9.2. Система державного фінансування і стимулювання НДДКР у провідних країнах світу

Фінансовим джерелом, що забезпечує рішення великомасштабних науково-технічних проблем, є, безумовно, система державного фінансування НДДКР.

Державна інноваційна політика включає обов'язкові елементи, як:

джерела і порядок фінансування НДДКР і пріоритетних напрямів науково-технологічного прогресу;

податкові і кредитні пільги, санкції та інші фінансові дії держави, які стимулюють досягнення і підтримку світового науково- технологічного рівня виробництва.

Переваги промислово розвинених країн в науково-технологічному прогресі переважно визначаються наявністю ефективних систем фінансування, кредитування, оподаткування. У той же час ці системи в окремих країнах досить серйозно розрізняються, причому багато в чому протилежними є японська та американська. Незважаючи на це, обидві системи об'єднує чітка спрямованість на щонайвищі науково- технологічні результати і мінімальний час їх практичної апробації і серійного виробництва продукції.

Впродовж останніх трьох десятиліть витрати на НДДКР у країнах розвиненої ринкової економіки збільшувалися швидше, ніж валовий національний продукт. Особливо великий цей обгін — в Японії, економічні успіхи якої стали втіленням заходів держави і підприємницької сфери з прискореного нарощування національного науково- технологічного потенціалу. Так, за 1965—1990 pp. витрати на НДДКР зростали приблизно на 9 % на рік, тоді як валовий національний продукт — на 6 %. До кінця 1980-х років частка цих витрат у ВНП досягла близько 3 %, перевищивши аналогічні показники інших країн. За прогнозованими оцінками японських фахівців, у найближчому майбутньому частка витрат на НДДКР досягне 3,5 % від загального обсягу.

Що стосується США, то тут за останні роки посилилася тенденція відставання від інших розвинених країн за показниками зростання асигнувань на НДДКР: наприкінці 1990-х pp. ці асигнування в реальному численні скоротилися на 1,6 %, тоді як у Франції збільшилися на 7,5 %, в Італії — на 3,3, Канаді — на 2,9, ФРН — на 2,8 %. Таке становище викликає занепокоєння американських корпорацій, бо всі їх нинішні зусилля з підвищення конкурентоспроможності своєї продукції в майбутньому можуть бути зведені нанівець у результаті появи нових видів продукції неамериканського виробництва. До того ж американські корпорації, як правило, зосереджують зусилля не на наукових дослідженнях, а на дослідно-конструкторських розробках, особливо на невеликих удосконаленнях продукції, в збиток фундаментальним дослідженням.

У США кошти, що виділяються адміністрацією, на НДДКР (приблизно 65—80 млрд дол. на початку XXI ст.) призначаються для військових і космічних програм, медицини і фундаментальних наук. Частина цих коштів донедавна діставалася фірмам, що ведуть дослідження у галузі сільського господарства, будівництві, а також в цивільній авіації. Інші ж компанії комерційного сектору практично не одержували підтримки при розробці нової технології. Тепер ситуація поступово виправляється. Виділено 22 види технологій, що мають ключове значення для національної оборони, а також для підйому економіки в цілому. Цей список став орієнтиром в діяльності створеного в 1990 р. Інституту вирішальних технологій, в завдання якого входить довгострокове стратегічне планування наукових робіт. Сьогодні багато вчених, фахівців і політиків в США виступають за збільшення розмірів бюджетного фінансування НДДКР, як це широко практикується в Західній Європі та Японії.

Рішення питання про ліквідацію науково-технологічного відставання в США багато в чому залежатиме від накопиченого потенціалу і системи фінансування НДДКР. У обох аспектах США має свої переваги. Так, ніде в світі не є такого широкого спектра фундаментальних досліджень, причому американські університети і 726 державних лабораторій становлять невикористаний науково-технологічний потенціал. Всього в США на НДДКР витрачається сума, еквівалентна 2,8 % валового національного продукту. Цих засобів при вмілому їх використанні цілком достатньо для того, щоб подолати сучасні труднощі і вистояти в жорсткій конкурентній боротьбі з промисловими компаніями Західної Європи та Японії.

