1.4. Сутність, об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності. Етапи інноваційного процесу : Інноваційний менеджмент теорія і практика а в умовах трансформації : B-ko.com : Книги для студентів

1.4. Сутність, об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності. Етапи інноваційного процесу

Вирішення економічних, соціальних, управлінських і особистих проблем у сучасному суспільстві передбачає специфічний, новаторський, стиль господарювання, в основі якого — орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність — це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробку, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [1].

Отже, інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

До основних видів інноваційної діяльності належать:

фундаментальні дослідження;

прикладні дослідження;

дослідно-конструкторські розробки;

дослідно-експериментальні розробки;

організаційно-економічна робота;

промислове виробництво нових товарів.

Об'єктом інноваційної діяльності є інновації (нововведення; лат. novo — змінювати, оновлювати). Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що суттєво поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. [1]

Отже, інноваційними продуктами можуть бути визнані:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання і процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що відчутно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єкти інноваційної діяльності — фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Усе різноманіття господарських систем, які беруть участь в інноваційному процесі, можна подати у вигляді чотирьох найбільш типових груп.

Група I. Державні господарські системи й управлінські органи:

державні органі (міністерства, комітети, відомства і т. д.);

регіональні і (частково) муніципальні органи управління;

великі державні підприємства;

міждержавні спільні органи управління, підприємства й організації;

державні науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, проектно-конструкторські, проектно-технологічні та інші організації, а також аналогічні об'єкти, що є власністю держави і місцевих органів самоврядування.

Група II. Некомерційні безприбуткові наукові і навчальні бюджетні організації:

установи Національної академії наук України, їх відділення і філії, центри, лабораторії, інститути фундаментальних досліджень;

державні наукові центри і регіональні бюджетні наукові центри;

академічні і галузеві (міжгалузеві) технополіси, експериментальні бази, лабораторії та полігони;

установи, організації науково-технічної інфраструктури (інформаційні служби, бібліотеки, банки даних та ін.);

державні і регіональні університети, вищі заклади освіти, навчальні центри, організації підвищення кваліфікації кадрів.

Група III. Підприємницькі господарські системи, які функціонують, як правило, на принципах самооплатності:

транснаціональні і міждержавні спільні підприємницькі структури (компанії, акціонерні товариства і т. д.);

об'єднання, концерни, синдикати;

промислово-фінансові групи, холдинги;

корпорації та фірми;

державно-підприємницькі змішані компанії (акціонерні товариства);

приватні підприємства;

комерційні організації, що надають послуги підприємницьким структурам у сфері інноваційної діяльності (консалтинг, лізинг, маркетинг, інжиніринг, реклама, аудиторство, підготовка і перепідготовка кадрів, бізнес- інкубатори, інформаційне забезпечення, банківські послуги, страхування), а також різні комерційні підприємства ринкової інфраструктури.

Група IV. Позабюджетні некомерційні безприбуткові організації:

державні і регіональні інноваційні, екологічні, інвестиційні та інші фонди;

громадські організації, творчі суспільства, союзи промисловців, товаровиробників та інші, що фінансуються за рахунок членських внесків і коштів спонсорів;

некомерційні кооперативи і т. д.;

благодійні організації, що використовують засоби спонсорів.

Об'єкти, які належать до кожної з перерахованих груп, можуть тією чи іншою мірою брати участь в інноваційній діяльності на одному або одночасно на кількох рівнях багаторівневої моделі. Можливі відмінності в обсягах і формах їх участі можуть бути пов'язані з певними факторами: організаційно-правовими формами господарювання, галузевою належністю, масштабами і кінцевими цілями діяльності, рівнем самостійності або рамками підпорядкованості, джерелами ресурсів, формами і методами державного та непрямого регулювання.

