8.2. Методи прогнозування господарських рішень

Для прогнозування господарських рішень застосовуються різні кількісні і якісні методи.

Кількісні методи базуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. До таких методів відносяться аналіз часових рядів, каузальне (причинно-наслідкове) моделювання, тощо.

В основу якісних методів покладені експертні оцінки фахівців в області прийнятих рішень; наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів) тощо.

Складні об'єкти прогнозуються з використанням різних кількісних й якісних методів. Наприклад, прогноз економічної кон'юнктури (сукупність ознак, що характеризують стан економіки в певний період) базується на прогнозах у сфері обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі, попиту на продукцію, пропозиції продукції, і їхніх співвідношень. При цьому кожний із зазначених прогнозів, у свою чергу, ґрунтується на проміжних прогнозах різних процесів.

Відпрацьованими методами прогнозування економічної кон'юнктури є: метод "мозкова атака", метод Дельфі, метод екстраполяції тенденцій, морфологічний аналіз, імітаційне моделювання, динамічне моделювання, структурний аналіз тощо.

Аналіз (розкладання, розчленовування, розбір) - логічний прийом, метод дослідження, суть якого полягає в тому, що досліджуваний предмет подумки розчленовується на складові елементи, кожний з яких потім досліджується окремо як частина розчленованого цілого, для того щоб виділені в ході аналізу елементи з'єднати за допомогою іншого логічного прийому - синтезу - у ціле, збагачене новими знаннями.

Під економічним аналізом розуміють прикладну наукову дисципліну, що представляє собою систему спеціальних знань, що дозволяють оцінити ефективність діяльності того або іншого суб'єкта ринкової економіки.

Теорія економічного аналізу дозволяє раціонально обґрунтувати, спрогнозувати на найближчу перспективу розвиток об'єкта управління й оцінити доцільність прийняття господарського рішення.

Основні напрямки економічного аналізу:

формулювання системи показників, що характеризують роботу аналізованого об'єкта;

якісний аналіз досліджуваного явища (результату);

кількісний аналіз цього явища (результату);

оформлення висновків і конкретних рекомендацій, які витікають із результатів аналізу.

Для розробки й прийняття господарського рішення важливо те, що такий аналіз є засобом рішення основного завдання - виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності в поліпшенні використання виробничих ресурсів, зниженні собівартості, підвищенні рентабельності й збільшенні прибутку, тобто спрямований на кінцеву мету реалізації управлінського рішення.

Розроблювачі теорії економічного аналізу підкреслюють його характерні риси.

Диалектичність підходу до вивчення економічних процесів, яким властиві: перехід кількості в якість, поява нової якості, заперечення заперечення, боротьба протилежностей, відмирання старого й поява нового.

Обумовленість економічних явищ причинними зв'язками й взаємозалежністю.

Виявлення й вимір взаємозв'язків і взаємозалежностей показників, що базуються на знаннях об'єктивних закономірностей розвитку виробництва й обігу товарів.

Економічний аналіз насамперед є факторним, тобто визначальний вплив комплексу економічних факторів на результативний показник діяльності підприємства. Вплив різних факторів на економічний показник функціонування підприємства, фірми здійснюється за допомогою стохастичного аналізу.

У свою чергу, детермінований і стохастичний аналізи забезпечують:

установлення причинно-наслідкових або ймовірнісних зв'язків факторів і результативних показників;

виявлення економічних закономірностей впливу факторів на функціонування підприємства й вираження їх за допомогою математичних залежностей;

можливість побудови моделей (у першу чергу, математичних), впливів факторних систем на результативні показники й дослідження з їхньою допомогою впливу на кінцевий результат прийнятого господарського рішення.

На практиці використаються різні види економічного аналізу. Для прийнятих господарського рішення особливо важливі аналізи: оперативні, поточні, перспективні (по тимчасових відрізках); часткові й комплексні (по обсягу); по виявленню резервів, підвищенню якості й т.ін. (по призначенню); прогнозний аналіз. Прогнози дозволяють економічно обґрунтовувати стратегічні, оперативні (функціональні) або тактичні господарські рішення.

Багатоваріантність господарського рішення в умовах невизначеності й вплив додаткових факторів вимагають аналізу кожного з них. Вибір робиться на основі результатів економіко-математич- ного моделювання й системного аналізу.

Для рішення завдань економічного аналізу функціонуючого підприємства використовуються різні методи й прийоми, техніка й технології. Це повинно забезпечувати: виявлення взаємозв'язків досліджуваного об'єкта управління із системою економічних факторів; їхнє розчленовування; аналіз і порівняння; визначення величини й особливостей впливу на об'єкт цих факторів; синтез отриманих результатів.

В економічній літературі виділяють дві групи способів і прийомів економічного аналізу: традиційні й математичні.

До традиційного відносять методи економічного аналізу абсолютних, відносних і середніх величин; порівняння, угруповання й індексних, ланцюгових підстановок, балансовий тощо.

Абсолютні, відносні й середні величини. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. Абсолютний означає безвідносний, взятий поза зв'язком, без порівняння із чим-небудь.

Прикладами можуть бути: обсяг виробництва за вартістю або в натуральних показниках, сума валового доходу, сума прибув В аналізі абсолютні величини використаються як база для розрахунку середніх і відносних величин.

Відносний означає встановлений у порівнянні, у співставленні із чим-небудь іншим, оцінюваний залежно від яких-небудь умов тощо.

Економічний аналіз починається з розрахунку відносної величини.

Наприклад, якщо планом передбачалося випустити продукцію на 100 тис.грн., а випущено лише на 95 тис грн., то стосовно завдання це становить 95 %.

