9.3. Національні системи класифікації винаходів

магниевый скраб beletage

Оскільки патентна документація багатьох країн упродовж минулих років оброблена в патентних фондах за індексами національних класифікацій винаходів, їх також доводиться використовувати під час проведення патентного пошуку. Тільки в дев'яти країнах, а саме: Німеччині, Великобританії, Індії, Канаді, США, Мексиці, Японії, Австрії, Данії використовується національна класифікація винаходів. Практичний інтерес становлять системи Німеччини, США, Великобританії і Японії.

Німецька класифікація винаходів (НКВ)

уперше була опублікована в 1906 році.

Протягом тривалого часу вона була основною класифікацією і використовувалася також у СРСР (до 1970 р.). Нею послуговувалися Болгарія, Румунія, Чехія, Словаччина, Югославія, Австрія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія.

НКВ побудована переважно за предметно-тематичним принципом. Класифікаційні рубрики характеризують або виріб, або технологічний процес. Усього в системі 89 класів, які об'єднують близько 20 тисяч рубрик. НКВ складається з рубрик чотирьох категорій: клас, підклас, група і підгрупа. Окремі класи (21, 46 і 65) мають ще додаткові підрозділи в деяких підкласах.

Класи позначаються арабськими цифрами, підкласи — рядковими латинськими літерами, розділи, якщо вони є в цьому класі, — зміщеним вгору індексом над буквою (наприклад, 21 а4), групи — арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи — двозначним числом, зсунутим угору над групою, або показом через косу риску. Повний індекс виглядає таким чином: 21Н, 3 002, або 21Н, 30/02, що відповідає найменуванню: «Різання електричною дугою».

Порядковість патентних класів у НКВ визначається алфавітним розміщенням німецьких назв класів від А до Z. Відтак до першого класу віднесено «Початкову переробку і збагачення руд» (Aufbereitunq)? До останнього (89) — «Цукрове і крохмальне виробництво» (Zucker...). Така структура не є логічною і призводить до відриву суміжних (за галузевими ознаками) класів один від одного.

Наприклад, будівельна справа належить до класів 19, 37, 80, 84. Тому в німецькій системі класифікації широко використовуються повилання на споріднені (суміжні) класи, групи, підгрупи. Прсилання розміщуються в дужках і суттєво спрощують завдання встановлення точного класу винаходу. Наприклад, у підкласі 30h «Виробництво медикаментів...» дається посилання на рубрику 12/01 «Пломби із металів, лігатури і амальгами». «Отримання сплавів для амальгам, що використовуються в зуболікувальній техніці», — 40b, 7/00. Це значить, приготування пломб з амальгам належить до 30h, але отримання амальгам для виготовлення пломб належить до іншого підкласу — 40b, тобто до рубрики 40b, 7/00 «Сплави на основі ртуті».

Варто відмітити, що значне поширення предметно-тематичного принципу в німецькій класифікації винаходів приводить до того, що деякі технологічні процеси виготовлення виробів, конструктивно подібні і близькі за функціональними ознаками, можуть належати до різних класів. Наприклад, до підкласу 47ґ належать труби як деталі машин, у т. ч. труби з металу, кераміки, скла, бетону. Проте виробництво труб із листового металу належить до підкласу 7с, зі скла — до підкласу 32а, із пластмас — до підкласу 39а, із бетону і кераміки — до підкласу 80в.

Зазначимо, що не завжди легко встановити за німецькою класифікацією, до якого класу слід віднести винахід, якщо він є виробом у цілому. Наприклад, автомобілі з електропередачею відносять до підкласу 63с, а індивідуальні конструкції автомашин — до підкласу 21b. Отже, здійснюючи класифікацію винаходів, слід чітко виділяти цей елемент загальної конструкції, у який зроблено основний вклад винахідника.

уперше була опублікована в 1830 р. і є однією з перших класифікацій винаходів.

Американська система класифікації винаходів

Додамо, що з метою полегшення переходу від НКВ до МКВ патентне відомство Німеччини випустило таблиці, які відповідають показникові класу винаходів (ПКВ), повністю всім рубрикам МКВ.

В основу цієї системи покладено функціональний принцип розміщення винаходів. Але поряд з використанням цього принципу у багатьох випадках у класифікації використано предметно-тематичний принцип, тобто належність винаходу до певної галузі.

