Глава III. Передача даних у формі повідомлень

магниевый скраб beletage

Стаття 11. Укладання і дійсність контрактів

1) У контексті укладання контрактів, якщо сторони не домовляться про інше, оферта й акцепт оферти можуть бути виражені за допомо­гою даних у даних у формі повідомлень. У випадку, коли при укла­данні контракту використовуються дані у формі повідомлень, цей ко­нтракт не може бути позбавлений або позовної сили або сили щодо за­стосування права лише на тій підставі, що для цієї мети використовувалися дані у формі повідомлень.

2) Положення цієї статті не застосовуються в таких випадках:

[...]

Стаття 12. Визнання сторонами даних у формі повідомлень

1) У відносинах між упорядником та адресатом даних у формі по­відомлень волевиявлення або інше свідчення не може бути позбавлене юридичної сили або сили щодо застосування права на тій лише під­ставі, що з цією метою використовувалися даних у формі повідомлень.

2) Положення цієї статті не застосовуються в таких випадках:

[...]

Стаття 13. Приналежність даних у формі повідомлень

1) Дані у формі повідомлень вважаються даними у формі повідом­лень упорядника, якщо вони були відправлені самим упорядником.

2) У відносинах між упорядником і адресатом дані у формі повід­омлень вважаються даними у формі повідомлень упорядника, якщо вони були відправлені:

a) особою, що мала повноваження діяти від імені упорядника від­носно цих даних у формі повідомлень; або

b) інформаційною системою, запрограмованою упорядником або від його імені функціонувати в автоматичному режимі.

3) У відносинах між упорядником і адресатом адресат має право вважати, що дані у формі повідомлень є даними у формі повідомлень упорядника, і діяти виходячи з цього припущення, якщо:

a) для того, щоб встановити, що дані у формі повідомлень є дани­ми у формі повідомлень упорядника, адресат належним чином засто­сував процедуру, що булла попередньо узгоджена з упорядником для цієї мети; або

b) дані у формі повідомлень, отримані адресатом, є результатом дій особи, відносини якої з упорядником або будь-яким представни­ком упорядника дали такій особі можливість одержати доступ до за­собу, що використовується упорядником для ідентифікації даних у формі повідомлень як даних самого упорядника.

4) Пункт 3 не застосовується:

a) за наявності обох таких умов

за умови і з моменту одержання адресатом повідомлення упоряд­ника про те, що дані у формі повідомлень не є даними у формі повід­омлень упорядника,

і за умови, що адресат має у своєму розпорядженні розумно доста­тній проміжок часу, щоб діяти відповідно; або

b) у випадку, передбаченому в пункті 3(b), у будь-який час, коли адресату стало вдомо, або, якби він виявив розумну обачність або ви­користовував будь-яку узгоджену процедуру, повинно було стати ві­домо про те, що дані у формі повідомлень не були даними у формі по­відомлень упорядника.

5) Коли дані у формі повідомлень є даними у формі повідомлень упорядника або вважаються даними у формі повідомлень упорядника або коли адресат має право діяти виходячи з цього припущення, у від­носинах між упорядником і адресатом адресат має право вважати, що отримані дані у формі повідомлень є такими, які упорядник мав намір відправити, і діяти виходячи з цього припущення. Адресат не має та­кого права, якщо йому стало відомо, або, якби він виявив розумну обачність або використовував будь-яку узгоджену процедуру, пови­нно було стати відомо, що при передачі в отриманих даних у формі повідомлень допущена помилка.

6) Адресат має право розглядати кожні отримані дані у формі по­відомлень як окремі дані у формі повідомлень і діяти виходячи з цього припущення, за винятком тієї їхньої частини, у якій ці дані у формі повідомлень дублюють інші дані у формі повідомлень і коли адресату стало відомо або, якби він проявив розумну обачність або використо­вував будь-яку узгоджену процедуру, повинно було стати відомо про те, що ці дані у формі повідомлень були дублікатом.

Стаття 14. Підтвердження одержання

1) Пункти 2-4 цієї статті застосовують у випадку, якщо при від­правленні даних у формі повідомлень або до їх відправлення упоряд­ник попросив адресата підтвердити одержання цих даних у формі по­відомлень або домовився з ним про таке підтвердження.

