11.2. Роль та значенняВсесвітньої туристської організації (ВТО)

магниевый скраб beletage

Розвиток міжнародного туризму стає все актуальнішим. Заоцінками Всесвітньої організації туризму (World TourismOrganization), кількість іноземних туристів у 2010 році подвоїть-ся, і з однієї держави в іншу подорожуватиме понад мільярд осіб.За таких умов неминуче виникнуть проблеми і труднощі, пов'я-зані з перетинанням кордонів і виконанням прикордонних та ін-ших формальностей. У цьому зв'язку особливо гостро постає пи-тання про регулювання туризму в рамках не тільки окремо взятоїкраїни і сусідніх з нею держав, а й світового співтовариства зага-лом. Значну частину цієї роботи і проводить ВТО як основнаміжурядова організація в галузі туризму, яка представляє інтере-си майже 150 країн — дійсних членів; 7 територій — асоційова-них членів, а також понад 400 членів, що приєдналися (членівДілової Ради ВТО).

Датою «народження» ВТО вважають 2 січня 1975 року: (цьогодня набули чинності її статутні норми і правила. ВТО утвориласяв результаті реорганізації створеного у 1925 році Міжнародногосоюзу офіційних туристських організацій (МСОТО).

Статут ВТО — це міждержавний договір, ратифікований51 державою, офіційні туристські організації яких були членамиМСОТО.

У 1977 році ООН і ВТО уклали Угоду про взаємне співробітни-цтво, причому, як зазначено в тексті договору: «ООН визнає ВТОвідповідальною за прийняття таких заходів, що можуть вияви-тися необхідними для розв 'язання проблем у сфері туризму».

Співробітництво ООН і ВТО здійснюється в галузі обмінувідповідними рекомендаціями, інформацією і документами, про-ведення спільних консультацій і зустрічей, координації роботи,двостороннього представництва на засіданнях органів, співробіт-ництва з питань статистики.

13 грудня 2005 р. Генеральна Асамблея ВТО затвердила новескорочення своєї організації (WTO — UNWTO).

Цілі та завдання. Згідно з п. 1 ст. 3 Статуту, основна метаВТО — «сприяти розвитку туризму для внесення вкладу в еко-номічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процві-тання, загальну повагу і дотримання прав людини та основнихсвобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови і релігії».

Напрями діяльності ВТО:

співробітництво з метою розвитку туризму — рекомендації ідопомога урядам з широкого кола питань, що стосуються туриз-му, у тому числі генеральні плани і техніко-економічні обґрунту-вання, визначення потреби в інвестиціях і передачі технологій, атакож маркетинг і просування туризму;

розвиток людських ресурсів — базова структура для органі-зації системи освіти і професійної підготовки в галузі туризму,короткострокові та заочні курси, а також розширена мережацентрів освіти і професійної підготовки ВТО;

довкілля — ВТО сприяє забезпеченню сталого розвитку ту-ризму і вживанню практичних заходів для розв'язання екологіч-них проблем;

якість розвитку туризму — ВТО працює над усуненнямбар'єрів на шляху розвитку туризму і стимулює лібералізаціюторгівлі туристськими послугами, а також вживає заходів з охо-рони здоров'я туристів та їхньої безпеки;

статистика, економічний аналіз і дослідження ринку — ВТОє основним центром збору, аналізу і поширення даних з туризмуз понад 180 країн і територій. ВТО постійно спостерігає й аналі-зує тенденції розвитку туризму в світі;

комунікації і документація — відділ ВТО по зв'язках з пре-сою і комунікаціях діє як видавничий підрозділ. У центрі доку-ментації ВТО зосереджена значна кількість джерел інформації ірізноманітних даних у галузі туризму.

Важливими напрямами діяльності ВТО є спрощення турист-ських обмінів і формальностей; визначення й узгодження зако-нодавчого порядку регулювання туризму, також у виникненнінадзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих тощо).

