7.2. Моделі кар'єри керівників корпорації : Міжнародний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

7.2. Моделі кар'єри керівників корпорації

В сучасній практиці виділяють три основні моделі кар'єри виконавчих директорів: американську, європейську та японську. Основні моделі виконавчих директорів міжнародної компанії: 1. Американська модель:

отримання вищої освіти;

незначний досвід практичної роботи;

вища управлінська підготовка до початку кар'єри в університетських школах бізнесу та отримання ступеня магістра ділової адміністрації (МДА);

154   

ділова кар'єра відповідно до запрошень корпорації та шкіл бізнесу після отримання ступеня МДА.

Європейська модель:

отримання вищої освіти;

набуття управлінських знань і навичок на основі практичної роботи на керівних посадах;

систематизація і вдосконалення навичок керівної роботи в процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації в провідних університетських школах бізнесу.

Японська модель:

отримання вищої освіти;

конкурсний набір на роботу до корпорації;

кар'єра фахівця з висування на керівну роботу;

багатоетапна ротація у поєднанні з перепідготовкою та підвищенням кваліфікації в корпоративних навчальних центрах.

У рамках наведених тенденцій звернемо увагу на зростання іноземних керуючих міжнародними компаніями. Корпорації все частіше очолюють громадяни не материнської країни. Статистичні дані Великобританії, наприклад, свідчать, що із 150 провідних міжнародних компаній цієї країни в 1998 році 16% керуючих були іноземцями. У 2001-му році цей показник досяг 23% і продовжує підвищуватися.

Можна навести конкретні приклади. Найбільшим і найстарішим страховим товариством «Ллойдс» управляє датчанин Мартін ван дер Берг, провідною мережею універмагів «Маркс енд Спен- чер» - бельгієць Люк Вандервіль, на чолі фармацевтичного гіганта «Глаксо Сміт Клайн» - француз Жан П'єр Гарні, одну із провідних у світі Лондонську школу бізнесу очолює американка Лора Тайсон.

Природа та основні типи міжнародних комунікацій

Комунікації (від лат. communico - роблю загальним, поєдную) - шляхи сполучення та транспорту, лінії зв'язку.

Комунікації - форма зв'язку, один із проявів інформаційного обміну між людьми у процесі їх безпосереднього спілкування або за допомогою технічних засобів.

Керівник витрачає на комунікації 50-90% свого часу. Комунікації пов'язують організацію в одне ціле (обмін інформацією входить в усі види діяльності). Якщо усунути комунікацію, то організація стає некерованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру. Соціологічні дослідження показали, що 73% американських, 63% англійських та 80% японських керівників вважають комунікацію головною перешкодою на шляху досягнення ефективності їхніх організацій. Дослідники стверджують, що ефективно працюючий керівник - це той, хто досяг успіху в налагодженні комунікацій.

Схеми побудови комунікацій в організації: • ••••• • 1. Лінійна - кожна позиція (окрім остан

ньої) пов'язана з двома сусідніми; інформація, яка передається з одного кінця в інший, стає відомою всім. Тут немає підлеглості, але будь-який розрив зв'язку не компенсується, і така організація стає малокерованою, оскільки контакт між окремими частинами втрачається. Але простота побудови, порівняно короткі канали зв'язку створюють передумови для оперативного прийняття рішень.

Кільцева - замкнута структура з однаковими зв'язками. При цій схемі підвищується швидкість передачі інформації і стійкість структури, оскільки будь-які дві позиції використовують два напрями інформаційного обміну.

Сотова схема - більш складна структура із багатьма розвинутими шляхами проходження інформації.

Багатозв'язкова схема - зв'язки; реалізація принципу «кожен пов'язаний з кожним».

Висока швидкість проходження інформації через прямі зв'язки, не має потреби використовувати обхідні шляхи. Близькими до багатозв'язкової є схема типу «колесо» і зіркова схема.

Зіркова схема - кожна позиція підтримує зв'язок лише з центром, який виконує командні функції.

Ієрархічна схема - уособлює командні функції одних позицій відносно інших. Найбільш поширена у менеджменті. Позиції, розташовані у нижній частині, часто є і підлеглими, і командними. Позиції, розташовані у верхній частині, виконують лише командні функції. У порівнянні з кільцевою, ця схема передбачає більш високу централізацію. Але найбільш високий рівень централізації командних функцій відбувається при зірковій схемі (поведінка кожного елемента повністю залежить від центральної позиції).

Особливості міжнародних комунікацій:

Розміщення окремих елементів комунікацій у різних країнах світу.

Віддаленість.

Вплив різних культур.

Різниця в часі.

Значні затрати.

Типи міжнародних комунікацій:

Зовнішні міжнародні комунікації - наприклад, комунікації між урядами у зв'язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

Внутрішні міжнародні комунікації - наприклад, спілкування в даній країні з менеджерами інших країн.

Менеджери-американці щоденно роблять в США 37 телефонних дзвінків, в Японії - 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Вихідні комунікації:

зворотний зв'язок;

допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

Низхідні комунікації:

встановлення завдань;

надання інформації.

Бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри (Language Barriers)

Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:

виявлення персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;

підготовка попереднього письмового проекту повідомлення німецькою мовою;

доопрацювання проекту німецькою мовою;

переклад матеріалу з німецької мови на англійську;

консультація з персоналом, який володіє двома мовами, відносно перекладу;

доопрацювання проекту англійською мовою додатково доти, поки він не буде придатним для подальшого використання.

Бар'єри сприйняття (Perceptual Barriers):

рекламні повідомлення;

інші погляди;

вибірковість.

Вплив культури (The Impact of Culture):

культурні цінності;

непорозуміння.

