1.4. Інфраструктура ринку землі : Оцінювання майна : B-ko.com : Книги для студентів

1.4. Інфраструктура ринку землі

Реалізація в життя будь-якого наміру людини або суспільствав цілому здійснюється через відповідний механізм. Аналогічновтілення ідеї земельної реформи в практичне життя також вима-гає певного механізму, за допомогою якого була б реалізована їїконцепція. Таким механізмом є ринок землі, який виразно вио-кремлюється з широкого спектра інших ринків (ринок споживчихтоварів, послуг, житла, грошей, праці, валюти, цінних паперів, за-собів виробництва, інформації, технологій тощо).

Ринок землі [17] - це передусім торговельно - господарські від-носини, предметом яких є обіг земельних ділянок, тобто перехідправа власності від одного власника до іншого на підставі цивіль-но-правових угод, рішення суду тощо. Але ринок землі - це такождіяльність і продавців, і покупців, що впливає на формування по-питу і пропозиції, в результаті чого встановлюється відповідністьціни на землю її дійсній вартості. Об'єктом ринкових відносин єконкретна земельна ділянка, яка перебуває у власності.

Отже, по суті, з 1993 року почав формуватись первинний зе-мельний ринок [41], що складався із земельних ділянок під са-дибами, садівничими кооперативами, гаражами, особистимипідсобними і фермерськими господарствами тощо, з правом прода-жу після шестирічного мораторію. Правда, в наступні роки сферакупівлі-продажу була розширена. І вже сьогодні це чи не найбільшпредставницька група об'єктів земельної власності, де здійснюєть-ся переважна більшість цивільно - правових операцій. Тому є всіпідстави стверджувати, що власне ці об'єкти формують вториннийринок землі, чого не скажеш про земельні частки (паї). Ці землі на-разі практично не беруть участі на вторинному ринку землі. Протеу зв'язку з реалізацією Указу Президента України "Про невідклад-ні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектораекономіки" від 3 грудня 1999 року [133], де передбачено трансфор-мацію колективних сільськогосподарських підприємств у приват-ні агроформування, ситуація почала змінюватися. Цілою низкоюуказів Президента України була створена можливість формуванняземельного ринку за рахунок земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення для здійснення підприємницької діяль-ності, передачі земельних ділянок у власність юридичним особамвнаслідок їх продажу, в тому числі на аукціонах.

Ключові позиції в Україні на сучасному етапі займає ринок зе-мель комерційного використання. Наразі пропозиція, тобто кіль-кість земельних ділянок, що виносяться на продаж, відстає відпопиту на них. Правда, нині в Україні склалась дивна ситуація: зодного боку, попит на землі є високим, а з іншого - пропозиція незнаходить споживача. Причиною цього є низька купівельна спро-можність населення. Іншими словами, бажання людей несумісні зїх можливостями. З огляду на це, життєздатною схемою масовоговикупу земельних ділянок могла б стати процедура відстрочуванняплатежів за згодою сторін. Тому держава, маючи глибокий інтересдо створення ринку землі, повинна регулювати "правила гри" наринку. При цьому вона не має давати вказівок до подробиць дого-вору купівлі-продажу, а має здійснювати контроль на рівні загаль-них законів і процедур, які однаково стосуються всіх власниківправ на землю. Наведемо приклад. Найбільш поширений спосіб ре-гулювання ринку землі у містах - це так званий "зонінг" [76], тобторозподіл території міста на різні категорії дозволеного користуван-ня. У цьому разі потенційний власник земельної ділянки, виходя-чи зі своїх фінансових можливостей, може зосередити свою увагуна виборі ділянки у вигідній для нього зоні. Або ж інший приклад:конкуренція певного сектора бізнесу в даній зоні сильна, а зони, дедоцільно розташувати цей сектор, вже заповнені, тоді може виник-нути ситуація, за якої ціна на земельну ділянку різко підвищить-ся. Органи влади при цьому можуть вплинути на ринок, змінившимежу зони. Таке розширення зони дасть змогу збільшити кількістьземельних ділянок, зменшивши їх ціну.

