6.5. Метод аналізу доцільності витрат

Сутність цього методу ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами, мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, що пов'язані з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату.

Метод аналізу доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику і має мету - звести до мінімуму розмір капіталу, що піддається ризику. Аналіз засобів, що піддаються ризику, може допомогти прийняти рішення про припинення інвестицій.

Пропонуються наступні показники визначення ступеня ризику фінансових коштів:

надлишок чи недостатність власних засобів (+ Есс);

надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів (+Е);

надлишок чи недостатність загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат (+Ео).

Балансова модель стійкості фінансового стану підприємства має наступний вид:

ОФ + ОС + ГК = ВК + КР + КТЗ,     (6.21)

де ОФ - основні засоби і вкладення;

ОС - поточні активи, запаси і витрати;

ГК - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;

КР - кредити і позикові кошти;

КТЗ - кредиторська заборгованість і позикові кошти;

ВК - власні кошти.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величини основних засобів і вкладень:

Есс = ВК - ОФ.     (6.22)

Тоді надлишок чи недостатність власних коштів:

+ Е = Е - ОС.       (6.23)

сс      сс

Надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів:

+ Е = (Есс + КР) - ОС.  (6.24)

Надлишок чи недостатність загальної величини джерел для формування запасів:

+ Ео = (Есс + КР + КТЗ) - ОС.         (6.25)

Для оцінки ризиків фінансового стану підприємства використовується таблиця 6.9.

Для визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

область абсолютної стійкості; область нормальної стійкості; область нестійкого стану; область критичного стану; область кризового стану.

Таблиця 6.9

Оцінка ризиків фінансового стану підприємства

Фінансовий стан