7.3. Оцінка вартості та амортизаціянематеріальних активів

магниевый скраб beletage

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникаютьпроблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів[111]. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин:

приватизація або відчуження нематеріальних активів держа-вою;

включення об'єктів інтелектуальної власності до статутногофонду;

визначення майнових частин у статутному фонді за злиття абоподіл організацій;

оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повногообліку всіх активів підприємства;

розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти ін-телектуальної власності;

здійснення фінансової звітності підприємств;

оцінка застави під отримуваний кредит;

визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелекту-альної власності;

організація франчайзингу тощо.

Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частинимайна підприємства відображають особливості їхньої оцінки [109].Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлена:

різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожнийз яких за законом має бути оригінальним;

різними способами їхньої появи на підприємстві;

різними формами їхнього практичного використання на під-приємстві;

імовірнісним характером отриманих результатів вартісноїоцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості не-матеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародністандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Між-народним комітетом зі стандартів оцінки майна (TIAVSC) і набраличинності з 1994 р. [80].

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певнійпослідовності і включає такі етапи [92]:

обстеження нематеріальних активів;

правова експертиза;

з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповід-ного методу (методів) оцінки вартості;

формування інформаційної бази для проведення оцінки;

розрахунки вартості нематеріальних активів за вибранимиметодами;

підготовка звіту про оцінку.

На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пере-свідчитися в наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами облі-ку. Такими носіями можуть бути письмовий і (або) образотворчийопис, креслення, схеми,образотворчий опис, креслення, схеми,зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо- та відеокасети,СВ-КОМ та інші носії об'єктів інтелектуальної власності.

На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати правана об'єкти інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наяв-ності документів, що підтверджують законне володіння майновимиправами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори замов-лення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракттиабо авторські ліцензійні договори тощо).

На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуа-ції, інших факторів необхідно з'ясувати тип вартості, що визна-чається. У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активіввикористовуються в основному два типи вартості: інвентарна таринкова [111]. Інвентарна використовується для інвентаризації,бухгалтерського обліку та постановки майна на баланс підприєм-ства, а ринкова - для визначення розмірів платежів за комерцій-ного використання майна. Методи оцінки вартості визначаютьсятипом вартості, а також тим, для чого таку оцінку призначено і якпланується використати її результати.

На четвертому етапі залежно від типу вартості й вибраного ме-тоду здійснюється формування відповідної інформаційної бази дляпроведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, вклю-чає [89]:

характеристики об'єктів інтелектуальної власності або товарів,виготовлених з використанням таких об'єктів (технічні, споживчі,експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порів-нянні з аналогічними або конкуруючими;

джерела отримання прибутків від використання об'єктів інте-лектуальної власності (збільшення обсягів реалізації конкретнихвидів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктівінтелектуальної власності; підвищення ціни залежно від якостіпродукції; економія у виробництві за використання об'єктів інте-лектуальної власності; виручка від продажу (переуступлення) май-нових прав або продажу ліцензій тощо);

опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й на-прямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функ-ціональними ознаками і (або) способом застосування, географіязбуту, місткість ринку збуту тощо);

витрати, пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктівінтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на вико-ристання у виробництві й організації випуску товарів, на правовута інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектівіз використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);

собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів ін-телектуальної власності;

ризики, що пов'язані з придбанням прав і використаннямоб'єктів інтелектуальної власності;

чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальноївласності.

Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів - цеофіційний документ, який складається в установленому порядкуза результатами оцінки і містить:

вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для прове-дення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;

опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відо-мості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони тасфери дії прав;

характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелекту-альної власності;

обґрунтування методу оцінки;

аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання;повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, атакож обмеження щодо застосування отриманого результату;інші потрібні відомості щодо оцінки.

За визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної влас-ності та нематеріальних активів в цілому, так само, як і в проце-сі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнароднихстандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний,прибутковий (дохідний), ринковий [62, с. 178]. У межах кожного зцих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних ме-тодів оцінки вартості нематеріальних активів. Дуже поширеним напрактиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат навідтворення нематеріальних активів.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріаль-них активів визначається за бухгалтерською звітністю підпри-ємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається навеличину таких витрат і термін створення активів. Реалізація ме-тоду початкових витрат передбачає такі кроки [99, с. 431]:

виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням,придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності;витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;визначається нарахована величина амортизації об'єкта інте-лектуальної власності;

вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається якрізниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованоюамортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що макси-мальна вартість певного нематеріального активу визначається мі-німальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активуаналогічної корисності або аналогічної споживної вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікаль-них нематеріальних активів є метод відновної вартості. Віднов-на вартість активу визначається як сума витрат, необхідних длястворення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, роз-рахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах насировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньогалузевувартість робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, щоекономічна цінність конкретного активу на поточний момент обу-мовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього ак-тиву в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бутивизначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. При-бутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізаціїприбутків, дисконтування майбутніх грошових прибутків, залиш-кових прибутків.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методомкапіталізації прибутків складається з таких етапів [99, с. 243]:

виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає від-повідний актив;

визначення ставки капіталізації чистого прибутку;розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на став-ку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоківпередбачає [89]:

оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистийприбуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і ве-личину амортизації цього об'єкта;

визначення ставки дисконтування;

розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелек-туальної

власності, приведеної до поточного періоду.Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів ре-алізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу таметоду звільнення від роялті.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівнянняоб'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю ана-логічних об'єктів, які були реалізовані на ринку [62, с. 234]. За ви-користання методу порівняльного аналізу продажу:

збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічнихоб'єктів інтелектуальної власності;

визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єктиінтелектуальної власності;

коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальноївласності з урахуванням значень показників порівняння;

визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оці-нюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальнимиугодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визна-чається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальнавласність, яка використовується підприємством, йому не нале-жить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачуватиу вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної влас-ності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цючастину виручки і вважають додатковим прибутком, який створю-ється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків,сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вар-тість оцінюваного активу.

Нематеріальні активи підприємства також підлягають амор-тизації [111]. Норму амортизаційних відрахувань установлюєпідприємство залежно від строку використання окремого видунематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодояких неможливо встановити період використання, норма аморти-зації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.

За своєю сутністю об'єкти інтелектуальної власності не маютьнеуречевленої форми, тому їхня вартість не визначається з вико-ристанням традиційних показників, що застосовуються при здій-сненні оцінки матеріальних об'єктів. Світовий досвід показує, щопитання адекватної ціни складне як практично, так і теоретично.Ймовірність та суб'єктивність у такій оцінці очевидна, що потребуєзалучення до розрахунку вартості інтелектуальних об'єктів більшудосконаленого методичного інструментарію.

При цьому слід зазначити, що розрахунки вартості об'єктівінтелектуальної власності здійснюються для певних цілей і не мо-жуть бути використані для інших.

Методика оцінки вартості інтелектуальної власності розро-бляється для відповідного об'єкта під конкретного замовника,оскільки потреба у такій оцінці виникає, як правило, у зв'язку звідчуженням відповідних виключних або невиключних прав.

З прийняттям Закону України "Про оцінку майна, майновихправ та професійну оціночну діяльність в Україні" [11] визначеніправові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та про-фесійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громад-ського регулювання, забезпечення створення системи незалежноїоцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та ін-ших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майновихправ та використання їхніх результатів.

Законом передбачено, що оцінка майна, майнових прав - цепроцес визначення їхньої вартості на дату оцінки за процедурою,яка передбачена в положеннях (національних стандартах) оцінкимайна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, мето-диках та інших нормативно-правових актах, що розробляються зурахуванням вимог положень (національних стандартів) і затвер-джуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державногомайна України [1, 4, 9, 11, 14, 109, 111].

Оцінка інтелектуального майна проводиться на підставі догово-ру між суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктом господарюван-ня та замовником оцінки на підставі ухвали суду про призначеннявідповідної експертизи щодо оцінки майна.

Договір на проведення оцінки інтелектуального майна уклада-ється в письмовій формі та може бути двостороннім або багатосто-роннім.

Істотними умовами договору на проведення оцінки інтелекту-ального майна є [62, с. 112]:

зазначення інтелектуального майна, що підлягає оцінці;мета, за якою проводиться оцінка;вид вартості майна, що підлягає визначенню;дата оцінки;

строк виконання робіт з оцінки майна;розмір і порядок оплати робіт;права та обов'язки сторін договору;

умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, ін-формації, використаної під час її виконання;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне вико-нання умов договору;

порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час про-ведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можутьбути передбачені інші істотні умови.

Звіт про оцінку інтелектуального майна є документом, що міс-тить висновки про вартість майна та підтверджує виконані про-цедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктомгосподарювання відповідно до договору [109]. Звіт підписуєтьсяоцінювачами, які безпосередньо проводили оцінювання інтелек-туального майна, і скріплюється печаткою та підписом керівникасуб'єкта оціночної діяльності.

Акт оцінювання інтелектуального майна - це документ, щомістить висновки про вартість майна та підтверджує виконані про-цедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності- органом державної влади або органом місцевого самоврядуваннясамостійно. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівникоморгану державної влади або органу місцевого самоврядування.

При здійсненні розрахунків вартості об'єктів інтелектуальноївласності світова практика напрацювала ряд загальних теоретич-них підходів, до яких належать дохідний, витратний та ринковий.Кожний з них має свої методи та методологію.

Дохідний підхід передбачає, що ніхто не вкладатиме свій ка-пітал у придбання того чи іншого об'єкта нематеріального харак-теру, якщо такий самий дохід можна отримати будь-яким іншимспособом.