ВТО — єдина міжурядова організація, відкрита для оператив-ного туристського сектору (приватних турфірм). У документахвказано, що «ВТО діє як важливий форум для зустрічей предста-вників урядів і туристської індустрії з метою обговорення і вирі-шення питань, що представляють взаємний інтерес».

Отже, ВТО, не будучи спеціалізованою установою ООН, має,однак, чинні угоди з цією найавторитетнішою міжнародною ор-ганізацією і низкою її спеціалізованих установ.

Структура. Найвищим органом ВТО є Генеральна асамблея,що скликається на чергові сесії кожні два роки.

Дійсні й асоційовані члени можуть бути представлені на сесіїне більш ніж п'ятьма делегатами, один із яких виконує функціїголови делегації. Члени, що приєдналися, призначають на сесіюдо трьох спостерігачів зі складу Комітету членів, що приєдналися.

Статутом ВТО передбачено також скликання надзвичайнихсесій генеральної асамблеї на прохання виконавчої ради або бі-льшості дійсних членів організації.

Генеральна асамблея може розглядати будь-яке питання і роз-робляти рекомендації з нього. До її функцій, зокрема, входить:

обрання президента і віце-президентів;

обрання членів виконавчої ради;

— призначення генерального секретаря (за рекомендацією ви-конавчої ради);

обрання ревізорів;

затвердження фінансового регламенту ВТО;

визначення загальних напрямів управління організацією;— затвердження положень про персонал секретаріату ВТО;

затвердження загальної програми роботи ВТО;

затвердження бюджету ВТО і керівництво фінансовою по-літикою організації;

створення технічних і регіональних органів, необхіднихдля проведення роботи;

розгляд і затвердження звітів про діяльність організації та їїорганів, а також вживання заходів щодо реалізації рекомендаційпо звітах;

затвердження або надання повноважень затвердженнямугод, що укладаються з урядами і міжнародними організаціями, атакож з приватними організаціями та особами;

підготовка рекомендацій по укладанню міжнародних угод зпитань, що належать до компетенції організації;

прийняття рішень відповідно до Статуту ВТО про прийн-яття у члени організації.

Робота Генеральної асамблеї проводиться відповідно до за-тверджених правил процедури. Зокрема, вона обирає свого пре-зидента і віце-президентів на початку кожної сесії. Президент го-ловує на асамблеї й відповідає перед нею під час сесії. Він такожпредставляє організацію протягом терміну своїх повноважень убудь-яких випадках, якщо таке представництво необхідне.

Для кворуму на Генеральній асамблеї обов'язкова присутністьделегатів, що представляють більшість дійсних членів. При голосу-ванні кожний дійсний член має один голос. Рішення з усіх питаньухвалюють переважно на Генеральній асамблеї більшістю голосівприсутніх дійсних членів і тих, що голосують. У розв'язанні про-блем, пов'язаних з бюджетно-фінансовими зобов'язаннями членів,визначенням місця знаходження штаб-квартири, а також інших пи-тань особливої важливості, визнаних такими на даній генеральнійасамблеї за рішенням більшості присутніх дійсних членів і тих, щоголосують, необхідна більшість — дві третини їхніх голосів.

Для втілення в життя своїх рішень і рекомендацій генеральна аса-мблея затвердила в рамках ВТО шість регіональних комісій: в Афри-ці (КАФ), Америці (КАМ), Східній Азії і Тихому океані (КАМ), Єв-ропі (КЕВ), на Близькому Сході (КМЕ) і в Південній Азії (КСА).Засідання регіональних комісій проводять регулярно під керівницт-вом голови і двох віце-голів, яких обирають на два роки в рамках ко-жної комісії (зб. договорів ООН, 1989. — Т. — 1542. — С. 4—5).

Керівним органом ВТО є Виконавчий комітет який у періодміж сесіями Генеральної асамблеї ухвалює рішення з адміністра-тивних і технічних питань (у межах функціональних і фінансо-вих можливостей організації).

