8.2. Організація інформаційного забезпеченняпроцесу оцінювання потенціалу підприємства : Оцінювання майна : B-ko.com : Книги для студентів

8.2. Організація інформаційного забезпеченняпроцесу оцінювання потенціалу підприємства

В реалізації процесу оцінювання потенціалу підприємства, без-умовно, значну роль буде відігравати інформаційне забезпечення.Корисність аналізу інформаційної бази оцінюється за ступенем за-доволення потреб в інформації про діяльність підприємств різнихкатегорій користувачів. Адже саме у можливості одержати відпо-віді на питання, які їх цікавлять, і є мета інформаційного забезпе-чення процесу оцінювання.

Існує кілька груп користувачів інформації про діяльність під-приємства, одержуваної в результаті аналізу фінансової звітності.По-перше, виділяють дві великі групи користувачів: внутрішніі зовнішні. До внутрішніх користувачів відносять управлінськийперсонал підприємства. А зовнішні - розбиваються ще на дві під-групи: безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства (влас-ники підприємства, кредитори, постачальники і замовники, атакож держава) і опосередковано зацікавлені в діяльності підпри-ємства (аудиторські служби, біржі цінних паперів, консультанти зфінансових питань, засоби масової інформації, юристи, торгово-ви-робничі асоціації, профспілки).

Кожний з вказаних вище користувачів у процесі аналізу фінан-сової звітності дбає про свої цілі. Від об'єктивного і достовірногоінформаційного забезпечення багато в чому залежить успіх при-йнятих рішень, що ґрунтуються на сукупності висновків щодорезультатів комплексного аналізу й обробки різного роду (фінансо-вої і нефінансової) інформації. І невипадково сьогодні інформаціямає таке велике значення для суб'єкта, що хазяйнує. А в ситуації,пов'язаній з оцінюванням потенціалу підприємства, кожне до-даткове джерело інформації дозволить тільки більш обґрунтованоприймати необхідне рішення.

Але перш ніж перейти до організаційних моментів інформацій-ного забезпечення, слід розглянути його коріння, щоб мати ширшеі більш глибоке уявлення про механізм його забезпечення.

Для цього звернемось до вже раніше опублікованих робіт [97;101; 103; 145], де досліджувалась сутність інформації для підпри-ємства, процес її передачі, сприйняття, послідовність обробки ін-формації та ефективність її використання.

Сутність інформації випливає й, безперечно, її слід шукати втрактуванні самого слова "інформація". Тут існує кілька тлума-чень цього поняття, що є предметом дискусії не тільки економістіві кібернетиків, але і математиків, фізиків, генетиків і філософів.Досить навести відомі усьому світу такі імена вчених: із закордон-них - Вінер Н., Шеннон К., із країн СНД - Глушков В.М., Колмо-горов А.Н., Котельников В.А., Харкевич А.Д., Ясін Е.Г. та ін. [27,35, 68, 71, 128, 147], які присвятили свої наукові праці досліджен-ню цього питання. Визначень терміна "інформація" багато, вонискладні і суперечливі, і причина в тому, що цим займаються багатонаук, які переслідують різні цілі і завдання.

У найбільш загальному вигляді інформація походить від ла-тинського слова "informatio" і означає повідомлення, роз'яснення,тлумачення, представлення, виклад чого-небудь [25, с. 164]; відо-мості про навколишній світ і процеси у ньому, що сприймаютьсялюдиною чи спеціальним пристроєм [51, с. 205; 147, с. 205]; зведенідані, значення економічних показників, що є об'єктами збережен-ня, обробки, передачі і використання в процесі аналізу і вироблен-ня економічних рішень при управлінні.

При третьому підході [114, с. 135] сутність інформації полягаєв тому, що це один з видів ресурсів, використовуваних в економіч-них процесах, одержання якого вимагає витрат, і її варто включатиу витрати виробництва і обігу.

Четвертий (авторський підхід) [65, с. 55 - 56] свідчить про те,що інформація - це ходовий товар, здатний приносити дохід і маєпевний ступінь ризику.

