4.2. Техніко-організаційний рівень виробництва : Інноваційний менеджмент теорія і практика а в умовах трансформації : B-ko.com : Книги для студентів

4.2. Техніко-організаційний рівень виробництва

На підприємствах, в яких основна частка інновацій припадає на продуктові інновації, особливу увагу у ході визначення рівня сприйнятливості нововведень приділяється оцінці техніко-організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва.

Техніко-організаційний рівень розглядається як комплекс факторів, що становлять основні напрями підвищення ефективності підготовки і виробництва продукції, упорядкований набір ознак і показників, які відображають всі елементи, які вивчаються, для того чи іншого різновиду робіт на стадіях підготовки, виробництва й експлуатації виробів.

Метою визначення техніко-організаційного рівня виробництва є, по-перше, вибір найбільш практично корисних методів, механізмів, форм, засобів і способів досягнення оптимальних кількісних та якісних технічних й організаційних параметрів підготовки та виробництва виробів і, по-друге, підвищення основних показників ефективності діяльності підприємств і організацій.

Метод кількісної оцінки загального науково-технічного та організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва виробів передбачає встановлення системи показників виходячи з обсягу і змісту робіт на кожній стадії оновлення продукції, а також їх числових значень, що слугують вихідною базою для раціонального управління процесом підготовки, освоєння і поточного виробництва виробів.

Підхід до оцінки техніко-організаційного рівня виробництва повинен мати системний характер. Це дозволяє, перш за все, поставити і вирішити проблему, пов'язану з виділенням організаційного прогресу, поставив його в один ряд з науково-технологічним розвитком.

Кількісна оцінка техніко-організаційного рівня передбачає:

встановлення фактичного і запланованого рівня підготовки та виробництва виробів;

визначення вузьких місць і резервів підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення відповідних показників;

розробку і впровадження в певній послідовності комплексу заходів, які дозволяють підвищити ефективність виробництва, скоротити витрати ресурсів, строки створення, освоєння і впровадження продукції, підвищити якість її виготовлення і експлуатації;

визначення взаємовпливу показників рівня на техніко-економічні результати діяльності підприємства;

проведення системного порівняльного економічного аналізу ефективності наявного техніко-організаційного рівня виробництва.

Виходячи з основних теоретичних, методологічних і практичних положень оцінки техніко-організаційного рівня підготовки і виробництва, система основних показників, які характеризують цей рівень на підприємствах, виражається через систему коефіцієнтів, які можна розділити на такі групи:

1. Технічний рівень і якість виробів: збірність (блочність) виробу, використання матеріалу, електроенергії, застосовність за складовими, за типорозмірами, працездатність виробу, трудомісткість експлуатації.

Технічний рівень технологічного обладнання: кількість і питома вага прогресивного обладнання; кількість і питома вага обладнання зі строком служби: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20, понад 20 років.

Технічна озброєність виробництва і праці: фондоозброєність праці, озброєність праці активною частиною фондів; озброєність праці прогресивною технікою (автоматизованим обладнанням), оснащеність праці; наявність комплексно-механізованих (автоматизованих) цехів, дільниць та їх питома вага в загальній кількості цехів і дільниць; охоплення робітників тяжкою фізичною працею; зайнятість робітників на шкідливих та особливо шкідливих роботах.

Рівень техніки вимірювань, контролю та випробувань: оснащеність технологічних операцій засобами вимірювань, контролю та випробувань; питома вага спеціальних автоматизованих засобів у загальному арсеналі вимірювань, контролю та випробувань.

Рівень організації виробництва: безперервність обробки, спеціалізація виробництва (питома вага основної, профільної продукції в загальному обсязі виробництва), цільове використання засобів праці, кооперація виробництва.

Рівень організації праці: розподіл праці, організація робочих місць, умови праці, раціональні методи праці, нормування праці і використання спеціальної кваліфікації робітників.

Рівень організації управління виробництвом: якість виконання управлінських функцій: оперативність роботи апарату управління, якість виконання управлінських функцій, економічність апарату управління підприємством, стабільність кадрів, озброєність праці засобами оргтехніки та ЕОМ, використання цих засобів.

