1.3. Організаційна структура системи управління технічною творчістю в ринковій системі господарювання

Організаційна структура є визначальною характеристикою системи управління технічною творчістю в ринковій системі господарювання. Аналіз теорії і практики в галузі динаміки організаційних структур управлінських систем показує, що їх розвиток є хоча і неперервним, але не плановим процесом. Періоди поступових змін чергуються з періодами корінних перетворень. Корінні перетворення в структурі управління технічною творчістю на промисловому підприємстві викликані змінами її цільової постановки, що є наслідком зміни форм власності. В умовах ринкової системи господарювання поєднуються і взаємно доповнюють одна одну приватна, змішана і державна форми власності, у системах же більш високого рівня функціонує державна централізована система.

В Україні охорону об'єктів інтелектуальної власності здійснюють установи, до яких належать:

законодавчі органи влади;

судові органи влади;

виконавчі органи влади.

Ця централізація управління зумовлена, перш за все, суспільним характером виробництва, що вимагає проведення єдиної технічної політики в усіх галузях економіки, а також необхідністю вирішення завдань, які постають у процесі діяльності:

вибір основних напрямів розвитку науково-технічного прогресу за наявності великої кількості проблем галузевого і державного значення;

дотримання науково обґрунтованого співвідношення витрат на наукові дослідження, розробку і впровадження нової техніки на основі винаходів;

встановлення обґрунтованих співвідношень у розвитку галузей народного господарства, надання переваг тим, що забезпечують технічний прогрес.

Нові форми господарювання передбачають надання різним структурам народного господарства самостійності у вирішенні певних питань науково-технічного прогресу. У розвитку раціоналізації і винахідництва повинна діяти загальнодержавна система управління науково-технічним прогресом, до складу якої мали б входили системи управління окремими аспектами цього складного процесу: фундаментальні дослідження розвитку техніки, підготовка кадрів, вивчення ринку, конкурентоздатності. Усі інші форми виробничої діяльності входять до цієї системи як складові.

Вищим законодавчим органом управління науково-технічним прогресом є Верховна Рада України, у складі якої повинна діяти постійна комісія з науки і техніки. Ця комісія на основі вивчення відповідних розділів Державного плану розвитку народного господарства і Державного бюджету готує законодавчі пропозиції для сесії Верховної Ради, контролює діяльність міністерств і відомств.

Безпосереднє керівництво науково-технічною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який скеровує роботу міністерств у цій галузі, затверджує основні напрями розвитку науки і техніки.

Основним органом, який здійснює управління науково-технічною діяльністю, є Державний комітет України по науці і техніці, в обов'язки якого входить розробка пропозицій щодо основних напрямів розвитку науки і техніки. Комітет здійснює загальнодержавний контроль за технічним рівнем певних галузей народного господарства, вирішує питання науково-технічної інформації і координування міжнародних наукових зв'язків (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Система інтелектуальної власності в Україні

Законодавча гілка влади

Верховна Рада України

Комітет з питань науки і освіти

Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності

Судова гілка влади

Колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності

Апеляційні господарські суди

Виконавча гілка влади

Кабінет Міністрів України

Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності

Інші міністерства та відомства України, що діють у сфері охорони ІВ

Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності

Антимонопольний комітет України

Консультативна рада

Міністерство юстиції

Апеляційна рада

Державна податкова адміністрація України

Державна митна служба України

 

 

 

 

 

 

В управлінні науково-технічним прогресом задіяно також Держпатент України.

Вищим науковим закладом, що бере участь в управлінні науково-технічною діяльністю, є Академія наук України.

Провідна роль у підготовці і підвищенні кваліфікації наукових кадрів належить Міністерству освіти і науки України.

Винахідницька і раціоналізаторська діяльність є складовою частиною системи науково-технічного прогресу, а управління цією діяльністю будується за функціонально-галузевим принципом. Винаходи і раціоналізаторські пропозиції в більшості випадків створюються в організаціях і на підприємствах державного сектора власності. Практика підтверджує, що важливою проблемою економічного розвитку на сучасному етапі є оптимальна побудова управлінських структур цієї сфери діяльності на промисловому підприємстві, в організації чи закладі. У сфері розвитку та захисту авторських прав інтелектуальної власності в Україні діє значна кількість державних та недержавних організацій (див. табл..1.4).