І останнє [139, c. 102], інформація - це одне з основних уні-версальних властивостей матерії, пов'язаних з поняттям "відо-браження".

При всіх існуючих трактуваннях можна побачити існуван-ня двох об'єктів: джерела інформації і споживача (одержувача),яким може бути наше підприємство чи, у випадку оцінювання по-тенціалу підприємства, дослідник чи аналітик. Передача інформа-ції від одного об'єкта до іншого відбувається за допомогою певнихсигналів чи угод здебільшого таких, що не мають ніякого прямогофізичного зв'язку зі змістом інформації. У цьому контексті можнаговорити про існування невизначеності ризику в ухваленні рішенняна основі наявних сигналів. Існує необхідність оцінювати корисністьі цінність одержуваної інформації. З огляду на це, варто погодитисяз думкою Лопатникова Л.І. [75, с. 102 - 103], що інформацію можнарозглядати як відомості, знання, повідомлення, що допомагають ви-рішити те чи інше завдання управління, тобто зменшити невизна-ченість результатів. Вона тим корисніше і цінніше, чим скоріше і зменшими витратами приводить до вирі-шення завдання.

Цікаві, з позиції генезису, дослідження, що проводились у 70-хроках і пов'язані з процесом передачі інформації від джерела доспоживача [75, с. 103; 80, с. 11 - 12]. Цей процес охоплює прохо-дження трьох фільтрів, зображених на рис. 8.5.

Статис-           „           Прагма-

Семантич-тичнии     „           тичнии

нии шум

шум     шум

а)         фізичного чи статистичного (кількісне обмеження за пропус-кною здатністю капіталу, незалежно від змісту даних, тобто з по-гляду синтактики).

б)         семантичного (добір даних, що можуть бути зрозумілі одер-жувачем, тобто відповідають тезаурусу його знань);

в)         прагматичного (добір серед зрозумілих відомостей тількитих, котрі корисні для досягнення поставлених цілей).

Можна стверджувати, що існує три аспекти вивчення проблемінформації, а саме: синтаксичний, семантичний і прагматичний.

Дуже часто поняття "інформації" зводять до поняття "дані"[29, с.10; 57, с. 108]. Але дані - це лише ті сигнали, з яких післявідповідної обробки (проходження через фільтри) можна витягтинеобхідну інформацію.

Ґрунтуючись на цих підходах, сьогоднішні дослідження спря-мовані в основному не на етапи проходження інформації черезфільтри, а на процес трансформації даних у ту інформацію, що не-обхідна для ухвалення рішення на рівні підприємства. І тут можнарозглянути схему, яка допоможе зрозуміти механізм прийняттярішення про формування потенціалу підприємства (рис. 8.6).

На першому етапі відбувається збір і підготовка даних (факти,оцінки, техніко-економічні показники, зв'язки, слухи і т.п.), щовеликим потоком стікаються і відбираються для віднаходженнянеобхідного рішення і реалізації поставлених цілей і завдань фор-мування і розвитку потенціалу підприємства. На цьому етапі вартовідсіяти зайві і несуттєві дані, тобто обмежити весь потік тільки тієюінформацією, що може вплинути на остаточне ухвалення рішення.

На II етапі здійснюється аналітична обробка початкових відо-мостей і розрахунок необхідних результативних показників, щодозволяють знайти нову нішу в діяльності хазяйнуючого суб'єкта.

На третьому етапі йде процес виявлення взаємозв'язків і інтер-претація показників, що необхідні і корисні для досягнення по-ставлених завдань.

Четвертий етап характеризується розробкою комплексу захо-дів, висновків і рекомендацій, необхідних для вироблення шляхів інапрямків вирішення поставленої проблеми.

Але, перш ніж приймати необхідні рішення, потрібно ще разрозмежувати інформацію, що надходить, за змістом. Традиційно їїпідрозділяють на суспільно-політичну, соціально-економічну, на-уково-технічну і т.п. [75, с. 103].

