4.3. Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат інноваційного розвитку підприємства

магниевый скраб beletage

Оцінку інноваційної активності підприємства з метою використання ресурсів та резервів реалізації стратегії технологічного розвитку проводять на основі сукупності показників, що характеризують можливості підприємства в освоєнні певних видів інновацій.

Серед різних дослідників питань інноваційного розвитку не сформовано єдиної думки стосовно визначення поняття «інноваційний потенціал» [34, 35, 51, 74].

У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» «інноваційний потенціал» визначається як сукупність науково- технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки». [4]

Інноваційний потенціал — це одна зі складових потенціалу організації. Крім інноваційного потенціалу виділяють виробничий потенціал — наявні і приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал слід також трактувати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктур- ною системою, до складу якого входять: потенціал землі та природно- кліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фондів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу:

потенціал землі і природнокліматичні умови — можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств у господарській діяльності;

фондовий потенціал — наявні і приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства;

потенціал оборотних фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів;

потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб;

потенціал технологічного персоналу — здатність працівників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи;

Фінансовий потенціал — це обсяг власних, позикових і залучених фінансових ресурсів підприємства, який перебуває в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат. Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний потенціал, що являє собою наявні і приховані можливості підприємства стосовно простого і розширеного відтворення.

Інноваційний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва: науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей і ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

У ході визначення поняття «інноваційний потенціал» слід виділяти об'єктивну (ресурсну) складову інноваційного потенціалу і його суб'єктивну складову.

Об'єктні складові інноваційного потенціалу пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. За таким підходом інноваційний потенціал підприємства являє собою сукупність ресурсів, які безпосередньо беруть участь в інноваційному процесі, перебувають у взаємозв'язку, і факторів, що створюють необхідні умови для ефективного використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності і підвищення конкурентоспроможності підприємства загалом. Ресурси споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

СТРУКТУРА РЕСУРСНОЇ СКЛАДОВОЇ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Назва ресурсів

Зміст ресурсів

Наукові

Наукові розробки лабораторій, дослідно-винахідницькі лабораторії, ноу-хау

Технічні

Особливості виробничого обладнання, основних і допоміжних матеріалів, технічного оснащення для виробництва нової продукції

Технологічні

Наявність прогресивних технологій і методів організації виробництва

Просторові

Виробничі площі характер будівель, комунікацій та їх розміщення

Кадрові

Класифікаційний, демографічний склад, стан плинності, здатність адаптуватися до змін

Фінансові

Наявність власних фінансових ресурсів, інших джерел фінансування, умов кредитування

Ресурсна складова інноваційного потенціалу забезпечує здатність організації до генерації, сприйняття і впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Важливе значення для формування інноваційного потенціалу організації має потенціал інноваційного менеджменту. Накопичений досвід у різних за рівнем розвитку країнах світу свідчить, що серед усіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових) найважливішим є саме ресурс управління, тобто здатність управлінської ланки оперативно приймати рішення, визначати правильні інноваційні цілі, ціннісні орієнтири і координувати виконання завдань та функцій, об'єднавши колектив людей з різним рівнем кваліфікації, освіти, досвіду, з творчою цільовою орієнтацією на розроблення і впровадження нових ідей, тобто спільну творчу працю. Саме ця складова інноваційного потенціалу визначає готовність суб'єкта до реалізації інноваційних проектів.

До суб'єктних складових інноваційного потенціалу підприємства належать:

управлінський потенціал — це навички і здібності керівників усіх рівнів менеджменту до формування, організації, створення належних умов для функціонування і розвитку соціально-економічної системи підприємства. В узагальненому вигляді управлінський потенціал є інтеграцією функціонально-структурних і нематеріальних елементів;

потенціал організаційної структури управління — загальнокорпо- ративний управлінський (формальний і неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює рівень організації функціональних елементів системи і характер взаємозв'язків між ними;

маркетинговий потенціал — це максимальна можливість підприємства до систематизованого і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу та обслуговування після продажу) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний ресурс;

логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо переміщення у просторі і руху в часі: переміщення співробітників, розміщення їх по службових приміщеннях, переміщення за часовим графіком; матеріалів і готових виробів — транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передавання, обробка, збереження і трансформація.

Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують інфраструктурний та інформаційний потенціали: інформаційні зв'язки, оперативність збору, обробки і характер розподілу інформації. Усі вони не підпадають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно зарахувати ані до суб'єктних, ані до об'єктних складових.

Основу інноваційного потенціалу підприємства становлять кадрові і матеріально-технічні складові, а також наявність науково-технічної та інтелектуальної власності. Особливо важливою є наявність кадрів спеціалістів і вчених, що забезпечують інноваційний процес новими знаннями, ідеями, винаходами, ноу-хау, новими технологіями. Саме цій складовій інноваційного потенціалу має приділятися головна увага в стратегії її підтримки, розвитку і перебудови.

Як демонструє світовий досвід, передові фірми розвинених країн під час управління інноваціями використовують комплекс прогресивних систем загального управління, що позитивно впливає на інноваційну сферу діяльності будь-якої організації. Серед цих систем слід назвати такі:

системи стратегічного планування;

системи активізації персоналу (включаючи системи участі у власності, прибутках і управлінні);

системи раціоналізації, збагачення праці і ротації;

сучасні системи забезпечення матеріальними запасами (у тому числі системи «Канбан», «точно-в-строк» тощо);

субпідрядних відносин з постачальниками комплектуючих виробів; комплексного управління якістю;

логістичні системи управління;

системи трансфертного управління інноваціями.

