5.3. Оцінка втрат при ухваленні господарського рішення в умовах ризику

магниевый скраб beletage

Центральне місце при ухваленні господарського рішення в умовах ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Тут мова йде не про витрату ресурсів, яка об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а про випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу діяльності підприємства від задуманого сценарію.

Щоб оцінити ймовірність втрат, що обумовлені розвитком подій за непередбаченим варіантом, слід перш за все знати всі види втрат, які пов'язані із підприємницькою діяльністю, і вміти заздалегідь вичислити їх чи розрахувати як ймовірні прогнозні величини. При цьому природним є бажання оцінити кожен вид втрат у кількісному вимірі і вміти звести їх воєдино, що, на жаль, далеко не завжди вдається зробити.

Втрати, що можуть бути в підприємницькій діяльності, доцільно розділяти на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні втрати.

Матеріальні втрати виявляються в непередбачених підприємницьким проектом додаткових витратах чи прямих втратах обладнання, майна, продукції, сировини, енергії тощо. Стосовно кожного окремого з перерахованих видів втрат використовуються свої одиниці виміру. Найбільш природно виміряти матеріальні втрати в тих же одиницях, у яких вимірюється кількість даного виду матеріальних ресурсів, тобто у фізичних одиницях ваги, обсягу, площі й ін. Звести воєдино втрати, які вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною неможливо, оскільки не можна складати кілограми і метри. Тому практично неминуче обчислення втрат у вартісному вираженні (у грошових одиницях).

У розглянутих видах діяльності приходиться мати справу з використанням і звертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, тому ризик зв'язаний з погрозою повної чи часткової втрати цих ресурсів. Маючи оцінку ймовірних втрат по кожному виду матеріальних ресурсів у вартісному вираженні, можна звести їх воєдино, дотримуючись при цьому правила дій з випадковими величинами і їх ймовірностями.

Трудові втрати представляють втрати робітником часу, що викликані випадковими, непередбаченими обставинами, і виражаються в людино-годинах, чи людино-днях просто в годинах робочого часу. Перевід трудових втрат у вартісне вираження здійснюється шляхом множення людино-годин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, який пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів і цінних паперів. Крім того, фінансові втрати можуть виникнути в результаті недоодержання грошей з передбачених джерел, при не поверненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виручки внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Поряд з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, які обумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею засобів, відстрочкою виплати боргів. Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях запізнення в одержанні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісний вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутку від підприємницької діяльності здатні приводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у виді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат вкрай важко визначити в кількісному, а тим більш у вартісному вираженні. Природно, що для кожного виду втрат вихідну оцінку можливості їхнього виникнення і вагу варто робити за певний час, що охоплює термін здійснення підприємницької діяльності.

Перш ніж оцінювати ризик, що обумовлений дією сугубо випадкових факторів, бажано відокремити систематичні втрати від випадкових. Це необхідно і з позицій математичної коректності, тому що процедури дій з випадковими величинами істотно відрізняються від процедур дій з детермінованими величинами.

Розглянемо більш детально структуру втрат у залежності від виду підприємницької діяльності, тобто виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Знання факторів ризику дозволяє вживати завчасних заходів, що послабляють їхню дію.

Розглядаючи випадкові втрати, укажемо на деякі специфічні їхні джерела і фактори що впливають на їх виникнення. До них варто віднести втрати від дії непередбачених політичних факторів. Такі втрати породжують політичний ризик. Він виявляється у формі несподіваних, обумовлених політичними розуміннями і подіями змін умов господарської діяльності, що створюють несприятливий для підприємця фон і тим самим здатні привести до підвищених витрат ресурсів і втрати прибутку. Типові джерела такого ризику - збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація форм і відносин власності, відчуження майна і коштів за політичними мотивами. Величину можливих втрат і ступінь ризику в цьому випадку дуже важко передбачати. Досить близькі по непередбаченості втрати, що обумовлені стихійними лихами, а також злодійством і рекетом.