Класифікація винаходів США нараховує більш як 300 діючих класів і 65 000 підкласів. Усі класи поділено на три основні тематичні групи:

Хімія і суміжні галузі техніки;

Техніка зв'язку, озброєння, енергія випромінювання, електротехніка і суміжні галузі техніки;

Предмети для задоволення життєвих потреб людини; нагрівання та охолодження; транспортування й обробка матеріалів; інструменти і машини для виготовлення різних видів продукції; джерела механічної енергії; статичні конструкції і суміжні галузі техніки.

Для кожної групи складено відповідну таблицю, яка охоплює 7 класів, об'єднаних за спорідненими ознаками. У цих таблицях показано розподіл тематики між класами і їх взаємозв'язок.

Кількість підкласів у класі різна — від одного до кількох сотень. Індекс класифікації позначається двома числами, розділеними рискою. Перше число вказує клас, друге — підклас. Наприклад, індекс 2-17 означає, що винахід належить до класу 2, підкласу 17. Індекс зазвичай не показує ієрархічного розміщення підкласу в класі. Він визначається розміщенням підкласів в УКВ США. Слід зазначити, що текст, який належить до підкласу нижчого порядку, зміщено вправо відносно тексту рубрики вищого підкласу, якому вони підпорядковані. Наприклад, клас 21 «Консервування, дезінфекція, стерилізація» включає декілька підкласів, які мають складну підпорядкованість класу 21 та іншим підкласам: 21-61 — пристрої

— для обробки дерева

— змащування

— у комбінації з витримкою сушки.

Для того щоб будь-який певний винахід можна було віднести до відповідної рубрики класифікації, у кожному класі передбачено підклас «Різне» (Мізсеїіапеош), що передбачає класифікацію винаходів, які не можна віднести до підкласів, розміщених у даному класі.

Відповідно до правил, розроблених патентним відомством США, опису винаходу присвоюється один або декілька класифікаційних індексів, один з яких є основним, а інші — додатковими.

Слід відзначити, що класифікація винаходів США постійно переглядається і до неї вносяться зміни. Ці зміни опубліковуються в періодичних виданнях, але потрібно пам'ятати, що всі елементи довідково-пошукового апарату, пов'язані із системою класифікації винаходів, діють тільки впродовж певного періоду часу.

Англійську систему класифікації винаходів (АКВ)

було вперше розроблено в 1852-1855 роках.

Ця система використовувалася для класифікації винаходів в Індії, Пакистані, деяких країнах Південної Америки (Бразилії, Аргентині, Колумбії, Уругваї).

Показник класів винаходів (ПКВ) до англійської системи класифікації винаходів (С1аssіfsсаІіоп Кеу) друкується патентним відомством Великобританії — до певних серій номерів описів винаходів. Кожний ПКВ відрізняється від попереднього і містить зміни й доповнення, пов'язані з розвитком галузі знань і вдосконаленням самої системи класифікації винаходів.

Після запровадження вдосконаленої класифікації індекси цієї системи стали публікувати в реферативному журналі «Abridgments of Specification».

У 1931 р. АКВ зазнала значних змін. Для серії описів винаходів до патентів з № 340001 по № 600000 по 1948 рік було видано новий ПКВ. Підкласи було поділено на більш дрібні рубрики різного підпорядкування (понад 30 000 рубрик).

Відзначимо, що після підписання Великобританією Конвенції про приєднання до МКВ АКВ було переглянуто. У 1963 р. введено нову класифікацію, яка передбачала розміщення напрямів винаходів у 8 розділах, близьких до розділів МКВ, 40 класах, приблизно 400 підкласах і 50 000 рубриках.

Основні розділи (Sectsons) ПКВ позначені (відповідно до МКВ) вісьмома великими буквами латинського алфавіту: А, В, С, D, Е, F, G, і Н. До кожного розділу ПКВ входить від двох до восьми класів (Divisions). Кожний клас позначено арабською цифрою, яка йде після букви розділу. Класи складаються з підкласів (ladings) і є основним підрозділом ПКВ.

Підкласи позначено, як і розділи, великими латинськими літерами, розміщеними за індексами розділу і класу.

Більшість підкласів (крім В1С, В1М, В^) містять рубрики різної підпорядкованості. У ПКВ Великобританії, на відміну від МКВ та інших класифікацій, немає груп і підгруп. Усі рубрики називаються Subdivisions незалежно від ступеня їх підпорядкованості. На підпорядкованість рубрик вказує зміщення тексту вправо, саме зміщення позначається крапками.

Слід відзначити, що АКВ демонструє велику динамічність і постійно вдосконалюється. Кожні два — три роки видається новий показник класів винаходів, який вміщує близько 20 % змін і доповнень порівняно з попереднім. Деякі підкласи зазнають суттєвої переробки або анулюються, а в інші вносяться часткові зміни. В останніх ПКВ буквені позначення змінено на цифрові як більш придатні для машинної обробки.