Кожна група показників визначає конкретний бік інноваційного та організаційного рівня виробництва. Частина показників виражаються через коефіцієнти; формули для їх розрахунку ґрунтуються на загальноприйнятих методах. Система цих коефіцієнтів на окремих виробництвах чи в організаціях може бути скорочена (спрощена) залежно від характерних особливостей виробництва, або навпаки доповнена такими показниками:

Коефіцієнт забезпеченості інтелектуальною власністю Ків — визначає наявність у підприємства інтелектуальної власності та прав на неї у вигляді патентів на винаходи, промислові зразки, авторські свідоцтва на корисні моделі, програми ЕОМ, товарні знаки і знаки обслуговування, а також інших, аналогічних з перерахованими правами та активів, необхідних для ефективного інноваційного розвитку.

Порівняння перерахованих ресурсів до інших необоротних активів підприємства (основні засоби, незавершене будівництво, прибуткові вкладення в матеріальні цінності, довгострокові фінансові вкладення) вказує на рівень його оснащеності та озброєності інтелектуальним капіталом порівняно з іншими основними засобами виробництва. Це характеризує попередній досвід підприємства у придбанні нематеріальних активів. Величина коефіцієнта розраховується за формулою

Ків = Сн/АВН ,

де Сн — інтелектуальна власність, нематеріальні активи;

АВн — інші необоротні активи.

Якщо Ків> 0,10 - 0,15 — підприємству рекомендується реалізовувати як інноваційну стратегію так звану стратегію лідера; Ків < 0,10 - 0,15 — «стратегію послідовника»*.

Коефіцієнт зайнятого в НДДКР персоналу Кпр — характеризує професійно-кадровий склад підприємства, показує частку персоналу, що займається безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг стосовно середньооблікового складу всіх постійних і тимчасових працівників, що значаться на підприємстві, обчислюється за формулою

Кпр = Чвдр/ЧР ,

де Чндр — кількість, зайнятих у сфері НДДКР, осіб;

Чр — середня кількість працівників підприємства, осіб;

При цьому якщо Кпр > 0,20 - 0,25 — рекомендується «стратегія лідера»; Кпр < 0,20 - 0,25 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт призначеного для НДДКР частку майна експериментального і дослідного призначення, придбаних машин і устаткування, пов'язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості всіх виробничо-технологічних машин і устаткування. Цей показник характеризує матеріально-технічну базу і науково- дослідну озброєність підприємства порівняно з озброєністю основними виробничими фондами, включаючи господарський інвентар. У розрахунку цього показника можна співвідносити як ті засоби, що перебувають у власності підприємства або взяті на умовах фінансової оренди (лізингу), так і машини та устаткування, взяті в господарську оренду, що визначається за формулою

Кмндр = Вдпп/Ввпп ,

'Детальніше питання вибору типу інноваційної стратегії буде розглянуто у розд. 5.

де Вдпп — вартість устаткування дослідно-прикладного призначення, грн;

Впп — вартість устаткування виробничого призначення, грн.

При цьому якщо Кмндр > 0,25 - 0,30 — рекомендується «стратегія лідерства», Кмндр < 0,25 - 0,30 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт освоєння нової техніки Конт — характеризує здатність підприємства до освоєння нового обладнання і новітніх виробничо-технологічних ліній. Основні виробничі фонди піддаються фізичному і моральному зношуванню. Останній обумовлений НТП, що сприяє розробці і впровадженню прогресивної техніки та технології й викликає необхідність своєчасного оновлення діючих основних виробничих фондів. Звідси постає потреба у вивченні співвідношення введених в експлуатацію основних виробничо-технологічних фондів порівняно з іншими засобами, включаючи будинки, спорудження, транспорт, що встановлюється за формулою

Кмнт = ОФ /ОФ ,

де ОФувед — вартість введених основних фондів, грн;