Інші [116, с.164 - 165], зі складу соціально-економічної, виді-ляють ще суто економічну інформацію і стверджують, що вона є,з одного боку, результатом розвитку соціально-економічних наук,тобто є їх кінцевим продуктом, а з іншої - є невід'ємною її части-ною, фундаментом їх розвитку, відображенням усіх суспільно-еко-номічних явищ і процесів.

II етап

I етап

Решта, [142, с. 94], абстрагуючись від процесів, що відбувають-ся в світі, розглядають інформацію тільки лише як об'єктивну ісуб'єктивну.

У цілому класифікацій інформації багато, і вона одержує своєнайменування в залежності від характеристики завдань, які необ-хідно вирішувати на її основі, і даних закладених у її зміст [127,с. 5 - 6]. На цій основі користуються інформацією [139, с. 103]:статистичною (постійною) і динамічною (перемінною); первинною,похідною і вихідною інформацією; керуючою та сповіщаючою;надлишковою, корисною і помилковою.

Узагальнюючи наявні підходи, на наш погляд, будь-яку ін-формацію, що надходить від різних джерел, найбільш доцільнокласифікувати за такими рівнями: призначення, тип переданоїінформації, спосіб поширення, ступінь переробки, сфера викорис-тання інформації.

В умовах інформаційного буму кожне підприємство проявляєсебе особливим чином, але при цьому майже усі прагнуть заоща-дити час, використовуючи у своїй діяльності лише відому інфор-мацію, уникаючи при цьому нецікавої, що не заслуговує на увагуі навіть шкідливу. У даному випадку можна вести мову про "ін-формаційну екологію", яку можна характеризувати таким показ-ником, як надмірність інформації. Межі "надмірності", природно,встановлюються в залежності від фізіологічних і біологічних мож-ливостей людини, але також при цьому варто враховувати праг-нення за одиницю часу одержати якомога більше різноманітної,корисної і потрібної інформації.

Поняття "надмірность" є досить складним і, як правило,пов'язане з інтересами підприємства. Усе, що викликає інтерес,- не здається надлишковим, хоча можуть бути і повтори, і дублю-вання інформації, і ознайомлення з уже відомими фактами, але, зіншого боку, усе, що нецікаво - зайве, непотрібне і надлишкове.У цьому зв'язку виникає необхідність відгородити підприємство ійого фахівців, що приймають рішення, від "забруднення" усякогороду негативною інформацією. Звідси виникає потреба оцінювати"якість" інформації.

Звертання до якісної сторони інформації викликає цілий рядпідходів як до визначення цього поняття, так і до його застосуван-ня до явищ дійсності. Одним з таких підходів є аксиологічний, щозв'язує поняття якості інформації з поняттям цінності і практичноїзначимості [93]. Інформація може бути цінною - оскільки сприяєдосягненню поставлених цілей і завдань. Та ж сама інформаціяможе мати різну цінність, тому що використовується для досягнен-ня різного роду цілей. Можна стверджувати, що цінність інформа-ції для підприємства залежить від мети, котру воно ставить передсобою.

Другий підхід - семантичний [128] має на меті виявлення якіс-ної, значущої сторони інформації. З цього погляду інформація роз-глядається за змістом.

Третій підхід - синтаксичний, пов'язаний з формою інформації.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що "якість" інформаціїпов'язана з рівнем знань у споживача інформації. Причому можназапропонувати визначити якість інформації за допомогою змінитезаурусу споживача. Для різних тезаурусів та сама інформаціямає різне значення, тому що по-різному їх змінює. Для оцінки змі-ни тезауруса фінансового менеджера чи дослідника, що буде при-ймати рішення про формування потенціалу підприємства, можнавикористовувати поліпшені за період використання інформаціїпоказники фінансової діяльності в різних галузях: фінансування,інвестування, управління.