Японська система класифікації винаходів

суттєво відрізняється від інших подібних класифікацій.

У 1973 р. класифікація винаходів Японії нараховувала 174 класи, 1093 підкласи і 23 505 рубрик. У ПКВ Японії класи позначено послідовною нумерацією арабськими цифрами від 1 до 136. Остання цифра не змінюється з 1961 р., а нововведені класи отримують додаткові цифрові позначення, наприклад 13(7), 13(9), 13(11). Кожний клас охоплює переважно певну галузь техніки або виробництва. Порядок розміщення класів зумовлений напрямом групування суміжних галузей техніки і виробництва, які різняться подібністю способів або пристроїв. Згруповані таким чином споріднені класи утворюють сім серій.

Зазначимо, що в 1971 р. Японія запровадила відкладену експертизу винаходів, що сприяло значному збільшенню кількості заявок для опублікування, унаслідок чого 1972 р. патентне відомство внесло зміни в розподіл галузей промисловості за тематичними серіями.

Класифікації підлягають усі суттєві ознаки винаходу. Відтак на одному японському описі винаходу може бути проставлено до восьми — десяти індексів. На тих самих винаходах може бути вказана й індексація МКВ. Таку класифікацію подають також США і Великобританія.

Висновки

МКВ забезпечує систематизацію патентних документів, розрізняючи їх за відповідними ознаками, а логічність структури забезпечує поділ галузей на відповідні розділи, класи і підкласи, групи і підгрупи. Класифікацію використовують у всіх країнах світу, що полегшує проведення пошуків патентів-аналогів.

Структура МКВ побудована таким чином, що охоплює всі існуючі нині види техніки виробництва, а якщо з'являються нові об 'єкти техніки чи технології, вона дає можливість систематизувати їх без зміни основної структури МКВ.

Національні системи класифікації винаходів охороняють національні пріоритети винаходів, але видані в країнах національної класифікації охоронні документи позбавляють винаходи патентоспроможності в інших країнах.

Контрольні запитання і завдання

З якою метою створено Міжнародну класифікацію винаходів?

З якого часу МКВ використовується в Україні?

З яких розділів складається МКВ?

Із скількох класів і підкласів, груп і підгруп складається МКВ?

Яким чином можна класифікувати об'єкти винаходів, якщо вони нові і не відповідають ні одній рубриці МКВ? Назвіть відомі вам національні класифікації винаходів.

Чому деякі країни використовують для опису винаходів НКВ і МКВ?

Як можна провести індексацію винаходів від НКВ до МКВ?

У чому особливість німецької системи класифікації винаходів?

Чим відрізняється американська ситема класифікації винаходів від МКВ?

Які переваги і недоліки англійської системи класифікації в инаходів?

Розкрийте сутність японської системи класифікації винаходів.

Які переваги має МКВ порівняно з національними класифікаціями?

Що доцільно змінити в МКВ у даний час?

Дайте письмову відповідь на запитання: До якого розділу слід віднести транспортні засоби, якщо вони здатні переміщуватися по воді, землі, у повітрі?

Дайте письмову відповідь на запитання: До якого розділу належить виробництво борошна і борошняних виробів?

Розділ 10

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

10.1. Патентна документація та інформація

Під патентною документацією розуміють сукупність первинних і вторинних документів, які містять відомості про суть технічних рішень, заявлених для патентування або визнаних патентоспроможними, а також відомості, що мають юридичне значення і визначають права авторів та власників патентів.

До патентної документації належать описи винаходів, промислових зразків, товарних знаків, корисних моделей.

Інформаційними документами вважаються не тільки описи технічних рішень, патентоспроможність яких встановлена відповідним державним органом, а й описи, заявлені в Держпатент, якщо вони пройшли одну із стадій патентної процедури — реєстрацію пріоритету заявки. Заявки, що перебувають на розгляді в патентному відомстві, не тільки є об'єктом експортного дослідження на новизну та корисність, а й одночасно можуть бути інформаційним джерелом для встановлення новизни інших, поданих пізніше, заявок.

Залежно від змісту документа або характеру відомостей про винаходи, промислові зразки та інші об'єкти промислової власності розрізняють

патентно-правову, патентно-технічну і патентно-економічну інформацію. Отже, патентна інформація дає можливість ознайомитися з новими досягненнями науки і техніки, зафіксованими в патентах.

Патентна інформація містить переважно підтвердні відомості, оскільки видача охоронного документа випереджає перевірку заявок на новизну і винахідницький рівень.