Дуже специфічні можливі втрати, викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, що формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих факторів величини очікуваних значень прибутку і доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально одержані результати виявляться нижче, то різниця сприймається як втрати.

Особливе місце займають втрати підприємця, що обумовлені несумлінністю чи неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обманутим у угоді чи зштовхнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, досить реальний.

Охарактеризуємо втрати, потенційна можливість яких породжує економічний ризик.

Втрати у виробничому підприємництві

До основних втрат у виробничому підприємстві відносяться: зниження запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зменшення продуктивності праці, простою устаткування чи неповного використанням виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку веде до недоодержання запланованої виручки;

зниження цін, за якими намічається реалізувати продукцію, у зв'язку з недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією приводить до ймовірних втрат;

підвищені матеріальні витрати, які обумовлені перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії на одиницю продукції, ведуть до втрат;

інші підвищені витрати, що можуть виникнути унаслідок високих транспортних витрат, торгових витрат, накладних та інших побічних витрат;

перевитрата наміченої величини фонду оплати праці внаслідок перевищення розрахункової чисельності або виплати більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим працівникам;

сплата підвищених відрахувань і податків, якщо в процесі здійснення бізнес-плану ставки відрахувань і податків зміняться в несприятливу для підприємця сторону;

можливості втрат у виді штрафів, природних збитків, а також втрат, що обумовлені стихійними лихами, хоча врахувати такі втрати розрахунковим образом не представляється можливим.

Втрати в комерційному підприємництві

Причинами, що призводять до втрат внаслідок ризику підприємства, що займається комерційним видом підприємництва, є такі: несприятлива зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блоковане умовами договору про закупівлю приводить до ймовірних втрат;

непередбачене зниження обсягу закупівлі в порівнянні з наміченим викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втрата прибутку (доходу) обчислюється як добуток зниження обсягу закупівлі на величину прибутку (доходу), що приходиться на одиницю об'єму реалізації товару. Слід враховувати, що зменшення обсягу закупівлі і реалізації може супроводжуватися зниженням витрат, тому що крім умовно-постійних розходів існують витрати, які пропорційні обсягу операції;

втрати товару в процесі обертання (транспортування, збереження) чи втрати якості, споживчої цінності товару, що приводять до зниження його вартості. Рівень такого збитку встановлюється як добуток кількості загубленого товару на закупівельну ціну чи добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни;

збільшення витрат обертання в порівнянні з наміченими приводить до адекватного зниження доходу, прибутку. Серед можливих причин підвищення витрат можуть бути непередбачені мита, відрахування, штрафи, додаткові витрати;

зниження ціни, по якій реалізується товар, у порівнянні з проектною викликає втрати в розмірі обсягу реалізації, помноженого на зменшення ціни;

зниження обсягу реалізації, обумовлене непередбачуваним падінням попиту чи потреби в товарі, витисненням його конкуруючими товарами, здатне викликати втрати доходу і прибутку, вимірювані добутком об'єму непроданої продукції на відпускну ціну.

5.3.3. Втрати у фінансовому підприємництві

Як відзначалося раніше, фінансове підприємництво по суті це те ж комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші, цінні папери, валюта. Отже, втрати, у цілому характерні для комерційного підприємництва, притаманні і фінансовому підприємництву.

При оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такі специфічні фактори, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової угоди, змінювання курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції, можливі вилучення певної частини фінансових ресурсів у процесі здійснення підприємницької діяльності. Форма функції розподілу витрат, їх середні і граничні характеристики відіграють важливу роль для вироблення стратегії, управління ризиком на підприємстві.

З цих позицій розглянемо різні несприятливі події, що можуть виникати на підприємстві.

Події, що характеризуються невеликими і частими витратами, можуть виникати як наслідок дрібних неполадок чи поточних коливань фінансових показників. Такі витрати, як правило, легко передбачувані, і їхня величина в конкретний рік досить близька до середнього значення. Тому кошти на їхню компенсацію можуть бути зарезервовані в бюджеті підприємства на черговий фінансовий рік у розмірі їхнього середнього значення.