Серйозною проблемою в забезпеченні інформації є її оптималь-ність. На наш погляд, оптимальний рівень інформації повиненнадавати можливість здійснювати найбільш раціональний обмінінформацією на всіх рівнях управління підприємством. Але прицьому потрібно передбачати створення необхідних і достатніх умовдля збору, збереження, переробки і передачі інформації; залученнявсіх членів колективу в однаковій мірі до ціннісних якостей інфор-мації й оперативне їх забезпечення всіма необхідними відомостями.І останнє: щоб уміло володіти безліччю інформаційних цінностей,кожному члену колективу необхідно мати високий рівень інформа-ційної культури, тобто той обсяг тезауруса, котрий дозволяє йомуприймати рішення на всіх стадіях виробничого процесу.

Звідси випливає, що інформацію можна вважати ефективною,якщо вона враховує інтереси, запити, очікування тих, хто її сприй-має. Якщо цього нема, то не може бути і мови про її ефективне ви-користання. В даному зв'язку варто вести мову про інтегровану ідиференційовану ефективність інформації:

Якщо одержувана інформація відбиває інтерес більшого числапрацівників підприємства і найбільш важлива з погляду вирішува-них проблем і подій, які відбуваються на підприємстві, то в такомувипадку варто говорити про інтегровану ефективність інформації.

Коли ж інтерес до інформації має специфічний характер і сутоособисті, суб'єктивні особливості, то можна стверджувати про на-явність диференційованої ефективності інформації.

Слід зазначити, що час висуває все нові і нові вимоги до інфор-мації. І головна проблема - пошук необхідної інформації і невід-повідність її запитам споживачів. Практика показує, що 90% усієїнеобхідної інформації міститься не в середині кожної галузі на-родного господарства, а на "стиках" галузей [65, с. 125]. У цьомузв'язку необхідно вести мову про зовнішні і внутрішні бар'єри. Довнутрішніх, наприклад, можна віднести психологічні і фізіологіч-ні особливості людини, а також її кваліфікаційні здібності сприй-мати все зростаючі обсяги інформації. А до зовнішніх належать:географічні, історичні, відомчі, мовні і навіть економічні бар'єри.Тобто тут варто вже говорити про необхідність вибірковості інфор-мації і її відповідність поставленим цілям. У такій ситуації необ-хідно скористатися вибором конкретних об'єктів дослідження, і заотриманою інформацією судити у цілому про ефективність інфор-маційного забезпечення для підприємства, керуючись при цьомупринципом, що про усе довідатися неможливо, та й не потрібно зпрактичної точки зору, оскільки детальна і докладна інформаціяобходиться підприємству дорожче, ніж ефект від її використання.Таким чином, зусилля, які підприємство повинне докладати абизабезпечити себе необхідною інформацією, мають бути усвідомле-ним і керованим процесом.

Процес формування потенціалу підприємства за своїми озна-ками можна порівнювати з процесом інвестування капіталу, щоскладається з вкладення вільних коштів у різні форми фінансово-го, матеріального багатства чи активи. Цей процес припускає по-рівняння об'єктів інвестування зі сформованою структурою попитута пропозицій на фінансові ресурси та управління процесом інвес-тування. Чим точніше будуть визначені майбутні доходи інвесто-ра, тим вище успіх інвестування чи переміщення. Коли власникиінвестиційних ресурсів і споживачі таких ресурсів - різні особи, тона фінансових ринках виникає нерівномірний розподіл інформації.Цей розподіл можна подолати за допомогою додаткової інформації.Чим складніше процес формування потенціалу, тим вище потребав додатковій інформації.

Нерівномірний розподіл інформації властивий не тільки від-носинам інвесторів і безпосередніх підприємців, що спожива-ють інвестиційні ресурси, але і самим інвесторам. Одні власникиінвестицій мають великий обсяг інформації, інші - малий. Длястворення рівних умов діяльності інвесторів держава вимагаєобов'язкового мінімуму фінансової і ділової інформації, котру по-винні публікувати і поширювати приватні фірми й акціонерні то-вариства.