На практиці в кожному об'єкті техніки (технології), як прави-ло, одночасно використовується декілька об'єктів інтелектуальноївласності (винаходи, ноу-хау та інші рішення) [99]. На кожнийоб'єкт припадає лише відповідна частка вартості прав на весьоб'єкт техніки (технології) в цілому. Тому, використовуючи дохід-ний підхід, перш за все необхідно визначити розмір частки участікожного конкретного суб'єкта інтелектуальної вартості в загально-му прибутку (доході).

Витратний підхід побудований на припущенні, що потенцій-ний покупець, володіючи відповідною інформацією про предметкупівлі, не заплатить за нього більше, ніж за інший об'єкт у складінематеріальних активів тієї ж корисності. Передбачається визна-чення витрат на відтворення первісної вартості об'єкта інтелекту-альної власності у складі нематеріальних активів підприємства зурахуванням його подальших поліпшень чи його заміни за вира-хуванням обґрунтованої поправки на суму амортизації за періодвикористання оцінюваного об'єкта з метою встановлення його ре-альної вартості. Для об'єктів нематеріального характеру власти-вий строковий і моральний знос.

Основними методами, що реалізують витратний підхід, є методвизначення початкових витрат, метод вартості заміщення та методвідновлюваної вартості. Вартість інтелектуальної власності, щовизначається за методом визначення початкових витрат, має назвуісторичної, оскільки вона передусім базується на фактично здій-снених витратах згідно з бухгалтерською звітністю підприємстваза кілька років.

При оцінці інтелектуальної вартості за методом вартості замі-щення [111] використовують принцип заміщення, згідно з якиммаксимальна вартість власності визначається мінімальною ціною,яку потрібно заплатити при купівлі об'єкта, еквівалентного зафункціональними можливостями і варіантами його використанняабо такого, що має аналогічну споживчу вартість.

Метод відновлюваної вартості є найбільш прийнятним для роз-рахунку вартості прав на унікальні об'єкти інтелектуальної влас-ності. Відновлювана вартість об'єкта інтелектуальної власностівизначається як сума витрат, необхідних для створення нової, точ-ної копії оцінюваного об'єкта на підставі сучасних цін на сировину,матеріали, енергоносії, комплектуючі витрати тощо.

Ринковий підхід до оцінки вартості інтелектуальної власнос-ті передбачає використання методу порівняльних продаж [122, с.154]. Суть цього методу полягає у прямому порівнянні оцінюваногооб'єкта з іншими, аналогічними за якістю, призначенням і корис-ністю, що були продані в порівняний час на аналогічному ринку.Основними умовами застосування цього методу є:

наявність відомостей про факти продажу інтелектуальної влас-ності подібного призначення і корисності (об'єктів-аналогів);

уміння оцінити вплив відмітних особливостей таких об'єктів таїхню вартість;

доступність та достовірність інформації про ціни та умови угодза об'єктами-аналогами.

У цьому разі ринкова вартість оцінюваного об'єкта визнача-ється ціною, яку може сплатити покупець типовому продавцю ін-телектуальної власності на дату оцінки за аналогічний за якістю,призначенням і корисністю об'єкт на даному ринку з урахуваннямвідповідних коригувань, що враховують відмінності між оцінюва-ним об'єктом і його аналогом.

Після аналізу всіх даних про інтелектуальну власність, яку по-трібно оцінити, і узгодження показників вартості, отриманих із за-стосуванням усіх трьох названих підходів, здійснюють остаточнийрозрахунок вартості оцінюваного об'єкта.

При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності[62, с. 125] враховують не лише витрати продавця, а й ефект, очі-куваний покупцем від використання об'єкта, що придбається йогоконкурентні характеристики та можливих користувачів.

При цьому важливо врахувати всі правові обмеження, визна-чаючи не тільки ступінь правового захисту (патенти, свідоцтва,авторські права) об'єкта оцінки, а й масштаб його використання.Тим більше, що ступінь правової захищеності кожного об'єкта пе-ребуває у прямій залежності від строку його конкретного викорис-тання.

Контрольні запитання

Нематеріальні ресурси - це ...

Інтелектуальна власність як юридична категорія в широко-му розумінні.

До складу нематеріальних активів включають ...

Визначте необхідність оцінки за певними видами обставин.

Наведіть послідовність етапів оцінювання вартості нематері-альних активів.

Охарактеризуйте інформаційну базу для проведення оцінки.

З'ясуйте розповсюдження на практиці витратного підходу,який застосовується у разі оцінювання вартості нематеріальнихактивів.

Наведіть проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематері-альних активів.

Визначте істотні умови договору на проведення оцінки інте-лектуального майна.

При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власнос-ті враховують ...

VIM. ОСОБЛИВОСТІ^^ ОЦІНЮВАННЯ ^^^ПОТЕНЦІАЛУПІДПРИЄМСТВА

Методологічні підходи до оцінювання потенціалу підприємства

Організація інформаційного забезпечення процесу оцінюванняпотенціалу підприємства

Аналіз структури майна підприємства

Ключові слова: методи оцінювання потенціалу,застосування індивідуальних, та групових оцінок,процеси обробки даних інформаційного забезпечення,інформаційни системи, ефективність інформації.