5.2. Моніторинг земельних відносин : Оцінювання майна : B-ko.com : Книги для студентів

5.2. Моніторинг земельних відносин

Відомий український вчений у сфері управління земельнимиресурсами В. Горлачук [36, c. 251] стверджує, що об'єктом управ-ління в цій галузі може бути тільки земельний простір (земельнаділянка), яка належить землекористувачу і має встановлені межі.Земельні ресурси потрібно розглядати як систему взаємопов'язанихправових, техніко-економічних, організаційно-господарськихзаходів держави, що спрямовуються на регулювання земельнихвідносин, організацію раціонального, екологічно безпечного ви-користання та охорони земель в інтересах усього суспільства [21].Механізмом розв'язання цих заходів є вивчення і картографуванняземельних ресурсів, здійснення державного контролю за викорис-танням земель та їхній моніторинг, ведення державного земельно-го кадастру тощо [6]. До методів управління земельними ресурсамивідносять: адміністративні, економічні, законодавчі, технологічніі психологічні [36, c. 142].

В Україні управління земельними ресурсами поділяють на га-лузеве (поширюється на землі окремих галузей - землі оздоровчо-го призначення, громадської забудови, сільськогосподарські землітощо) і загальне (має територіальний характер - країна, область,район) [129]. Ефективне управління земельними ресурсами можездійснюватись при дотриманні принципів наукової обґрунтованос-ті і об'єктивності прийнятих рішень, що надає можливість підви-щити ефективність та екологічність використання земель.

Найбільший інтерес управління земельними ресурсами викли-кають, безумовно, землі сільськогосподарського призначення, щостановлять близько 70% всіх земель України та призначені форму-вати умови продовольчої безпеки країни.

Функції та повноваження органів державної влади щодо за-безпечення державного управління земельними ресурсами регла-ментуються Земельним кодексом України [7]. Кабінет МіністрівУкраїни розпоряджається державними землями, реалізує держав-ну політику використання та охорони земель, організовує веденнядержавного кадастру земель, здійснення землеустрою, проведеннямоніторингу земель (ЗКУ, Ст. 13) [8].

Міністерство екології та природних ресурсів організовує моні-торинг земель [107], бере участь у розробці нормативних докумен-тів з охорони земель, здійснює державну екологічну експертизуземлекористування (ЗКУ, Ст. 14).

Держкомзем - провідна інституція у земельній політиці із по-вноваженнями у сфері формування державної земельної політики,координації проведення земельної реформи, ведення земельногокадастру та державної реєстрації земельних ділянок, здійсненнямоніторингу, землеустрою, розроблення правових, економічнихмеханізмів регулювання земельних відносин, розвитку земельногоринку, здійснення міжнародного співробітництва [9].

Зосередження в одному відомстві таких ключових інструментівземельної політики, як ведення кадастру, реєстрації земельних діля-нок, моніторингу та впливу на земельний ринок є, безперечно, про-гресивним кроком, адже це дає можливість уникати міжвідомчихконфліктів, які в багатьох країнах гальмують земельну реформу.

За органами місцевого самоврядування закріплюються важли-ві контролюючі, адміністративні та дорадчі повноваження в межахтериторіальної громади: виділення, оренда, викуп земельних діля-нок, контроль за використанням комунальних земель, вирішенняземельних спорів. Звичайно, це значно обмежена сфера компетен-ції, але цього цілком достатньо для ефективного земельного адмі-ністрування на місцевому рівні [47, c. 51]. Основним завданняммоніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків де-градації земельних ділянок з метою запобігання або усунення діїнегативних процесів [107].

Сучасний стан розвитку суспільства потребує сучасних підходівщодо збору, зберігання, аналізу та прогнозу стану об'єктів і явищнавколишнього середовища, що може бути забезпечено сучаснимпідходом на геоінформаційній основі до вирішення поставлених за-вдань.

При реформуванні земельних відносин та швидких темпів пере-розподілу форм власності на землю і нераціональне використанняземельних ресурсів за останні роки геоінформаційні технології ра-зом з глобальними системами позиціонування повинні стати осно-вою формування національної інформаційної системи земельнихресурсів як ефективного засобу отримання оперативної просторо-во-координованої інформації щодо функціонального призначеннята належності земельних ресурсів, їх системного аналізу та про-гнозу еколого-економічної ефективності і доцільності їхнього ви-користання.

Моніторинг земель [107] - це система спостереження за станомземель з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвер-нення та ліквідації наслідків негативних процесів.

У системі моніторингу земель проводиться збирання, обро-блення, передавання, збереження та аналіз інформації про станземель, прогнозування їхніх змін і розроблення наукового обґрун-тувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобіганнянегативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічноїбезпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної сис-теми моніторингу довкілля.

