1.1. Нормативна характеристиката основні ознаки майна

Термін "майно" в законодавстві України і літературі вживаєтьсяв різних значеннях [11, 12, 22, 55, 94, 95]. Найчастіше під майномфізичної чи юридичної особи, в тому числі сільськогосподарсько-го товаровиробника, розуміють сукупність речей, належних їм натому чи іншому праві: власності, повного господарського відання,оперативного управління, за договором оренди тощо.

Майно - одна з класичних категорій цивільного права, а згід-но з цивільним законодавством України воно є особливим об'єктомцивільних прав [125]. Деякі теоретики податкового права вважа-ють, що немає потреби для цілей оподаткування вводити спеціаль-ну дефініцію поняття "майно", а доречно використовувати ту, щонадана в цивільному законодавстві [125]. Така позиція викликаєпевні заперечення. Термінологія податкового законодавства маєсвої особливості обумовлені специфікою відносин. Крім того, відпо-відно до Цивільного кодексу України [125], до майнових відносин,заснованих на адміністративному або іншому владному підпоряд-куванні однієї сторони іншій, а також до податкових, бюджетнихвідносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше невстановлено законом.

Відомий вчений-цивіліст Г.Ф. Шершеневич [138, c. 120] ви-окремлював майно в юридичному та економічному значенні. Май-но з економічної точки зору - блага (речі та права на чужі дії), щоє у володінні особи. В юридичному розумінні майно - сукупністьмайнових, тобто тих, що підлягають грошовій оцінці, юридичнихвідносин, в яких перебуває особа. За таких обставин зміст майна зюридичної точки зору являє собою, з одного боку, сукупність речей,що належать особі на праві власності, прав на чужі дії, а з іншого -сукупність зобов'язань, що покладені на особу. Сума відносин пер-шого роду складає актив майна, сума відносин другого роду - пасивмайна [98, с. 95]. Вважаємо, що друга група майнових об'єктів (па-сив майна) не може бути об'єктом оподаткування у зв'язку з тим,що не має економічної вигоди для особи, якій належить. За такихобставин як об'єкти оподаткування майновими податками повиннірозглядатися об'єкти матеріального світу (речі) або майнові права,що належать платнику податків та обумовлюють наявність еконо-мічної вигоди у платника податку як власника майна, а значить, іекономічної основи податку.

Як бачимо, розуміння майна в цілях оподаткування є значновужчим за цивільноправове. Таким чином, визначення майна,надане у ст.190 Цивільного кодексу України [125], не може у та-кій редакції застосовуватися для цілей оподаткування при визна-ченні майна як об'єкта оподаткування. Отже, найсуттєвішим дляцілей оподаткування є становище майна в рамках виконання по-даткового обов'язку, тобто - чи пов'язує законодавець із данимвидом майна виникнення та реалізацію податкового обов'язку, чині. Український законодавець хоча й включив майно юридичних іфізичних осіб до переліку об'єктів оподаткування, проте не надавзагального (родового) визначення майна для цілей оподаткування,не деталізував, які саме види майна в Україні є об'єктами оподат-кування. Однак визначення деяких видів та складових майна дляцілей оподаткування можна зустріти в спеціальному податковомузаконодавстві України.

Слід звернути увагу та те, що визначення окремих видів май-на, наведені у цивільному законодавстві та у податковому, маютьвідмінності. Розглянемо категорію "нерухоме майно", що широковикористовується як у цивільному, так і у податковому законодав-стві. Так, поняття "нерухоме майно", з подальшою деталізацією ви-дів нерухомості, закріплено у Податковому Кодексі "Про податок здоходів фізичних осіб" [106]. У свою чергу цивільне законодавствовизначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість)належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на зе-мельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення ізміни їх призначення [125, ст. 181].