Використання інформації залежить від обраного ступеня ризи-ку. Інформація стає в такому випадку фактором доходу і, власнекажучи, продуктивним ресурсом. У нових умовах торгівля інфор-мацією перетворюється на фактор комерційної діяльності самоговласника інформації, а плата за інформацію - платою за ризик, щоподіляє інвестор із власником інформації. Специфічною формоюоплати інформації інвестором є передача їм своїх ресурсів власни-ку інформації. Відбувається обмін інформацією й інвестиційнимиресурсами. Власник фінансових ресурсів прагне розділити ризикіз власником інформації. Чим більше інформації збере власник ре-сурсів, тим більш грамотно буде укладений контракт із власникомінформації. Але в реальному житті досить важко дати об'єктивнуоцінку зібраної інформації, тому що існує ряд суб'єктивних іоб'єктивних факторів, здатних спотворити вихідну інформацію.

При укладенні контракту власники ресурсів і інформації роз-раховують на максимальне задоволення своїх інтересів. У одно-го із власників одним з факторів інтересу є ціна його інформації,що залежить від умов контракту. Підписуючи контракт, він вжезаздалегідь може визначити розмір свого доходу. Інший же (влас-ник ресурсів), укладаючи контракт, розраховує на те, що контрактбуде складений так, що контрагент із метою одержання бажаноїкомпенсації повинен буде домагатися забезпечення його інтересів.Однак не існує ситуацій, які б гарантували врахування усіх мо-ральних витрат двох сторін. Власник інформації може створюватиспецифічні умови поширення інформації, за допомогою яких вінвпливає на укладання контрактів. Чи буде продавець інформаціїспотворювати факти, використовувати секретні дані, відомі йомуодному; чи буде обманювати, підтасовувати цифри, залежить тіль-ки від відносин між продавцем інформації і власником ресурсів.

Власник інформації будує свої дії, виходячи з пріоритету своїхкороткострокових чи довгострокових інтересів. У його інтересахстворити у власника ресурсів максимальні очікування від реалі-зації контракту. У даному випадку основними критеріями оцінкистає розмір доходу, котрий одержить власник ресурсів. Для тогощоб впливати на обсяг доходу, власник інформації повинен постій-но формувати поточні відомості для власника ресурсів, щоб підтри-мувати його інтерес і очікування.

Однак конфлікт інтересів власників ресурсів і інформації можечастково розв'язатись за допомогою гарантування інформації, щонадходить на фінансові ринки. До таких факторів, що знижуютьнадійність як минулої, так і майбутньої інформації, належать не-повні статистичні звіти компаній, що здійснюють інвестуваннякапіталу, відсутність регулярних публікацій загальноекономічноїінформації, труднощі в одержанні наявної інформації і її перекру-чування, відсутність законів, що регулюють обмін комерційною іділовою інформацією.

Для кожного власника інвестиційних ресурсів цілком очевиднебажання одержувати найбільший доход від інвестування капіта-лу протягом тривалого періоду, а для цього необхідне прогнозу-вання інвестиційного ринку на основі постійного збору й аналізуінформації про фінансові активи. Прогноз буде тим точніше, чимповніше буде інформація, що включає закономірності, тенденції,зовнішні впливи і т.п. Але дуже часто випадкові коливання повніс-тю порушують результати довгодіючих тенденцій. Тому можнастверджувати, що в умовах високорозвинених ринків немає мож-ливості пророчити рух цін на фінансовому ринку, навіть на тиж-день уперед, не володіючи при цьому особливою інформацією. Цяінформація може представляти дані, мало доступні широкому колуосіб; містити факти, на основі яких можна зробити висновок прозміни цін і доходів фінансових активів, умов відтворення капіталуемітентів. У даному випадку мова йде про внутрішню комерційнуінформацію, володіння якою може дозволити правильно і вчасновибрати інвестиційне рішення і забезпечити високий прибуток.Отже, тривалість успіху залежить від того, наскільки достовірна ідоступна ця інформація.

Необхідно відзначити, що в даний момент відбувається процесреформування системи обліку і звітності у всіх сферах народногогосподарства. Це, насамперед, пов'язано зі зростаючим процесомінтеграції України у світове співтовариство, її участю в міжна-родному ринку капіталів і збільшенням кількості користувачівфінансово-економічною інформацією. Багато хто з користувачівінформації вимагають додаткових даних, котрі, на жаль, сьогоднівідсутні в наявній звітності і плановій документації. Все це свід-чить про те, що вся економічна документація й інформація повиннабути приведена у відповідність з певними вимогами, стандартами іпринципами.