Виконавчий комітет доповідає про ухвалені рішення найбли-жчої сесії Генеральної асамблеї, на якій проводяться їх наступнізатвердження. Виконавча рада складається з дійсних членів. Їїобирають за принципом «один член на кожні п'ять дійсних чле-нів» відповідно до правил, затверджених Генеральною асамбле-єю. На виборах керуються принципом справедливого і рівногогеографічного розподілу.

У роботі Виконавчого комітету беруть участь (без права голо-су) один асоційований член і представник Комітету членів, щоприєдналися. Термін повноважень членів Виконавчого коміте-ту — чотири роки, однак кожні два роки половину його членівпереобирають. Виконавчий комітет збирається на свої сесії за-звичай двічі на рік; зі складу ради щороку обирають голову ідвох його заступників.

Для кворуму на засіданнях ради зазвичай необхідна присут-ність більшості членів. Рішення приймають простою більшістюголосів присутніх членів і тих, хто голосує, за винятком рекоме-ндацій з бюджетно-фінансових питань, які має схвалити біль-шість — дві третини голосів.

До функцій виконавчого комітету ВТО, зокрема, належить:

вживання заходів для забезпечення виконання всіх рішень ірекомендацій генеральної асамблеї, а також звіт перед асамблеєю;

одержання і розгляд звітів генерального секретаря про дія-льність організації;

розроблення і представлення пропозицій Генеральній аса-мблеї;

розгляд загальної програми роботи організації перед її по-данням на обговорення Генеральній асамблеї;

представлення Генеральній асамблеї звітів і рекомендацій задміністративних рахунків і проектів бюджету організації;

створення допоміжних органів, необхідних для діяльностіради;

виконання будь-яких інших функцій, доручених Генераль-ною асамблеєю.

При виконавчій раді діють такі допоміжні органи:

Технічний комітет з програми і координації (ТКПК), голо-вним завданням якого є розгляд питань, пов'язаних із загальноюпрограмою роботи організації.

Бюджетно-фінансовий комітет (БФК), який займається по-переднім дослідженням бюджетно-фінансових питань для опра-цювання рекомендацій виконавчій раді.

Комітет довкілля, у роботі якого можуть брати участь всічлени виконавчої ради.

Комітет зі спрощення формальностей, що займається про-блемами переміщення людей як у міжнародному, так і в націона-льному масштабі. Комітет відкритий для роботи всім членам ви-конавчої ради.

Комітет зі статистики, що розробляє рекомендації з питаньзбору, аналізу і напряму статистичних даних з міжнародного інаціонального туризму.

Комітет із розгляду членства в категорії членів, що приєд-налися; основні функції комітету — розгляд заявок на членство уВТО і напрацювання відповідних рекомендацій виконавчій раді.

Секретаріат ВТО складається зі штату співробітників (майже 90представників 30 країн), його очолює генеральний секретар ВТО.

Генерального секретаря призначає Генеральна асамблея (запропозицією виконавчої ради) більшістю — дві третини присут-ніх дійсних членів і тих, хто голосує. Термін повноважень гене-рального секретаря — 4 роки з правом перевиборів. Генеральнийсекретар відповідальний перед Генеральною асамблеєю та Вико-навчим комітетом і виконує їхні вказівки. Зокрема, він представ-ляє звіти про діяльність організації, адміністративні рахунки,проекти бюджету і загальної програми роботи, а також забезпе-чує юридичне представництво організації.

Персонал секретаріату призначає генеральний секретар ВТО, івідповідає за виконання роботи перед ним, керується Статутом іправилами для персоналу.

Для надання ефективної допомоги у виконанні робочої про-грами організації в рамках ВТО утворений Комітет членів, щоприєдналися. Його очолює голова і кілька віце-голів.

Робоча програма цього Комітету виконується переважно за-вдяки діяльності окремих робочих груп, що займаються такимипитаннями і проблемами, як капіталовкладення у сфері туризму,використання засобів автоматики, туризм і охорона здоров'я, мо-лодіжний туризм, розвиток туризму для інвалідів, туризм і спорт.

До структурних особливостей ВТО належить також функціо-нування інституту постійних представників країн — членів орга-нізації. Серед їхніх обов'язків — підтримання оперативного зв'я-зку між країнами і штаб-квартирою ВТО з усіх питань діяльностіорганізації.