Говорячи про ринок землі взагалі, ми повинні виходити з того,що земля як така не має вартості. Її вартість виявляється лише втому випадку, коли її використання відповідає певним функціямгосподарської діяльності. Тому, щоб вигідно продати земельну ді-лянку, потрібно володіти інформацією про сегментацію ринку, воснову якої покладено такі ознаки [115]:тип і функції ділянки;місцерозташування ділянки.

У спеціальній літературі за типом і функціями земельні ділян-ки можуть відповідати сегментам ринку (рис. 1.1).

З точки зору місцерозташування земельних ділянок відповід-ними сегментами ринку є (рис. 1.2):

місцевий ринок - як правило, ринок різноманітних ділянок піджитлове будівництво, будівництво комерційних чи промисловихоб'єктів тощо;

икня

л

нь

лемеЗ

ринок спеціалізованих ділянок (бен-зозаправки, школи та ін. громадськіоб'єкти)

Рис. 1.1. За типом і функціями земельні ділянкиможуть відповідати сегментам ринку

регіональний ринок - який виходить за межі даного регіону за-ради отримання високих прибутків;

загальнонаціональний ринок - охоплює велику територію, при-значену для забудови, наприклад, будівництва супермаркетів тощо;

глобальний ринок - для великих стратегічних інвесторів (банків-ські групи, міжнародні корпорації, готелі, заводи, фабрики та ін.).

Отже, повне визнання ринку землі має важливе значення дляекономічного, соціального, екологічного, духовного, політичногорозвитку країни [45]. Для цього важливими є стабільність і по-слідовність державної політики в галузі землекористування, ство-рення сприятливого економічного оточення, яке обслуговує цейринок. Ринок землі - дійсно особливий ефективний інструментуправління цим багатством.

Перехід всього народногосподарського комплексу в умови рин-кової економіки зумовив запровадження в економічну літературутерміна "інфраструктура". Звичайно, цей термін вживався і багатодесятків років тому, коли йшлося про інфраструктуру землекорис-тування: дорожня мережа, водосховища, канали, мости, енерге-тичне господарство, склади, каналізація тощо.

місцевийринок

регіональнийринок

загально-національ-ний ринок

глобальнийринок

Рис. 1.2. Місцерозташування земельних ділянокза відповідними сегментами ринку

Ця інфраструктура була покликана лише обслуговувати мате-ріальне виробництво. Але об'єктивний аналіз розвитку ринковихвідносин в Україні свідчить, що інфраструктура не тільки обслуго-вує, але й забезпечує нормальне функціонування системи в ціломуй економіки зокрема. На підставі сказаного можна сформулюва-ти таке визначення: ринкова інфраструктура [77] - це сукупністьелементів, дій, які забезпечують гармонійне функціонування гос-

подарських взаємозв'язків на всіх ієрархічних рівнях розвиткуекономіки країни.

З огляду на те, що переважна більшість елементів ринковоїінфраструктури в Україні формується вперше, зупинимося деталь-ніше на характеристиці основних з них. Функціонування ринкуземлі, активізація інвестиційної діяльності дуже тісно пов'язаніз іпотекою. Іпотека [129] - це застава нерухомого майна (земельніділянки і все, що розташоване на них і тісно пов'язане з ними), щостановить предмет іпотеки, з метою задоволення забезпеченого іпо-текою зобов'язання заставодержателем.

Роль іпотеки є дуже важливою, оскільки на цивілізованомуринку землі потенційні покупці майже ніколи повністю не оплачу-ють готівкою вартість землі внаслідок [116, c. 45]:

того, що покупець може не мати потрібної суми грошей для ку-півлі землі;

небажання покупця вкладати всі наявні кошти на придбанняземлі;

бажання розділити інвестиційний ризик та ін.

Предметом іпотеки може бути:

земельна ділянка, в тому числі виділена в натурі земельна ді-лянка, що належить на праві спільної часткової власності;

житловий будинок, приміщення, квартира, частина житловогобудинку;

дачний або садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівлягосподарського призначення;

підприємство або його структурний підрозділ;

інше майно, віднесене законом до нерухомого.

