3.2. Способи урахування невизначеності при обґрунтуванні господарських рішень

Під невизначеністю розуміється наявність неповної інформації про умови прийняття господарських рішень, а не відсутність будь-якої інформації.

Невизначеність пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації певного рішення несприятливих ситуацій і наслідків і тому вимагає урахування.

Урахування невизначеності здійснюється трьома способами, які представлено на рисунку 3.2.

Перевірка стійкості розробленого господарського рішення. Цей спосіб передбачає розробку сценарію реалізації господарського рішення у найбільш ймовірних чи найбільш небезпечних умовах. По кожному сценарію з'ясовується, як буде діяти організаційно-економічний механізм реалізації господарського рішення, які будуть доходи і втрати.

Господарське рішення вважається стійким, якщо у всіх розглянутих ситуаціях дотримуються інтереси всіх його учасників, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створених запасів і резервів. Ступінь стійкості господарського рішення характеризують показники граничного рівня обсягів виробництва, цін виробленої продукції. Граничні значення параметрів господарського рішення для і-го року його реалізації визначаються як такі значення цього параметру в і-ому році, при якому чистий прибуток підприємства в цьому році стає нульовим.

Одним з найбільш важливих показників даного типу є точка беззбитковості (обсяг продажів, при якому виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва). При її визначенні мається на увазі, що витрати на виробництво і реалізацію продукції можуть бути розділені на умовно-постійні (не змінюються при зміні обсягу виробництва) і умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Точка беззбитковості визначається за формулою (3.7):

в

ТБ =  ,        (3.7)

Ц - Взмін

де В - умовно-постійні витрати;

^ пост J      г 7

В . - умовно-змінні витрати;

змін J г 7

Ц - ціна одиниці продукції.

Для підтвердження стійкості господарського рішення необхідно, щоб точка беззбитковості була менше значень номінальних обсягів виробництва і продажів: чим далі від них точка беззбитковості (у процентному відношенні), тим стійкіше господарське рішення.

Коректування параметрів господарського рішення і застосування у розрахунку економічних нормативів, заміна їхніх проектних значень на очікувані також враховують невизначеність реалізації господарського рішення.

Наприклад, розглянемо використання цього способу урахування невизначеності при обґрунтуванні господарського рішення, яке пов'язане з будівельними роботами, що полягає у такому:

терміни будівництва і виконання інших робіт збільшуються на середню величину можливих витрат;

враховується середнє збільшення вартості будівництва, обумовлене помилками проектної організації, переглядом проектних рішень у ході будівництва і непередбачених витрат;

враховуються запізнювання платежів, неритмічність постачань сировини і матеріалів, позапланові відмовлення устаткування;

до складу витрат, включаються очікувані утрати від ризику, непередбачені страхуванням.

Спосіб формалізованого опису невизначеності є найбільш точним, але і найбільше технічно складним. Він включає два етапи:

по-перше, опис всієї множини можливих умов реалізації господарського рішення і витрат, що відповідають цим умовам, результатів та показників ефективності

по-друге, перетворення вихідної інформації і факторів невизначеності в інформацію про ймовірності окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності господарського рішення в цілому з урахуванням невизначеності умов його реалізації - показників очікуваної ефективності.

Основними показниками, які використовуються для порівняння різних варіантів господарського рішення і вибору кращого з них є показник очікуваного інтегрального ефекту, який використовується і для обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування і страхування.