ОФСЄр — середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

При цьому якщо Конт > 0,35 - 0,40 — рекомендується «стратегія лідерства»; Конт < 0,35 - 0,40 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт освоєння нової продукції К0нп — характеризує здатність підприємства до впровадження інновацій або технологічних змін в оновленні асортименту продукції. Для нарощування темпів обсягів продажів і освоєння нових ринків слід повністю змінювати продукцію у період від трьох до п'яти років. Звідси для аналізу інноваційної активності оцінюють обсяги реалізації нових і удосконалених товарів і послуг, а також продукцію, виготовлену з використанням базових або поліпшених технологій

Конп = В^нп /ВРЗАГ,

де ВРнп — виручка від продажу нової або удосконаленої продукції (робіт, послуг) і продукції (робіт, послуг), виготовленої з використанням нових або поліпшених технологій, грн;

ВРзаг — загальна виручка від продажу всієї продукції (робіт, послуг), грн.

При цьому якщо К0нп > 0,45 - 0,50 — рекомендується «стратегія лідерства»; К0нп < 0,45 - 0,50 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт інноваційного зростання КІР — характеризує стійкість технологічного зростання і виробничого розвитку; показує частку засобів, які виділяються підприємством на власні і спільні дослідження з розробки нових технологій, на цілеспрямований прийом на роботу висококваліфікованих фахівців, навчання і підготовку персоналу, що пов'язано з введенням інновацій, господарські договори для проведення маркетингових досліджень у загальному обсязі всіх інвестицій. Цей коефіцієнт свідчить про досвід підприємства у справі управління інноваційними проектами, який визначають за формулою

Кір = Інд/ізаг ,

де Інд — вартість науково-дослідних і навчально-методичних інвестиційних проектів, грн;

ізаг — загальна вартість інших інвестиційних проектів, грн. При цьому якщо Кір > 0,55 - 0,60 — рекомендується «стратегія лідерства»; Кір < 0,55 - 0,60 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт зносу основних засобів КЗНосу — характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати у попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою

К = З /ОФ

зносу ^накоп' ^ перв '

де Знакоп — накопичений знос;

ОФПЄрв — первісна вартість основних засобів.

При цьому якщо КЗНосу > 0,4 — рекомендується «стратегія послідовника», Кзносу < 0,6 — «стратегія лідера».

Коефіцієнт оновлення основних засобів К0н — визначає частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів, яку становлять нові основні засоби, і розраховується за формулою

Кон = ОФдоСТ/^®ПЕРВ ,

де ОФпост — вартість основних засобів, що надійшли за розглянутий період, грн;

ОФперв — первісна вартість засобів, грн.

При цьому якщо Кон > 0,25 - 0,30 — рекомендується «стратегія лідера», Кон < 0,1 - 0,15 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт вибуття основних засобів Квиб — показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин

Квив = ОФвиБ/^®ПЕРВ ,

де ОФвиб — вартість основних засобів, які вибули за розглянутий період; ОФперв — первісна вартість основних засобів.

При цьому якщо Квиб > 0,25 — 0,3 — рекомендується «стратегія лідера», КВиБ < 0,1 - 0,15 — «стратегія послідовника».

Коефіцієнт освітнього рівня Косв р — показує, який відсоток працюючих на підприємстві працівників мають вищу і середню фахову освіту:

Косв.р = Чосв.р/^ЗАГ ,

де Чосвр — чисельність працівників з вищою і середньою фаховою освітою;

Чзаг — загальна чисельність працівників, осіб. Коефіцієнт навчання кадрів Кнавч — показує, яка кількість працівників за звітний період освоїли нові професії:

КнАВЧ = ЧнОБ.ПРОФ/ЧзАГ ,

де Чнов проф. — чисельність працівників, які здобули нові професії, осіб; Чзаг — загальна чисельність працівників, осіб.

Розрахунок згаданих показників проводиться на підставі даних фінансової і статистичної звітності підприємства.

На рис. 4.3 представлено узагальнену схему основних етапів проведення оцінки техніко-організаційного рівня виробництва з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення способів підвищення інноваційної активності підприємства. [21]