Іпотека набирає сили з моменту державної реєстрації договорув нотаріальній конторі. За посвідчення іпотечного договору справ-ляється державне мито. Нині в Україні іпотека повинна стати ді-єздатним механізмом реалізації земельної реформи в широкомурозумінні слова. Наприклад, застава частини земельної ділянки зметою отримання коштів у третьої особи дозволить майновому по-ручителю, тобто особі, яка передає в заставу належне їй на правівласності майно, задовольнити свої потреби у господарській діяль-ності, які принесуть йому доходи в сумі, достатній для розрахункуза заставлене майно і на розширене відтворення свого виробництва.

Іпотечний договір земельної ділянки повинен містити відомостіпро [77]:

місцерозташування земельної ділянки;

склад земельної ділянки, а для земельної ділянки сільськогос-подарського призначення - її якісний стан;

цільове призначення земельної ділянки;

план земельної ділянки, посвідчений районним (міським) від-ділом земельних ресурсів;

вартість земельної ділянки;

перелік обмежень щодо використання права власності на зе-мельну ділянку.

Заставодержателем земельної ділянки можуть бути лише фі-нансово-кредитні установи, що відповідають вимогам, встановле-ним Кабінетом Міністрів України і Національним банком України.

Слід зазначити, що передача під заставу земельних діляноксільськогосподарського призначення (крім заставних ділянокдля ведення особистого підсобного господарства та для ведення ін-дивідуального садівництва, які належать громадянам на правахприватної власності) може здійснюватись лише для забезпечен-ня виконання заставодавцем зобов'язань за кредитними угодами,укладеними з метою придбання сільськогосподарської техніки,худоби, насіння, посадкового матеріалу, спорудження будівельта споруд виробничого призначення, здійснення заходів, перед-бачених землевпорядкуванням [115]. Проте передача в іпотекуземельних ділянок сільськогосподарського призначення з метоюотримання коштів для виконання боргових зобов'язань із заробіт-ної плати, будівництва об'єктів соціально-культурного призначен-ня не дозволяється.

У випадку, коли заставодавець не виконав своїх зобов'язань,передбачених договором передачі ним під заставу, земельні ділян-ки, в тому числі земельні ділянки, на яких розташовані переданіпід заставу будівлі і споруди, можуть бути продані з прилюднихторгів. В більшості випадків іпотечний договір супроводжуєтьсявидачею заставної, яка є цінним папером, що посвідчує передачумайна в іпотеку.

Однак існування ефективного іпотечного ринку, як свідчитьміжнародний досвід, неможливе без відповідної інфраструктури,якою в першу чергу є земельні (іпотечні) банки [73]. Такі банкимогли б надавати позику, виступати посередником між покупцемі продавцем, забезпечуючи умови для активного функціонуванняринку, ініціювати, обслуговувати та утримувати застави. Ринокземлі створює можливості для великих інвестицій, а тому розроб-ка адекватних механізмів кредитування повинна стати джереломформування здорової економіки України.

Хоча нині в Україні земельні банки ще не створені, все ж мибудемо їх розглядати як фінансові організації, які проводитимутькредити, здійснюватимуть операції, пов'язані з обігом земельнихділянок, тощо.

Вони будуть відігравати важливу роль в організації державногоконтролю за використанням і охороною земель. З огляду на завдан-ня, які має виконувати Земельний банк, його діяльність повиннаохоплювати такі три основні напрями: комерційний, економіко-правовий та контролюючий.

Кожний з цих напрямів орієнтує на досягнення поставленоїмети Земельним банком. Так, комерційна діяльність банку пови-нна пов'язуватись передусім з обігом земельних ділянок: купівля-продаж, дарування, обмін, застава тощо. Здійснення цих функційзабезпечуватиме Земельному банку надходження коштів у виглядібанківського відсотка залежно від ціни землі, попиту і пропозиціїна неї.

