6.2. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсногопотенціалу землі

Економічні відносини з приводу залучення природно-ресурсно-го потенціалу землі у виробничий процес сформувались історично,і нині досить складно дати об'єктивний аналіз видам економічнихоцінок природних ресурсів землі та умов, етапам їхнього формуван-ня. Тим більш складно встановити, за якими принципами форму-ються показники використання ресурсів в теперішній час у кожнійокремій країні.

Радянський Союз у 1917 році відкинув світовий досвід та за-пропонував власні підходи до економічних характеристик вико-ристання середовища [17]. Таким чином, радянській економіцідовелося методом проб та помилок розвивати теорію оцінок при-родно-ресурсного потенціалу землі і за короткий історичний періоднаблизитися до економічного механізму регулювання використан-ня ресурсів й умов, які існують у світі. На сьогодні усім країнамСНД, у тому числі Україні, доводиться адаптуватися до світовихекономічних відносин. І для того щоб запобігти помилок, досліди-мо позитивні та негативні сторони вартісних теорій економічноїоцінки природно-ресурсного потенціалу землі, що отримали розви-ток в СРСР.

Можна було б одразу сказати, що положення цієї теорії помил-кові та безкоштовних благ немає. Однак усякий досвід повиненбути врахований [47, c. 45]. Не тільки ми повинні переймати за-кордонний досвід. Але й світовій економіці не слід нехтувати зна-ннями, накопиченими в наших країнах.

Необхідність економічного регулювання використання природ-них ресурсів землі із застосуванням вартісних показників вимагаєподальшого дослідження. Певним кроком вперед у порівнянні ізтвердженням про "дармові блага природи" стала витратна теорія,засновником якої є академік С.Г. Струмилін [117]. Грошову оцін-ку природних ресурсів пропонувалось визначати згідно з витрата-ми на освоєння і підтримку об'єктивного природокористування устані, придатному для експлуатації. При цьому збереглися деяківихідні пункти попередньої концепції - загальнонародна власністьна природні ресурси, безмежність природних багатств. Загальніположення цієї теорії конкретизувались у процесі її застосуваннядо окремих видів природних ресурсів з урахуванням тільки одно-цільового призначення.

Основний недолік витратної концепції полягає в тому, що кращіділянки (одиничні ресурси), які потребують на освоєння та експлу-атацію менших витрат, мали в абсолютному виразі меншу оцінку,ніж гірші, які потребують більших витрат для застосування. Крімоб'єктивних недоліків слід, відзначити суб'єктивні фактори, яківпливають на оцінку: якість роботи колективу, організаційний рі-вень тощо. Введення критерію оцінки, що припускає вибір кращихділянок при мінімумі витрат, не дозволяє в жодному випадку вра-ховувати обмеженість та дефіцитність ресурсів.

Витратна теорія оцінки природних ресурсів землі отрималашироке розповсюдження в практичних розрахунках [34, c. 57]. Доцього часу в деяких випадках оцінки природних ресурсів визнача-ються на основі витрат на освоєння. Слід зазначити, що вони віді-грають певну роль при розробці стратегії природокористування,однак не можуть служити базою порівняльної оцінки природнихресурсів. Єдиний випадок, коли можна використати витратниймеханізм при виборі варіантів експлуатації однорідних ресурсів -ідентичність натуральних характеристик їх як природних об'єктів.

На противагу витратній в економічній літературі [41, c. 78]з'явилася результатна теорія оцінки природних ресурсів, яка маєдекілька різновидів.

Згідно з однією з них як оцінку об'єкта природокористуванняслід розглядати валовий випуск продукції, що одержують завдякийого експлуатації. Згідно з іншою - від валового продукту пропо-нувалося віднімати поточні витрати.

Найбільшого розповсюдження згадана концепція набула приоцінці земельних угідь, хоча може бути застосована і для іншихприродних об'єктів.

Результатна концепція характеризується недоліками, власти-вими витратній концепції [80]: більш низькі абсолютні показникикращих ділянок та суб'єктивні фактори. Безперечно, що кращі ді-лянки, які потребують менших витрат на виробництво певної масипродукції за рахунок родючості ґрунту, забезпечать одержанняпродукції за більш низькою собівартістю.