Події, які характеризуються середніми і відносно рідкими витратами, виникають істотно рідше. До випадків такого роду зазвичай приводять серйозні, але тимчасові і переборні ушкодження технічних систем чи, наприклад, невиконання договірних зобов'язань згідно контрактів.

При стратегічному плануванні розвитку фірми на 5-10 років уперед для урахування таких витрат також може бути використана їхня середня величина. Однак при поточному плануванні необхідно зробити виправлення і на їх максимальну величину, що коли-небудь, мала місце чи може бути передвіщена теоретичними методами.

5.3.4. Зумовленість витрат подіями різного класу

Рідкі і катастрофічні події загрожують самому існуванню підприємства. Частота їхнього виникнення настільки рідка, що вони можуть жодного разу не відбутися за час, рівний тривалості людського життя. Середні характеристики витрат в даному випадку відіграють невелику роль. При прийнятті управлінських рішень щодо таких ризиків необхідно керуватися характерним для них максимально прийнятним розміром витрат. У таблиці 5.9 показано приклад розподілу рішень щодо управління ризиком для подій різного класу.

Деякі ризики мають територіальний розподіл. Це відноситься, зокрема, до всіх природних ризиків. Існують спеціальні карти, на яких нанесена ймовірність виникнення землетрусів, повеней, зсувів і інших стихійних лих у різних районах земної кулі.

Таблиця 5.9

Розподіл рішень по управлінню ризиком за класах витрат

Характеристика втрат

Типи витрат

Тривіальні

Малі

Середні

Великі

Частота виникнення

Дуже висока

Висока

Низька

Дуже низька

Розмір витрат

Малий

Невеликий

Середній

Великий

Передбаченість

Дуже висока

Помірна на протязі року

Помірна на протязі 10 років

Мінімальна

Показники ризику, які слід приймати до розрахунку

Середні

Середні

Середні і граничні

Граничні

Наслідки для підприємства

Зовсім незначні

Незначні

Серйозні

Катастрофічні

Управлінське рішення

Нічого не починати

Самострахування, зниження ризику

Зниження ризику, часткове страхування, фінансові гарантії

Страхування, фінансові гарантії

Аналіз розвитку несприятливої ситуації на підприємстві містить як обов'язковий елемент визначення ступеня впливу руйнівних факторів на об'єкти, які знаходяться на різній відстані від джерела небезпечної дії.

У випадку промислової аварії в якості руйнівних і небезпечних факторів можуть виступати:

ударна хвиля в результаті вибуху;

теплове випромінювання від джерела чи загоряння вибуху; горіння;

поширення токсичних і радіоактивних речовин. Кожен фактор характеризується своїм фізичним параметром, що впливає на об'єкти. Це надлишковий тиск у фронті ударної

хвилі, температура й енергія теплового випромінювання, концентрація токсичних чи речовин радіоактивних опадів, просторість поширення процесу горіння. У таблиці 5.10 як приклад приведена шкала впливу ударної хвилі на будинки і спорудження в зоні аварії в залежності від надлишкового тиску у фронті.

Таблиця 5.10

Шкала впливу ударної хвилі на спорудження

Характеристика дій

Надлишковий тиск, МПа

100% руйнувань

0,7

50 - 75% руйнувань

0,35

Ушкодження деяких елементів опорних конструкцій

0,014

Мінімальні ушкодження: розрив з'єднань і розчленовування конструкцій

0,0036

100% руйнувань шибок

0,007

50% руйнувань віконних стекол

0,0025

Знаючи величину відповідного параметра і характеристики об'єктів у зоні їх дії (захищені чи незахищені), можна визначити приблизний розмір збитку.

Вплив токсичних речовин на людину залежить від їхньої концентрації в повітрі. Зі збільшенням концентрації послідовно можуть виявлятися: роздратування слизуватої оболонки дихальних шляхів, очей, потім параліч подиху і, нарешті, летальний результат.