Економіко-правовий напрям повинен охоплювати такі функції[79, с. 250]: мобілізація грошових ресурсів на виконання Держав-них програм організації раціонального використання і охорониземель; централізація вільного грошового капіталу; надання кре-дитів суб'єктам господарювання на землі; випуск цінних паперів;захист інтересів суб'єктів господарювання на землі при вирішенніземельних спорів у судовому порядку; контроль за надходженням івитратами коштів власниками чи користувачами землі.

Земельні банки спільно з податковою інспекцією повинні контр-олювати правильність розрахунків земельного податку та орендноїплати за землю, щоб запобігти зловживанням у цій сфері. У випад-ку виявлення порушень Земельний банк повинен застосовуватисанкції до порушників фінансової дисципліни через такі важелі,як припинення фінансування, відкликання кредитів тощо. Певнаріч, для здійснення таких функцій у структурі Земельного банкуповинні працювати кваліфіковані експерти з питань управлінняземельними ресурсами, які мають багатий досвід роботи в новихекономічних умовах [99, с. 198]. Розглянуті функції земельного(іпотечного) банку в Україні забезпечуватимуть гармонію викорис-тання і охорони земель в інтересах як окремих суб'єктів господа-рювання на землі, так і в інтересах держави.

Земельні аукціони, яким у системі управління земельними ре-сурсами належить особливе місце, проводяться з метою продажуземельної ділянки на умовах конкурсу за принципом: хто більшезаплатить. Земельні аукціони проводяться згідно з Положеннямпро проведення земельного аукціону, затвердженим спеціальноуповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ре-сурсів.

Для участі в земельному аукціоні юридичною або фізичною осо-бами подаються до відповідної ради заяви за встановленою формоюу трьох примірниках [102, с. 175]. Бланк заяви заповнюється заяв-ником українською мовою чітко і без виправлень. При цьому правопідпису заяви мають:

від юридичної особи - керівник або уповноважена ним особа,підпис якої скріплюється печаткою цієї юридичної особи;

від фізичної особи - громадянин України або уповноваженаним особа, підпис якої завіряється нотаріально.

При подачі заяви сплачується реєстраційний збір та вартість ін-формаційного пакета, а також вноситься застава у розмірі від 10%початкової ціни.

Відмова від реєстрації заяви має місце, коли:заява не відповідає встановленій формі;заява неправильно заповнена або містить виправлення;відсутні або в недостатній кількості є документи, які передбаче-ні Положенням.

Між особою, яка подала заяву на участь в аукціоні, та відповід-ною радою в день подачі заяви укладається у трьох примірникахУгода про умови участі в аукціоні та порядок взаємних розрахун-ків, після чого заявник стає учасником земельного аукціону.

Учасник аукціону несе повну відповідальність за достовірністьподаних ним даних. У випадку якщо переможець аукціону подаввідомості, що не відповідають дійсності, контрольна комісія маєправо ставити питання перед радою про анулювання результатіваукціону щодо даного лоту.

Аукціон проводиться з метою пошуку такого господаря землі,який забезпечить ефективне використання земельного фонду, за-лучення в економічний обіг додаткових коштів тощо. В аукціоніможуть брати участь громадяни України, зареєстровані громад-ські об'єднання і релігійні організації, спільні підприємства, між-народні об'єднання й організації з участю українських, іноземнихюридичних осіб і громадян.

Об'єктом аукціону є право довгострокової оренди земельних ді-лянок терміном до п'ятдесяти років.

Земельні ділянки, право оренди яких виноситься на аукціон,разом з можливими об'єктами інженерно- та соціально-культурноїінфраструктури, а також строки оренди земельних ділянок підля-гають розгляду і затвердженню на сесії відповідної ради. Підви-щити ефективність використання землі, забезпечити економічнезростання країни, має сенс тільки за умови активної інноваційноінвестиційної політики. Інвестиційна та інноваційна діяльність якфункція управління земельними ресурсами сьогодні є вирішаль-ною ланкою всієї економічної, в тому числі земельної, політикидержави. Без неї не вдасться подолати соціально-економічну кризуй вийти на рубежі економічного зростання. Але нині з повною впев-неністю можна стверджувати, що ні економічна теорія, ні практич-ний господарський механізм не були підготовлені до опрацюванняі реалізації ефективної інноваційно-інвестиційної політики. В ре-зультаті цього знижується результативність економічних реформ,гальмується відтворювальний процес, мала ефективність ринко-вих перетворень тощо.