Штаб-квартира. Всесвітня туристська організація є юридич-ною особою і може користуватися на території країн-членів певни-ми привілеями та імунітетом, що визначені в окремих угодах, укла-дених організацією. Відповідно до Статуту ВТО, місце перебуванняорганізації визначається і може бути в будь-який час змінене рі-шенням Генеральної асамблеї. Зокрема, на підставі Конвенції міжВТО й Іспанією про правовий статус організації в Іспанії, текст якоїбув підписаний 10 листопада 1975 року і ратифікований Іспанією 8жовтня 1976 року (Конвенція набула чинності 2 червня 1977 року ісхвалена Генеральною асамблеєю ВТО 31 травня 1977 року), штаб-квартира ВТО 1 січня 1976 року була перенесена з Женеви до Мад-риду в будівлю, яку передав для ВТО іспанський уряд (адреса: CalleCapitan Haya, 42-28020 Madrid, Spine; тел.: (34 91) 567 81 00;Otm@world-tourism.org/; http:// www.world-tourism.org).

Офіційні мови ВТО — англійська, іспанська, російська і фра-нцузька. Виправлення до Статуту ВТО про визнання арабськоїофіційною мовою організації, схвалені на третій сесії генеральноїасамблеї 1979 року, досі не набули чинності, оскільки їх не під-тримала більшість дійсних членів організації.

Фінансування. Бюджетні витрати ВТО на здійснення адмініс-тративних функцій і реалізацію спільної програми роботи покри-ваються за рахунок членських внесків і будь-яких інших надхо-джень відповідно до фінансових правил організації.

Бюджет ВТО, проект якого складає генеральний секретар,розрахований на два роки.

Робоча програма та оперативна діяльність. Робоча про-грама ВТО формується і затверджується на два роки. Одним з іс-тотних елементів у її підготовці останнім часом стають розмірибюджетних асигнувань, тобто створення так званої програмибюджету організації.

Основні міжнародно-правові форми діяльності ВТО — прове-дення Всесвітньої конференції з туризму 1980 року, Всесвітньоїнаради з туризму 1982 року та Міжнародної конференції з тури-зму 1989 року.

У резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 38/146 від19 грудня 1983 року була прийнята рекомендація до членів ор-ганізації «приділяти належну увагу принципам Манільської де-кларації зі світового туризму 1980 року і документа Всесвітньоїнаради з туризму в Акапулько 1982 року в розробленні та здій-сненні, де це доцільно, своєї політики, планів і програми в галу-зі туризму згідно з власними національними пріоритетами та врамках Програми роботи Всесвітньої туристської організації».

Гаазька декларація Міжпарламентської конференції з туризму1989 року є інструментом міжнародного співробітництва і парт-нерства, об'єднання народів і чинником, що сприяє розвитку ін-дивідуального й колективного туризму. Її головні положеннязводяться до того, що:

Туризм є формою проведення вільного часу.

Туризм — ефективний засіб сприяння соціально-еконо-мічному зростанню країни.

Природне, культурне і людське середовище — основнаумова розвитку туризму.

Туризм має гуманний характер.

Кожна людина має право на вільні подорожі.

Спрощення формальностей подорожування — основа роз-витку туризму.

Безпека і захист туристів, повага їхньої гідності — найваж-ливіші умови розвитку туризму.

Держави повинні вживати заходів у боротьбі з тероризмом,удосконалювати якість туристських послуг, планувати розвитоктуристської інфраструктури.

Парламенти, уряди, державні та приватні організації, асоціаціїй установи, що відповідають за туристську діяльність, професіо-налів у галузі туризму, а також самі туристи мають ретельно вра-ховувати принципи Гаазької декларації і постійно керуватисяними у своїй роботі.

На конференції в Лісабоні в дослідженнях «Tourism: 2020Vision» ВТО оголосила про найперспективніші туристські напря-ми наступного сторіччя — пригодницький туризм, круїзи, екоту-ризм, культурно-пізнавальний туризм, тематичний туризм.