Ці системи взаємопов'язані і створюють можливість для підвищення потенціалу інноваційного менеджменту. Сьогодні практика інноваційного управління є одним із найважливіших засобів накопичення потенціалу сприйнятливості організації до нововведень і творчого потенціалу через залучення не тільки здібних наукових і технічних спеціалістів до участі в пошуку та розвитку нових ідей, а й усіх співробітників організації. Ідею може подати кожний працівник підприємства. Створюється база ідей і, як свідчить передовий досвід провідних фірм світу, вона перетворюється на головний актив компанії — один з основних елементів наукового потенціалу.

Оцінка інноваційного потенціалу буде не повною без оцінки ефективності системи управління, а саме:

рівня інтеграції різних підрозділів між собою;

рівня централізації та децентралізації управління;

рівня використання ефективних методів управління нововведеннями з позиції виходу кінцевого наукомісткого матеріального чи інтелектуального продукту;

доступу до наукової інформації та інформації стосовно інновацій, патентів, винаходів, до міжнародних інформаційних каналів тощо.

Оцінка й аналіз рівня інноваційного потенціалу дозволяє конкретно планувати заходи, ставити цілі і способи їх досягнення, що, в свою чергу, є однією з найважливіших умов втілення системного підходу до впровадження інновацій, розвитку творчої активності кадрів.

Враховуючи, що частина показників може мати тільки якісну оцінку, для аналізу стану інноваційного потенціалу підприємства можна рекомендувати використання бальної оцінки його елементів. Така оцінка здійснюється за допомогою розробленої шкали балів кожного показника і коефіцієнтів, які визначають важливість кожного елементу у встановленні рівня інноваційного потенціалу. Відповідно до цієї методики кожному з перерахованих вище елементів інноваційного потенціалу (і таким, що визначаються за допомогою коефіцієнтів, і другим) присвоюється відповідна бальна оцінка:

балів — зовсім не використовується потенціал елементу;

бал — низький рівень використання потенціалу елементу;

бали — середній рівень використання потенціалу елементу;

бали — високий рівень використання потенціалу елементу.

ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Ці показники групуються за відповідною ознакою і кожній групі присвоюється певне значення вагового коефіцієнта, який визначається за допомогою експертів. Результати оцінки формуються у вигляді таблиці (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Складові

Параметри

Коефіцієнт вагомості

Оцінка

бали

зважена оцінка

1. Виробничі можливості

1.1. Рівень використання виробничої потужності

 

3

 

1.2. Рівень прогресивності застосованих технологій

2

1.3. Рівень гнучкості виробництва

1

Підсумкова оцінка

0,16

6

0,96

2. Кадрові можливості

2.1. Рівень кваліфікації персоналу

 

3

 

2.2. Рівень готовності персоналу до змін на підприємстві

1

2.3. Розвиненість системи мотивації персоналу

1

2.4. Ступінь творчої ініціативності персоналу

1

Підсумкова оцінка

0,18

6

0,08

3. Науково-

технічні

можливості

3.1. Рівень витрат на наукові розробки в собівартості товарної продукції

 

1

 

3.2. Рівень витрат на використання науково-технічних досягнень у собівартості товарної продукції

0

3.3. Рівень використання розробок

1

3.4. Частка персоналу, яка займається науковими розробками у загальній кількості персоналу

1

Закінчення табл. 4.2

 

 

 

Оцінка

Складові

Параметри

Коефіцієні вагомості

бали

зважена оцінка

Підсумкова оцінка

0,17

3

0,51

4. Маркетингові

4.1. Раціональність використання каналів розподілу товарів

 

2

 

4.2. Гнучкість цінової політики

 

1

 

можливості

4.3. Рівень використання реклами

 

1

 

 

4.4. Ефективність системи збуту

 

2

 

Підсумкова оцінка

0,16

6

0,96

 

5.1. Рівень інноваційної спрямованості організаційної структури

 

1

 

5. Організаційні можливості

5.2. Рівень відповідності організаційної культури інноваційному розвитку підприємства

 

1

 

5.3 Рівень компетенції керівників

 

2

 

5.4. Розвиненість системи інформаційного забезпечення

 

1

 

 

 

 

 

 

Підсумкова оцінка

0,16

5

0,80

 

6.1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

 

1

 

6. Фінансо-

6.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

 

3

 

вості

6.3. Коефіцієнт загальної ліквідності

 

3

 

 

6.4. Фінансова стійкість підприємства

 

2

 

Підсумкова оцінка

0,17

9

0,53

За результатами аналізу робиться висновок про можливості підприємства здійснювати ті чи інші інновації або про необхідність розвитку тієї чи іншої складової інноваційного потенціалу підприємства.

Узагальнюючі питання оцінки інноваційного потенціалу підприємства, його інноваційної активності, спроможності і готовності до інноваційної діяльності можна визначати основні етапи проведення такої оцінки:

описання проблеми розвитку підприємства;

постановка завдань щодо програми вирішення проблеми;

описання системної моделі діяльності підприємства (розкривається внутрішнє і зовнішнє середовище, групи факторів впливу на інноваційну діяльність);

оцінка ресурсного потенціалу стосовно поставлених завдань;

оцінка організаційного потенціалу і техніко-організаційного рівня виробництва;

інтегральна оцінка потенціалу підприємства, його готовність вирішувати поставлені завдання, формулювання загальних висновків за результатами аналізу;

визначення основних напрямів проекту підготовки підприємства для досягнення необхідного потенціалу, складання завдань на розробку проекту.