Тема 2. Основні категорії Internet та інструментарій електронної комерції 2.1. Основні категорії мережі Internet

Глобальна комп'ютерна мережа Internet як світова інформа­ційно-технічна система існує майже 40 років.

Internet з'явився як програма підвищення стійкості системи оборони США на початку 1970-х pp. Така поява пов'язана зі створенням і розвитком у 1969—1977 мережі APRANET.

Internet — всесвітня сукупність технічних засобів, стандар­тів та домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв'язок між різними комп'ютерними мережами у світі.

Основою функціонування мережі Internet є базовий прото­кол TCP/IP (Transmission Control Protocol \ Internet Protocol), який являє собою сукупність протоколів — систем стандартів і правил зв'язку та передавання інформації у глобальній мережі. У 1983 p. APRANET перейшла на використання даного прото­колу, що і вважають датою народження Internet.

З 1992 почалося практичне використання WWW (World Wide Web — світової інформаційної павутини), як більш ефек­тивного способу передачі інформації, що дало змогу користу­вачам всього світу вільно обмінюватися даними.

В основі цього проекту лежало використання гіпертекс- ту — методу надання інформації у вигляді тексту, окремі фраг­менти якого з'єднані за допомогою посилань тобто зв'язками, що дають змогу легко переходити від одного матеріалу до ін­шого.

Всі комп'ютери або машини, об'єднані каналами зв'язку в Internet, називають хостами (hosts), серед яких можна виділити дуже потужні мейнфрейми, менш потужні мінікомпютери та персональні комп'ютери. Деякі з них підключаються до мережі Internet через провайдера (Internet service provider, ISP), тобто установу, яка надає комерційні послуги з підключення до ме­режі (у вітчизняній практиці такими є Уарнет, Інтернет- Україна, Global Ukraine, Lucky Net) або під'єднані до неї безпо­середньо.

Значна частина локальних мереж діють за умов функціону­вання серверів — комп'ютерів, що забезпечують роботу та на­дають послуги іншим комп'ютерам та програмам у складі цієї мережі.

Сервери за своїми функціональними особливостями поді­ляються на:

•  файлові, які зберігають файли, що використовуються ко­ристувачами мережі;

• сервери друку;

• поштові;

• Web-cepeepn (комп'ютери, що відповідають за зберігання та видачу Web-сторінок і на яких встановлене серверне програ­мне забезпечення для обробки запитів програм- браузерів, що використовують протокол HTTP).

Web-браузери (browsers) — програми перегляду WWW- сторінок та інших ресурсів. Сучасні браузери мають широкі мультимедійні можливості. Найвідомішими з них є Netscape Navigator Microsoft Internet Explorer. Вони можуть працювати також з FTP- протоколами.

HTTP протокол (Hypertext Transfer Protocol) — протокол, згідно якого WWW-документи передаються з сервера до брау- зера на комп'ютер користувача.

FTP-протокол (File Transfer Protocol) — Internet-cepeic для передачі файлів (в т.ч. програмних) мережею Internet.

Існує два режими підключення користувачів до Internet:

1. on-line — робота в режимі реального часу;

2. off-line — робота користувача на комп'ютері до початку сеансу зв'язку з іншим комп'ютером в мережі.

Вся інформація, яка дислокується в Internet, знаходиться на сайтах — певних місцях в мережі, доступних з будь-якої точки світового простору. Інакше кажучи, сайт — це адреса розташу­вання інформаційного ресурсу в Internet. Відповідно для досту­пу на будь-який сайт користувач повинен знати Internet-адресу останнього.

Фактично кожен сайт являє собою сукупність Web-сторінок, об'єднаних за змістом.

Під Web-сторінкою розуміють HTML-файл, який може міс­тити тексти, зображення, програми на мові Java та інші Web- елементи.

HTML (Hyper Text Markup Language) — мова розмітки гі- пертекстових документів. За її правилами форматуються Web- сторінки та розповсюджуються дані WWW-системи.