16.4. Інвестиційний клімат і методи його дослідження

При залученні зовнішніх джерел активів важливу роль відіграє така характеристика, як інвестиційний клімат регіону.

Інвестиційним кліматом (Investment climate) в загальному розумінні називають ситуацію, що склалася в регіоні, з точки зору вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які вкладають свій капітал у розвиток його економіки.

Цей показник включає значну кількість факторів ризику, що складаються під впливом зовнішніх та внутрішніх умов, ситуацій та перспектив розвитку. Найчастіше під інвестиційним кліматом розуміють соціально-політичні та економічні (зовнішні й внутрішні) ризики.

Міжнародні кредитори та інвестори впевнені в необхідності оцінки політичного ризику. Але визначення та розрахунок цього ризику є доволі складним завданням. Один із підходів, який передбачає включення економічних, соціальних і політичних факторів в оцінку ділового клімату, заснований на так званому індексі ділового ризику (BERI). Група експертів присвоює кожному регіону суб'єктивну оцінку від 1 до 100, враховуючи в своїх оцінках широкий спектр факторів. Ці фактори включають: нормативно-правове поле, дії керівництва, які можуть відобразитися на потоці грошових коштів і вартості власності в даному регіоні, економічні фактори, такі як інфляція, безробіття, доходи населення.

Кількісний аналіз ступеня регіонального ризику може розглядатися як аналог борговим рейтингам, що складаються корпоративними позикодавцями. Цю загальну оцінку можна одержати на основі серії тестів, спрямованих на виявлення специфічних складових спроможності виконувати боргові зобов'язання. Для проведення оцінки за цим методом М.В. Енг, Ф.А. Ліс та Л.Дж. Мауер пропонують враховувати шість окремих величин: ліквідність, стабільність, платіжний баланс, стимули та розмір боргу. Наявність сприятливих фінансових стимулів свідчить про здатність регіону направляти грошові ресурси на продуктивні ринки (як протилежність «втечі капіталу»). Серед показників, що характеризують соціальну стабільність регіону, варто виділити споживання електроенергії на душу населення та відсоток населення, який має вищу освіту.

Британські фінансові аналітики використовують наступні 10 показників: економічну ефективність, політичний ризик, рівень заборгованості, доступність банківського кредиту, доступність короткострокового фінансування, доступність довгострокового фінансування, ймовірність форс-мажорних обставин, кредитоспроможність, невиконання зобов'язань з виплати боргу та інтегральний показник надійності регіону.

Сукупність економічних, соціальних та політичних ризиків характеризує стан фінансової безпеки регіону.

Індикатори фінансової безпеки водночас є індикаторами стану фінансово-економічної сфери регіону, які характеризують процеси та явища, що відбуваються в ній на макрорівні. Ці показники доцільно згрупувати за такими сегментами: бюджетний, грошово- кредитний, валютний, банківський, інвестиційний, фондовий і страховий.

Інформацію про інвестиційний клімат можна отримати завдяки рейтинговим агенціям. Так, наприклад, за рейтингами Standard & Poor's, Moody's та Fitch інвестор вивчає перспективність капіталовкладень у той чи інший проект. Трапляється, що складачі рейтингів помиляються, й інвестор програє. Проте це не привід нехтувати оцінками «аналітичної трійки», адже альтернативи цим впливовим агенціям наразі не існує.

Найстарішою міжнародною рейтинговою агенцією є Standard & Poor's, заснована в 50-х роках XIX ст. У ті часи ще не було спеціалізованих агенцій, не існувало й Standard & Poor's, а був Генрі Пур - головний редактор журналу American Railroad Journal, який розповідав про будні американської залізниці. Американські магістралі були на той час об'єктом підвищеної уваги для європейських банків. Однак не кожен банкір зі Старого світу ризикував вкладати капітали в американські компанії: до залізничних концесій нерідко долучалися шахраї, і знайти надійного партнера за океаном європейцям було дуже складно.

Генрі Пур вирішив допомогти потенційним інвесторам: провів анкетування серед гравців американського залізничного ринку. Адекватні, на думку Пура, фінансові звіти були надруковані в American Railroad Journal. «Закритим» компаніям на сторінках журналу присвячувалися негативні публікації. Компанії, інформація про які з'являлася в пурівських виданнях, швидше отримували кредити від британських, німецьких і французьких банків, натомість «закриті» американські залізничні фірми мали значно менший доступ до іноземних інвестицій.

Між трьома рейтинговими «китами» складно знайти відмінності. Наймолодшу - Fitch IBKA - прийнято вважати найменш впливовою, найстарша - Standard & Poor's - має репутацію най- консервативнішої. У своїх рейтингових класифікаціях усі три дуже схожі між собою. Принцип розподілу залишився незмінним з часів Джона Муді: зобов'язання інвестиційного гатунку, спекулятивні зобов'язання країн, що перебувають у стані дефолту. Відповідно рейтингові позиції мають свою літеру: А - найкраща, С - найгірша. Існує чимало проміжних підвидів, які в рейтингах Standard & Poor's і Fitch IBKA позначені знаками «плюс» та «мінус», а в рейтингах Moody's - цифрами від 1 до 3 (див. табл. 3.3-3.4).

За цими рейтингами можна визначити кілька макроекономіч- них показників: за методологією Standard & Poor's рейтинг ААА відповідає рівню інфляції від 0 до 10%, АА - 4-15%, А - 7-25%, ВВВ - 10-50%, ВВ - 25-100%. Дохідність облігацій за стандартами Moody's визнача