У XXI ст. ВТО прогнозує справжній бум подорожей, однакчас, який люди зможуть виділяти на свій відпочинок, скоро-титься, особливо на основних ринках-постачальниках туристів.За дослідженням ВТО «Impact on Tourism», також представле-ному на конференції в Лісабоні, мандрівники XXI ст. будуть«багаті на гроші, але бідні на час». Отже, вони шукатимуть ту-ристського продукту, який даватиме максимальне задоволенняза мінімальний час. Процвітатимуть тематичні парки і круїзніподорожі, оскільки люди зможуть відвідати кілька місць за ко-роткий термін. Стануть популярними короткі відпустки і поїзд-ки на вихідні, а основна відпустка року в багатьох людей будескорочуватися.

У багатьох країнах світу створюються некомерційні асоціації,представлені консультативними радами з туризму. Ці ради об'є-днуються в неурядові міжнародні організації, такі як Всесвітняасоціація туристичних агентств і туроператорів (WATA), Міжна-родна рада турагентств (ICTA), Міжнародна федерація асоціаційтурагентств (UFTA) тощо.

Питання для самоперевірки та контролю знань

Що таке міжнародна співпраця в області туризму і якими є її ос-новні завдання?

Які міжнародні туристичні організації Ви знаєте і в чому поляга-ють їх завдання?

Яку роль відіграє Організація Об'єднаних Націй у розвитку між-народного туризму?

Які структура, мета і форми роботи Всесвітньої туристської орга-нізації?

Опишіть цілі та завдання Всесвітньої туристської організації.

ДОДАТКИ

Додаток 1

ХАРТИЯ ТУРИЗМАОдобрена в 1985 г. на VI сессии Генеральной ассамблеиВсемирной туристской организации*

Статья I

Право каждого человека на отдьіх и досуг, включая право на ра-зумное ограничение рабочего дня и на оплачиваемьій периодическийотпуск, а также право свободно передвигаться без ограничений, крометех, которьіе предусмотреньї законом, признается во всем мире.

Использование зтого права составляет фактор социального рав-новесия и повьішения национального и всеобщего сознания.

Статья II

Как следствие зтого права, государства должньї разрабатьівать ипроводить политику, направленную на обеспечение гармоничного раз-вития внутреннего и международного туризма, а также заниматься ор-ганизацией отдьіха на благо всех тех, кто им пользуется.

Статья III

С зтой целью государствам следует:

а)         содействовать упорядоченному и гармоничному росту как внут-реннего, так и международного туризма;

б)         приводить туристскую политику в соответствие с политикой об-щего развития, проводимой на различньїх уровнях-местном, регио-нальном, национальном и международном, и расширять сотрудничест-во в области туризма как на двусторонней, так и на многостороннейоснове, включая для зтой цели также возможности Всемирной турист-ской организации;

в)         уделять должное внимание принципам Манильской декларациипо мировому туризму и Документу Акапулько «при разработке и осу-ществлении, где зто уместно, своей политики, планов и программ в об-ласти туризма в соответствии со своими национальньїми приоритетамии в рамках программьі работьі Всемирной туристской организации»;

г)         содействовать принятию мер, позволяющих каждому участвоватьво внутреннем и международном туризме, особенно посредством регу-лирования рабочего времени и досуга, установлення или улучшениясистеми ежегодньїх оплачиваемьіх отпусков и равномерного распреде-ления дней таких отпусков в течение года, а также уделения особоговнимания молодежному туризму, туризму людей преклонного возрастаи людей с физическими недостатками;

д) защищать в интересах настоящего и будущих поколений турист-скую среду, которая, включая в себя человека, природу, общественньїеотношения и культуру, является достоянием всего человечества.