Особливий інтерес викликає структура інвестицій у сферу НДДКР. В Японії державні кошти прямують здебільшого на проведення досліджень і розробок в цивільних сферах. В Японії спад частки державних витрат на НДДКР став наслідком заходів зі скорочення бюджетного дефіциту, в першу чергу, перенесення урядом акцентів з адміністративних на економічні методи управління за широкого використання непрямих важелів і стимулів регулювання науково-технологічного прогресу. Це збільшило фінансування НДДКР приватним капіталом — від 70 до 78 %.

Значна частина державних коштів на НДДКР в економічно розвинених країнах прямує в галузі, що не забезпечують приватному капіталу швидкої комерційної віддачі, але необхідні для функціонування економіки країни і досягнення загальнонаціональних цілей (атомна енергія, космос, Світовий океан, екологія та ін.), так само, як і на фінансування тих сфер фундаментальних досліджень, в яких приватний капітал зацікавлений недостатньо. При цьому в Японії, наприклад, понад половину державних коштів виділяється університетам і лише близько чверті — державним і муніципальним науково-дослідним установам. Приватні кошти в основному реалізуються самими фірмами (80 %) і приватними університетами (15 %). Зарубіжні джерела фінансування японських НДДКР незначні.

Структура витрати на НДДКР в більшості розвинених країн стабільна і за багатьма параметрами схожа. Так, у США і Японії частка фундаментальних досліджень становить близько 14 %, прикладних досліджень — 24 і розробок — 62 % (до речі, в цих країнах до фундаментальних досліджень відносять систематичну наукову діяльність зі здобуття нового знання, відмінну невизначеністю перспективи практичної реалізації і довгостроковим характером; прикладні спрямовані на конкретні сфери застосування; розробки пов'язані зі створенням конкретних нових виробів, матеріалів, технологій та з їх вдосконаленням). Частка зарплати становить близько 43 %, інвестицій до основних фондів — 18, витрат на матеріали, сировину та енергію — 19 %.

Як правило, структура фінансування наукових досліджень і розробок має чітко виражену цільову спрямованість. Скажімо, в Японії здійснюється понад 10 довгострокових програм. Сукупні національні витрати в найважливіших напрямах НДДКР до початку 1990-х років розподілялися таким чином: енергетика — 9,5 % (зокрема, ядерна — 4,7), інформаційні технології — 6,7, енергозберігаючі технології — 3,5, космічні дослідження — 3,5, охорона довкілля — 1,7, дослідження Світового океану — 0,7 % . Останнім часом до загальнонаціональних пріоритетів віднесені також завдання досягнення високотемпературної надпровідності, створення штучного інтелекту.

Даний цільовий розподіл державних коштів на розвиток науки і техніки за останні півтора десятка років фактично змінювався лише в двох напрямах. Після енергетичних криз (середина 1970-х — початок 1980-х) частка державних витрат на НДДКР у енергетиці до 1985 р. подвоїлася (7,5 % — в 1975 р. і 16,3 % — в 1985 p.): за той же період питома вага засобів державного бюджету НДДКР, що виділяються на військові відомства, виросла від 2,2 до 4,1 %.

Особливий інтерес представляє і японська система фінансування НДДКР, що містить чотири компоненти: центральний бюджет, бюджети місцевих органів влади, спеціальні рахунки (головно рахунки державних організацій і суспільних корпорацій), державну програму інвестицій і позик. Застосування спеціальних рахунків не контролюється парламентом, і цими засобами розпоряджається уряд. З державних джерел фінансується майже 90 національних дослідних асоціацій, понад 900 науково-дослідних інститутів і приблизно 700 лабораторій при вищих закладах освіти.

Японська система непрямих важелів державного регулювання НДДКР в приватному секторі охоплює безвідсоткові позики, прискорені норми амортизації дослідного устаткування, надання контрактів і кредитів для комерціалізації науково-технологічних досягнень приватними фірмами (зокрема, одержаних у державних НДІ і лабораторіях); пряме ж фінансування пріоритетних напрямів НДДКР і окремих проектів в наукомістких галузях промисловості лягає на плечі спеціальних фінансово-кредитних установ. Витрати на державні цільові науково- технологічні програми досягають 15 % бюджету на НДДКР, а фірмам, що беруть участь в реалізації даних програм і в модернізації промисловості, надаються додаткові пільги.

