7.2.6. Самострахування від ризику

Система профілактики економічних ризиків, знижуючи імовірність їхнього виникнення, проте, не може нейтралізувати всі пов'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування ризиків (самострахування), здійснюване в рамках самого підприємства. Самострахування означає, що підприємець швидше підстрахується сам, ніж купить страховку в страховій компанії. Тим самим він заощаджує на затратах капіталу по страхуванню.

Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності. У процесі самострахування створюються різні резервні і страхові фонди. Ці фонди в залежності від мети призначення можуть створюватися в натуральній чи грошовій формі. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачених затрат, кредиторської заборгованості тощо. Створення їх є обов'язковим для акціонерних товариств.

Самострахування - це група заходів для внутрішнього страхування ризиків, покликана забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків у процесі розвитку підприємства.

У ризик-менеджменті використовуються зазвичай форми внутрішнього страхування ризиків, представлені на рис. 7.5.

Основні форми внутрішнього страхування ризиків на підприємстві

Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної "премії за ризик"

Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій

Забезпечення подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових засобів

Рисунок 7.5 - Основні форми внутрішнього страхування (самострахування) ризиків на підприємстві

Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної "премії за ризик" полягає у вимозі від контрагентів додаткового доходу по ризикованим операціям вище того рівня, що можуть забезпечити безризикові операції. Цей додатковий дохід повинен зростати пропорційно збільшенню рівня ризику.

Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій є однією з найбільш розповсюджених форм внутрішнього страхування ризиків. Воно передбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних рівнів штрафів, пені, неустойок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентами своїх зобов'язань. Рівень штрафних санкцій повинен повною мірою компенсувати фінансові втрати підприємства у зв'язку з неотриманням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей та інших негативних наслідків господарських ризиків.

Забезпечення подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових засобів дозволяє забезпечити внутрішнє страхування господар    205 ських ризиків по тим операціям підприємства, по яким відшкодування негативних наслідків не може бути покладене на контрагентів. Таке резервування фінансових ресурсів здійснюється через:

формування резервного (страхового) фонду підприємства, який створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства;

формування цільових резервних фондів, перелік яких і розміри відрахувань у них визначаються статутом підприємства й іншими внутрішніми нормативними документами;

формування резервних обсягів фінансових засобів при розробці бюджетів по окремим господарським операціям, яке здійснюється у вигляді спеціальних статей бюджету;

нерозподілений залишок прибутку, який можна розглядати як резерв фінансових ресурсів, використовуваний у необхідних випадках з метою ліквідації негативних фінансових наслідків окремих господарських операцій підприємства.