Статья IV

Государствам следует также:

а)         содействовать доступу туристов-граждан своих стран и ино-странньїх туристов к общественному достоянию посещаемьіх мест,применяя положення существующих документов по упрощению фор-мальностей, вьіпущенньїх Организацией Обьединенньїх Наций, Меж-дународной организацией гражданской авиации, Международной мор-ской организацией, Советом таможенного сотрудничества или любойдругой организацией, в частности Всемирной туристской организаци-ей, с учетом постоянного сокращения ограничений на путешествия;

б)         способствовать росту туристского сознания и содействовать кон-тактам посетителей с местньїм населением с целью улучшения взаимо-понимания и взаимного обогащения;

в)         обеспечивать безопасность посетителей и их имущества посред-ством превентивних мер и мер защитьі;

г)         предоставлять возможно лучшие условия гигиеньї и доступа кслужбам здравоохранения, а также предупреждения инфекционньїх за-болеваний и несчастньїх случаев;

д)         предотвращать любую возможность использования туризма длязксплуатации других в целях проституции;

е)         усиливать в целях защитм туристов и местного населення мерьіпо предупреждению нелегального использования наркотиков.

Статья V

Наконец, государствам следует:

а)         позволять туристам — гражданам своей страньї и иностранньїмтуристам передвигаться свободно по стране, без ущерба для каких-либоограничительньїх мер, принятьіх в национальньїх интересах в отноше-нии определенньїх районов территории;

б)         не допускать каких-либо дискриминационньїх мер в отношениитуристов;

в)         давать туристам возможность бистрого доступа к администра-тивньїм и юридическим службам, а также представителям консульств ипредоставлять в их распоряжение внутренние и внешние общественньїесредства связи;

г)         содействовать информированию туристов с целью создания усло-вий для понимания обьічаев местного населення в местах транзита ивременного пребьівания.

подано однією із офіційних мов ВТО.

Статья VI

Местное население в местах транзита и временного пребьіванияимеет право на свободньїй доступ к своим собственньїм туристским ре-сурсам, обеспечивая своим отношением и поведением бережное отно-шение к окружающей природной и культурной среде.

Оно также вправе ожидать от туристов понимания и уважения ихобьічаев, религий и прочих сторон их культури, которме являются ча-стью наследия человечества.

В целях содействия такому пониманию и бережному отношениюнеобходимо способствовать распространению соответствующей ин-формации:

а)         об обьічаях местного населення, его традиционной и религиознойдеятельности, местньїх запретах и священних местах и святинях, кото-рме должньї уважаться;

б)         об их художественньїх, археологических и культурних ценно-стях, которме должньї бмть сохраненм;

в)         о фауне, флоре и других природних ресурсах, которме должньїбмть защищеньї.

Статья VII

Местному населенню в местах транзита и временного пребьіванияпредлагается принимать туристов с возможно лучшим гостеприимст-вом, вежливмм обращением и уважением, необходиммми для развитиягармоничньїх человеческих и общественньїх отношений.

Статья VIII

Работники в области туризма и поставщики услуг для туризма ипутешествий могут внести положительньїй вклад в развитие туризма ив претворение в жизнь положений настоящей Хартии.

Они должнм придерживаться принципов настоящей Хартии и со-блюдать любьіе обязательства, взятме на себя в рамках их профессио-нальной деятельности, обеспечивая вьісокое качество предоставляемо-го туристского продукта в целях содействия утверждению гумани-стического характера туризма.

Они должньї, в частности, препятствовать поощрению использо-вания туризма для всех видов зксплуатации других людей.

Статья IX

Необходимо оказмвать содействие работникам в области туризма ипоставщикам услуг для туризма и путешествий путем предоставленияим через соответствующие национальньїе и международньїе законода-тельства необходимьіх условий, позволяющих им:

а)         заниматься своей деятельностью при благоприятньїх условиях,без каких-либо помех или дискриминации;

б)         использовать общую и техническую профессиональную подго-товку как внутри странм, так и за границей в целях обеспечения квали-фицированнмми людскими ресурсами;

в) сотрудничать между собой, а также с публичньїми властями черезнациональньїе и международньїе организации в целях улучшения коор-динации их деятельности и улучшения качества предоставляемьіх имиуслуг.