6.4. Основні джерела забруднення земель

Забруднення земель зумовлює не тільки екологічні проблеми,спричинені потраплянням хімічних елементів у ґрунтові води, про-дукти харчування, які були вирощені на землі і т.п., але й впливна економіку та соціальні фактори суспільного життя. Екологіязавжди тісно пов'язана із соціально-економічною сферою суспіль-ства: це і надмірна захворюваність людей, і низька продуктивністьпраці, зменшення якості природних ресурсів, які дають меншу еко-номічну віддачу, і т.п. Зневажання екологічними законами зумов-лює ланцюгову реакцію, яка своїми наслідками загрожує не тількиприроді, але й самому людству у найрізноманітніших проявах.

Промислове забруднення токсичними елементами, в першучергу важкими металами, спостерігається в південно-східних ре-гіонах, тобто в промислових регіонах нашої країни. Якісний складзабруднюючих речовин залежить від виду промисловості [21].Скажімо, біля Дніпропетровська, Маріуполя вміст свинцю ГДКперевищує в 22 рази. Кривий Ріг, Запоріжжя, Одеса - тут спосте-рігається надлишок токсичних елементів нікелю, свинцю, кадмію,ртуті, марганцю. Не обійшла "таблиця Менделєєва" сільськогоспо-дарські угіддя і західних регіонів, особливо там, де видобуваєтьсявугілля: м. Червоноград, Закарпатський ртутний комбінат [61,c. 326].

Локальні забруднення ґрунтів також відбуваються внаслідоксільськогосподарської діяльності, особливо в районах розташуван-ня великих тваринницьких комплексів: тут спостерігається над-лишок сполук азоту, нітратний азот. До речі, нітратний азот маєвелику міграційну здатність. Він потрапляє в ґрунтові прошаркиі може бути канцерогенним. На території України розташованоблизько п'яти тисяч складів отрутохімікатів [61, c. 182]. Незважа-ючи на те що ці склади не діють, тут накопичується велика кіль-кість пестицидів, невикористаних залишків мінеральних добрив.

Взагалі, якщо торкнутися теми застосування добрив і пести-цидів, то на сьогодні в Україні склалася ситуація, яка визначає нерівень забруднення грунтів цими речовинами, а скоріше навпаки,деградацію ґрунтів від їх недостатньої кількості. Для порівняння:в Японії застосування мінеральних добрив коливається від 200 до300 кг на 1 гектар.У нашій країні на початку 90-х років рівень за-стосування мінеральних добрив азоту і калію на 1 гектар становив140 кг, а нині ця цифра становить 10-20 кг на 1 гектар. Цього не-достатньо для того, щоб підтримувати високу врожайність сіль-ськогосподарських культур, родючість наших ґрунтів. Інститутомґрунтознавства й агрохімії (м. Харків) встановлено, що близько 40відсотків території України має недостатній вміст азоту, фосфору,калію і гумусу [115]. Гумус, до речі, - це інтегральний показникродючості ґрунтів.

Крім хімічного забруднення, деградація ґрунтів відбувається ів результаті засолення, підкислення, передусім водної та вітровоїерозії. Шкодить збереженню агроландшафту й розорення чорнозе-мів. 60 відсотків чорнозему знаходяться в активному сільськогос-подарському використанні. Щоб попередити такі негативні явища,держава прийняла закон "Про охорону земель" [4, 5]. У 2000 роцібула створена державна служба охорони ґрунтів.

Як відомо, 40 відсотків суші землі займають агроландшафти.Агроландшафти України мають свою особливість. Вони включа-ють в себе три основні зони. Перш за все, це виробнича територія,на якій безпосередньо відбувається виробництво сільськогосподар-ської продукції як рослинного, так і тваринного походження; по-тім - селітряна територія, яка включає в себе помешкання селян,а також господарські будівлі та присадибні ділянки. Ця територіязаймає від 12 до 18 відсотків в кожному окремо взятому ландшаф-ті. Ще 12 відсотків ландшафту припадає на природний біогеоценоз.Сюди входять полезахисні смуги, захисні смуги біля водоймищ,яри [36, c. 129]. Екологи, на жаль, мало уваги приділяють терито-ріям, де безпосередньо проживає саме населення.

Екотоксилогічні території мають свої особливості. Вони зумов-лені, перш за все, ментальністю нашого народу, історичними умо-вами, соціально-економічною специфікою, розвитком суспільстванашої країни. Населені пункти, як правило, зосереджувалися внайбільш акумулятивних точках ландшафту, тобто біля водо-ймищ, річок, озер. По-перше, це обумовлено біологічною умовою,потребою у воді; по-друге, ці землі були найбільш родючими та йводні артерії використовувалися як засіб пересування.

У 70-х роках починається активна хімізація земель, беретьсякурс на меліорацію земель. На поля колгоспів і радгоспів вноситьсянеобмежена кількість мінеральних добрив та біоцидів. Надлишоктаких добрив, які не встигали всмоктуватися у землю, стікалисясаме до селітряних територій. Там роками накопичувалися токсич-ні елементи, біогенні елементи, звідки вони могли вивозитися тіль-ки з сільськогосподарською продукцією [133].

В цей же час виникає велика кількість потужних тваринниць-ких комплексів. Чомусь за традицією ферми будувались на па-горбах і відповідно стоки знову ж таки потрапляли до селітрянихтериторій. Індикатором забруднення ландшафту вже в 70-х рокахстав плачевний стан природних вод. Почало спостерігатись цвітін-ня вод у ставках, озерах [118]. Це негативно позначалось на питнійводі.

За останні 10-15 років у зв'язку з економічними негараздами україні, у ґрунти стали значно менше вносить мінеральних добрив[61, с. 95]. Здавалось би, певні ланки в екологічному ланцюжку по-винні були б поновлюватись, але, на жаль, цього не відбувається. Миспостерігаємо подальше погіршення стану ґрунту: накопичуютьсяважкі метали, погіршується якість питної води, і як наслідок - не-задовільна якість сільськогосподарської продукції. Це переважноосновні види овочевої продукції: картопля, буряк, морква, капус-та. Не краща ситуація і з природними водами. Було обстежено май-же 90 відсотків криниць у Київській області - результати доситьневтішні: перевищення гранично допустимих норм концентратівфосфату, магнію, цинку, свинцю, загальної кількості мінеральнихсолей.

Україна займає 600 млн гектарів: з них 60 відсотків - розореніугіддя [36, с. 146]. Добре це чи погано? Це дуже погано, бо у всьомусвіті прийнято розорювати лише 25 відсотків всієї території. Че-рез те ми й маємо сьогодні такі біди, як підтоплення, окисленняземель, ерозію, хімічне забруднення.