності мо-жуть бути виторг від реалізації, кількість виготовлених і прода-них одиниць продукції, її випуск, представлений в процентах дозагальної виробничої потужності фірми і т. п.

Інший підхід до характеристики взаємовідносин між витрата-ми, обсягом діяльності і прибутком подається на графіку прибут-ковості (profitgraph). Завдяки йому менеджери можуть сконцент-рувати свою увагу безпосередньо на аналізі впливу рівнів діловоїактивності на зміну величини прибутку (збитку). Стосовно асор-тименту продукції, що продається, складається ще інший графік.Дані графіки наведені при розгляді наступного питання.

Розглянуті вище графіки використовуються для прийняттяуправлінських рішень з ряду питань, що стосуються оцінки еко-номічної ефективності роботи окремих сегментів фірми, розроб-ки методики ціноутворення, вибору з переліку необхідного варі-анта капітальних вкладень, що пропонується, тощо.

Показником межа безпеки (margin of safety) характеризуєтьсяперевищення планових або фактичних обсягів продажу над обся-гом реалізації в критичній точці, або максимальний (граничний)розмір зниження рівня діяльності, при якому фірма не буде збит-ковою. Він може бути представлений у вартісному або відсотко-вому виразі, а якщо фірма продає продукцію тільки одного на-йменування, то кількістю одиниць продукції, що реалізовується.Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» межа безпеки від-повідно дорівнює 100 000 дол (200 000 -100 000), 50 %

  • (100 000 1ЛЛ•100%

і 500 одиниць продукції (1000 - 500).

v 200 000 J