МІЖНАРОДНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИНАХОДІВ (МКВ)

магниевый скраб beletage

9.1. Становлення та розвиток МКВ

Міжнародну класифікацію винаходів розроблено згідно з домовленістю між багатьма європейськими країнами про спільність системи класифікації винаходів. Цю роботу було розпочато в 1951 р. Цього ж року в Парижі було підписано «Конвенцію про міжнародну класифікацію патентів на винаходи», і з 1955 р. нова класифікація почала використовуватися в Бельгії, з 1956 р. — у Франції, з 1957 р. — в Італії. Дещо пізніше МКВ почали використовувати Австрія, Бразилія, США, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Німеччина, Японія та ін.

У 1961 р. на конференції в Бухаресті країни Ради економічної взаємодопомоги також прийняли рішення про використання МКВ. У зв'язку із цим у червні 1962 р. основну схему МКВ з поділом на підкласи було введено в республіках колишнього Союзу як додаткову систему до класифікації, що використовувалася до цього часу. З 1 січня 1970 р. після видання російською мовою тексту документа МКВ було введено як основну систему класифікації винаходів на всій території СРСР. Вона використовується нині і в Україні. З цього часу на всіх описах винаходів зазначають індекси МКВ.

Через кожні п'ять років у текст МКВ вносять нові рубрики, змінюють їх підпорядкованість, редагують текст рубрик і т. ін. Усі зміни в тексті нової редакції МКВ затверджує Комітет експертів спеціального союзу МКВ.

Термін дії кожної редакції МКВ наведено нижче:

1-ша ред. 1 січня 1970 р. — 31 грудня 1974 р.;

2-га ред. 1 січня 1975 р. — 31 грудня 1979 р.;

3-тя ред. 1 січня 1980 р. — 31 грудня 1984 р.;

4-та ред. 1 січня 1985 р. -- 31 грудня 1989 р.;

5-та ред. 1 січня 1990 р. — 31 грудня 1994 р.;

6-та ред. Міжнародна патентна класифікація, 2000 р.;

7-ма ред. Міжнародна патентна класифікація.- К.: Держпатент, 2002. МКВ розроблено англійською і французькою мовами — обидва тексти мають однакову силу.

Під час розробки МКВ було враховано такі вимоги:

придатність системи як для країн, які користуються дослідницькою системою експертизи заявок на новизну, так і для країн з явочною системою патентування;

максимальна логічність структури;

охоплення сучасних галузей техніки;

можливість дальшого розвитку і класифікації шляхом введення нових рубрик і заміни застарілих.

Ці вимоги реалізуються в загальній системі класифікації, яка складається з 8 розділів, 118 класів і 617 підкласів. Такий поділ достатній під час використання МКВ у країнах з явочною системою. Поряд із цим поділом країни з дослідницькою системою деталізації мають дрібну систему МКВ, яка втілена в 6 602 групах і 48 865 підгрупах.

Логічність структури забезпечується завдяки розміщенню класифікуючих галузей відповідно до розділів, позначених великими літерами латинського алфавіту:

А — задоволення життєвих потреб людини; В — різні технологічні процеси; С—хімія, металургія; В — текстиль, папір; Е — будівництво, гірнича справа;

Р — механіка, освітлення, опалювання, двигуни і насоси, зброя і бойові припаси, підривні роботи; О — фізика; Н — електрика.

Призначення класифікації винаходів полягає в тому, щоб по можливості полегшити пошук інформації, яка міститься в описах винаходів, насамперед під час експертизи заявок на новизну.

Щоб забезпечити широке застосування МКВ, розроблено інструкцію для всіх об'єктів технічних рішень: пристрої, нові продукти, речовини, нові способи виробництва, засоби реалізації способу, штами мікроорганізмів.

МКВ у даний час використовується як обов'язкова система класифікації винаходів у всіх промислово розвинутих країнах світу.