11.1. Предмет теорії ігор

Як і будь-яка людська діяльність, підприємництво обов'язково несе в собі елементі гри, що одвічно зумовлене біологічною і згодом закріплено соціальною природою людини. Причому в підприємництві і його мотивації закладено зв'язок між раціональним та ірраціональним, оскільки будь-яка гра, як правило, включає в себе два види невизначеності: випадковість і вибір. Випадковість у даному випадку розглядається як раціональне, а вибір - як ірраціональне.

В теорія ігор визначається, що гравець поводить себе раціонально тоді, коли він прагне отримати більше числове значення деякої величини. В такому формулюванні ця ідея виглядає наївною і "нелегкозрозумілою". Але слово "більше" може означати не тільки більше мармурових статуй в колекції, більше грошей, більше влади, але також більш чисті повітря і воду, більше території, більше часу для міркувань і сну, більше робочих місць, більшу впевненість в завтрашньому дні, більшу цінність будь-якого виду. Термін "цінність" в теорії ігор відповідає припущенню про те, що кожний гравець прагне до виграшу будь-якого виду. Тому можна зробити висновок, що підприємець є типовим гравцем, оскільки його прагнення до максимізації прибутку і до найбільшого самовдосконалення є специфічною формою реалізації прагнення гравця до збільшення виграшу будь-якого виду.

В свою чергу виграш і є одним із найпотужніших факторів мотивації підприємництва. Прагнення до виграшу і цінності будь-якого виду служать основною характеристикою раціональності гравця взагалі і гравця-підприємця зокрема.

Філософська наука в "чистому" вигляді теж не "вміщує в себе" діалектику раціонального і ірраціонального так, як це здатна зробити теорія ігор, оскільки вона з'явилася як відповідь на ту невизначеність світу, яка утворилася на флангах інших теорій. Те, що не під силу пояснити в феномені підприємництва економічній теорії і філософським наукам, може пояснити теорія ігор.

Для обґрунтування рішень в умовах невизначеності, коли ймовірності можливих варіантів обстановки невідомі, розроблені спеціальні математичні методи, що розглядаються в теорії ігор.

Теорія ігор належить до найбільш молодих математичних дисциплін. Її виникнення датується 1944 р., коли вийшла у світ монографія Дж.Неймана і Моргенштерна "Теорія ігор і економічної поведінки". Надалі теорія ігор перетворилася в самостійний математичний напрямок, що має практичне застосування. Теорія ігор дає підприємцю чи менеджеру математичний апарат для вибору стратегії в конфліктних ситуаціях, який дозволяє краще зрозуміти конкурентну обстановку і звести до мінімуму ступінь ризику. Крім того, аналіз ризикової ситуації за допомогою прийомів теорії ігор спонукає підприємця (менеджера) розглядати всі можливі альтернативи як своїх дій, так і стратегії партнерів та конкурентів.

Теорія ігор представляє собою теорію індивідуальних раціональних рішень, що приймаються в умовах недостатньої інформації відносно результатів цих рішень. Теорія ігор досліджує взаємодію індивідуальних рішень при деяких припущеннях, що стосуються прийняття рішень в умовах ризику, загальних умов довкілля, кооперативної або некооперативної поведінки інших індивідів. В той час, як традиційна мікроекономічна теорія пропонує теорію прийняття рішень в умовах визначеності, очевидно, що раціональному індивіду припадає приймати рішення в умовах невизначеності і взаємодії.

Теорія ігор - це теорія математичних моделей, інтереси учасників яких різні, причому вони досягають своєї мети різними шляхами.

Теорію ігор можна розглядати, з одного боку, як розділ досліджень операцій, а з іншого - як його рівень. Як розділ дослідження операцій теорія ігор представляє теорію математичних моделей прийняття оптимальних рішень в конфліктних ситуаціях. Як рівень дослідження операцій теорія ігор є теорією математичних моделей прийняття рішень в умовах невизначеності. Проте не слід вважати ніби теорія ігор займається питаннями прийнят