Якщо звернутись до Міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку [80, с. 35-41] та праць Голови С. [37, с. 13-14] - головно-го впроваджувача цих стандартів в Україні, то в них підкреслю-ється, що основними якісними характеристиками, яким повиннавідповідати фінансова звітність, має бути: принцип нарахуван-ня, безперервність, зрозумілість, доречність, суттєвість, досто-вірність, правдиве подання, превалювання сутності над формою,нейтральність, обачливість, повнота, зіставленість, своєчасність,збалансованість якісних характеристик, справедливе (чи правди-ве) відображення подій.

Інші ж українські автори - Савчук В.П., Прилипко С.І., Ве-личко О.Г. [114, с. 86-89], підкреслюючи вже тільки важливістьуніфікації бухгалтерської звітності для прийняття рішення провкладання капіталу, зосереджуються лише на: доречності інфор-мації, її достовірності, зрозумілості, зіставленості та відповідностіпринципам нарахування і безперервності функціонування.

Якщо ж звернутись до публікацій зарубіжних колег [137], то тутвже підкреслюється, що бухгалтерська, фінансова звітність та аудитє скоріше гнучким мистецтвом, ніж жорсткою наукою, тому реко-мендується використовувати у звітності додаткові дані, якщо матисправу з багатонаціональним бізнесом. Якраз таку ситуацію ми мо-жемо розглядати у випадку оцінювання потенціалу підприємства.За такої ситуації необхідно мати у звітності корисну інформацію:

Організаційну і географічну структуру підприємства або фірми.

Відмінність між економічними, юридичними та податкови-ми умовами (які мають відношення до обліку та звітності) у своїйкраїні та за її межами.

Позитивний і негативний вплив вищезгадуваних відміннос-тей на фінансову звітність.

Позитивний та негативний вплив зміни рівня цін і те, якимчином керівництво планує захистити інтереси акціонерів.

Характер операцій за кордоном, тобто чи є вони коротко- абодовгостроковими; чи розглядаються окремі напрями діяльності взалежності або незалежності один від одного і, отже, чи подаютьсяобсяги та результати в іноземній валюті з поділом їх за напрямкомдіяльності.

Таким чином, узагальнюючи існуючі точки зору на подання ін-формації, можна виділити принципи, яким вона повинна відпові-дати і яких треба дотримуватись на підприємстві:

принцип необхідності, що випливає з факту, що будь-яка ви-робничо-економічна документація повинна забезпечувати інфор-мацію про фінансовий стан, результати і перспективи діяльностігосподарюючого суб'єкта, а також служити прийняттю обґрунто-ваних економічних рішень;

принцип якості, який описується якісними характеристикамивиробничо-економічної звітності, а саме значущістю, вірогідністю,порівнянністю і доступністю. Найбільш важливою характеристи-кою є доступність інформації і розуміння її користувачами. Томунаведені відомості повинні бути зрозумілі для користувачів будь-якого рівня, але, крім того, вони повинні бути значущі для при-йняття рішень. А це можливо, коли інформація дозволяє оцінитиминуле, сьогодення і перспективи розвитку; мати здатність на їїоснові будувати прогнози. У свою чергу це забезпечується тількиу випадку, коли інформація достовірна, тобто в ній відсутні зна-чні помилки і необ'єктивність. Основними умовами наявності до-стовірної інформації є компетентність і незалежність. І, нарешті,користувачі (дослідники) повинні мати можливість зіставляти на-явну інформацію з метою виявлення тенденцій і певних залежнос-тей у результатах діяльності. Для цього необхідно проводити єдинуоблікову політику, а у випадку її зміни ідентифікувати розбіжностів ній за попередні періоди;

принцип достатності, який характеризується визначенням не-обхідної кількості форм і складу наявних у них показників. Прицьому повинне бути повністю виключене дублювання, витриманівимоги мінімального обсягу інформації, її безперервність, накопи-чення, а також основну увагу необхідно приділяти тому факту, щозміст має перевершувати форму.