В той же час виникає сумнів, чи є така оцінка продукту, одер-жаного з ділянки, оцінкою самої ділянки [77]. Від заміни техні-ки цінність ділянки може не змінитися, хоча вартість продукціїзміниться. Віднімання поточних витрат не виправить станови-ща, оскільки у цьому випадку оцінка земельної ділянки включаєефект, що приноситься мобільними ресурсами. Останні, як прави-ло, не втрачаються для суспільства безповоротно з вибуттям оціню-ваної ділянки.

Загальний недолік усіх різновидів результатної теорії - розглядоб'єкта, який оцінюється, у відриві від інших сфер господарюван-ня не дозволяє бачити альтернативні можливості застосування ре-сурсів [73]. Наголос робиться на аналізі показників, які належатьдо кожного конкретного об'єкта. Допустимий лише вибір варіантіввикористання однорідних ресурсів з різними об'ємними характе-ристиками одержуваного продукту за рівних витрат.

Нарешті, в економічній літературі [79] неодноразово робилисяспроби механічного поєднання витратної та результатної теорії.

Однак жодна з розглянутих вище оцінок природних ресурсів -чи то оцінка, базована на витратах по освоєнню і підтримці об'єктав експлуатаційному стані, чи побудована на вимірюванні резуль-татів його функціонування - не можуть у повній мірі відобража-ти цінність, яку має той чи інший об'єкт природокористування[36, c. 190]. Тільки для суспільства діалектичне поєднання (а непросто додавання) витратного і результатного аспектів оцінки при-родних ресурсів дозволить правильно їх оцінити.

Подібний підхід реалізовано у рентній теорії оцінки природнихресурсів землі. Рента відображає з одного боку результати експлуа-тації природного ресурсу, з іншого - відбиває витрати, які дозволя-ють сформувати ефект.

Визнання існування диференціальної ренти в соціалістичнійекономіці, можливість та необхідність її економічного важеля вгосподарському механізмі в методологічних роботах має різнома-нітні інтерпретації, а в практичній діяльності рента і в теперішнійчас має досить обмежене застосування.

Багато економістів довгий час ставили під сумнів наявність ди-ференціальної ренти як політекономічної категорії соціалізму [67,c. 562]. Деякі спеціалісти стверджували, що при соціалізмі разомз абсолютною зникає і диференціальна рента. Інші, допускаючиіснування диференціальних підходів, заперечували їхню рентнуоснову, треті виступали з "обмежувальними" трактуваннями рент-них відносин.

Основні умови для формування рентних оцінок - це обмеже-ність ресурсів та наявність конкретних власників ресурсів і терито-рій. Обмеженість виявляється в декількох формах, а саме:

кількість, якість, відновлюваність і територіальний розподілресурсів;

ефективність з точки зору залучення в господарський обіг (тех-нічна, технологічна і економічна) у кожний конкретний періодчасу;

наявність більш як одного споживача на кожний конкретнийелемент природно-ресурсного потенціалу території.

Немає сенсу говорити про рентну оцінку ресурсу землі, який упевному регіоні є необмеженим (невичерпним) [61, c. 463]. Однаквведення цього ресурсу у певну схему використання, як правило,дає можливість здійснювати порівняння з обмеженими ресурсами,що дозволяє проводити рентні оцінки і для нього. Наприклад, мор-ська вода як сировина для опріснювання в регіоні - ресурс, і не маєбази для порівняння.

Друга умова - наявність конкретних власників була відсутнядо прийняття Закону України "Про власність", Земельного кодек-су України та інших законів [1, 7, 8, 9, 11, 12], які підтверджува-ли факт наявності різноманітних форм власності, у тому числі й наприродні ресурси.

При експлуатації природних об'єктів, крім звичайного (серед-ньогалузевого) додатково створюється ще й доповнений додатковийпродукт, який у грошовому виразі називається диференціальнимприбутком.

Диференціальна рента [80] - надлишковий чистий прибуток,який має фіксований характер і одержується при використанніприродних ресурсів землі та умов різної якості.

Природною умовою утворення ренти служать відмінності вякості землі та її обмеженість. Джерелом - тільки праця.

Розрізняють такі форми ренти [83]:

Диференціальна рента І - додатковий прибуток, одержаний накращих по якості та місцезнаходженню ділянках при рівновели-ких вкладеннях капіталу.

Вона пов'язана з природною родючістю землі. Слід відзначитисуттєвий момент - тільки поєднання властивостей землі з капіта-лом дає можливість одержати диференціальну ренту.