Земельні перетворення не підкріплюються конкретними дже-релами інвестування. Власне, головним недоліком здійснюваної вУкраїні приватизації землі є те, що питання залучення інвестицій,оновлення основного капіталу не порушувалось навіть в теоретич-ному плані, хоча практика останніх років незалежності свідчить,що це помилка.

З чотирьох основних видів реструктуризації, що виділяютьсянині в економічній літературі, на практиці було здійснено лишеправову, яка виявляється у комерціалізації, корпоратизації, фор-мальній зміні власника на землю і державне майно. Але питанняуправлінської, фінансової та інших видів реструктуризації зали-шаються невирішеними. В умовах переходу до ринкової економікиідеологія процесу управління земельними ресурсами передбачаєформування системи державної реєстрації землі. Важливе значен-ня для запровадження системи реєстрації земельних ділянок малоприйняття Кабінетом Міністрів України Програми створення авто-матизованого ведення державного земельного кадастру. З метоюїї реалізації Держкомзему України було доручено запровадити вскладі державного земельного кадастру систему реєстрації землі іправ на неї.

Наслідком цього стало створення Центру державного земель-ного кадастру при Держкомземі України та регіональних центрів(офісів) у Львівській, Київській та інших областях України, які пе-ребувають у підпорядкуванні районних відділів земельних ресур-сів і мають своїм завданням [115]:

запровадження та експлуатацію програмно інформаційнихкомплексів системного ведення державного земельного кадастру, втому числі кадастрового реєстру земельних ділянок;розробку інтелектуальних систем управління;проведення окремих спеціальних землевпорядних, топогра-фо-геодезичних, картографічних, радіологічних, містобудівних,земельно-оцінювальних вишукувань з метою підготовки та ство-рення бази даних земельного кадастру для задоволення попиту вземельно-кадастровій інформації органів державної влади, подат-кової адміністрації, банків, юридичних та фізичних осіб;виконання робіт з кадастрового землевпорядкування;проведення експертної та грошової оцінки земель;виконання окремих дослідноконструкторських, дослідно-техно-логічних робіт у галузі геоінформаційних систем, збір, нагромаджен-ня, збереження та отримання земельно-кадастрової інформації;

організацію підвищення кваліфікації спеціалістів з питань за-стосування земельного законодавства, земельного кадастру, геоін-формаційних систем та технологій, моніторингу земель;

участь у практичній реалізації вітчизняних та міжнародних"пілот-проектів" щодо впровадження системи реєстрації землі таіншої нерухомості і прав на них, реформування земельних відно-син, вдосконалення складу та змісту земельного кадастру;

організацію та участь у проведенні науково- практичних кон-ференцій та семінарів з проблем автоматизованого ведення дер-жавного земельного кадастру, кадастрового землевпорядкування,моніторингу земель;

надання земельно-кадастрової інформації споживачам;розповсюдження та популяризацію розробок в галузі земельно-го кадастру та геоінформаційних систем;

інформаційне забезпечення і підтримку широкомасштабнихробіт із землевпорядкування, державного контролю за використан-ням та охороною земель, моніторингу земель, регулювання розви-тку територій з особливим правовим режимом (природоохоронний,рекреаційний, заповідний);

випуск довідкової, нормативно-технічної, інформаційної та ре-кламної продукції;

підготовку статистичної звітності щодо розподілу земель за влас-никами та землекористувачами, їх кількісного та якісного стану;ведення індексних кадастрових карт та планів;контроль якості правовстановлюючих документів на правовласності на землю, право користування землею та оренди землі.

