Тема 9. Організаційно-правове забезпечення електронної комерції. Ефективність електронної комерції 9.1. Нормативно-правове забезпечення системи електронної комерції

У юридичному аспекті електронна комерція — це укладення в електронній формі низки підприємницьких угод щодо купів­лі-продажу, постачання, розподілу продукції, страхування, пе­ревезення вантажів або пасажирів, банківських угод тощо. То­му передовсім потрібна особлива законодавча регламентація електронної комерції, яка поєднувала б застосування традицій­них базових юридичних норм і правил та створення нових пра­вових інститутів та процедур.

Першим кроком у галузі розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1997 р. Типовий закон «Про елек­тронну торгівлю» (так званий Типовий закон ЮНСІТРАЛ). Да­ний документ призначений першочергово для використання державами як основи для розробки національного законодавст­ва. Даний міжнародний документ заклав правові основи діяль­ності в сфері електронної торгівлі, дав визначення основним поняттям, визнав юридичну і доказову силу за документами в електронній формі, визначив вимоги, що пред'являються до електронного підпису.

Для розвитку Типового закону «Про електронну торгівлю» держави-учасниці ООН розробили проект міжнародної Конве­нції «Про електронні угоди», основним завданням якої є вироб­лення єдиних і обов'язкових правил встановлення порядку укладення електронних угод та їх виконання.

Європейським Союзом була прийнята Директива «Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку». Основним завданням її є забезпечення умов належного функціонування між­народної електронної комерції між державами-членами ЄС.

Іншим важливим документом є Директива ЄС «Про правові основи Співдружності для використання електронних підпи­сів». Даний документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Мета прийняття цьо­го законодавчого акта — забезпечити ведення бізнесу через Ін- тернет.

В нашій державі початок правового регулювання діяльності у сфері високих технологій було закладено прийняттям Закону України «Про Національну програму інформатизації». Тоді ж була схвалена Концепція Національної програми інформатиза­ції та прийнято Закон України «Про затвердження завдань На­ціональної програми інформатизації на 1998—2000 роки». На­ступним кроком став Указ Президента України від 2000 р. «Про заходи по розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні». Постановою НБУ у 1999 р. затвер­джено Правила організації захисту електронних банківських документів. У 2003 р. прийнято Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», який визначає по­няття електронного документа та електронного документообігу, закріплює світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказує на права та обов'язки суб'єктів електронного документообігу, їх відповідальність. У 2006 р. було розроблено проект Закону України «Про електронну тор­гівлю». Цей закон має встановити засади використання новітніх технологій у різних галузях суспільного життя України. Насам­перед, це стосується фінансових та юридичних взаємовідносин юридичних і фізичних осіб з банківськими установами, техно­логій електронної торгівлі товарами та послугами тощо.