9.1. Управлінські рішення та їх класифікація

В економічній літературі наводяться різні класифікації рішеньі неоднакові підходи до цього питання. Однак незважаючи на це,усі управлінські рішення можна розділити на дві групи: запрог-рамовані і незапрограмовані. Кожна з цих груп пред'являє своїособливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняттяуправлінських рішень.

Запрограмовані рішення приймають у стандартних ситуаці-ях відповідно до готової процедури, традицій, звичок. Запрогра-мовані рішення можуть бути простими, прийнятими «с ходу», іскладними, що потребують ретельного опрацювання. Приклада-ми запрограмованих рішень можуть служити рішення щодо заку-півлі матеріалів, рішення про розмір зарплати для нового співро-бітника й ін. Відповідно, і система контролінгу орієнтується настандартизацію, уніфікацію вихідної інформації і критеріїв при-йняття запрограмованих рішень, розробку єдиних процедур, щочітко описується у подібних ситуаціях.

Незапрограмовані рішення приймаються у нестандартних,слабо структурованих ситуаціях для вирішення нових, незвичай-них проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бутирішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства,рішення про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсівта ін. Для незапрограмованих рішень не існує і не може існуватиготового алгоритму. Тому контролінг тут має досліджуваний, тво-рчий характер; вихідна інформація, представлена системою конт-ролінгу для прийняття незапрограмованих управлінських рішень, атакож самі критерії прийняття таких рішень завжди, насамперед,орієнтуються на специфіку конкретного завдання.

Рішення можна класифікувати не тільки за ступенем стандар-тизації, але й залежно від рівня визначеності в оточуючому сере-довищі:

^ ситуація визначеності: керівник точно знає всі можливі ва-ріанти дій і результат використання кожного варіанта;

^ ситуація ризику: керівник не знає точного результату, алезнає ймовірність кожного результату;

^ ситуація невизначеності: керівник не має точної інформаціїпро результати і не може навіть оцінити ймовірність можливихрезультатів.

В умовах ризику контролінг повинен оцінити не тільки ефектвід кожного можливого варіанта дій, але і ймовірність отриманняцього ефекту, тому в умовах ризику контролінг повинен викорис-товувати елементи теорії ймовірності і математичної статистики.

Крім цього, ставлення керівника до ризику ніколи не буваєнейтральним: хтось схильний ризикнути, хтось хоче застрахувати-ся від будь-яких несподіванок. В основному люди негативно став-ляться до ризику, тобто готові на ризик тільки в обмін на додатко-ву вигоду, — і про це не можна забувати при доборі вихідноїінформації і розробці критеріїв прийняття управлінських рішень.

Тому контролінг як система підтримки прийняття управлінсь-ких рішень повинен враховувати ризикові переваги, які залежатьвід багатьох факторів, таких як стратегія підприємства, складособи керівника, фінансовий стан підприємства і ін. Завдання ко-нтролінгу ще більше ускладнюються в умовах невизначеності:необхідно робити поправку на неповну інформацію.

Існують деякі загальні ознаки, які дозволяють управлінськірішення певним чином згруповувати. Узагальнення їх наведемо втабл. 9.1.

Таблиця 9.1

КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Класифікаційна ознака

Групи (види) управлінських рішень

1. Ступінь повторюваності проблеми

Традиційні, нетрадиційні

2. Важливість мети

Стратегічні, тактичні

3. Сфера впливу

Глобальні, локальні

4. Тривалість реалізації

Довгострокові, короткострокові

5. Прогнозованість наслідків рішення

Коригуючі, некоригуючі

6. Характер використаної інформації

Детерміновані, імовірнісні

7. Метод розробки рішення

Формалізовані, неформалізовані

8. Кількість критеріїв вибору

Однокритеріальні, багатокритеріа-льні

9. Форма (спосіб) прийняття

Одноосібні, колегіальні

10. Спосіб фіксації рішення

Документовані, недокументовані

Зупинимось детальніше на характеристиці вищенаведених ви-дів управлінських рішень.

Залежно від повторюваності проблеми, яка потребує вирі-шення, всі управлінські рішення можна поділити на: традиційні,які неодноразово зустрічалися раніше в практиці управління, ко-ли необхідно лише зробити вибір з декількох альтернатив, і не-традиційні, нестандартні рішення, коли їх пошук пов'язанийперш за все з генерацією нових альтернатив.

Стосовно важливості мети слід зазначити, що прийняття рі-шень може переслідувати власну, самостійну ціль або ж бути за-собом, сприяти досягненню мети більш вищого рангу. У відпові-дності з цим рішення можуть бути стратегічними або такти-чними.

Однією з ознак є сфера впливу. Результат рішення може впли-нути на будь-який один або декілька підрозділів організації. Втакому випадку рішення можна вважати локальним. Однак рі-шення може прийматися з метою впливу на роботу в цілому, вцьому випадку воно буде глобальним.

Для