Невербальні комунікації (Nonverbal Communication):

враження;

дистанція (інтимна - 0,45 м, особиста - 0,45 - 1,25 м, соціальна - 1,25 - 2,5 м, публічна - 2,5 - 3,0 м).

Питання для самоперевірки

У чому полягає специфіка управління міжнародними компаніями?

Що складає психологічну основу управління міжнародними компаніями?

У чому полягають особливості японського стилю управління?

Яких особливостей набуває техніка повноважень у міжнародних компаніях?

Як впливає на стиль управління національна культура?

Які особливості притаманні стилю управління вищих менеджерів-експатріантів українських відділень міжнародних корпорацій?

Який критерій лежить в основі поділу комунікацій на прозорі і приховані?

Що таке комунікаційні бар>єри та яким чином їх можна подолати?

Як впливає національна культура на виникнення комунікаційних бар'єрів?

Назвіть основні чотири відстані в міжнародних комунікаціях.

Як визначається ефективність міжнародних комунікацій? 158    

Тести

Процес впливу на людей для спрямування їх на досягнення певних цілей це:

а)       лідерство;

б)       керівництво;

в)       харизматична дія;

г)       комунікації;

д)       немає правильної відповіді.

До основних моделей формування вищого менеджменту в міжнародних корпораціях належать:

а)       модель широкого фахівця;

б)       модель генератора ідей;

в)       модель спеціалізованого керівника;

г)       правильні відповіді а і б;

д)       правильні відповіді а і в.

Для моделі формування вищого менеджменту в міжнародних корпораціях, яка має назву «модель широкого фахівця» характерним є:

а)       посідання вищих посад менеджерами, які мають вищу управлінську підготовну до початку кар'єри в університетських школах бізнесу та отримали ступінь магістра ділової адміністрації;

б)       залучення на керівні посади кваліфікованих менеджерів, які мають фундаментальну бізнесову підготовку і застосовують свою компетенцію у певних сферах;

в)       залучення на керівні посади менеджерів, які набули управлінських знань і навичок на основі практичної роботи у вищих ланках управління;

г)       використання фахівців різного профілю, які поступово здобувають широку управлінську підготовку;

д)       конкурсний набір на роботу до корпорації;

Управлінська «сітка» Блейка-Мутона ґрунтується на припущенні, що:

а) існує дві сфери турботи менеджерів: прибутковість та рівень ризику капітальних інвестицій;

б)       існує три сфери турботи менеджерів: операційна, інвестиційна та фінансова діяльність;

в)       існує дві сфери турботи менеджерів: люди і виробництво;

г)       основна сфера турботи менеджерів - фінансовий результат діяльності фірми;

д)       існує дві сфери турботи менеджерів: обсяг виробництва та собівартість.

У чому полягає особливість так званого «менеджменту кантрі-клубу» згідно з управлінською сіткою Блейка-Мутона?

а)       на роботу не звертається ніякої уваги, головне - добрі взаємовідносини між працівниками;

б)       незначна увага як до виробництва, так і до людей;

в)       підтримання рівноваги між потребами виробництва та людьми;

г)       високий рівень турботи про виробництво і низький - про людей;

д)       взаємодія виробничих завдань і потреб людей;

Стиль керівництва це:

а)       форма зв'язку, один із проявів інформаційного обміну між людьми в процесі їх безпосереднього спілкування або за допомогою технічних засобів;

б)       стиль поведінки керівника щодо підлеглих, який дозволяє впливати на них і змушувати робити те, що в даний момент потрібно;

в)       процес впливу на людей для спрямування їхніх зусиль на досягнення певних цілей;

г)       процес діяльності людини, яка веде групу до визначеної мети, сприяє формуванню групових цілей, відображаючи потреби та прагнення людей в організації;

д)       немає правильної відповіді.

Вкажіть дві основні стильові шкали керівництва:

а)       шкала влади та шкала позиціювання;

б)       шкала переваг та шкала мотивації;

в)       шкала позиціювання та шкала мотивації;

г)       шкала влади та шкала переваг;

д)       шкала заохочень та шкала стягнень.

Ставлення керівника до підлеглих як до об'єкта управління характерне для такої стильової шкали керівництва:

а)       шкала мотивації;

б)       шкала переваг;

в)       шкала стягнень;

г)       шкала влади;

д)       немає правильної відповіді.

Відповідно до стильової шкали влади виділяють такі основні стилі керівництва:

а)       авторитарне, патерналістське та демократичне;

б)       патерналістське, ліберальне та демократичне;

в)       демократичне, авторитарне та ліберальне;

г)       ліберальне, патерналістське та харизматичне;

д)       харизматичне, автократичне та ліберальне.

Зняття з себе будь-якої відповідальності за результати роботи характерне для:

а)       авторитарного керівника;

б)       демократичного керівника;

в)       ліберального керівника;

г)       патерналістського керівника;

д)       автократичного керівника.

Література

Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

Гіл, Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — 856 с.

Макогон Ю. В., Орехова Т. В. Международньїй менеджмент: Курс лекций. — Донецк: Дон НУ, 2003. — 277 с.

Международньїй менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. ^. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — 624 с.

Транснаціональні корпорації: Навч. посіб. / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. — К.: Таксон, 2001. — 304 с.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. І. Кредісова. — 2-е вид., допов. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 550 с.

Будзан Б. Менеджмент в Україні: Сучасність і перспективи. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — 349 с.

Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. — 733 с.

Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. — К.: Всеувито: Наук. думка, 2001. — 242 с.

Лемберт Т. Ключові проблеми керівника: 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з англ. — К.: Всеувито: Наук. думка, 2001. — 303 с.