Процес прийняття рішень пов'язаний з вибором способу збіль-шення власного капіталу, його інвестування, надання кредиту іт.п. Він вимагає певну кількість даних, що характеризують загаль-не економічне і фінансове становище, стан бухгалтерського обліку,стиль управління і т. п. Жодне кваліфіковане й обґрунтоване рі-шення не може бути прийняте без аналізу даних бухгалтерської іфінансової звітності, оскільки вони відбивають події, що мали міс-це (це так звана минула інформація). Однак при цьому варто врахо-вувати їхню обмеженість:

По-перше, уся фінансова інформація містить дані, оцінюваніу вартісному вираженні, у той час, як деякі істотні характерис-тики господарської діяльності не можуть бути виражені тільки вгрошах.

По-друге, негнучкість наявних показників вимагає їхнього уза-гальнення й агрегування.

По-третє, суб'єктивізм укладачів звітності не збігається з вимо-гами корис-тувачів, що мають свої уявлення про минулу (поточну)інформацію. Ступінь деталізації звітності розрахований в основно-му на сподівання, так званого середнього користувача.

По-четверте, чим частіше подається звітність, тим більше умов-ність вико-ристаних оцінок, яка пов'язана з тривалістю періодудля визначення майбутніх результатів завершення угод. У резуль-таті таких умовностей величини, що зазначені в звіті, не відбива-ють їхньої реальної вартості.

По-п'яте, нестабільність вартісних вимірників не дозволяє під-сумовувати показники фінансових активів за різні періоди часу,тому необхідні додаткові розрахунки, які б враховували нестабіль-ність грошової одиниці.

Таким чином, сучасна інформація і її джерела стають усе більшходовим і дорогим товаром. Шанс одержання великих прибутківможливий лише за наявності доступної інформації, прогнозуваннямоментів зміни умов фінансових ринків, сортування об'єктів інвес-тування за доходами, ризиками, а також при диверсифікованостікапіталу.

Для організації чіткого інформаційного забезпечення проце-су оцінювання потенціалу підприємства повинна бути розробленабагатоканальна інформаційна система. Досвід показує, що єдинамонолітна інформаційна система не може відповідати різним по-требам дослідників і аналітиків, які приймають рішення щодопереміщення, і потреби координації центрального керівництвапідприємством по вертикалі і горизонталі. Багатоканальна систе-ма дозволить використовувати необхідну інформацію керівникам,дослідникам і аналітикам для прийняття рішень у межах їхньоїкомпетенції, а також для передачі паралельної, але різної інфор-мації, необхідної по горизонталі та вертикалі для централізованогопланування і координації, і буде передбачати зворотний зв'язок ізусіма структурами такої системи.

При побудові такої системи слід пам'ятати побажання зарубіж-них спеціалістів [146, с. 337]. По-перше, комп'ютер - це система небільш ніж звичайний арифмометр. Комп'ютеризовані системи непринесуть необхідної користі без безпосередньої участі у цій роботікерівництва, дослідників чи аналітиків, щоб запобігти обслугову-ванню примх комп'ютерного відділу. По-друге, ефективні інфор-маційні системи можна створити тільки через певний проміжокчасу на базі обдуманих потреб і інформації, яка надходить з усіхрівнів управління. І, по-третє, підкреслимо, що у цьому випадкуінформаційне забезпечення складної самоорганізуючої системи по-требує спеціальних методів опису і управління. Як уточнюють щеі інші спеціалісти [142, с. 490], які вивчають український інвести-ційний ринок, це буде вимагати ще й декомпозиції (розщеплення)цих систем на окремі частини для вирішення складних завдань.

Звідси підсумок, що для кожного підприємства повинна існува-ти своя специфічна система інформаційного забезпечення форму-вання і розвитку потенціалу підприємства, яка потребує певногообміркування і досвіду роботи з нею. Але для кожного окремогопідприємства можна рекомендувати, як і за якими принципамислід організовувати інформаційне забезпечення оцінювання потен-ціалу підприємства.