Переслідуючи цілі прискореного розвитку фундаментальної науки, японський уряд вживає цілий комплекс заходів, а саме: виконання масштабних національних програм і участь у спільних міжнародних дослідженнях; зміцнення матеріально-технічної бази НДДКР; фінансування американських та європейських науково-дослідних проектів та ін. Так, японці фінансують дослідження в сфері напівпровідників, медицини і біотехнології, що ведуться в університетах США.

Серед ключових інструментів заохочення прикладних наукових досліджень і розробок, пов'язаних з упровадженням передової технології, у всіх промислово розвинених країнах провідне місце посідає диференційоване оподаткування. Максимальні пільги надаються галузям, що забезпечують технічний прогрес, — верстатобудуванню, електротехніці, електроніці, точній механіці, оптиці. Знижки з податків використовуються для стимулювання внутрішньофірмових досліджень, у замовленнях на виконання дослідних і експериментальних робіт, а також у колективному фінансуванні такого роду робіт (сплата внесків до науково-дослідних фондів галузевого союзу підприємців, науково- дослідного центру або університету).

Найкоротші терміни і найвищі ставки характерні для амортизаційних списань вартості наукового устаткування і приладів. Скажімо, в США і Великобританії в перший рік експлуатації придбаного новітнього наукового устаткування і приладів дозволене стовідсоткове списання. У Німеччині крім податково-амортизаційних пільг на інвестиції, що служать розвитку НДДКР, є спеціальні інвестиційні надбавки на дослідні роботи у розмірі 7,5 % від суми капіталовкладень. Надбавки ці можуть бути підвищені удвічі за умови, що проект поєднується з дослідженням нових джерел енергії або дає надію на різке підвищення ефективності використання енергоносіїв.

Податкове законодавство ряду країн дозволяє компаніям відраховувати з оподаткованого доходу поточні витрати на НДДКР, а в США, Франції, Японії і Канаді в 1980-х роках введено податкову знижку, яка заохочує особливу активність в сфері НДДКР (в США вона дістала назву «податковий кредит на приріст НДДКР», у Франції — «дослідний податковий кредит»). Ця знижка являє собою відрахування з податку на прибуток компанії від суми додаткових витрат на НДДКР: у США розмір цієї знижки становить 20 %, у Франції — 50 %, в Японії — 20 % (від суми приросту витрат на НДДКР порівняно з зафіксованим раніше найбільшим рівнем цих витрат, але не більше 10 % загальної суми податкових зобов'язань компанії).

У всіх розвинених країнах діє широкий спектр пільг, які стимулюють фундаментальні дослідження. Так, у США фундаментальні науки на 80 % фінансуються державою (у тому числі місцевими органами влади). Бюджетні асигнування — основа розвитку фундаментальних наук у ринковій економіці, хоча роль приватних компаній в цьому процесі за останні роки зростає, у тому числі за рахунок проведення необхідних державних заходів.

У США введено знижки з податку на прибуток компаній, які підписують контракти на проведення НДДКР з університетами; збільшені пільги до наукового обладнання, яке передається компаніями в університети і незалежних науково-дослідних установ.

Суттєва лінія державної політики нарощування інноваційного потенціалу і стимулювання фундаментальних досліджень — організація і підтримка кооперативних НДДКР. У їх фінансуванні спільно беруть участь урядові органи, університети і приватні фірми. З моменту, коли з'являється реальна перспектива створення комерційних товарів і впровадження їх у масове виробництво, отримані результати фундаментальних досліджень передаються фірмам, які беруть участь у здійсненні проекту. Тому основна увага приділяється не традиційним формам кооперації (таким, як консультаційні і експертні послуги), а укладенню договорів на проведення спільних досліджень. Головна форма такої кооперації — створення центрів інженерних досліджень на базі провідних університетів, які проробляють фундаментальну частину досліджень.

Важливо відмітити, що внески корпорацій у бюджет дослідного консорціуму у повному обсязі відраховується з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це надає імпульс зростанню колективних фондів, які використовуються на фінансування дослідних проектів.