1.1. Поняття та генезис розвитку логістики : Логістика. Теорія та практика : B-ko.com : Книги для студентів

1.1. Поняття та генезис розвитку логістики

Поняття «логістика» походить від грецького слова «logistike»,що означає мистецтво обрахунків, уміння обмірковувати. Виник-нення та розвиток практичної логістики пов'язані з далеким мину-лим. Професор Гамбурзького університету Г. Павеллек (Гаджинсь-кий, 1995) відзначає, що ще в період Римської імперії існувалислужники, які носили титул «логісти» або «логістики»; вони займа-лись розподілом продуктів харчування. За свідченнями Архімеда, вIV ст. до н.е. — періоді найвищої могутності Афін, найбільшої де-мократизації суспільного ладу й розквіту культури — в ДавнійГреції налічувалося 10 логістів.

У стародавньому Римі під логістикою розуміли розподіл проду-ктів. У Візантії логістика визначалась як мистецтво постачання ар-мії та управління її пересуваннями з урахуванням кількості солдат,завдань їх розподілу та розміщення залежно від особливостей міс-цевості, озброєння та кількості солдат в армії ворога. У першомутисячолітті нашої ери у військовому лексиконі деяких країн із логі-стикою пов'язували діяльність із забезпечення збройних сил мате-ріальними ресурсами та збереження запасів. Так, у часи візантійсь-кого царя Леона IV (865—912 pp. н.е.) вважалось, що завданнямилогістики є своєчасне і належне озброєння армії, постачання її вій-ськовим майном та повною мірою піклування про її потреби у кож-ному акті воєнного походу.

Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII—XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку, формальну логі-ку. Цей термін за математичною логікою був офіційно закріпленийу вересні 1904 р. на філософській конференції в Женеві (Економіч-на, 2001).

Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала на-укою завдяки військовій справі. Основоположником перших нау-кових праць з логістики вважають французького швейцарськогобарона, французького генерала (пізніше російський генерал-лей-тенант), військового теоретика початку XIX ст. Антуана Анрі Жо-міні (1779—1869). У своїй праці «Трактат про мистецтво воєн»(1837) він визначав логістику як практичне мистецтво управління,перевезення, планування, організації постачання військ і тилове за-безпечення фронту, успіх якого зумовлений ступенем взаємодії рі-зноманітних причетних до руху підрозділів (Окландер, 1996). У на-ступні десятиліття термін «логістика» вживався лише у військовійлітературі в США, Англії, Італії, Німеччині (Економічна, 2001).

У Росії в середині XIX століття згідно з «Військовим енцикло-педичним лексиконом», виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 p., підлогістикою розумілося мистецтво управління пересуванням військяк на далеку відстань від ворога, так і на близьку, організація їх ти-лового забезпечення.

У роки Другої світової війни американська армія широко засто-совувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприєм-ствами військово-промислового комплексу, транспортом і службамипостачання армії. Ця взаємодія дозволила своєчасно та систематичнозабезпечувати американську армію зброєю, паливно-мастильнимиматеріалами і продуктами харчування в необхідній кількості.

Ось чому в багатьох західних країнах логістика використовува-лася для забезпечення ефективного управління матеріальними по-токами в економіці. Як і інші методи прикладної математики (до-слідження операцій, математична оптимізація, моделі мережі таін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу го-сподарської практики. Насамперед вона сформувалась як новий видтеорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ре-сурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

В Україні термін «логістика» вперше використав видатнийукраїнський економіст-математик Є. Слуцький у контексті розгля-ду праксеології у праці «Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки» (1926), підкреслюючи, що логіс-тика стосується логіки такою мірою, як праксеологія — формальноїекономіки (Економічна, 2001).

Отже, ідеї інтеграції постачальних, виробничих і розподільчих си-стем, в яких би поєдналися функції постачання матеріалів та сирови-ни, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що ви-никли в ринковій економіці ще на початку економічної кризи 30-х pp.(«дологістичний» період), трансформувалися в самостійний науковийнапрямок досліджень і форму господарської практики — логістику.

Саме із середини 50-х років (період «класичної логістики») по-няття логістики увійшло в економічну термінологію США у зна-ченні логістики підприємства. В 1951 році американський спеціа-ліст із системного аналізу професор О. Моргенштерн впершеуказав на можливість використання логістичного підходу у сферіекономіки. Так, у своїй праці «Note of the Formulation of the Study of

Logistics» він розглядає логістику як частину вчення про організа-цію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, виробни-чу та збутову логістику (Крикавський, 1996). Зокрема, він писав:«... існує абсолютна подібність між підходом до управління і мето-дами забезпечення військ та проблемами з управління матеріалами,які вирішуються в промисловості» (Окландер, 1996).

Наприкінці 70-х років, у завершальний період «класичної логіс-тики», відбулися концептуальні зміни у логістичній науці. Якщораніше акцент робився на компромісах між функціями застосуван-ня логістики у межах однієї фірми, то надалі він змістився у біккомпромісів між фірмами.

На початку 80-х років зміни в розвитку логістики приводять до по-яви «неологістики», або логістики другого покоління, яка характери-зувалася розширенням сфери дії і виходом за межі традиційних логіс-тичних функцій. Необхідність такого процесу пояснювалася тим, щожоден із структурних підрозділів фірми традиційно не мав достатніхможливостей та ресурсів для того, щоб самостійно належним чиномреагувати на зміни зовнішніх умов та ефективно працювати. Необхід-на була спільна, злагоджена робота всієї фірми чи підприємства. Томувелика увага стала приділятися міжфункціональним компромісам.