У цілому процес побудови полів ризику проходить ряд послідовних стадій. Спочатку визначаються джерела небезпечних впливів. Ними можуть бути: промислова установка, сховища небезпечних речовин, трубопроводи під тиском, парові казани і т.д. Далі розробляється фізична модель, у відповідності з якою відбувається поширення и небезпечного фактора. Потім обчислюються форма і розміри зон, у яких параметри небезпечних факторів - температура, щільність променистої енергії, чи тиск концентрація - будуть мати значення у певному діапазоні.

Кожному виділеному діапазону відповідає свій ступінь поразки. Розраховані зони впливу потім накладаються на карту місцевості, на якій відображені об'єкти щодо джерела впливу. Границі зон впливу мають вид замкнених концентричних кривих, вкладених одна в іншу. У центрі кривих розташовуються джерела небезпечних впливів.

Знання параметрів і часу впливу всередині кожного з полів ризику дозволяє надалі з урахуванням характеристик об'єктів оцінити "натуральний" збиток від аварії в негрошових одиницях: число постраждалих і загиблих, ступінь поразки, площа вигорілих ділянок, ступінь руйнування будинків і т.д. Далі натуральні витрати переводяться в грошовий вираз. Для будинків і споруджень ця процедура не викликає особливих складностей. Що ж стосується нанесення збитку здоров'ю людей і навколишньому середовищу, те його вираження в грошових одиницях представляє самостійну складну задачу.

5.3.5. Статистичні розподіли втрат

Одна з важливих задач аналізу варіаційних рядів - послідовності варіант, взятих з генеральної сукупності певної досліджуваної ознаки Х, зокрема втрат - полягає у виявлені закономірності розподілу і визначені її характеру. З цією метою будують варіаційні ряди достатньо великих сукупностей. Велике значення для виявлення закономірностей розподілу має правильна побудова варіаційного ряду: вибір числа груп і розміру інтервалу ознаки, що варіюється.

Якщо розподіл проведено за дискретної ознакою, що виражена цілими числами, то такий варіаційний ряд називають дискретним; якщо розподіл проведено за кількісною ознакою, що виражена у вигляді інтервалів, то маємо інтервальний варіаційний ряд. Складовими елементами варіаційного ряду є ряд варіант (окремі числові значення ознаки, що варіюється) і ряд частот (числа, які показують кількість разів зустрічається кожна варіанта).

Якщо ми говоримо про характер, тип закономірності розподілу, то маємо на увазі відображення в ньому загальних умов, що визначають варіацію. При цьому мова йдеться завжди про розподіли якісно однорідних явищ. Загальні умови, що визначають тип закономірності, пізнаються аналізом сутності явища, тих його властивостей, що визначають варіацію ознаки, що вивчається. Тобто необхідно висунути наукову гіпотезу, що пояснює певний тип теоретичної кривої розподілу.

Під теоретичною кривої розподілу розуміють графічне зображення ряду у вигляді неперервної лінії зміни частот у варіаційному ряді, який функціонально зв'язаний зі зміню варіант (значень ознаки). Теоретичний розподіл може бути виражено аналітичне - формулою, що зв'язує частоти варіаційного ряду і відповідні значення ознаки. Такі формули називають законами розподілу.

Випадкова величина - це змінна величина, конкретне значення якої не визначене, залежить від випадку, але для якої визначена функція розподілу ймовірностей. Остання й дозволяє аналізувати ступінь ризику.

В умовах обмеженої інформації буває важко обрати емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому в практичних розрахунках, мабуть, зручніше користуватися найчастіше уживаними в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей, зокрема: нормальним розподілом ймовірностей, розподілом Гаусса, показниковим (експоненційним) розподілом, розподілом Пуассона. Практика розрахунків може показати й інші, зокрема емпіричні, розподіли ймовірностей.