Завданням моніторингу земель [28, c. 174] є періодичний контр-оль динаміки основних ґрунтових процесів у природних умовах іпри антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічнихнаслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання абоусунення дії негативних процесів. До завдань моніторингу земельналежать: довгострокові систематичні спостереження за станом зе-мель; аналіз екологічного стану земель; своєчасне виявлення змінстану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекоменда-цій про попередження і усунення наслідків негативних процесів,інформаційне забезпечення ведення державного земельного када-стру, землекористування, землеустрою, державного контролю завикористанням і охороною земель, а також власників земельнихдільниць.

Інформація, одержана під час спостережень за станом земельно-го фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, а також поокремих природних комплексах і передається в пункти збору авто-матизованої інформаційної системи обласних, Київського та Севас-топольського міських управлінь земельних ресурсів ДержкомземУкраїни [41, c. 67]. За результатами оцінки стану земельного фон-ду складаються доповіді, прогнози та рекомендації, що подаютьсядо органів державної влади та Держкомзему України для вжиттязаходів відведення і ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг земель є однією із функцій управління в сфері ви-користання та охорони земель [107]. Його об'єктом є земельнийфонд України незалежно від форм власності на землю, цільовогопризначення та характеру використання. Моніторинг земель скла-дається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки,обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки: станувикористання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із міна-ми родючості грунтів, заростанні сільськогосподарських угідь, за-бруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній,річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів,пов'язаних з утриманням ярів, селевими потоками, землетрусамита іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій,зайнятих нафтогазовими об'єктами, очисними спорудами, а такожіншими промисловими об'єктами.

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загально-державними і регіональними програмами. Інформація про станземельних ресурсів та їхнє використання, яка була отримана впроцесі ведення моніторингу, нагромаджується в архівах і банкахданих автоматизованої інформаційної системи. На основі зібраноїінформації і результатів оцінки стану земель складаються опера-тивні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються домісцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого йрегіонального самоврядування, інших держаних органів для вжит-тя заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативнихпроцесів. Отримані матеріали об'єктивно характеризують фізич-ні, хімічні, біологічні процеси в навколишньому середовищі, рі-вень забруднення грунтів, що дає можливість органам державногоуправління висувати певні вимоги до землекористувачів по усунен-ню правопорушень в галузі використання і охорони земель.

Державна система моніторингу навколишнього природно-го середовища загалом покладається на Міністерство екології таприродних ресурсів України [107]. Моніторинг земель - частиназагального моніторингу довкілля. Структура, завдання, зміст мо-ніторингу земель визначені в Положенні про моніторинг земель,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 серп-ня 1993 р.

Національний моніторинг охоплює територію, розташовану вмежах кордонів України. Регіональний моніторинг проводитьсяна територіях, що характеризуються єдністю фізично-географіч-них, екологічних та економічних умов. Локальний - це територіянижче регіонального рівня, території окремих земельних ділянок іелементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів. Від-повідно до міжнародних програм Україна може брати участь в ро-ботах по глобальному моніторингу земель. Крім того, моніторингземель поділяють в залежності від терміну та періодичності йогопроведення (базові спостереження, оперативні та періодичні).

Суб'єктами, на які покладено ведення моніторингу земель,є Державний комітет України по земельних ресурсах за участюМіністерства аграрної політики України, Національне косміч-не агентство України, інші зацікавлені міністерства та відомства[107]. Органи Державного комітету України або земельних ресур-сів надають усім зацікавленим суб'єктам системи моніторингуінформацію про стан земельного фонду, структуру землекористу-вання, трансформацію земель, заходи щодо запобігання негатив-ним процесам і ліквідації їхніх наслідків; Міністерство аграрноїполітики - інформацію про фізичні, геохімічні та біологічні зміниякості грунтів сільськогосподарського призначення; Національнекосмічне агентство України надає архівну та поточну інформацію здистанційного зондування Землі.

Моніторинг земель ведеться з дотриманням принципу суміс-ності різнорідних даних, побудованого на застосуванні єдинихкласифікаторів, кодів, системи одиниць та ін. [66, c. 132]. Дляотримання необхідної інформації при моніторингу земель засто-совуються дистанційне зондування; наземні зйомки-спостережен-ня; фондові дані. За результатами оцінки стану земельного фондускладаються доповіді, прогнози і рекомендації для прийняття не-обхідних рішень державними органами в галузі використання таохорони земель. Загальний порядок проведення моніторингу зе-мель урегульовано постановою кабінету Міністрів України "Поло-ження про моніторинг земель".

Держава здійснює контроль за використанням і охороною зе-мель. Контроль за використанням і охороною земель полчгає взабезпеченні дотримання органами державної влади, органамимісцевого самоврядування, підприємствами, установами, органі-заціями і громадянами земельного законодавства.