Проте до системи оподаткування України належать як податокна нерухоме майно (нерухомість), так і плата за землю, тому земель-ні ділянки та інші види нерухомого майна виступають окремимиоб'єктами оподаткування згідно з чинним податковим законодав-ством України. У вищезгаданій нормі Закону України нерухомемайно поділяється на: а) нерухомість, відмінну від землі (будівлі таспоруди) і б) землю. Однак об'єктом оподаткування цим податком єне нерухоме майно, а дохід, одержаний від продажу такого майна.

У науці цивільного права виокремлюються як фізичні ознакинерухомості (тісний зв'язок із землею та неможливість переміщен-ня без заподіяння шкоди його призначенню), так і соціально-еко-номічні ознаки [49; 116; 125, с. 9]. Дійсно, нерухомість має високуцінність, обумовлена її використанням, а нерухомі речи є соціаль-но значущими об'єктами. З метою забезпечення стабільності обігунерухомості, упорядкованості прав на таке майно законодавствомвстановлено особливий порядок реєстрації прав на нерухомість іправочинів з нею. Таким чином, для правового регулювання неру-хомості характерне поєднання приватноправового та публічнопра-вового методів регулювання.

Нерухоме майно як об'єкт оподаткування розглядається щодоподатку на нерухоме майно (нерухомість), який є одним із класич-них видів податків, що існує в багатьох податкових системах країнсвіту [74]. Цей податок включено до системи загальнодержавнихподатків і зборів (обов'язкових платежів) України, проте до цьогочасу податок на нерухоме майно (нерухомість) не був законно вста-новлений окремим нормативним актом, правовий механізм податкувизначений у Податковому кодексі, що, у свою чергу, виокремлюєпевний обов'язок щодо його сплати. У нормативних документахнерухомим майном у цілях оподаткування даним податком роз-глядається нерухомість, відмінна від земельних ділянок (спорудита будівлі) та виокремлюються такі обов'язкові ознаки нерухомос-ті як об'єкта оподаткування, як її місце розташування (територіяУкраїни) та приналежність платнику податку на праві власності[106]. Аналогічні ознаки мають усі об'єкти оподаткування майно-вих податків. Саме нерухоме майно рельєфно відображає основніриси об'єкта оподаткування майнових податків, серед яких: необ-хідність державної реєстрації, оцінки та обліку, наявність стійкихфізичних та якісних характеристик (площа, місце розташування,строк експлуатації тощо), наявність економічної основи, а тому не-рухомість має бути використано як об'єкт оподаткування шляхомвведення в дію податку на нерухоме майно (нерухомість).

Нерідко під майном розуміють не тільки речовий склад, алей нематеріальні цінності, тобто не тільки речі, а й гроші та цінніпапери, майнові права, роботи та послуги, інформацію, результа-ти інтелектуальної діяльності [62, c. 107]. Отже, майном суб'єктівсільського господарювання вважаються їх матеріальні та немате-ріальні активи, крім того, до складу майна включаються і пасиви.

Спираючись на нормативну базу, можна виділити такі визна-чення категорії "майно" в Україні.

Майно (наказ державної митної служби) [82] - будь-які перемі-щувані через митний кордон України предмети, продукція, в томучислі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної влас-ності, послуги, роботи, що належать суб'єктам зовнішньоеконо-мічної діяльності і не призначені для купівлі-продажу або обміну(сплатної передачі).

Майно (Фонд держмайна України) [83] - матеріальні цінності,які відповідно до чинного законодавства віднесені до основних за-собів (фондів).

Майно [85] - активи (оборотні та необоротні), які підприємствовикористовує у виробництві в процесі господарської діяльності,вартість яких відображається в балансі підприємства.

Майно [65] - житлові, дачні, садові будинки, гаражі, господар-ські будівлі та споруди, що розміщені на радіоактивно забрудненійтериторії і перебувають у приватній власності громадянина-пере-селенця (громадянина-спадкоємця).

Майно [11] - матеріальні активи, які відповідно до чинного за-конодавства віднесені до основних засобів (фондів).