У середині 80-х pp. у західних країнах спостерігається новийпідхід до розвитку логістики, що отримав назву «концепції загаль-ної відповідальності», який можна охарактеризувати в цілому яклогістичне та природне продовження зазначеного вище комплекс-ного підходу. Його особливість — вихід логістичної системи замежі економічного середовища та врахування соціальних, екологі-чних і політичних аспектів; критерій — максимальне вигідне спів-відношення вигод і витрат.

З початку 90-х логістику визначають як новий напрямок у нау-ці — теорію та практику управління матеріальним і відповіднимінформаційним потоком, тобто як комплекс питань, пов'язаних ізпроцесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, на-півфабрикатів, запасних частин, готової продукції, їх доставки відпостачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кін-цевого споживача відповідно до його вимог та інтересів.

Розвиток теорії логістики у США, Німеччині збагатив її та-кими категоріями, як фізичний розподіл, фізичне постачання,маркетинг-логістика, бізнес-логістика, промислова логістика,логістичний менеджмент, менеджмент матеріалів, управлінняланцюгом поставок.

У сучасних європейських мовах слово «логістика» вживають удвох значеннях:

1) математична логіка;

2) техніка і технологія транспортно-складських робіт у військо-вій та цивільній сферах (в іспанській, італійській, англійській —лише в другому значенні) (Економічна, 2001).

У російському термінологічному словнику (1995) логістика по-дається як наука про планування, контроль та управління транспор-туванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальни-ми операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини таматеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської об-робки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готовоїпродукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього,а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації.

Аналізуючи різноманітність визначень логістики, неважко по-мітити ряд аспектів, через призму яких розглядається наука. Найбі-льшого поширення набули управлінські, економічні, оперативно-фінансові аспекти.

Так, професор Г. Павеллек (Гаджинський, 1995) та його колегиНаціональної ради США з управління матеріальним розподілом, ви-значаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському ас-пекті. Логістика — це планування, управління та контроль потокуматеріальної продукції, яка надходить на підприємство, відповідногойому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі французь-кі, надають перевагу економічній стороні логістики. З огляду на целогістику розуміють як сукупність різноманітних видів діяльності,що має за мету отримання з найменшими затратами необхідної кіль-кості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де іс-нує конкретна потреба в даній продукції (Гаджинський, 1995).

У довіднику однієї з великих німецьких транспортно-експедицій-них фірм, опублікованому компанією «Данзас», логістика визнача-ється як «деяка система, вироблена для кожного підприємства з метоюоптимального з точки зору отримання прибутку прискорення руху ма-теріальних ресурсів і товарів у середині та за межами підприємства,починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їх проходження черезвиробництво та закінчуючи постачанням готових виробів споживачам,включаючи забезпечувальну та інформаційну систему».

У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовий аспект. Згідно з цим трактування логістики виходитьвід моменту розрахунку партнерів у справі, що пов'язана з рухомта зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у гос-подарському обороті, оплати грошей постачальнику до моментуотримання грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.

Практичний потенціал логістики першими оцінили американсь-кі спеціалісти Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили її поте-нційні можливості як «останню межу економічних затрат» і «неві-домий материк економіки» (Гаджинський, 1996).

У подальшому їх точку зору поділяли багато теоретиків логістики.Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін., вважають,що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення імає велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.

В інших визначеннях логістики знаходять відображення поглядиспеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Так, з різнихпозицій логістика розглядається як дефініція, що (Економічна, 2001):

орієнтує на переміщення (дії);

передбачає орієнтацію на цикл споживання;

орієнтує на послуги.

До першого підходу стосовно визначення логістики можна від-нести ряд визначень.

Логістика — це переміщення або дії, завдяки яким відбуваєть-ся планування, управління, реалізація та контроль просторово-часової трансформації товарів і пов'язані з цим кількісно-асортиментно-якісні зміни, маніпуляційні зміни та зміни в логісти-чному сервісі.

Логістика — це процес планування, реалізації та контролю заефективним, економним переміщенням і складуванням сировини, на-півфабрикатів і готових виробів та пов'язаної з цим інформації з пунк-ту надходження до пункту споживання відповідно до вимог клієнта[1].

Логістика — поняття, що охоплює організацію, планування,контроль і реалізацію переміщення товарів від їх проходження(створення, придбання) через виробництво і дистрибуцію до кінце-вого споживача з метою задоволення вимог ринку за мінімальнихвитрат і мінімальних капіталовкладень[2].

Другий підхід представлено таким визначенням.

Логістика — допоміжне управління плануванням, контролем ірегулюванням, яке в період споживання продукції гарантує ефек-тивне використання засобів і адекватне ефективності логістичнихелементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, пла-нування, реалізації, експлуатації та ліквідації)[3].

Третій підхід визначає логістику як процес координації нема-теріальних дій, до яких слід вдатися для ефективного надання по-слуг щодо витрат і згідно з вимогами клієнта.

Існує також думка про те, що слід розрізняти логістику:

а)         як господарський процес;

б)         як функцію управління;

в)         як науку.

Таким чином, формування загального визначення логістикивідбувалося у взаємозв'язку з теоретичними проблемами, що вини-кали, з часом інтегруючись у системоохоплюючий механізм, якийможна трактувати як досягнення компромісу (узгодження) між ви-конанням зобов'язань і необхідними для цього витратами в сферівиробництва, транспортно-складського забезпечення, у процесіотримання потрібних товарів або послуг у потрібному місці, у по-трібний час, у необхідній кількості з мінімальними загальними ви-тратами при високій якості обслуговування споживача.