Державний контроль за використанням і охороною земель, до-триманням вимог законодавства про охорону земель здійснюєтьсяшляхом [4]:

проведення перевірок;

розгляду звертань юридичних і фізичних осіб;участі в роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліора-тивних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень,

протиерозійних гідротехнічних споруджень і інших об'єктів, щоспоруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів і забезпе-чення охорони земель;

розгляду документації по землевпорядженню, зв'язаної з вико-ристанням і охороною земель;

проведенням моніторингу ґрунтів і агрохімічної паспортизаціїземель сільськогосподарського призначення.

Порядок здійснення державного контролю за використанням іохороною земель установлюється законом.

Державний контроль за використанням і охороною земель здій-снюється уповноваженими органами виконавчої влади по земель-них ресурсах, а за дотриманням вимог законодавства про охоронуземель - спеціально уповноваженими органами з питань екології іприродних ресурсів.

Згідно зі ст. 15 ЗКУ до повноважень центрального органу ви-конавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних від-носин належать:

внесення пропозицій про формування державної політики в га-лузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;координація робіт із проведення земельної реформи;участь у розробці і реалізації загальнодержавних, регіональнихпрограм використання й охорони земель;

ведення державного земельного кадастру, у тому числі держав-ної реєстрації земельних ділянок;

здійснення землевпорядження, моніторингу земель і держав-ного контролю за використанням і охороною земель;

здійснення державної експертизи програм і проектів з питаньземлевпорядження, державного земельного кадастру, охорони зе-мель, реформування земельних відносин, а також техніко-еконо-мічних обґрунтувань цих програм і проектів;

розробка економічного і правового механізму регулювання зе-мельних відносин;

участь у розробці і здійсненні заходів щодо розвитку ринку зе-мель;

здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельнихвідносин;

рішення інших питань у сфері земельних відносин відповіднозакону.

На місцях контроль за використанням і охороною земель здій-снюється сільськими, селищними, міськими, районними й облас-ними радами.

Суспільний контроль за використанням і охороною земельздійснюється суспільними інспекторами, що призначаються від-повідними органами місцевого самоврядування і діють на підставіположення, затвердженого центральним органом виконавчої вла-ди по земельних ресурсах.

Придбання права на землю громадянами і юридичними особа-ми здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власністьчи надання їх у користування.

Громадяни і юридичні особи набувають права власності і правакористування земельними ділянками із земель державної чи кому-нальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органівмісцевого самоврядування і державних органів приватизації щодоземельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягаютьприватизації, у межах їхніх повноважень, визначених законом [4].

Обов'язки власників земельних ділянок установлені ст. 91ЗКУ, відповідно до якої власники земельних ділянок повинні:

а)         забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б)         дотримувати вимог законодавства про охорону навколишньо-го середовища;

в)         вчасно сплачувати земельний податок;

г)         не порушувати прав власників суміжних земельних ділянокі землекористувачів;

д)         підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні влас-тивості землі;

ж)        вчасно надавати відповідним органам виконавчої влади йорганам місцевого самоврядування дані про стан і використанняземель і інших природних ресурсів у порядку, установленому за-коном;

з)         дотримувати правил добросусідства й обмежень, зв'язаних ізустановленням земельних сервітутів і охоронних зон;

к) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні спорудження, ме-режі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені також інші обов'язки влас-ників земельних ділянок.

Право постійного користування земельною ділянкою - це пра-во володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває вдержавній чи комунальній власності, без установлення терміну.

Різновидом користування земельною ділянкою є оренда. Правооренди земельної ділянки [8] - це обумовлене договором терміно-ве платне володіння і користування земельною ділянкою, необхід-ною орендарю для здійснення підприємницької й іншої діяльності.Орендні відносини регулюються спеціальним Законом України"Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XV.

Обов'язки землекористувачів визначені ст. 96 ЗКУ, відповіднодо якої землекористувачі повинні:

а)         забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

б)         дотримувати вимог законодавства про охорону навколишньо-го середовища;

в)         вчасно сплачувати земельний податок чи орендну плату;

г)         не порушувати прав власників суміжних земельних ділянокі землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні влас-тивості землі;

д)         вчасно надавати відповідним органам виконавчої влади йорганам місцевого самоврядування дані про стан і використанняземель і інших природних ресурсів у порядку, установленому за-коном;

е)         дотримувати правил добросусідства й обмежень, зв'язаних ізустановленням земельних сервітутів і охоронних зон;

ж)        зберігати геодезичні знаки, протиерозійні спорудження, ме-режі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені також інші обов'язки земле-користувачів.