Таблиця 1.4

Організації, які спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності

Державні організації інтелектуальної власності

Недержавні організації інтелектуальної власності

Український інститут промислової власності (Укрпатент)

Всеукраїнська асоціація патентних повірених

Українське агентство з авторських і суміжних прав

Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR)

Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг

Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АіРРІ)

Фонд громадського користування

Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності

Антипіратський союз України

Українська юридична група

Авторсько-правове товариство

Організаційна структура управління раціоналізаторством і винахідництвом на промисловому підприємстві будується за ієрархічною системою, у якій можна виділити декілька рівнів:

вище керівництво (директор, його заступник, головний інженер), наказом по підприємству на яке покладається керівництво всією діяльністю раціоналізації і винахідництва;

керівництво структурними підрозділами (керівникивідділів, цехів, лабораторій);

нижче керівництво (керівники секторів, майстри дільниць). Крім цього, у системі управління раціоналізаторством івинахідни-

цтвом діють функціональні, забезпечувальні, організаційно-методичні і науково-технічні підрозділи (планово-економічний, конструкторсько-технологічний, науково-технічний і т. п.), які виконують роботи, пов'язані з творчістю на всіх рівнях залежно від характеру завдань.

Завдання управлінських структур — сприяти розвитку технічної творчості. Центральною ланкою управління раціоналізаторством і винахідництвом на всіх промислових підприємствах, в організаціях, закладах, установах, які займаються науковою і виробничою діяльністю, залишаються відділи або підрозділи раціоналізації і винахідництва. На підприємствах, зокрема, це такі управлінські структури:

відділ раціоналізації і винахідництва (ВРІВ);

відділ інформації, раціоналізації, винахідництва і патентознав- ства (ВІРВІП);

бюро раціоналізації і патентознавства (ВРІП).

Від початку свого виникнення патентні підрозділи в організаціях і на підприємствах здійснювали організацію та управління всією творчою діяльністю.

Нині зростає кількість патентних повірених, зареєстрованих на основі «Тимчасового положення про патентних повірених».

Однак існують побоювання, що відхід на другий план патентних підрозділів підприємств та організацій, послаблення уваги до їх належного розвитку в нових формах господарювання можуть призвести до зниження рівня розвитку інтелектуальної творчості в Україні.

Діяльність патентних повірених згідно із вищезазначеним положенням пов'язана насамперед зі сферою приватної власності і реєстрацією заявок, що надходять від юридичних і фізичних осіб інших держав. Виробнича діяльність державного сектора економіки забезпечується завдяки дільності підрозділів, на які в системі управління раціоналізаторством і винахідництвом покладено такі функції:

участь у забезпеченні патентоздатними іпатенточистими машинами, приладами, обладнанням, матеріалами і технологічними процесами;

діяльність з надання допомоги в оцінюваннітехнічного рівня розробок, захисту державного пріоритету на проектно-конструкторські і проектно-технологічні роботи, виконані на рівні винаходів, проведення їх попередньої експертизи на новизну та оформлення заявок на винаходи;

організація роботи з підготовки рекомендацій напатентування за кордоном винаходів і комплекс робіт з їх правового захисту;

комплектування патентного фонду за напрямом діяльності підприємства, його вивчення і використання;

організація роботи з підвищення кваліфікаціїкерівних та інженерно-технічних працівників підприємства в галузі винахідництва.

В організаціях, де немає науково-дослідних або конструкторських підрозділів, функціонують тільки БРІП, на які покладено функції, пов'язані із цією діяльністю. Основні завдання БРІП:

розробка перспективних і поточних планів у галузі винахідництва і раціоналізації;

розробка планів організаційно-масових заходів;

розгляд заяв на раціоналізаторські пропозиції;

сприяння впровадженню винаходів іраціоналізаторських пропозицій та контроль за цією дільністю;

складання кошторису і звіту про всю діяльність.

До переліку функцій патентних підрозділів не входило здійснення такого широкого комплексу заходів, який ми вкладаємо в поняття «управління раціоналізацією і винахідництвом». Патентні підрозділи промислових підприємств повинні здійнювати свою діяльність за такими важливими напрямами:

організація і проведення робіт з розвитку масовоїтехнічної творчості;

безпосередня участь у розробці та впровадженніраціоналізатор- ських пропозицій і винаходів у виробництво;

визначення економічного ефекту від впровадженнявинаходів і раціоналізаторських пропозицій у виробництво, розрахунок і виплата авторської винагороди;

планування заходів щодо організації діяльності технічною творчістю;

організація технічної пропаганди, проведення організаційно-масових заходів з метою ознайомлення з досвідом нововведень;

проведення патентно-ліцензійної діяльності, пов'язаної зі складанням угод, патентних формулярів тощо;

здійснення патентного пошуку на винаходи і промислові зразки, а за необхідності — і на товарні знаки.

Така потреба обумовлена і самою практикою діяльності патентних підрозділів, оскільки для поліпшення результатів у сфері інтелектуальної творчості необхідно налагодити активну роботу, провадити неперервний пошук. У ході останнього можна було б розробити той необхідний комплекс наукових, технічних, економічних, правових та організаційних заходів, які сприяли б розвитку раціоналізації і винахідництва до відповідного рівня, а, отже, і науково-технічному прогресу в цілому.

Практика показує, що створення патентних підрозділів з управління технічною творчістю на деяких підприємствах провадиться на формальній основі. Патентні групи часто зараховуються до складу підрозділів головного конструктора, головного технолога, підрозділів стандартизації, на які покладено функції управління раціоналізацією і винахідництвом.