Водночас, не применшуючи здобутків кадастрово-реєстра-ційних центрів, потрібно визнати, що радикальних змін, які очі-кувались від часу їх створення, не відбулось. Причин цього дужебагато. В Україні через відсутність відповідної законодавчої бази,відсутність досвіду виконання робіт з реєстрації земельних діля-нок і прав на них, по суті, поки що не запроваджено системи реє-страції земель, яка б відповідала вимогам ринкової економіки [98].Неконструктивний характер взаємодії ринкового і державногосекторів у найближчий час не дасть змоги скористатись послугамикадастровореєстраційних центрів в Україні. Тому що ті кошти, яківиділяються бюджетом на здійснення земельної реформи, є дужемізерними. Це ті кошти, яких навіть мало для заробітної платипрацівникам служби Держкомзему України, не говорячи про роз-виток матеріальної бази кадастровореєстраційних центрів. Тому,зважаючи на недостатнє фінансове забезпечення земельної рефор-ми, сьогодні дуже актуальним є вироблення правильного підхо-ду до визначення необхідної кількості кадастрово-реєстраційнихцентрів. Наприклад, у Франції, де налічується 60 млн власниківземельних ділянок, кожне місто має свій кадастрово-реєстрацій-ний офіс [126]. В Англії, де населення трохи більше, ніж в Україні,є лише 9 таких центрів, які цілком задовольняють потреби влас-ників, користувачів та інших [127]. Тобто однозначного критеріющодо їх кількості не існує, проте в будь-якому випадку створен-ня таких центрів, без сумніву, підвищить ефективність системиуправління земельними ресурсами.

Досвід розвинутих країн Європи і США свідчить, що ефектив-ність управління земельними ресурсами значною мірою досягаєть-ся такими елементами ринкової інфраструктури, як товарні біржі,брокерські, посередницькі та інші фірми. Діяльність товарнихбірж, яка здійснюється згідно із Законом України "Про товарнубіржу" від 10.12.1991 року, полягає в наданні послуг в укладаннібіржових угод, виявленні попиту і пропозицій на земельні ділян-ки, вивченні, упорядкуванні і сприянні обігу земельних ділянок іпов'язаним з ними торговельним операціям. Тобто вони забезпечу-ють просування товару від виробника до споживача, забезпечуютьрух земельних ділянок від продавця до покупця тощо.

Біржі виступають у ролі організатора ринку і стають бароме-тром економічного стану, ділової активності та політичної стабіль-ності. При цьому біржова торгівля не є місцем торгівлі товаром, аторгівлі правами на товар (землю, сільськогосподарські продуктитощо). Біржі мають своїм завданням виключити можливість моно-польного впливу на формування ціни землі. Біржові операції до-зволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі,обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, якихвони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхомпідшукування контрактів і подання здійснюваних ними операційдля реєстрації на біржі [125]. Вони відстежують якість запропоно-ваних земельних ділянок, платоспроможність покупця, пропону-ють альтернативні умови контрактів та здійснюють будь-які іншідії, що не суперечать інтересам клієнтів.

У роботі фірми можуть брати участь і посередницькі фірми, якіза певну винагороду пропонують можливість укладання контрак-тів між покупцем і продавцем земельних ділянок.

Важливу роль відіграють на ринку оцінювачі землі і консуль-танти, земельні суди і нотаріуси і такі відносно нові професійнігрупи, як управляючі нерухомістю, в тому числі землею, та деве-лопери (від англ. "develoр" - розвивати) [130, с. 54]. Отже, тількивільний ринок землі, забезпечивши реалізацію всіх намірів, яківипливають з ідеї земельної реформи, свідчитиме про його великуроль у системі управління земельними ресурсами. Для забезпечен-ня "прориву" по найбільш перспективних напрямках земельноїреформи надзвичайно важливе значення має науковотехнічна і ре-кламна інформація.

В основі науково-технічної інформації лежить єдина дер-жавна науково-технічна політика, спрямована на забезпеченняефективного землекористування. Така інформація є продуктомнаціональної науки, що грунтується на ринкових засадах аграр-ної економіки. В умовах, коли ринкова економіка в Україні лишепочинає зароджуватись, дуже важливим є формування інформа-ційних структур, які ініціюватимуть становлення і розвиток рин-кових відносин.

