Етикет обміну візитними картками

магниевый скраб beletage

Запам'ятайте: обмін візитками — це церемонія, сценарій, де кожному відведена певна роль, яка не змінюється залежно від її виконавців.

Обмінюються картками відповідно до етикетного старшинства: за рангами, починаючи з високопоставлених чинів (якщо ви самі не зможете розібратися, хто є хто, поцікавтеся заздалегідь); при рівності чинів беруть до уваги вік, потім враховуються жіночі привілеї.

У першу чергу, візитні картки використовуються при знайомстві — очному або заочному. При першій особистій зустрічі після слів представлення ви можете передати своєму новому знайомому свою візитну картку. Одержавши візитну картку свого співрозмовника, уважно прочитайте його ім' я — особливо якщо його вимова викликає труднощі.

У ході ділової бесіди або переговорів можна покласти перед собою візитні картки ваших співрозмовників — це допомагає уникнути помилок у вимові їх імен і посад.

Якщо у вас не виявилося з собою візитної картки — обов' язко- во постарайтеся послати або передати її співрозмовнику.

Після вручення візитки її перевертають для читання: це свідчить про чемність і увагу до одержувача. Партнерам з Азії (наприклад, Японія, Сінгапур, Тайвань) візитку подають двома руками, роблячи уклін. Чим важливіша персона, тим більший уклін. Представникам Сереньої Азії візитку (як і подарунки, їжу) вручають тільки правою рукою (за місцевими традиціями ліва рука вважається брудною).

«Церемоніальне» вручення візитки виправдане і тим, що на картці написане не тільки ім'я власника, але і назва його фірми! Це нагадує «Стихи о совенском паспорте»: «Я достаю из широких штанин дубликатом бесценного груза. Читайте, завидуйте.». Мабуть, така повага до свого ділового документа, яким є візитка, цілком зрозуміла, але тільки з кишень штанів візитку діставати не можна. Кишені

чоловічих штанів призначені для особистих речей (носова хустка, пігулки та ін.). Нагрудна кишеня піджака — тільки для декоративної хустки, а не для ручок, гребінців і візиток. Ручки і гребінці носять у внутрішній кишені, візиткам там теж не місце. Де ж їх тоді зберігати? Можна все, що не заборонене, — вибір за вами.

Не вручають візитки під час застілля (виключенням, мабуть, є ділова зустріч в ресторані).

Одержувач, висловлюючи шанування, повинен уважно (хоча і недовго) розглянути картку і обов'язково вимовити прізвище, ім'я або посаду її власника. Це може бути фраза ввічливості: «Спасибі, пане Кононов», «Дуже приємно, Маргарито Олексіївно». Або просто: «Пане віце-президенте!». Признайтеся: ви так дієте? Ні? На жаль, це етикетна демонстрація зневажливого ставлення до партнера на мові символів. Тобто nonverbal communications — безсловесне спілкування!

Проте уявіть собі: вам вручають візитку, на якій написано Gochenour або Schlesinger. Чи зможете ви, глянувши на картку, з легкістю вимовити таке прізвище? Та ще якщо партнерів декілька! А іноземець, ви вважаєте, без утруднень прочитає Shevchenco або Pshenyshnyuk? Тому при врученні візитки іноземцю, звичайно називають себе — чітко, не поспішаючи. Якщо ви все ж таки не розчули, і текст візитки також не допоміг вам, можна, вибачившись, перепитати. Не бентежтеся! Неввічливо, якщо надалі ви називатимете людину неправильно.

Йдучи куди-небудь з візитом, пам'ятайте: першими вручають візитку господарі, а не відвідувачі. Але комерційний або рекламний агент має право заперечити: «Таке правило етикету може перешкодити укласти угоду, якщо господар кабінету (майбутній замовник), не вручивши своєї картки, скаже: «Так, ваші пропозиції непогані, ми їх обдумаємо і звернемося до вашої фірми». Але ж відсоток від замовлення хочу одержати я, і потрібно, щоб звернулися саме до мене, а у партнера не залишиться моєї візитки!». Трохи терпіння — зараз ми знайдемо вихід.

Річ у тому, що, розраховуючи на встановлення контактів або відправляючись куди-небудь, можна переслати картку (це буде рівноцінно візиту) або залишити в офісі особисто (якщо є така можливість — це буде правильніше).

Припустимо, ви їдете на конференцію, але водночас хочете відвідати ще кілька фірм і організацій, де про вас ще ніхто не знає. Розрахувавши час приїзду, ви наперед, поштою, посилаєте в ці організації свої візитки, на яких у верхньому куті справа (при розробці дизайну картки потрібно передбачити для цього вільне місце) зробите напис «для кого» (наприклад: «пану Кравцову», «менеджеру зі збуту» і т. ін.). Але чи зрозуміють одержувачі, з якою метою ви послали їм візитку? Для цього буде необхідна ще одна позначка, але про це йтиметься пізніше.