Нові форми господарювання в ринковій економіці вимагають інших підходів до цієї сфери діяльності. Ринок неможливий без конкуренції, а продукція може бути конкурентоздатною і мати успіх у споживача тільки тоді, коли при її створенні використовуються винаходи, промислові зразки, ноу-хау і коли вона захищена товарним знаком.

У нинішніх умовах створенню патентних підрозділів на підприємствах перешкоджають певні обставини. Зокрема, однією з таких перешкод є недостатня увага до управління розвитком раціоналізації і винахідництва. Керівники підприємств вважають, що важкий економічний

стан підприємств, скорочення кількості працівників виправдовують необхідність ліквідації тих патентних підрозділів, які вже створено, а на підприємствах, де таких підрозділів немає, не поспішають їх створювати з причин економічного характеру. Оскільки в чинних типових положеннях підприємств функціонування таких підрозділів переважно не передбачено, їх створення в межах існуючих у даний час нормативної чисельності працюючих і фондів заробітної плати пов'язано із значними труднощами.

І остання причина. Держпатентом України створення патентних підрозділів на підприємствах у наказовому порядку не передбачено.

Найбільш реальною, на наш погляд, є ідея створення на підприємствах підрозділів з винахідницької діяльності в нечисленному складі (2-3 чол.).

Один працівник повинен займатися раціоналізацією і винахідництвом та нести відповідальність за діяльність підрозділу. Другий — здійснювати інформаційну діяльність, проводити патентні дослідження, розповсюджувати технічні новини, забезпечувати спеціалістів і новаторів необхідними джерелами інформаційного характеру. І, нарешті, третій працівник сприяє впровадженню раціоналізаторських пропозицій, винаходів, промислових зразків, проводить розрахунки й авторську виплату. Якщо кількість працівників більша, вони повинні займатися патентно-ліцензійною діяльністю.

Основними джерелами інформації для патентних підрозділів є патентна інформація, описи винаходів, реферати винаходів — найбільш важливий та оперативний вид технічної інформації.

Систематизація та інтеграція різних організаційних структур з управління раціоналізаторством і винахідництвом — передумова для надання більш раціональної і перспективної форми організаційній структурі підрозділу управління інтелектуальною творчістю, більш швидкого використання новинок у виробництві. Для раціональної і перспективної форми організації структури управління раціоналізаторством і винахідництвом на промисловому підприємстві пропонується така схема (рис. 1.2).

У запропонованій схемі організаційної структури центральною ланкою є патентний підрозділ, на який покладаються функції управління раціоналізаторством і винахідництвом на підприємстві (фірмі) чи в установі та координація всієї творчої діяльності.

АДМІНІСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Основні і допоміжні

Центр управління

Функціональні

цехи (заготівельний ,

раціоналізацією

підрозділи

механічний , пресовий,

виробництва та

1. ВГК

складальний та ін.)

промислової власності

2. ВГТ

 

(винахідництвом і

3. ВАМ і АВ

 

раціоналізацією)

4. ПЕВ і ЗП

 

 

5. ВДВ та ін.

Підрозділ впровадження інновації і технічних розробок Рис. 1.2

Структура управління раціоналізаторством і винахідництвом на підприємстві: 1 відділ головного конструктора — ВГК; 2 — відділ головного технолога (ВГТ); 3 — відділ головного механіка та автоматизації виробництва (ВГМ і АВ); 4 — планово-економічний відділ і заробітної плати (ПЕВ і ЗП); 5 — виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ)

Ускладнення управління наукою та окремими галузями, зокрема винахідницькою діяльністю, пов'язано з прискоренням темпів науково-технічного прогресу, зростанням складності наукових і технічних розробок, скороченням часу впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, а також більш високими вимогами ринкової економіки до товару в умовах конкурентної боротьби.

Контрольні запитання і завдання

Що вивчає патентознавство як наука?

Що таке інтелектуальна власність?

Що належить до масових видів інтелектуальної творчості?

Які нормативні документи використовувалися в патентоз- навстві в Україні протягом 70-х років?

Який нормативний документ покладено в основу національного патентного відомства України?

Які управління входять до складу Держпатенту України?

Як впливає інтелектуальна творчість на розвиток науково- технічного прогресу?

Які основні функції управління технічною творчістю?

Яка відмінність між винаходом і нововведенням?

Які державні органи здійснюють управління науково-технічним прогресом?

Яка структура управління інтелектуальною творчістю на- промисловому підприємстві?

Які Ви знаєте види творчості?

Який документ засвідчує право власності на об'єкт інтелектуальної власності?

Що таке система інтелектуальної власності?

Яка структура системи охорони інтелектуальної власності в Україні?

Назвіть відомі Вам технічні рішення (винаходи і раціоналізаторські пропозиції), що дали значний поштовх розвитку науки і техніки (письмово).

+1