8.3. Стандартизація і сертифікація систем якості в Україні

Україна, перебуваючи в складі СРСР, використовувала ста-ндарти ISO 9000 як комплекс державних стандартів СРСР -ДСТ 40.9000 ще з 1988 року. Після проголошення в 1991 роціУкраїни незалежною державою стандарти колишнього СРСР, утому числі ДСТ 40.9000, на території країни фактично не вико-ристовуються. З цього часу були припинені і будь-які відноси-ни з Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) івідповідно Технічним комітетом ISO/TK-176.

Цей зв'язок був відновлений вже в 1993 році, після вступуУкраїни в ISO в якості самостійної незалежної держави. Одно-часно був створений Технічний комітет по стандартизації в об-ласті забезпечення якості, яким було підготовлено введення вУкраїні стандартів ISO 9000 у вигляді державних стандартів(ДСТУ). Ці стандарти були затверджені в 1995 році з терміномвведення в дію з 1.07.1996 року як державні стандарти України.Вони мали такий вигляд:

ДСТУ ISO 9000-95. Стандарти по керуванню якістю і забез-печенню якості.

ДСТУ ISO 9001-95. Системи якості. Модель забезпеченняякості в процесі проектування, розробки, виробництва, монта-жу та обслуговування.

ДСТУ ISO 9002-95. Системи якості. Модель забезпеченняякості в процесі виробництва, монтажу й обслуговування.

ДСТУ ISO 9003-95. Системи якості. Модель забезпеченняякості в процесі контролю готової продукції та її випробування.

ДСТУ ISO 9004-95. Керування якістю й елементи системиякості.

Основні поняття, які використовувалися в усіх стандартах,були вказані в ДСТУ3230-95 «Керування якістю і забезпеченняякості. Терміни і визначення». Вони були обов'язкові для вико-ристання в усіх видах нормативної документації, у довідковій інавчально-методичній літературі, комп'ютерних інформацій-них системах.

Після виходу третьої версії стандартів ISO 9000:2000 в Укра-їні був зроблений ідентичний переклад [4; 5; 6; 7]. Вони буливидані вже як національні стандарти і мали такий вигляд:

ДСТУ ISO 9000:2001. Системи керування якістю. Основніположення та словник (ISO 9000:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9001:2001. Системи керування якістю. Вимоги(ISO 9001:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9004:2001. Системи керування якістю. Настановищодо поліпшення діяльності (ISO 9004:2000, IDT).

ДСТУ ISO 19011:2003. Настанови щодо здійснення аудитівсистем керування якістю і (або) екологічного керування (ISO19011:2002, IDT) - На зміну ДСТУ ISO 10011-1-97, ДСТУ ISO10011-2-97, ДСТУ ISO 10011-3-97, ДСТУ ISO 14010-97, ДСТУISO 14011-97, ДСТУ ISO 14012-97.

Практика використання стандартів ISO 9000 стає особливоактуальною для українських підприємств сьогодні, в умовах ін-теграції в європейські та інші організації. Тому орієнтир на цістандарти є для них просто «вхідним квитком», тобто мініма-льним рівнем вимог для входження на міжнародний ринок.

До цього часу роботи з поширення стандартів ISO 9000 про-ходили повільно. Лише останнім часом, напередодні вступуУкраїни до Всесвітньої торговельньої організації (ВТО), діяль-ність підприємств у цьому напрямку істотно активізувалася(рис. 8.1). Так, за матеріалами «Bureau VERITAS», якщо за пе-ріод з 1995 по 2002 рік в Україні було сертифіковано 311 ком-паній, то вже через два роки - 1500, а до кінця 2005 року -близько 2000.

2500

  • ™2000то

I-

«и 1500

-Qі-

о'5

2000

1500

.Е^ 1000

700

500

311

269

„ 88 151

0

0

  • 30 56 88 п=1 □ □ І_І

о^ с^ ч^          ^          <-<5'

# # гКГ ^ ^ гСГ -й? -гіР

Рис. 8.1. Динаміка зміни кількості сертифікатів в Україні

Деякі українські підприємства намагаються самостійно, бездопомоги фахівців, удосконалити свої, давно розроблені КСКЯП. Ефективність таких дій є незначною, тому що методичнідокументи по впровадженню КС КЯП у самій основі маютьпринципові недоліки.

Багато підприємств і організацій розробляють і удоскона-люють свої системи керування якістю за науково-методичноїдопомоги спеціалізованих вітчизняних і закордонних фірм, та-ких як УкрСЕПРО (Україна), Бюро VERITAS (Франція), TUVCERT (Німеччина), TNO (Нідерланди), Морський регістр суд-ноплавства (Росія), ІнтерСертифіка (Росія) та ін.

Причинами, що стримують поширення загальновизнаних вусьому світі сертифікатів на відповідність стандарту ISO 9001серед українських підприємств, є:

Незначне зростання обсягів виробництва в більшості галузейнародного господарства і слабкий платоспроможний попитна продукцію взагалі.

Відсутність коштів на розробку систем якості і проведеннясертифікації підприємств.

Недостатня пропаганда переваг міжнародних стандартів ISO9000.