Типовим графіком розподілу ймовірностей втрат, що характеризують ступінь підприємницького ризику, можна вважати криву нормального розподілу.

У канонічному виді нормальний розподіл випадкової величини записується щільність розподілу ймовірностей втрат Х за формулою (5.11) (рис. 5.6).

Інтегральна функція нормального розподілу визначається таким чином:

F (х) = 0,5 + фГ — 1.    (5.17)

1 ч х

де Ф^) = ,— Je 2 dx - функція Лапласа (інтеграл ймовірностей). V2n о

Вибір функції нормального розподілу (5.11) можливо обґрунтувати такими припущеннями:

ймовірність відсутності збитків практично дорівнює нулю, тому що при здійсненні заходу якісь втрати будуть, а у разі відмови від здійснення заходу його ймовірність дорівнює нулю;

ймовірність надзвичайно великих збитків також можна розглядати як таку, що дорівнює нулю, бо в практичній діяльності втрати завжди мають межу;

між мінімальними (нульовими) й максимальними збитками існує деякий рівень збитків, що очікується як найбільш ймовірний. Щільність ймовірностей у цій області збільшується;

нарешті, резонно припустити, що крива ймовірностей втрат змінюється неперевно і монотонно, зростаючи від нуля до найбільшого значення ймовірності і спадаючи від найбільшого значення до нуля у разі збільшення втрат від нуля до максимуму.

Звичайно, важко припустити, що графік розподілу ймовірностей втрат обов'язково буде мати вигляд класичної кривої нормального розподілу. Він може бути асиметричним, мати ексцес тощо, але для аналізу цих зміщень потрібно мати достатньо інформації або вагомі аргументи для обґрунтування напрямів таких зміщень.

Ризик підприємства на ринку вільної конкуренції у разі відхилення ціни реалізованої ним продукції від рівня ринкової ціни може бути оцінений із використанням експоненціального закону розподілу ймовірностей, що має наступний вид:

„ ч \Ae-Xx, x > 0

f (x) = \      (5.18)

10, x < 0

(5.19)

         

Відхилення рівня ціни підприємства від ринкової ціни

Рисунок 5.7 - Ймовірність реалізації без втрат у разі відхилення ціни підприємства від ринкової ціни

Розраховуючи на додатковий дохід (прибуток), підприємство водночас ризикує і може не одержати тих доходів, які б воно мало, торгуючи на ринку за існуючими цінами. Очевидно, резонно припустити, що чим більше відхилення цін, установлених підприємством на свою продукцію, від ринкових, тим більша ймовірність зростання можливих втрат. Але зауважимо, що зберігається й деяка ймовірність отримання додаткового доходу.

Характерним в основному для природних ризиків, фізичним розподілом є розподіл Парето (чи самоподібний розподіл). Функція щільності ймовірностей розподілу втрат при цьому має вид:

Інтегральна функція розподілу ймовірностей має вид:

F(х) = 1 - eЯ.

У даному прикладі йдеться про те, що на ринку склалася ринкова ціна деякого продукту, що відповідає рівновазі попиту й пропозиції. Але підприємство надає переваги ризику і хоче або одержати додатковий дохід (прибуток) за рахунок підвищення (відхилення) цін запропонованої ним продукції відносно ринкової ціни, або збільшити реалізацію продукції, установлюючи на неї знижену ціну (рис. 5.7).

(x) = p x"i,x >1

I 0, x < 1

Інтегральна функція розподілу ймовірностей Парето має вид:

\1-1/ x \ x > 1

! '       (5.20)

x<1

У теорії ймовірностей доведено, що функція розподілу суми великого числа незалежних випадкових величин близька до нормального розподілу за умови, що сукупність випадкових величин має кінцеві моменти першого і другого порядків. Це твердження зветься центральною граничною теоремою. Більшість ризиків виникає саме як результат дії великого числа незалежних випадкових факторів і тому може бути описано нормальним розподілом. Даній умові задовольняють відмовлення й аварії технічних систем, втрати на фінансовому ринку, ризики збитку життя і здоров'я тощо.