Майно (Міністерство транспорту та зв'язку України) [84] - речіматеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізич-ного, економічного та юридичного характеру, вони можуть бутивилучені з володіння законного власника або пошкоджені чи зни-щені.

Майно [89] - матеріальні активи, які відповідно до нормативно-правових актів віднесені до основних фондів (засобів), та об'єктинезавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції внеоборотні матеріальні активи).

Майно (Міністерство транспорту та зв'язку України "Про за-твердження Інструкції про проведення контрольних заходів фінан-сово-господарської діяльності підгалузей, об'єднань, підприємств,установ та організацій системи Міністерства транспорту та зв'язкуУкраїни" (Інструкція, розд. 2) 28.03.2006 № 275) - сукупність ре-чей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), якімають вартісне визначення, виробляються чи використовуються удіяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балан-сі або враховуються в інших передбачених законом формах облікумайна цих суб'єктів.

Майно [78] - матеріальні активи, які відповідно до нормативно-правових актів віднесені до основних засобів.

Майно (Міністерство вугільної промисловості України) [87]

майнові об'єкти права державної власності і закріплені за дер-жавними підприємствами, які належать до сфери управління Мін-паливенерго, на праві господарського відання або перебувають набалансах господарських товариств, управління державними кор-поративними правами яких здійснює Мінпаливенерго, та не уві-йшли до їх статутного фонду в процесі корпоратизації.

Майно [49] - матеріальні активи, які відповідно до норматив-но-правових актів віднесені до основних засобів та нематеріальнихактивів.

Майно (Головне контрольно-ревізійне управління України) [86]

сукупність речей та інших цінностей (включаючи кошти та не-матеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляють-ся чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання тавідображаються в їх балансі або враховуються в інших, передбаче-них законом, формах обліку майна цих суб'єктів.

Майно (Міністерство вугільної промисловості України Наказ"Про затвердження Інструкції про порядок розпорядження май-ном підприємств, що належать до сфери управління Міністерствавугільної промисловості України" [87]) - матеріальні активи, яківідповідно до нормативно-правових актів віднесені до основних за-собів та нематеріальних активів.

"Майно" [81] означає будь-які активи, матеріальні чи нематері-альні, рухомі чи нерухомі, виражені в речах чи у правах, а такожюридичні документи або акти, які підтверджують право на такі ак-тиви або інтерес у них.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціо-нальної організованої злочинності (ст.2) 15 листопада 2000 року:"Майно" включає майно будь-якого виду, незалежно від того, мате-ріальне воно чи виражене в правах, рухоме чи нерухоме, та правовідокументи або документи, які підтверджують право на таке майноабо частку в ньому - Конвенція Ради Європи про відмивання, по-шук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шля-хом, та про фінансування тероризму (ст.1) м. Варшава, 16 травня2005 року [69].

При класифікації видів майна варто звернути увагу на поділмайна на рухоме і нерухоме, що має важливе значення для аграр-ного сектора. До нерухомого майна належать земельні ділянки,ділянки надр, відокремлені водні об'єкти і все, що пов'язане з зем-лею: ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди.

Необхідною передумовою здійснення будь-якої виробничо-гос-подарської діяльності, в тому числі і в аграрному секторі економі-ки, є володіння суб'єктів господарювання засобами виробництва імайном, що використовується у процесі такої діяльності.

Законодавством визначаються основні джерела формуваннямайна суб'єктів господарської діяльності. Так, згідно з п. 4 Зако-ну від 27 березня 1991 року "Про підприємства в Україні" (втративчинність) воно може формуватися за рахунок таких джерел: гро-шових і матеріальних внесків засновника чи засновників; дохо-дів, одержаних від реалізації продукції, а також від інших видівгосподарської діяльності; доходів від цінних паперів; капітальнихвкладень і дотацій з бюджетів; надходжень від роздержавлення іприватизації власності; придбання майна іншого підприємства,організації; безоплатних чи благодійних внесків, пожертвувань ор-ганізацій, підприємств і громадян; інших джерел, не забороненихзаконодавчими актами України.