Незначна частина підприємств, які випускають продукцію наекспорт, де вимагають сертифікат ISO 9001.

Крім того, відіграє роль і факт державного невтручання увзаємовідносини з приводу якості. (Так, наприклад, у Росіїміністерство оборони видало рекомендації для підприємств,які випускають військову продукцію, працювати тільки з ти-ми постачальниками, які впровадили системи якості, що від-повідають стандарту ISO 9001).

Реальна непідготовленість переважної більшості працівниківдо методів керування якістю. Пригадаємо, що в Японії за-вдяки повсюдному навчання, зі статистичними методами ке-рування якістю був ознайомлений практично кожнийшколяр. К.Ісікава спростив ці методи, що дозволило зробитиїх доступними для більшості населення.

Керівники всіх українських підприємств, які впровадили,впроваджують або мають намір впровадити стандарт ISO 9001на вимогу замовника або з будь-якої іншої причини, повиннівраховувати, що вони роблять лише перший крок у напрямкустворення системи якості. Але й на цьому етапі вона може дава-ти прибуток, сприяючи досягненню певних цілей.

Умови, в яких працюють українські підприємства, значновідрізняються від тих, у яких знаходяться компанії розвинутихкраїн. Вони ближче підходять до ситуації, що складається в Ро-сії.

Аналізуючи досвід російських компаній, фахівці з якості ро-блять висновок про те, що створення систем менеджменту яко-сті на відповідність стандарту ISO 9001 має погоджуватися здеякою загальною методологією. Вона повинна передбачати ре-альну оцінку стартових умов, певні етапи і послідовність робіт зякості на шляху перебудови всієї корпоративної культури напринципах загального менеджменту якості (TQM).

Подібна методологія має бути розроблена і для українськихпідприємств. Основні причини недостатнього впровадженнясистем менеджменту якості такі:

Недостатня ефективність організаційної структури, зага-льної нормативної культури, стилів і методів менеджменту.

Недостатньо високий рівень професіоналізму менеджментуна підприємствах України.

Недостатня увага керівництва підприємств до проблем яко-сті.

Слід зауважити, що подібні причини, які мали місце в після-воєнній Японії, і спонукали Демінга розробити новий підхід доуправління підприємствами. Тому сьогодні для України важ-ливим фактором може стати не тільки прагнення до одержаннясертифіката, а розробка і впровадження сучасних систем мене-джменту якості для ретельного виявлення дефектів, поліпшен-ня якості і підвищення конкурентоспроможності продукції.

Приклад Японії переконливо показав, що ефективне керу-вання якістю і є одним із основних факторів, що дозволяютьвистояти в період спаду виробництва і перейти до економічногопідйому.

Останніми роками питання підвищення якості в Україні набу-вають державного значення. Так, видано Указ Президента Украї-ни від 23.02.2001 р. №113 «Про заходи щодо підвищення якостівітчизняної продукції» (додаток 12), розпорядженням КабінетуМіністрів України від 17.09.2001 р. №447-р затверджена «Конце-пція державної політики в сфері управління якістю продукції(товарів, робіт, послуг)», прийнято розпорядження Кабінету Мі-ністрів України від 31.03.2004 р. №200-р «Про затвердження пла-ну заходів щодо реалізації Концепції державної політики в сферіуправління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», виданоУказ Президента України від 13.07.2005 р. №1105/2005 «Про за-ходи щодо удосконалення діяльності в сфері технічного регулю-вання та споживчої політики».

Про постановку питань якості як національної ідеї говорило-ся вже давно [11]. Втішає, що ці питання стали об'єктом увагигромадськості. Так, у травні 2003 року в Києві був проведенийIII Всеукраїнський з'їзд якості під гаслом «Якість як націона-льна ідея України», на якому вирішувалося питання про необ-хідність розробки національної ідеї, заснованої на пріоритетіякості.

Запитання для контролю ізасвоєння опрацьованого матеріалу

Дайте визначення поняття «сертифікація» продукції. Чимсертифікація продукції відрізняється від сертифікації систе-ми менеджменту якості?

Які конкурентні переваги надає сертифікація систем мене-джменту якості.

Принципи, що лежать в основі стандартів ISO 9000:2000.

Які причини стримують поширення систем менеджментуякості, що відповідають стандартам ISO 9000:2000?

Чим пояснюються невисокі темпи росту кількості підпри-ємств, що сертифікують свої системи менеджменту якості?

У чому полягає перспектива використання в Україні станда-ртів ISO 9000?

Яким чином відбувалося перетворення міжнародних станда-ртів ISO 9000 в українські національні стандарти ДСТУ ISO9000?

Назвіть причини, що стримують поширення в Україні зага-льновизнаних в усьому світі стандартів ISO 9000?

Які організації у світі та Україні займаються сертифікацієюсистем менеджменту якості, екологічного менеджменту таінших систем менеджменту?

Назвіть основні причини недостатнього впровадження сис-тем менеджменту якості в Україні?

Яке      місце посідає Україна за темпами поширення стандартівISO 9000, а також інших стандартів ISO?