Патентні фонди - основний елемент патентної інформації. Їх використовують спеціалісти народного господарства. До складу фондів входять описи та охоронні документи, матеріали довідково-пошукового апарату, нормативні і методичні документи.

Патентні фонди поділяються на державні, територіальні і галузеві. Держаний основний патентний фонд зберігається в патентній бібліотеці. Цей фонд є еталонним.

Територіальні патентні фонди створено в міжгалузевих територіальних органах науково-технічній інформації.

Галузеві патентні фонди — це сукупність патентних фондів підприємств та організацій галузі.

Розрізняють первинну і вторинну патенту інформацію. До первинної інформації належать:

описи винаходів до опублікованих заявок і патентів;

офіційні патентні бюлетені, які видаються патентними відомствами;

довідники до патентних бюлетенів;

реферативні журнали і збірники патентів.

До вторинної патентної інформації належать анотації, реферати та описи інших об'єктів промислової власності.

Державне патентне відомство України (Відомство) публікує описи винаходів до охоронних документів, офіційний бюлетень, іншу інформацію стосовно закордонних винаходів.

Опис винаходу складається з бібліографічної частини, опису формули винаходу, графічних матеріалів, а також посилань на інші документи, які стосуються даного опису.

В офіційному бюлетені наводять відомості про зареєстровані винаходи, зміни в правовому стані охоронних документів.

У практиці патентно-інформаційної діяльності часто використовуються не тільки оригінальні описи, що безпосередньо надходять від патентного відомства певної країни, а й репродукції, виконані технічним способом (фотокопії, мікрофільми і т. ін.). З погляду достовірності і повноти інформації такі копії тотожні оригіналові.

Патентна документація видається багатьма країнами світу. У ній регулярно повідомляється про всі винаходи, на які видано патенти.

Це переважно періодичні видання патентних відомств, інформація яких дещо поступається перед патентним описом, оскільки в них зазвичай міститься тільки короткий виклад технічного рішення, а іноді лише назва, номер патенту і деякі інші повідомлення. Для того щоб мати повне уявлення про технічне рішення, потрібно скористатися патентним описом.

Слід зазначити, що публікації в періодичних виданнях усе ж дають можливість дістати уявлення про рівень розвитку та основні напрями науково-технічних досліджень, які здійснюються в тій чи іншій країні, на конкретному підприємстві. Це джерело також дає найоперативнішу інформацію, оскільки випереджає появу патентних описів.

Ознайомлення з патентною документацією провідних країн світу потрібне насамперед у практичній діяльності, зокрема під час патентування винаходів за кордоном, при розгляді питань продажу й закупки ліцензій на винаходи, промислові зразки, а також при укладанні зовнішньоторгових угод.

З метою обміну патентною документацією між країнами світу укладено Договір про патентну кооперацію (РСТ), підписаний у Вашингтоні 19 червня 1970 р. Відповідно до Договору з метою співпраці за поданими заявками на охорону винаходів, проведення пошуку та експертизи, а також надання спеціальних послуг країни створили союз, який дістав назву Міжнародного союзу патентної кооперації (МСП).

Створення патентних фондів, формулювання висновків у процедурі патентування неможливі без надходження інформації з різних країн світу.

Розділ 10 ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Для пошуку винаходів, патентовласників чи прототипів послуговуються різними видами пошуку: тематичним, іменним, номерним, пошуком па- тентів-аналогів. Тому в кожному окремому випадку потрібен свій власний вид інформації

Тематичний пошук найбільш поширений. Його проводять з метою виявлення винаходів, промислових зразків, товарних знаків, які стосуються досліджуваних питань.

Іменний(фірмовий) пошук спрямований на виявлення документів конкретної особи або фірми. Він є одним з найскладніших етапів тематичного пошуку.

Номерний пошук має на меті з'ясувати певні обставини стосовно конкретного охоронного документа: його тематичну належність; до якої рубрики МКВ він належить; його зв'язок з іншими документами; чи не є даний патент залежним; його правовий статус (патент переданий чи закінчилася його дія через несплату мита).

Пошук патентів-аналогів має на меті виявити патенти, видані в різних країнах на один і той же винахід, що дасть змогу зменшити трудомісткість пошуку і полегшити його проведення.

Патентна документація включає також фонд довідкових видань:

офіційні матеріали, що стосуються винахідництва. До них належать нормативні акти Держпатенту;

інструктивні матеріали, вказівки, пояснення, положення і т. ін.;

матеріали стосовно патентного законодавства інших країн: тексти законів, коментарі до них, підзаконні акти;

енциклопедії, словники різних напрямів;

довідники загальнотехнічні, галузеві, фірмові;

довідники правових відносин авторського права.