2) У випадку, коли упорядник не домовився з адресатом про те, що підтвердження буде здійснено в якійсь конкретній формі або за допо­могою конкретного засобу, потвердження може бути здійснене шля­хом:

a) будь-якого повідомлення з боку адресата, направленого автома­тизованим або іншим чином, або

b) будь-яких дій з боку адресата, достатніх для того, щоб показати упоряднику, що дані у формі повідомлень були отримані.

3) У випадку, коли упорядник зазначив, що дані у формі повідом­лень обумовлюється одержанням такого підтвердження, дані у формі повідомлень вважаються невідправленими доти, доки не буде отрима­не підтвердження.

4) У випадку, коли упорядник не зазначив, що умовою даних у фо­рмі повідомлень є одержання підтвердження, і підтвердження не було отримано ним протягом обговореного або узгодженого терміну, або якщо такий термін не був обговорений або узгоджений, протягом ро­зумного терміну, упорядник:

а) може направити адресату повідомлення, зазначивши в ньому, що підтвердження отримане не було, і втановити розумний термін, до якого підтвердження повинно бути отримане;

b) якщо підтвердження не отримане протягом терміну, встановле­ного в підпункті (а), може після повідомлення про це адресата, вважа­ти дані у формі повідомлень невідправленими або здійснити будь-які інші права, що він може мати.

5) У випадку, коли упорядник одержує від адресата підтвердження одержання, вважається, що відповідні дані у формі повідомлень були отримані адресатом. Така презумпція не означає, що відправлені дані у формі повідомлень відповідають отриманим даним у формі повідомлень.

6) Якщо в отриманому підтвердженні зазначається, що відповідні дані у формі повідомлень відповідають технічним вимогам, узгодже­ним або встановленим у стандартах, що застосовуються, передбача­ється, що ці вимоги будуть виконані.

7) За винятком відправлення або одержання даних у формі повід­омлень, ця стаття не торкається правових наслідків, що можуть вини­кнути в зв'язку з такими даними у формі повідомлень або в зв'язку з підтвердженням їхнього одержання.

Стаття 15. Час і місце відправлення й одержання даних у фо­рмі повідомлень

1) Якщо упорядник і адресат не домовилися про інше, відправлен­ня даних у формі повідомлень відбувається в момент, коли вони над­ходять до інформаційної системи, що знаходиться поза контролем упорядника або особи, що відправила дані у формі повідомлень від імені упорядника.

2) Якщо упорядник і адресат не домоглися про інше, момент оде­ржання даних у формі повідомлень визначається в такий спосіб:

a) якщо адресатом визначено інформаційну систему з метою оде­ржання таких даних у формі повідомлень, одержання відбувається:

I) у момент, коли дані у формі повідомлень надходять до зазначе­ної інформаційної системи; або

II) якщо дані у формі повідомлень направляються до інформацій­ної системи адресата, що не є зазначеною інформаційною системою, у момент, коли даних у формі повідомлень видобуваються адресатом з системи;

b) якщо адресат не визначив інформаційної системи, одержання відбувається в момент, коли дані у формі повідомлень надходять в яку-небудь інформаційну систему адресата.

3) Пункт 2 застосовується незалежно від того, що місце, у якому знаходиться інформаційна система, може відрізнятися від місця, в якому даних у формі повідомлень вважаються отриманими відповідно до пункту 4.

4) Якщо упорядник і адресат не домовилися про інше, дані у формі повідомлень вважаються відправленими у місці, що вважається міс­цем знаходження комерційної діяльності адресата.

Для цілей цього пункту:

а) якщо упорядник або адресатмають кілька місць, що вважаються місцем знаходження комерційної діяльності, то відповідним місцем, що вважається місцем знаходження комерційної діяльності, вважаєть­ся таке місце, що має найбільш безпосереднє відношення до основної угоди, або — у випадку відсутності основної угоди — місце знахо­дження основної комерційної діяльності;

b) якщо упорядника або адресат на мають місця, що вважається місцем знаходження комерційної діяльності, таким вважається їхнє звичайне місце знаходження.

5) Положення цієї статті не застосовуються в таких випадках: [...]