Майно підприємства формується при його створенні, тобто цегрошові та матеріальні внески засновників. Згідно з законом "Пропідприємства в Україні" засновниками підприємств можуть бути:власник або власники майна; уповноважений власником (власни-ками) орган чи підприємство, організація; трудовий колектив у ви-падках і порядку, передбачених законодавством України.

Розмір і порядок утворення майна мають бути визначеними вустановчих документах. Так, в установчому договорі узгоджують-ся загальний обсяг витрат, що передбачаються для підприємства,статутний фонд і його частка в загальному обсязі витрат; вкладизасновників у речовій формі.

Для одержання доходів від реалізації продукції підприємствоздійснює її на основі прямих угод (контрактів), одержаних замов-лень і державних контрактів, через товарні біржі, мережу власнихторговельних організацій. Придбання матеріально-технічних засо-бів для власного виробництва і капітального будівництва підпри-ємство здійснює також через систему прямих угод або через товарнібіржі та інші посередницькі організації [125].

Одним із джерел формування майна підприємства є доходи відЦінних паперів (акцій, облігацій, казначейських зобов'язань дер-жави, ощадних сертифікатів, векселів). Власники цінних паперіводержують від них дивіденди, можуть їх купувати, продавати, об-мінювати, як і інші товари.

Закон "Про підприємства в Україні" [38] до джерел формуваннямайна відносить капітальні вкладення, кошти від роздержавленняі приватизації власності та придбання майна іншого підприємства.

Для сільськогосподарських підприємств джерелами форму-вання майна є також посіви та посадки сільськогосподарськихкультур і насаджень, розведення продуктивної і робочої худоби,птиці бджолосімей; зведення у встановленому порядку виробни-чих житлових, культурно-побутових та інших будівель і споруд;використання наявних на земельних ділянках загальнопоширенихкорисних копалин, лісових угідь і водних об'єктів.

Залежно від правових засад володіння майном визначаєтьсяйого правовий режим. Під правовим режимом державного та ко-мунального майна розуміють установлені правовими засобамипорядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення зазна-ченими суб'єктами правомочностей володіння, управління май-ном, а також його правову охорону [89].

Таким чином, правовий режим майна державних та комуналь-них суб'єктів господарювання - це встановлені нормативними ак-тами правила, можливості, межі "панування" над належним їммайном [92]. Певні можливості щодо цих суб'єктів господарськоїдіяльності надає право господарського відання та право оператив-ного управління.

Ці правомочності відрізняються від права власності тим, щовласник згідно із законодавством на свій розсуд володіє, користу-ється і розпоряджається належним йому майном. Він вправі діятищодо нього будь-яким чином, але так, щоб це не суперечило зако-ну. Власник може використовувати майно для здійснення госпо-дарської та іншої не забороненої законом діяльності, передаватийого безоплатно чи за плату у володіння та користування іншимособам [1]. Конституція України містить застереження з цього при-воду: використання власності не може завдавати шкоди правам,свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршуватиекологічну ситуацію і природні якості землі.

Результати господарського використання свого майна (виготов-лена продукція, одержаний прибуток) належать власнику цьогомайна, якщо інше не встановлено законом або договором (напри-клад, договором оренди).

Управління ж державним та комунальним майном здійсню-ють уповноважені державні і комунальні органи, які вирішуютьпитання створення відповідних підприємств, визначення цілей їхдіяльності, реорганізації і ліквідації, контролюють ефективністьвикористання та збереження довіреного їм державного й комуналь-ного майна відповідно до законодавства. Майно, яке є державноючи комунальною власністю і закріплене за відповідними підприєм-ствами, належить їм на праві повного господарського відання чиоперативного управління (казенні підприємства).