Диференціальна рента II - додатковий прибуток, який одер-жується на однакових за якістю ділянках за рахунок додатковихвкладень капіталу. Відмінності розміру доданого капіталу викли-кає одержання додаткових рентних прибутків, відмінних від при-бутків на капітал. При оптимальних вкладеннях капіталу на тійсамій ділянці землі можна одержати максимальну ренту, в томучислі й на гіршому.

Монопольна рента - додатковий прибуток, який одержуєтьсяпри експлуатації ділянок з винятковими властивостями, залежитьвід платоспроможного попиту споживачів. Може бути одержанане тільки за рахунок виробництва рідких сільськогосподарськихпродуктів. Як відомо, деякі зони міст також мають унікальні влас-тивості. Наприклад, центральні частини для обладнання офісів- престижно, реклама - обличчя фірми; унікальні рекреаційні ре-сурси.

Абсолютна рента - отримується за рахунок більш низького рів-ня органічної будови капіталу в сільському господарстві.

Таким чином, в Україні є всі умови для формування усіх видівренти. Однак особливо слід зазначити, що ці види виділяються притеоретичних міркуваннях, шляхом створення штучних обмежень.На практиці жоден з видів ренти в чистому вигляді не існує, і мож-на говорити про диференціальну ренту в загальному вигляді.

Основна особливість рентних оцінок і необхідність їх постійно-го коректування - підтримання умов їхнього формування. Якщоприродним базисом утворення диференціальної ренти І є якістьресурсу, то слід зазначити, що освоєння ресурсів не завжди іде відкращих до гірших. Поява кращої ділянки може трапитися післяосвоєння гіршої, що буде впливати на розмір ренти.

Капітальні вкладення, що сприяють формуванню ренти, в часідають різний ефект. Основні фонди мають властивість зношувати-ся морально та фізично, що може позначитися на розмірі ренти.

Рента проявляється лише у випадку задоволення конкретнихпотреб споживачів, внаслідок реалізації продукції та послуг, зміниумов експлуатації виробничих і невиробничих об'єктів тощо [76].Потреби мають властивість змінюватись, що може також вплину-ти на розмір ренти. Однак перелічені переваги та недоліки рентнихоцінок тільки підкреслюють значення цього показника для форму-вання економічного механізму в умовах ринкових відносин.

Останнім часом з'явилися теорії оцінки природного ресурсно-го потенціалу з урахуванням економічних збитків, пов'язаних звтратою природного ресурсу, вибуттям його з господарського обо-роту, зміною якості оточуючого природного середовища, так звана"збиткова" концепція. Її поява зумовлена тим, що використаннярентних оцінок правомірне не в усіх економічних розрахунках[103, c. 257]. Якщо суспільство втратило ресурс певної кількості іякості, то можна стверджувати, що втрачено не тільки ефект відвикористання цього ресурсу, але й певну кількість витрат праці,пов'язаних із застосуванням цього ресурсу у господарській діяль-ності. Ці зміни витрат живої та матеріалізованої праці зумовлюютьекономічні збитки від втрати ресурсу. Тут слід зазначити, що напрактиці широко використовуються компенсаційні розрахунки,що суттєво впливає на конкретну величину оцінки ресурсу, а отже,потребують забезпечення порівнянності методів оцінки.

Всі зазначені теорії оцінки природних ресурсів [28, c. 119]:витратна, результатна, рентна, "збиткова" - належать до поеле-ментної оцінки природних ресурсів, тобто одиниці або окремогоджерела природного ресурсу. Такі оцінки в основному виражаютьумови освоєння природного ресурсу з точки зору безпосередньогокористувача - окремої господарської одиниці.

Щодо сучасного етапу розвитку економіки України - інтеграль-на оцінка використання природно-ресурсного потенціалу країнита окремих регіонів має будуватися виходячи, з таких положень[115]:

а)         в першу чергу необхідно встановити пріоритети потреб, якіможуть бути задоволені за рахунок використання природно-ре-сурсного потенціалу території;

б)         ранжування слід проводити за групами потреб з урахуваннямчасового фактор (поточні, перспективні).

Однак під час вибору варіантів раціонального використанняприродно-ресурсного потенціалу регіону виникає проблема порів-няння природних ресурсів та умов із споживачами різних рівнів.При цьому можливе різноманітне поєднання інтересів останніх від-носно наявних ресурсів аж до взаємного виключення потенційнихспоживачів. В цих умовах виникає необхідність оцінки природно-ресурсного потенціалу землі на основі інтегральної (комплексної)теорії. Проблема комплексної економічної оцінки - одна з най-більш складних та маловивчених сучасною економічною наукою.