А поки докладніше зупинимося на іншому варіанті доставки візитної картки — з помічником-колегою або із співробітником вашого партнера, який візьметься передати про вас необхідну інформацію. У випадку якщо картку в організації залишаєте не ви особисто, а помічник, потрібно загнути лівий край візитки. Можна не указувати «для кого» — про це скаже уповноважена вами особа, а позначку про мету зробити все-таки доведеться. Але в обох випадках картку треба вкласти в конверт (спеціальний фірмовий або будь-який інший). Заклеюють конверт лише у разі передачі особистого послання, але не в офіційній сфері — це варто взяти до узяти при передачі особистих візиток у світському житті. Підписують конверт з візиткою, тільки якщо його відправляють із замовленим товаром з магазину. Норми етикету вимагають, щоб особа, що одержала картку від свого заочного знайомого, відіслала йому у відповідь візитну картку протягом доби. При заочному представленні в лівому нижньому куті картки можна олівцем зробити напис p. p.

Дипломати, що прибувають до нового місця служби, як правило, направляють свою візитну картку з написом p. p. тим співробітникам міністерства закордонних справ країни перебування, з ким їм

належить часто зустрічатися з робочих питань, а також своїм колегам з інших посольств.

Така практика заочного представлення набуває широкого поширення. Цілком доречно після призначення на нове місце роботи направити свої візитні картки колегам з інших організацій або фірм.

Направляючи візитні картки заочно, бажано супроводжувати їх коротким листом або запискою з вираженням надії на продовження знайомства. Можна зробити приписку і на самій візитній картці.

Направляючи особисту або сімейну картку заміжній жінці, ви повинні направити її в двох примірниках. Жінка — дипломатичний співробітник також відправляє подружжю дві свої картки.

Подружжя, що залишає візитні картки в будинку іншої подружньої пари, залишає одну візитну картку чоловіка для чоловіка і одну сімейну картку для дружини (у Англії залишаються дві картки чоловіка і одна картка дружини).

Отже, відвідувач, якому господар кабінету не вручив візитку, може передати свою картку через секретаря (або іншого співробітника свого партнера) до або після зустрічі, зробивши позначку про мету вручення візитки і вклавши її в незаклеєний конверт. Передбачається, що на візитку, доставлену поштою або з помічником, одержувач відповідає не пізніше, ніж через 24 години: телефонує, посилає лист або вручає у відповідь свою візитку. Такий вихід на новий контакт вельми обнадіює.

При пересилці (поштою або з помічником) на візитках необхідно зробити деякі позначки.

На відміну від ділових візитних карток обмін особистими або комбінованими візитними картками може відбуватися і в кінці знайомства. Домовляючись про подальші контакти, цілком доречно обмінятися картками.

Ділові візитні картки продавців, рестовраторів, друкарів можуть пропонуватися відвідувачам і лежати на конторці. У цих випадках відвідувачі можуть самі брати їх. У всіх інших випадках картка вручається — хоча цілком доречно попросити візитку у

співрозмовника, що зацікавив Вас, запропонувавши йому заздалегідь свою.

На візитні картки розповсюджуються загальні правила знайомства і представлення: молодший першим вручає свою візитну картку старшому, чоловік — жінці (жінка не зобов' язана у відповідь вручати свою картку).

Обмін візитними картками при особистій зустрічі, як правило, супроводжується невеликою бесідою. Адже візитна картка лише закріплює представлення. Слід уникати ситуацій візитних карток випадковим співбесідникам, як, втім, не слід чекати картки від цікавого вам, але напівзнайомої людини, з яким ви обмінялися лише парою ввічливих слів в кулуарах конференції або на загальному прийомі.

Не нав'язуйте свою візитку! її вручають, коли виникла зацікавленість протягом контактів. А це далеко не завжди відбувається при знайомстві. Але що ж робити, якщо вам вручили візитку? Обов' яз- ково вручіть у відповідь свою картку. Але якщо не бажаєте продовжувати контакти, скористайтеся не звичною робочою, а представницькою. На представницькій картці немає адреси, телефонів та інших даних для продовження контактів. Така візитка необхідна в першу чергу тим, хто часто вимушений спілкуватися з публікою: артистам, представникам модельного бізнесу, політикам. Представницьку візитку також можна використовувати при реєстрації на конференціях і з' їздах, на виставках.