Відносні величини використовуються при аналізі динаміки явищ. Вони характеризують зміну показника, явища в часі (відношення, наприклад, випуску продукції за кілька років до базисного періоду, узятому за 100 %).

Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників, явищ, процесів. Вони зручні при порівнянні досліджуваної ознаки по різних сукупностях, дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих коливань. У розрахунках застосовуються середня арифметична, середня зважена, мода й т.п.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми, визначити відхилення від планових показників, установити їхньої причини й виявити резерви. Основні види порівнянь, застосовувані при аналізі:

звітні показники із плановими показниками; планові показники з показниками попереднього періоду; звітні показники з показниками попередніх періодів; показники роботи за кожний день; порівняння зі середньогалузевими даними; показники якості продукції даного підприємства з показниками аналогічних підприємств-конкурентів й ін.

Метод порівняння вимагає забезпечення порівнянності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівнянність календарних строків, усунення впливу розходжень в обсязі й асортиментах, якості, сезонних особливостей і територіальних розходжень, географічних умов і т.д.)

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники, індекси необхідні для оцінки виконання планових завдань, для визначення динаміки явищ і процесів. Індексний метод дозволяє провести розкладання по факторах відносних й абсолютних відхилень узагальнюючого показника; в останньому випадку число факторів повинне бути дорівнює двом, а аналізований показник представлений як їхній добуток.

Балансовий метод допускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою з'ясування й виміру їхнього взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних зіставлень.

Метод ланцюгових підстановок укладається в одержанні ряду корегованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів (співмножників), фактичними. Порівняння значення двох вартим рядом показників у ланцюзі підстановок дозволяє обчислити вплив на узагальнюючий показник того фактору, базисне значення якого заміняється на фактичне.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і вирахування ряду показників й оформлення результатів аналізу. Графічне зображення економічних показників розрізняють по призначенню (діаграми порівняння, хронологічні й контрольно-планові графіки), а також по способі побудови (лінійні, стовпчикові, кругові, об'ємні, координатні тощо).

Функціонально-вартісний аналіз - це метод системного дослідження, застосовуваного по призначенню об'єкта (виробу, процесу, структури) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта. Особливість проведення функціонально-вартісного аналізу складається у встановленні доцільності набору функцій, які повинен виконувати проектований об'єкт у конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об'єкта.

Економіко-математичні методи застосовуються для аналізу й вибору найкращих, оптимальних варіантів, що визначають господарські рішення в сформованій або планованій економічній умовах. Зразковий перелік завдань економічного аналізу, для рішення яких можуть бути використані економіко-математичні методи, включає:

оцінку розробленого за допомогою економіко-математичних методів плану виробництва продукції;

оптимізацію господарської програми, розподіл її по цехах й устаткуванню й кількості продукції (робіт);

оптимізацію розподілу господарських ресурсів, розкрою матеріалу, визначення напруженості норм;

оптимізацію рівня уніфікації складових частин виробу й коштів технологічного оснащення;

установлення оптимальних розмірів підприємства, цеху, ділянки й т.п.;

визначення оптимальних асортиментів виробів; визначення найбільш раціональних маршрутів внутрішньозаводського транспорту, розміщення складів;

визначення границь доцільності проведення капітального ремонту, раціональних строків експлуатації встаткування й заміну його новим;

установлення й порівняльний аналіз економічної ефективності використання одиниці ресурсу кожного виду з погляду оптимального варіанта рішення;

визначення внутрішньогосподарських втрат у зв'язку з можливим оптимальним рішенням.

Вибір методу прогнозування значно поліпшує якість прогнозу, оскільки забезпечує функціональну повноту, ймовірність і точність прогнозу та зменшує тимчасові й матеріальні витрати на прогнозування.

На вибір методу прогнозування впливають: сутність практичної проблеми, що підлягає рішенню; динамічні характеристики об'єкта прогнозування в ринковому середовищі;

вид і характер наявної інформації, типове подання про об'єкт прогнозування;

комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару або послуги;

період попередження і його співвідношення з передбачуваною тривалістю ринкового, життєвого циклу, циклу розробки або модифікації товару, послуги;

вимога до результатів прогнозування й інші особливості конкретної проблеми.

Всі перераховані фактори повинні розглядатися в системній єдності, лише несуттєві можуть виключатися з розгляду.

Прогнозуючий у результаті проведених досліджень повинен структурувати інформацію про об'єкт прогнозування, проаналізувати її й, вибравши, залишити відповідним умовам прогнозу. При підготовці рішення про вибір методу прогнозування рекомендується виділити відповідні до умов завдання. Ті ж, які застосувати не можна, виключаються. На практиці, вибираючи метод прогнозування, рекомендується враховувати два найбільш важливі фактори - витрати й точність. Варто з'ясувати, скільки грошей виділено на підготовку прогнозу, яка можлива ціна прогнозованих помилок і вихід. Кращий прогноз, як правило, являє собою оптимальну комбінацію точності й вартості.

При виборі методу прогнозування потрібно враховувати: наявність статистичних даних за необхідний період; компетентність прогнозиста, наявність електронно-обчислюваної техніки;

час, необхідний для збору й аналізу інформації. У ряді випадків для одержання незалежних прогнозів використовуються одночасно кілька методів. Вимоги до прогнозів:

своєчасність, з певним ступенем точності й визначеності інших показників;

надійність, виражена в знакових одиницях (доларах, одиницях продукції, устаткуванні, кваліфікації персоналу тощо) і зафіксована на папері;

простота методики прогнозування для розуміння й використання.