РОЗДІЛ 8. СПОЖИВАННЯ, ІНВЕСТИЦІЇ ТА ВВП

Навчальні цілі

Пояснити взаємозалежність між доходом, споживанням ізаощадженням.

З'ясувати чим відрізняються автономні споживчі видаткивід індуційованих.

Розкрити поняття "функція споживання" та "функціязаощадження" і з'ясувати, як вони пов'язані одна з одною.

З'ясувати економічний зміст таких понять як середня і граничнасхильність до споживання та середня і гранична схильність дозаощадження.

Визначити чинники, які викликають рух кривих споживання ізаощадження.

Визначити структуру інвестиційних видатків і чинники, яківизначають динаміку автономних та індуційованих інвестицій.

Визначити чинники, які викликають зрушення кривої попиту наінвестиції й зрозуміти причини нестабільності інвестиційнихвидатків.

Основні теоретичні підходи

Згідно з поглядами прихильників кейнсіанської теорії коливаннясукупного попиту визначає обсяг випуску. У свою чергу, обсягспоживчих витрат безпосередньо впливає на сукупний попит,оскільки є одним із його компонентів.

Таким чином, аналіз змін у споживчих витратах та з'ясуваннячинників, що впливають на обсяги споживання, дозволяютьдетальніше розглянути коливання сукупного попиту.

Споживання є тією частиною доходу домогосподарств, яку вонивитрачають на придбання споживчих товарів та послуг.

Чинниками, що визначають динаміку споживання, є: дохіддомогосподарств; накопичене багатство у секторі домогосподарств;рівень цін; очікування індивідів відносно доходів, цін, економічної іполітичної стабільності тощо; заборгованість домогосподарств;рівень оподаткування; традиції.

У теорії споживання вчені приділяють неоднозначну увагу різнимчинникам. Так, відомий економіст І. Фішер запропонував розглядатиміжчасовий вибір споживачів, а також ті обмеження, з якими маютьсправу споживачі при формуванні моделі свого споживання. Згідно зтеорією Фішера споживання залежить не тільки від поточно доходу, ай визначається тим, які доходи споживачі очікують отриматипротягом усього життя, адже економічні суб'єкти можуть позичатикошти або заощаджувати. Кожний конкретний вибір споживачів будевизначатися взаємодією ефектів доходу та заміщення, пов'язаних зрівнем відсоткової ставки. Так, збільшення відсоткових ставокпризводить до зменшення поточного споживання, зростаннязаощаджень та збільшення споживання у майбутньому. У випадку,коли суб'єкти не можуть позичити кошти, вони мають справу зобмеженням у позиках або обмеженням ліквідності. Тоді поточнеспоживання не перевищуватиме поточний дохід.

У широко відомій теорії споживання Ф. Модільяні, що спираєтьсяна теорію І. Фішера, визначаються такі основні компоненти, щовпливають на рівень споживання: розмір багатства та коливаннязаощаджень у різні періоди життя людини. У гіпотезі постійногодоходу М. Фрідмена поточний дохід розглядається як складова двохкомпонентів: постійного та термінового доходів. Споживаннязалежить в основному від постійного доходу.

Серед чинників, від яких залежить величина споживання,основним є наявний дохід. У межах приватної економіки закритоготипу він складається із особистого наявного доходу (наявного доходудомогосподарств) і наявного доходу підприємств. Значна частканаявного доходу приватної економіки належить домогосподарствам.Оскільки в приватній економіці немає держави, то відсутні податки ітрансферти. За цих умов весь дохід розподіляється лише міждомогосподарствами і підприємствами.

Особистий наявний дохід - це та частина сукупного доходу, яказалишається після відрахувань на відновлення основного капіталу(амортизація) та утворення нерозподіленого прибутку: особистийнаявний дохід = ВВП - амортизація - нерозподілений прибуток.

Наявний дохід підприємств - це та частка валовогокорпоративного прибутку, яка залишається після сплати дивідендів:

ДП = КПв - Д = А + НП,де ДП - наявний дохід підприємств; КПв - валовий корпоративнийприбуток; Д - дивіденди; А - амортизація; НП - нерозподіленийприбуток.

Якщо до особистого наявного доходу додати наявний дохідпідприємств, то наявний дохід приватної економіки буде дорівнюватисукупному доходу, тобто ВВП. Одна його частина спрямовується наспоживання, інша - на заощадження. Це дає підстави записати такуформулу:

DI = Y = C + S,

де DI - наявний дохід приватної економіки; S - приватнізаощадження; С - споживання.

У кейнсіанській теорії, як основний чинник, що впливає на обсягспоживання, виділяється поточний післяподатковий дохід(Yd = Y - Т + TR). Із збільшенням доходу зростає і споживанняекономічних суб'єктів. Таким чином, споживання знаходиться впрямій залежності від обсягу доходу. Простіша функція споживаннямає наступний вигляд:

С = Са + МРС (Y - Т + TR),

де С - споживання; Са - автономне споживання, обсяг якого незалежить від доходу, що отримують суб'єкти; МРС - граничнасхильність до споживання; Y - величина доходу; Т - податковівідрахування; TR - трансферти.

