РОЗДІЛ 8. СПОЖИВАННЯ, ІНВЕСТИЦІЇ ТА ВВП

Навчальні цілі

Пояснити взаємозалежність між доходом, споживанням ізаощадженням.

З'ясувати чим відрізняються автономні споживчі видаткивід індуційованих.

Розкрити поняття "функція споживання" та "функціязаощадження" і з'ясувати, як вони пов'язані одна з одною.

З'ясувати економічний зміст таких понять як середня і граничнасхильність до споживання та середня і гранична схильність дозаощадження.

Визначити чинники, які викликають рух кривих споживання ізаощадження.

Визначити структуру інвестиційних видатків і чинники, яківизначають динаміку автономних та індуційованих інвестицій.

Визначити чинники, які викликають зрушення кривої попиту наінвестиції й зрозуміти причини нестабільності інвестиційнихвидатків.

Основні теоретичні підходи

Згідно з поглядами прихильників кейнсіанської теорії коливаннясукупного попиту визначає обсяг випуску. У свою чергу, обсягспоживчих витрат безпосередньо впливає на сукупний попит,оскільки є одним із його компонентів.

Таким чином, аналіз змін у споживчих витратах та з'ясуваннячинників, що впливають на обсяги споживання, дозволяютьдетальніше розглянути коливання сукупного попиту.

Споживання є тією частиною доходу домогосподарств, яку вонивитрачають на придбання споживчих товарів та послуг.

Чинниками, що визначають динаміку споживання, є: дохіддомогосподарств; накопичене багатство у секторі домогосподарств;рівень цін; очікування індивідів відносно доходів, цін, економічної іполітичної стабільності тощо; заборгованість домогосподарств;рівень оподаткування; традиції.

У теорії споживання вчені приділяють неоднозначну увагу різнимчинникам. Так, відомий економіст І. Фішер запропонував розглядатиміжчасовий вибір споживачів, а також ті обмеження, з якими маютьсправу споживачі при формуванні моделі свого споживання. Згідно зтеорією Фішера споживання залежить не тільки від поточно доходу, ай визначається тим, які доходи споживачі очікують отриматипротягом усього життя, адже економічні суб'єкти можуть позичатикошти або заощаджувати. Кожний конкретний вибір споживачів будевизначатися взаємодією ефектів доходу та заміщення, пов'язаних зрівнем відсоткової ставки. Так, збільшення відсоткових ставокпризводить до зменшення поточного споживання, зростаннязаощаджень та збільшення споживання у майбутньому. У випадку,коли суб'єкти не можуть позичити кошти, вони мають справу зобмеженням у позиках або обмеженням ліквідності. Тоді поточнеспоживання не перевищуватиме поточний дохід.

У широко відомій теорії споживання Ф. Модільяні, що спираєтьсяна теорію І. Фішера, визначаються такі основні компоненти, щовпливають на рівень споживання: розмір багатства та коливаннязаощаджень у різні періоди життя людини. У гіпотезі постійногодоходу М. Фрідмена поточний дохід розглядається як складова двохкомпонентів: постійного та термінового доходів. Споживаннязалежить в основному від постійного доходу.

Серед чинників, від яких залежить величина споживання,основним є наявний дохід. У межах приватної економіки закритоготипу він складається із особистого наявного доходу (наявного доходудомогосподарств) і наявного доходу підприємств. Значна частканаявного доходу приватної економіки належить домогосподарствам.Оскільки в приватній економіці немає держави, то відсутні податки ітрансферти. За цих умов весь дохід розподіляється лише міждомогосподарствами і підприємствами.

Особистий наявний дохід - це та частина сукупного доходу, яказалишається після відрахувань на відновлення основного капіталу(амортизація) та утворення нерозподіленого прибутку: особистийнаявний дохід = ВВП - амортизація - нерозподілений прибуток.

Наявний дохід підприємств - це та частка валовогокорпоративного прибутку, яка залишається після сплати дивідендів:

ДП = КПв - Д = А + НП,де ДП - наявний дохід підприємств; КПв - валовий корпоративнийприбуток; Д - дивіденди; А - амортизація; НП - нерозподіленийприбуток.

Якщо до особистого наявного доходу додати наявний дохідпідприємств, то наявний дохід приватної економіки буде дорівнюватисукупному доходу, тобто ВВП. Одна його частина спрямовується наспоживання, інша - на заощадження. Це дає підстави записати такуформулу:

DI = Y = C + S,

де DI - наявний дохід приватної економіки; S - приватнізаощадження; С - споживання.

У кейнсіанській теорії, як основний чинник, що впливає на обсягспоживання, виділяється поточний післяподатковий дохід(Yd = Y - Т + TR). Із збільшенням доходу зростає і споживанняекономічних суб'єктів. Таким чином, споживання знаходиться впрямій залежності від обсягу доходу. Простіша функція споживаннямає наступний вигляд:

С = Са + МРС (Y - Т + TR),

де С - споживання; Са - автономне споживання, обсяг якого незалежить від доходу, що отримують суб'єкти; МРС - граничнасхильність до споживання; Y - величина доходу; Т - податковівідрахування; TR - трансферти.

Пріоритетним напрямом використання наявного доходу єспоживання. Частина доходу, що не споживається, складаєзаощадження: S = DI - C.

У теорії заощаджень існують різні їх визначення. Так, укейнсіанській теорії заощадження - це та частина доходу, щозалишається після споживання. У такому випадку заощадженнявиступають пасивним компонентом доходу. В іншому визначенні(Дж. Сломан) заощадження є тією частиною доходу, яку економічнісуб'єкти залишають для витрачання на певні цілі у майбутньому і неспоживають у поточному періоді. У цьому випадку заощадження -активний компонент доходу, а їх мотиви є рівноправними з мотивамиспоживання за своїм впливом на розподіл доходу: заощадження таспоживання. У визначенні заощаджень як частини доході