Самоподібний розподіл характерний для більшості природних катастроф, таких, як землетруси і повені.

З трьох описаних розподілів тільки самоподібний не має кінцевих центральних моментів першого і другого порядків.

Як середній рівень ризику може бути використане математичне очікування випадкової величини. Якщо функція не має моментів, то замість математичного очікування використовують медіану розподілу.

Як граничний рівень ризику, що був визначений як максимально прийнятний розмір втрат, може застосовуватися квантиль розподілу. Квантиль - це таке значення випадкової величини, що може бути перевищено лише з ймовірністю, яка менше заданої.

Квантиль порядку визначається як корінь рівняння:

F (xa) = 1-а,         (5.21)

де xa - квантиль порядку а; F - інтегральна функція розподілу.

За своїм змістом квантиль визначає такий поріг витрат, що буде перевищений з ймовірністю (1 -а). Для цілей оцінки макси150  

мальної величини втрат доцільно використовувати 95%, 99% чи навіть 99,9% квантилі, що відповідає ймовірності перевищення максимально прийнятного рівня витрат з частотою відповідно один раз у 20, 100 і 10 000 років.

Розглянемо дещо ускладнену ситуацію, коли підприємству доводитися оцінювати ризик у зв'язку зі зміною загальної кон'юнктури ринку. Так, є конкурентний ринок, де різко змінюється ситуація щодо попиту на продукцію, яку випускає підприємство. Крім нашого підприємства, таку ж продукцію випускають 8 підприємств. Можливе входження на ринок ще одного нового підприємства.

Потрібно оцінити, який ризик підприємства, якщо воно не прореагує на зміну кон'юнктури ринку. У даному разі обмежимося визначенням ймовірності того, які підприємства, що випускають конкуруючий із нашим продуктом товар, прореагують на зміну кон'юнктури і попиту ринку. Для спрощення розуміння суті справи припустимо, що ймовірність реакції кожного підприємства, у тому числі й нашого, на кон'юнктуру ринку, що змінилася, дорівнює 0,1. Будемо вважати, що можливість включення в ринок нового підприємства дорівнює 0,15. Разом на ринку даного продукту можуть бути 10 підприємств. Якщо хоча б одне підприємство, крім того, що досліджується, відреагує на ситуацію швидше, ніж ми, то нашому підприємству загрожують втрати в сумі 400 млн. грн.

Оцінити ймовірність цих втрат можна виходячи з теореми про ймовірність появи хоча б однієї з п незалежних подій:

Р(А) = 1 - 0,98 х 0,85 = 1 - 0,833 = 0,167.

Отже, якщо ми не відреагуємо раніше інших на кон'юнктуру ринку, що змінилася, ймовірність виникнення втрат у розмірі приблизно 400 млн. грн. для підприємства, що досліджується, досить велика - 0,167.

Для оцінки ризику в діяльності підприємства потрібна достовірна інформація, яку можна мати тільки в результаті її накопичування й систематизації. Цінова інформація, особливо в умовах інфляції, вимагає постійного поповнення й опрацювання щодо нових ризиків. Для аналізу ризикових показників вона потребує статистичного опрацювання. Але часто її буває недостатньо. Тому доводитися користуватися експертними оцінками. Отже, інформацію з визначення ризику варто умовно поділити на два види:

об'єктивна, або статистична, інформація, що може бути використана для розрахунку ймовірних характеристик оцінки ризику;

суб'єктивні, експертні оцінки, що є пропозиціями експертів, фахівців. Нерідко інтуїтивні оцінки можуть сприяти виробленню найбільш вдалого рішення.

Ймовірна оцінка ризику математично відпрацьована, має свої теореми та методи обчислення, але задовольнятися цим у підприємницькій діяльності теж досить ризиковано, через те що реальна точність математичного розрахунку багато в чому залежить від вихідної інформації. Тому й тут не можна відмовлятися від підприємницької інтуїції.