Пріоритетним напрямом використання наявного доходу єспоживання. Частина доходу, що не споживається, складаєзаощадження: S = DI - C.

У теорії заощаджень існують різні їх визначення. Так, укейнсіанській теорії заощадження - це та частина доходу, щозалишається після споживання. У такому випадку заощадженнявиступають пасивним компонентом доходу. В іншому визначенні(Дж. Сломан) заощадження є тією частиною доходу, яку економічнісуб'єкти залишають для витрачання на певні цілі у майбутньому і неспоживають у поточному періоді. У цьому випадку заощадження -активний компонент доходу, а їх мотиви є рівноправними з мотивамиспоживання за своїм впливом на розподіл доходу: заощадження таспоживання. У визначенні заощаджень як частини доходів суб'єктівекономіки, що не використана на споживання, сплату податків інеподаткових платежів та призначена для забезпечення потреб умайбутньому (М. Алексеєнко), зроблена спроба об'єднати попередніпідходи.

Простіша функція заощаджень має такий вигляд:S = - Са + MPS (Y - Т + TR),

де S - заощадження; Са - автономне споживання; MPS - граничнасхильність до заощадження; Y - величина доходу; Т - податковівідрахування; TR - трансферти.

Отже, величина споживання і заощадження залежить від величининаявного доходу та пропорцій його розподілу. Залежністьспоживання та заощадження від наявного доходу можна відобразити

На рис. 8.1 показана залежність споживання від наявного доходу.На цьому графіку бісектриса - це така лінія споживання, яка свідчить,що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправдіспоживчі видатки зазвичай менші, а інколи навіть більші за наявнийдохід. Це відображає лінія С. Якщо С3 < DI3, то виникаютьзаощадження, а якщо С1 > DI1, то це свідчить про те, що певна часткаспоживчих видатків здійснюється за рахунок боргу (попереднізаощадження або позички).

Рис. 8.2 віддзеркалює рис. 8.1 у тій частині, в якій він показуєзалежність заощаджень від наявного доходу. Заощадженням у точціS2 відповідає споживання в точці С2 на умовах, коли С2 = DI2, а S = 0.Заощадженням у точці S1 відповідає споживання в точці С1 наумовах, коли C1 > DI1, а S1 < 0, а заощадженням у точці S3 відповідаєспоживання в точці С3 на умовах, коли С3 < DI3, а S3 > 0.

Вимірювання залежності споживання і заощадження від наявногодоходу здійснюється з допомогою коефіцієнтів схильності доспоживання (С) і заощадження (S). У статичному аналізізастосовуються коефіцієнти середньої схильності до споживання тазаощадження, які визначають за формулами:

APS = —DI

У динамічному аналізі застосовуються коефіцієнти граничноїсхильності до споживання та заощадження, які визначають заформулами:

Слід звернути увагу на важливу властивість: сума коефіцієнтівсередньої або граничної схильності завжди дорівнює одиниці, тобтоMPC + MPS = 1. Це зумовлено тим, що за даного наявного доходубудь-яка зміна споживання компенсується протилежною зміноюзаощаджень, і навпаки.

Крім наявного доходу, на споживання і заощадження впливаютьінші чинники. До них можна віднести такі: багатство, ціни,очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка. Споживання,яке не залежить від доходу, а змінюється під впливом іншихчинників, називають автономним (Са). Під впливом чинниківавтономного споживання крива споживання зміщується увідповідний бік. Це дає підстави записати функцію споживання:

  • C = Са + MPC DI.Звідси можна визначити зміну споживання за формулою:ДС = ДСа + MPC ADI.

У макроекономіці інвестиції розглядають як витрати фірм таприватних осіб з метою збільшення нагромадження капіталу.

Інвестиції - один із наймінливіших компонентів сукупногопопиту. Вони дуже чутливі до будь-яких змін в економіці таочікувань економічних суб'єктів. Як правило, обсяги інвестиційскорочуються перед кризою, сигналізуючи про майбутній спад векономіці. У той же час, без нарощування інвестицій неможливеекономічне зростання країни, через те, що вони складають йогофінансову основу. Виділяють такі основні типи інвестицій: виробничіінвестиції (придбання машин, обладнання); інвестиції у товарно-матеріальні запаси (купівля сировини, матеріалів); інвестиції ужитлове будівництво.

Обсяги інвестицій залежать від наступних чинників: очікувананорма прибутку; реальна ставка відсотка; рівень оподаткування;зміни в технологіях виробництва; динаміка сукупного доходу; запасиосновного капіталу; стан фінансового ринку; економічні, політичні таінші очікування.