8.5. Організація роботи виробничого транспорту

Транспортне господарство підприємства — сукупність зага-льнозаводських та цехових підрозділів що забезпечують перемі-щення людей та вантажів між окремими виробничими дільницями,цехами, робочими місцями та за межами підприємства.

Головна мета транспортного господарства — вчасне пере-міщення вантажів і людей по вказаним маршрутам з найменшимивитратами на здійснення транспортування та операції по заванта-женню та розвантаженню.

Склад та структура транспортного господарства підприємствазалежать від наступних факторів:

особливостей продукції що випускається підприємством;

розміру підприємства та масштабу виробництва;

галузевої приналежності підприємства;

рівня автоматизації та механізації виробничого процесу;

рівня кооперації з транспортними організаціями.До складу транспортного господарства входять:

транспортний відділ;

транспортний цех або цехи (цех автомобільного транспорту,цех залізничного транспорту тощо);

ремонтний цех.

Зазвичай до складу транспортного цеху входять:

бюро перспективного планування;

бюро технічного нормування та організації перевезень;

конструкторсько-технологічне бюро;

диспетчерське бюро;

ремонтне бюро.

Класифікація виробничих транспортних засобів:

за призначенням перевезень:

зовнішній;

міжцеховий;

внутрішній.

за режимом роботи:

перервної дії;

безперервної дії

за напрямком переміщення вантажів:

горизонтальний (конвеєри, транспортери);

вертикальний (ліфти);

змішаний (крани);

похилий (канатні дороги).

за видами транспортних засобів:

автомобільний;

залізничний;

водний (річковий та морський)

трубопровідний;

авіаційний;

за рівнем механізації:

автоматизований;

механізований;

ручний.

в залежності від можливості переміщення транспортного за-собу виділяють дві групи транспортних засобів (рис. 8.3):

стаціонарні транспортні засоби;

нестаціонарні або пересувні транспортні засоби.

До стаціонарних транспортних засобів належать ті, за допо-могою яких вантажі пересуваються за відповідними горизонталь-ними, вертикальними та похилими напрямками. Стаціонарні при-строї споживають малу кількість енергії, відрізняються невеликимивитратами на обслуговування, їм властива надійність і безпека.Стаціонарні пристрої можуть створюватись як без опори на підлогу(піднімання вантажів здійснюється за допомогою конструкції, щокріпиться на стелі), так і з опорою на підлогу. Наприклад, констру-кції, пов'язані з підлогою:

схований під підлогою ланцюговий транспортер;

несучий ланцюговий транспортер;

рольганги;

ремінний транспортер.

Конструкції, не пов'язані із підлогою:

ланцюговий підвісний транспортер;

транспортер із електроприводом;

ручні талі.

До пересувних належать транспортні засоби, які виконують ве-ртикальне транспортування (підйомники, в т.ч. ліфти, мостові, пор-тальні та інші крани), або горизонтальне пересування — як системана вагонетках (карах). Горизонтально-пересувні пристрої поділя-ють на ті, що вимагають опори, та вільні:

Горизонтально-пересувні, що вимагають опори:

вилочні підйомники;

вилочні штабелери;

тягачі з причепами;

транспортні системи без водія.

Вільні (не пов'язані із підлогою):

картраки;

монорельсові підвісні вагонетки.

Великого значення набувають сьогодні транспортні засобибез водія та із дистанційним управлінням (індукційні або оптич-ні). Вони створюють конкуренцію стаціонарним транспортним за-собам, до яких належать:

рольганги;

ланцюгові транспортери;

підйомники з електроприводом та без нього;

підвісні конвеєри з окремим приводом.

Безлюдні транспортні системи добре пристосовані для раціона-лізації логістичних функцій та можуть використовуватись як на ча-стково механізованих, так і повністю автоматизованих підприємст-вах. Вдосконалення технології та зв'язок із центральноюкомп'ютерною системою забезпечує їх економічність, велику гнуч-кість і високий ступінь використання.

Безлюдні системи охоплюють такі елементи: вагонетки; при-строї для пересування; пристрої для управління.