На підставі вітчизняного і зарубіжного досвіду можна стверджувати, що для інноваційних господарських систем, представлених у першій і другий групах, найбільш характерним є використання таких методів регулювання, як державні цільові програми і плани, повне і змішане бюджетне фінансування, матеріально-технічне постачання, державний контроль і т. п. Функціонування інноваційних господарських систем третьої групи повинно ґрунтуватись на активнішій ролі таких важелів ринкового саморегулювання, як ціни, акціонерний капітал, кредити, дивіденди та ін. Держава тут може впливати через фінансово-ресурсні підтримки, дотації, податкові та інші пільги. Суб'єкти четвертої групи, використовуючи суспільну основу, некомерційні важелі, безумовно, можуть брати активну участь, приносити відчутну користь у здійсненні інноваційної діяльності на різних рівнях.

Ширшим за поняття «інноваційна діяльність» є поняття «інноваційний процес». Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новації та її практичного застосування.

Іншими словами, інноваційний процес охоплює стадії створення новації від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи її дифузію у нові умови чи місця застосування (табл. 1.6). Інноваційна ж діяльність полягає в діях людей на певній стадії інноваційного процесу.

СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ «НАУКА—ТЕХНОЛОГІЯ—ВИРОБНИЦТВО»

Характеристики

Етапи інноваційного процесу

Фундаментальні дослідження

Прикладні дослідження

Дослідно-конструкторські та експериментальні розробки

Комерціалізація новації та її дифузія

Зміст інноваційної діяльності

Генерація ідей, обгрунтування та експериментальна перевірка їх здатності задовольняти суспільні потреби

Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення

Створення дослідних зразків нової продукції, коригування і доробка технічної документації, розроблення стандартів та технічних умов

Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новації, обгрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншими підприємствами

Джерела фінансування

Державний бюджет, у тому числі за програмами інноваційного розвитку

Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів тощо

Власні кошти підприємств, кошти замовників (гранти), у виняткових випадках — кошти державного бюджету

Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, банківські кредити, залучення коштів партнерів

Рівень ризику

Дуже високий

Високий

Середній

Середній

Очікувана віддача

Комерційна вигода відсутня, але у разі позитивних результатів зростає імовірність фінансування подальших робіт

У разі позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково- дослідних робіт

У разі позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування до- слідно-конструкторських робіт

Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт


На рівні підприємства інноваційний процес характеризується перш за все прагненням його учасників до комерційного успіху. Тому модель інноваційного процесу на конкретному підприємстві може мати певні відмінності, що залежить від стану наукового потенціалу підприємства, його фінансових, кадрових, інших можливостей. Але у загальному вигляді структуру та зміст основних етапів інноваційного процесу на підприємстві можна представити, розділивши його певні етапи (табл. 1.7).

Таблиця 1.7

Етапи інноваційного процесу

Зміст інноваційної діяльності

1. Ініціація

Виявлення та аналіз проблеми, вибір цілі інновації, постановка завдання, переконання членів організації в необхідності нововведення

2. Збирання інформації про можливі нововведення

Пошук інформації щодо способів розв'язання схожих проблем, виявлення варіантів інноваційних рішень (власна розробка, франчайзинг, лізинг тощо)

3. Маркетинг інновації

Вивчається попит на новий продукт або операцію, визначається кількість або обсяг їх випуску, якщо вони лімітуються, визначаються споживчі якості і товарні характеристики

4. Оцінювання інноваційних проектів за критеріями здійснимості та економічної доцільності

Конструкторське і технологічне розроблення інноваційних проектів; аналіз інституціональних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями; оцінювання прогнозованих результатів упровадження кожного проекту; вибір інноваційного проекту. Рішення про доцільність упровадження відібраного інноваційного проекту; ухвалення рішення вищим керівництвом

5. Впровадження нововведення

Планування та організація процесу виробництва чи застосування нововведення; пробне впровадження; повне впровадження; використання

6. Комерційна реалізація

Просування інновації: передавання інформації, реклама, організація торговельного процесу і т. п.

7. Дифузія інновації

Поширення освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово-економічній ситуації. Це процес, завдяки якому нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи у часі

Прийнято виділяти три логічні форми інноваційного процесу:

простий внутрішньоорганізаційний;

простий міжорганізаційний (товарний);

МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ОРГАНІЗАЦІЇ

розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і застосування новації всередині однієї і тієї ж організації.

За простого міжорганізаційного інноваційного процесу новизна стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес передбачає виникнення нових виробників нововведення, порушуючи монополію новатора.