1.4. Закони, що визначають поведінку людини та їх роль в розробці господарських рішень

Основні закони, що необхідно враховувати при розробці господарських рішень - це загальні закони, що визначають поведінку людини, закони зв'язку зі зовнішнім середовищем, соціально-психологічні і біопсихічні закони.

До найважливіших із них відносяться такі: загальні закони управління людиною; закони інерційності людських систем; закони зв'язку зі зовнішнім середовищем та соціально-психологічні і біопсихічні закони (рис.1.2)* Закон адаптації

Закон відповідності вимогам середовища

Закон впливу норм і ^^регламентації

Закон єдності біологічного і соціального

Закон єдності свідомості та несвідомого

Закон послідовності, розвитку

Закон          / Загальні відносності / закони поведінки / управління

Розглянемо першу групу - загальні закони управління людиною, які включають: закон єдності біологічного і соціального; закон єдності свідомості та несвідомого закон послідовності поведінки, закон відносності поведінки.

Сутність закону єдності біологічного і соціального полягає в тому, що кожна людина має свій певний генотип, тобто набір властивостей нервової системи, органів чуття, структури мозку, які притаманні їй від народження. Та одночасно у своїй поведінці, звичках людина запрограмована навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії кожної особистості визначаються не тільки поточними стимулами, але і всім досвідом його попереднього життя.

Закон єдності свідомості та несвідомого полягає в тому, дії людини визначаються не тільки свідомістю, але і неусвідомленими мотиваційними причинами Людина може бути запрограмована на виконання рішення і, не усвідомлюючи цього, реалізовувати його. В основі реалізації цього закону знаходиться ступінь усвідомлення мотивів. Мотиви людини підлягають певному впливу її свідомості. В залежності від ступеню усвідомлення того чи іншого мотиву прийнято класифікувати мотиви на усвідомлені та неусвідомлені. Факт існування актуально неусвідомлених мотивів зовсім не виражає собою особливого початку, який криється в потайних глибинах психіки. Неусвідомлені мотиви мають ту ж саму детермінацію, що й всяке психічне відображення: реальне існування, діяльність людини в об'єктивному світі.

Неусвідомлене і усвідомлене не протистоять одне одному; це лише різні форми і рівні психічного відображення, яке знаходиться в відповідності з тим місцем, яке займає відображення в структурі діяльності, в рухах її системи. Якщо мета і відповідні їй дії необхідно усвідомлюються, то інша справа щодо усвідомлення їх мотиву - того, заради чого ставиться і досягається дана мета.

Предметний зміст мотивів завжди так або інакше сприймається, уявляється. В цьому відношенні об'єкт, який збуджує до дії, і об'єкт, який виступає в якості засобу або перетину, займають рівноправне положення. Інша справа - усвідомлення об'єкту в якості мотиву. Парадокс складається в тому, що мотиви відкриваються свідомості тільки об'єктивно, шляхом аналізу діяльності, її динаміки. Суб'єктивно ж вони виступають тільки в своєму побічному виразі - в формі переживання, бажань, прагнення до мети.

Наступним законом в групі загальних законів управління людиною є закон послідовності розвитку. У природі і суспільстві зміна розвитку відбувається після виникнення відповідних передумов. За первісними успіхами, як правило, можуть випливати зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Цим пояснюється необхідність поетапної реалізації прийнятих рішень.

Закон відносності поведінки базується на твердженні, що у механіз