Тести

Стандарт ISO 9004:2000 призначений для:

а)         сертифікації системи менеджменту якості;

б)         безперервного удосконалення функціонування системименеджменту якості та підвищення її ефективності;

в)         сертифікації продукції.

Підкресліть принципи, що не увійшли до основи стандар-ту ISO 9001:2000:

а)         орієнтація на споживача;

б)         мінімізація ціни;

в)         лідерство керівника;

г)         залучення працівників;

д)         прагнення до постійної зміни постачальників;

е)         процесний підхід;

є) системний підхід до менеджменту;

ж)        постійне поліпшення;

з)         прийняття рішень, засноване на фактах;

і) взаємовигідні відносини з постачальниками.

З яким (або якими) з перелічених нижче стандартів суміс-ний стандарт ISO 9001:2000:

а)         ISO 14000;

б)         OHSAS 18001;

в)         HACCP;

г)         з кожним із перерахованих стандартів.

Стандарт ISO 19011:2001 призначений для:

а)         сертифікації систем менеджменту якості;

б)         проведення аудиту системи менеджменту якості;

в)         проведення контролю якості продукції.

Сертифікація це:

а)         процедура видачі дозволу на випуск певної продукції;

б)         процедура підтвердження відповідності продукції встано-вленим вимогам;

в)         узгодження постачальником і споживачем вимог щодоякості.

Акредитація це:

a) визнання відповідності продукції на рівні держави;

б)         офіційне визнання прав випробувальної лабораторії;

в)         офіційне визнання прав підприємства випускати певнупродукцію.

7. Сертифікація завжди має:

а)         добровільний характер для усіх видів продукції;

б)         обов'язковий характер по всіх видах продукції;

в)         законодавчо встановлені види продукції, що підлягаютьобов'язковій сертифікації.

Терміни і поняття

Передумови сертифікаціїУмови сертифікаціїПорядок проведення сертифікаціїКонкурентні перевагиДиректива

Національна система сертифікаціїНаціональна ідеяСертифікація продукціїСертифікація третьою стороноюСертифікована система якостіВсесвітня торговельна організація (ВТО)

Література до розділу 8

Василенко Т.Е., Момот А.И. О целесообразности примене-ния систем управления качеством на пассажирском авто-транспорте // Економіка: проблеми теорії та практики.Збірник наукових праць. Випуск 191: В 4-х т. Том 1. - Дніп-ропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 60-67.

Виткин Л. Место Украиньї в мировом и европейском каче-стве // Стандартизация, сертификация, качество. - 2002 -№3. - С. 5-7.

Глазунов А.В. Постоянное улучшение. Подходьі, методи,приемь // Методь менеджмента качества. - 2003. - № 2. -С. 30-36.

ДСТУ ISO 9000:2001. Системи управління якістю. Основніположення та словник (ISO 9000:2000, IDT). Київ: Держс-тандарт України. - 2001. - 40 с.

ДСТУ ISO 9001:2001. Системи управління якістю. Вимоги(ISO 9001:2000, IDT). Київ: Держстандарт України. - 2001.

33 с.

ДСТУ ISO 9004:2001. Системи управління якістю. Наста-нови щодо поліпшення діяльності (ISO 9004:2000, IDT). -Київ: Держстандарт України. - 2001. - 70 с.

ДСТУ ISO 19011:2003 Настанови щодо здійснення аудитівсистем управління якістю і (або) екологічного управління.

На заміну ДСТУ ISO 10011-1-97, ДСТУ ISO 10011-2-97,ДСТУ ISO 10011-3-97, ДСТУ ISO 14010-97, ДСТУ ISO14011-97, ДСТУ ISO 14012-97. Чинний від 28.10.2003. - К.:Держспоживстандарт України, 2004. - 22 с.

Иванова Г.Н., Казмировский Е.Л., Богатов В.А. Проблемисертификационного аудита системь менеджмента качества// Методи менеджмента качества. - 2004. - №7. - С. 46-49.

Лапидус В. Доктор Дж. Джуран критикует стандарти ISOсерии 9000 // Стандарти и качество. - 1999. - № 11. - С. 71.

Момот А.И., Василенко Т.Е. Некоторие проблеми управле-ния качеством в АТП Донецкой области // Матеріали чет-вертого Міжнародного семінару «Практика і перспективирозвитку інституційного партнерства». -Донецьк: ДонНТУ,2003. - №1. - С. 194-200.

Момот А.И. Проблеми сертификации систем качества вмире и в Украине // Межд. сб. научних трудов «Прогрес-сивние технологии и системи машиностроения». - Донецк:ДонГТУ, 2000. Вип. 10. - С. 170-178.

Успешная сертификация на соответствие нормам ISO серии9000: Руководство по подготовке, проведению последующейсертификации / Изд.: Eckhard Kreier / - Kissing. Forum-Verl.Herkert-Losebl.-Ausg, 1995. - 416 с.

РОЗДІЛ 9

ЕКОНОМІКА ЯКОСТІ

Якість і конкурентоспроможність

Витрати на якість і їх класифікацію

Показники якості

Контроль якості з боку керівництва