Для цього ще визначимо значення терміна "організація". Засвоїм змістом він багатозначний. Найбільш поширене таке вживан-ня цього терміна: організація - це будова, устрій (буквальне зна-чення) [146, с. 368 - 369]. Але це не останнє його значення. Якщопов'язувати цей термін з інформацією та інформаційними система-ми [52, с. 8; 139, с. 191; 147, с. 22 - 23], то тоді організація - це:організованість, внутрішня дисципліна;

внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія більш чименш диференційованих та автономних частин цілого;

об'єднання для роботи, управління їхньою роботою, узгодже-ність роботи окремих частин і окремих робіт, контроль за роботою;

діяльність людей по утворенню упорядкованості об'єкта ісуб'єкта управ-ління так само, як і відносин між ними;

об'єднання людей для спільної реалізації загальних цілей, про-грам;

здатність матерії породжувати нескінченну різноманітністьзв'язків і відносин між об'єктами, оформлювати та упорядковува-ти їхні зміни.

Таким чином, у нашому випадку, коли ми розглядаємо органі-зацію інформаційного забезпечення оцінювання потенціалу під-приємства, можна трактувати цю діяльність як упорядковану,узгоджену взаємодію людини і обчислювальної техніки, усіх ланокланцюга, які будуть утворювати інформаційну систему. Слід під-креслити ще два аспекти організації: функціональний (або дина-мічний) і структурний. Перший аспект характеризує внутрішнюстабілізацію і динамічну стійкість системи, її цілісність та форму-ється для вирішення протиріч між факторами, які впливають насистему з боку зовнішнього середовища. А інший - свідчить, щоорганізація інформаційного забезпечення повинна існувати і роз-виватися у рамках певних організаційних структур (підприємств,фірм, міст, регіонів і т. п.). Саме таке поняття організації ми розу-міємо, коли вмонтовуємо інформаційне забезпечення в процес оці-нювання потенціалу.

На першому етапі інформаційного забезпечення процесу оці-нювання необхідно мати вихідну інформацію, яка б дозволила від-повісти на запитання, які проблеми існують на підприємстві? Длячого необхідно займатись цими питаннями? Чи достатня кваліфі-кація керівників і спеціалістів для вирішення питань переміщеннясфери діяльності підприємств?

На другому етапі інформація повинна відповісти на запитання,яким чином буде вирішуватися питання оцінювання потенціалу?Які існують проблеми і підходи до їхнього вирішення? Які обсягипідготовчих робіт очікуються?

На третьому етапі інформаційне забезпечення дозволить відпо-вісти на запитання, що конкретно буде здійснюватись на кожномукроці реалізації процесу оцінювання? Які дані, звіти чи інша доку-ментація фіксуватимуть усі моменти процесу оцінювання?

Інформація четвертого етапу вже має відповісти на запитання,які результати має процес оцінювання? Хто виконує і хто контр-олює цю роботу? Які подальші орієнтири процесу оцінювання?

Таким чином, інформаційне забезпечення процесу оцінюванняпотенціалу повинне бути організоване таким чином, щоб макси-мізувати внутрішній потенціал підприємства, мінімізувати йогослабкості, розкрити його можливості, виявити ступінь безпеки,зв'язки, які існують між усіма цими факторами.

Таким чином, здійснення процесу оцінювання потенціалу під-приємства неможливе без достатньої організації інформаційногозабезпечення.

Ефективність інформації можна кваліфікувати як інтегрова-ну і диференці-йовану. Але на кожному підприємстві для кожноїокремої форми оцінювання потенціалу є своя система (підсистема)забезпечення інформацією, яка повинна бути багатоканальноюі відповідати різним потребам як дослідників, так і керівниківпідприємства. Для більшої ефективності використання інформа-ції пропонується будувати систему інформаційного забезпеченняшляхом побудови блочної структури, де кожен блок такої структу-ри характеризуватиме вихідне становище, поточні дії оцінюванняпотенціалу та його майбутні результати.