До складу довідково-пошукового апарату патентної документації входять певні видання:

довідники класів винаходів різних країн;

алфавітно-предметний довідник;

довідник ключових слів, термінів, таблиць відповідності індексів різних класифікацій, класифікаційні бюлетені тощо;

довідники до патентної документації різних країн із систематичним внесенням змін;

довідники патентів-аналогів за різні періоди (Великобританія, США, Японія, Німеччина, Франція);

бюлетень змін у правовому стані заявок і патентів (по деяких країнах видається щорічно — США, Великобританія, Німеччина, Франція);

бібліографічні матеріали різних країн.

Працюючи з патентною документацією, читачі мають справу не із самими патентами, авторськими свідоцтвами, а з описами винаходів, які публікуються у вигляді офіційних додатків до них.

У світовій практиці існують три принципово різні види описів одного і того ж винаходу, що оприлюднюються на різних етапах патентного діловодства.

Перший етап — описи винаходів, що містяться в заявках на винаходи. Цей вид публікацій останнім часом набув значного поширення в країнах, де запроваджено відкладену експертизу заявок на винаходи (Нідерланди, Німеччина, Швеція).

Другий вид — публікація описів попередніх документів після розгляду заявок на винаходи і прийняття експертами патентного відомства попереднього рішення про видачу патентів. Такий вид описів дістав назву акцептованої заявки. Публікація має на меті ознайомити широкі кола читачів з винаходами, а відтак перевірити правильність прийняття рішення патентним відомством.

Третій вид — публікація описів винаходів, які офіційно визнано як складові частини опублікованих юридичних документів.

В основу класифікації покладено дві ознаки опису винаходів — юридичні функції і читацьке призначення. Кожен з описів виконує самостійні юридичні функції і має різне читацьке призначення.

Перший вид описів винаходів фіксує юридичні права автора винаходу і за своїм читацьким призначенням забезпечує пріоритет у технічній чи іншій галузі.

Другий вид описів винаходів фіксує обґрунтування юридичних прав автора заявки на винахід попередньою експертизою — офіційним закладом, яким є патентне відомство, і за своїм читацьким призначенням закріплює пріоритет тієї ж експертизи.

У всі види описів можуть вноситися зміни різного характеру, що потрібно враховувати у своїй діяльності під час проведення патентних досліджень.

Описи винаходів являють собою єдине джерело офіційної інформації про винаходи і є документами службового, офіційного характеру, оскільки публікуються і складаються тільки певними закладами згідно з наданими їм правами за відповідно встановленою формою з метою визначення обсягу прав винахідників і патентовласників.

Кожному патентові під час видачі присвоюється офіційний реєстраційний номер. У більшості країн застосовують продовжувану нумерацію (з першого зареєстрованого в країні номера охоронного документа). Знаючи це, можна визначити хронологічний період реєстрації винаходу. Номер юридичного документа і назва країни дають можливість швидко відшукати необхідний винахід, з'ясувати також дату першої публікації, індекси системи класифікації винаходів.

Патентні відомства країн світу вимагають точного, достатньо ясного і повного викладення технічної суті винаходу. В описах винаходів подаються відомості про конструкції машин, склад матеріалів, рецептуру в такому викладі, щоб винахід можна було відтворити. Такий опис відрізняється від інших видів публікацій інформації, які не передбачають відтворення машин, технологічних процесів.

Описи винаходів почали публікуватися в різний час. Уперше такі описи було опубліковано 1617 р. у Великобританії, потім 1791 р. — у Франції, 1877 р. — у Німеччині. В Україні публікацію винаходів було започатковано в 1993 р.

Країна, в якій зареєстровано першу заявку на винахід, називається країною пріоритету.

Патенти-аналоги

— це патенти, видані в різних країнах на один

 

і той же винахід.

Дані про першу правильно оформлену заявку (країна пріоритету, номер заявки, дата її подачі) називається конвенційним пріоритетом. Такі дані наводяться в бібліографічних даних патентних документів і дають можливість створити довідковий апарат за пріоритетною датою з метою обліку патентів-аналогів, щоб запобігти їх повторній видачі та для інших робіт бібліотечно-бібліографічного характеру.

Фірми країн світу щораз більше використовують закордонне патентування як надійний захист своїх інтересів за кордоном.

У патентній документації зафіксовано багатомільйонний масив інформації про різні об'єкти промислової власності, що являє собою міжнародні ресурси, які створюються інтелектуальною працею фахівців багатьох країн.