Основна мета інформації в галузі земельних відносин полягає утрансформації задуму суб'єкта права на землю у реальну дійсність.Тому органи управління земельними ресурсами повинні взяти насебе функції інформаторів процесів, які відбуваються при реалі-зації земельної реформи. Іншими словами, феномен перетворень усистемі управління земельними ресурсами полягає у доведенні доширокої громадськості інформації про ті процеси у землекористу-ванні, які цікавлять людину, суспільство. На цій концепції і по-винен розвиватися ринок землі, кінцевою метою якого є створенняефективного землекористування.

Але як досягти високої ефективності рекламної інформа-ції? Вже давно не секрет, що людина набагато краще сприймає ізапам'ятовує інформацію, що одночасно адресована декільком різ-ним органам сприйняття. Так, сполучення аудіо- та відеорекламидає значне підвищення її ефективності порівняно з використаннямцих видів реклами окремо. Для цього використовуються спеціаль-ні відеоекрани великих розмірів, або відеостіни, як їх називають закордоном (світлодіодні LED екрани, плазмові, проекційно-плазмо-ві монітори PDP).

Всім відомо, Інтернет є в першу чергу засобом масової інформа-ції. Як і інші засоби масової інформації, Internet можна викорис-товувати як засіб реклами. Існує досить багато можливостей длявикористання Internet в цій якості: повідомлення в систему теле-конференцій, цільові розсилання і, звичайно, банерна реклама наWWW [65, c. 187]. Банер - це рекламне зображення або текстоваінформація певного формату, що розміщується на web-сайті. Іс-нують банери різних форматів. Банери можна використовувати удвох якостях: перша - для підвищення відвідування самого web-сайту, друга - як дієвий засіб іміджевої реклами. На банері можутьбути вказані телефон вашої фірми, інформація про неї або простологотип. В Інтернеті існують спеціальні рекламні системи - банер-ні мережі. Банерна система - це служба для обміну рекламою (ба-нерами) в Інтернеті.

"Інтернет-реклама" - нове поняття, загальноприйнятого визна-чення його немає до цього часу. Інакше і бути не могло, оскількивизначення змінювалось в міру розвитку технологій і можливос-тей реклами в Мережі. У випущеному в серпні 1999 року в другомувиданні книги "Реклама в Інтернет" (Rjbbin Zeff, Brand Aronson,Advertising on the Internet - 2-nd edition) зустрічаються два цікавівизначення Інтернет-реклами [140, с. 76]:

Інтернет-реклама - конвергенція традиційної реклами і мар-кетингу прямої відповіді (direct response marketing).

Для "AOL Інтернет-реклама - конвергенція брендінгу, поши-рення інформації і продаж - все в одному місці" (Стів Кінан, віце-президент компанії "America-Online").

Розвиток та ефективність функціонування економіки Українисьогодні значною мірою залежить від ефективності функціонуван-ня ринків ресурсів, особливе місце серед яких займають земельніресурси. Становлення та розвиток ринку землі в Україні передба-чає докорінну зміну земельних відносин, що існували протягом ба-гатьох років, відмову від державної власності, розвиток приватноївласності на землю. Однією з найактуальніших проблем реформу-вання економічних відносин в Україні є формування такої моделіземельного ринку, яка відповідала б інтересам суспільства.

Контрольні запитання

Визначте категорію "майно" в юридичному та економічномузначенні.

Розуміння поняття "майно" в податковій науці.

Нормативні категорії поняття "майно" в Україні.

Сформуйте джерела формування майна.

Незалежною оцінкою майна вважається - ...

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах, як ...

Суб'єктами оціночної діяльності є:

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

Ринок землі - це ...

Наведіть інфраструктуру ринку майна.

ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ^^ ОСНОВНИХ ^^^ПІДХОДІВ ЩОДООЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ

Цілі оцінювання вартості майна

Основні підходи щодо оцінювання вартості

Методи оцінки майна підприємства

Ключові слова: вартість майна,цілі оцінювання, оцінна вартість, приципи оцінки,витратний та дохідний підходи,методи розрахунку вартості підприємства